«Референдум пройшов, визнаємо його результати», — сказав на зустрічі з бойовиками у 2014 р. депутат Донецької облради від ПР Ордаш Дадашов, чиїм зображенням нині обильно прикрашений місто Бахмут. Влада на Донбасі зберігає феодально-кримінальні традиції: округ з центром у Бахмуті перейшов у спадщину від Андрія Клюєва його братові Сергію, а тепер — до їхнього смотрящого. На фото — початок виборчої кампанії Ордаша Дадашова. Бахмутський телеканал, який у 2014-му брав участь у допиті полонених українських військових, нині прославляє цю особу. Результат наступних парламентських виборів тут, здається, вже визначений. Тему цієї публікації «ОРД» підказали читачі, які впізнали Дадашова на фото у статті про Армена Саркисяна. У білому колі — смотрящий від Іванющенка кримінальний «авторитет» Армен Саркисян, який перебуває в міжнародному розшуку. У червоному — смотрящий від розшукуваних в Україні братів Клюєвих Ордаш Дадашов. Про президента Федерації боксу Бахмута (до війни місто називалося Артемівськом) Ордаша Дадашова земляки говорять, що поряд з іншими місцевими «рігами» він відправляв титушок на Антимайдан.
Вивчати цю особу слід разом з іншою «елітою» регіону, яка існує за «заповідями» Коза Ностри.
1. Як Рева та Дадашов допомагали утвердитися «російському світу»
З першого дня «російської весни» спортсмени та антиукраїнський маргінес патрулювали місто Артемівськ в очікуванні «Правого сектора». Щоб утримати порядок — як вони говорили. Однак ці «дружинники» не завадили захопленню іноземних журналістів у день «референдуму», погрому АТБ та ювелірок «авторитета» Вови Ушастого (місцевого депутата від ПР Володимира Іванкова, який щось не поділив з бойовиками Безлера, відомого за прізвиськом Бес). І це не дивно, якщо врахувати, що блокування частин ЗСУ з боку місцевих очолював колишній депутат від ПСПУ Андрій Гонтарев, підконтрольний бессмертному мерові Артемівська Олексію Реві. А сам Рева, як і Дадашов, є креатурою братів Клюєвих: Андрія та Сергія, підозрюваних у злочинах проти держави Україна. Мабуть, варто пробігти по ключовим подіям 2014 року, які вплинули на ситуацію в Артемівську.
16 березня 2014 р. у селі Парасковіївка Артемівського району Донеччини біля складу озброєння ЗСУ, розташованого в соляних виробках, виник блокпост з російським триколором. Люмпенізовані прихильники партії Н. Вітренко пояснювали, що блокують відвантаження озброєння, яким «озброюють Правий сектор, щоб поставити Донбас на коліна». Але основний костяк «антифашистського руху» складали «гості з-за кордону» — представники т.з. «донського козацтва». Міліція в Артемівську ставилася до «блокувальників» з великою симпатією. 19 березня серед «протестуючих» були помічені навіть родичі головного міліціонера області (на той момент) Костянтина Пожидаєва. Серед тих, хто негласно допомагав ряджених у козацьких фуражках, були місцеві депутати від ПР та адмінресурс Клюєвих. Пан Дадашов поєднує в собі обидві ці категорії. На цьому стоп-кадрі блокуючі ЗСУ представники бандита з РФ Миколи Козицина, який називає себе атаманом «Всевеликого війська донського». Ліворуч алко-«козак» з Краснодара, який засвітився в сюжетах РашаТВ. Члени банди «атамана» Козицина (на фото справа — «зам. атамана Донецького козацького округу» Віктор Беспалов) прибули в Парасковіївку на Kia Rio голубого кольору з російським номером Т227 КЕ рег 123 (Краснодар).
І щедро роздавали не лише гроші (місцевим п'яницям), але й інтерв'ю, в яких транслювали фейки: «Ми бажаємо як Крим — щоб ми приєдналися до Росії», — говорить червономордий «козак» з Краснодара в інтерв'ю «Росія 24», яке крутили 20 березня. «Залиште нас на самоті, Яценюк», — кричали псевдошахтарі з ПСПУ та ряджені «козачки», створюючи «обурення діями хунти».
21 березня 2014 р. розбиратися з «проблемою» прибув артемівський градоначальник Олексій Рева. Замість того щоб наказати перевірити документи «протестуючих» і відправити їх у кутузку, Рева по-своєму тлумачив Кримінальний кодекс. «Це ваше право (блокувати військову частину)», — повідомив «козакам». «Прийнято рішення припинити відвантаження озброєння до повного спокою на Донбасі», — сказав мер і пообіцяв, що якщо командир частини Віктор Петров ослухається «волі народу», його замінять на іншого! Таким чином мета окупанта в Артемівську була досягнута. На цьому стоп-кадрі між алко-козаком з Краснодара (у колі) та Ревою (з мегафоном) стоїть тодішній начальник міліції Артемівська, який грав на боці «ополченців».
Для порівняння: у Маріуполі та Новоазовську саме цього дня, 21 березня, розігнали «блокувальників» силами міліції, скласти з півсотні адмінпротоколів і арештували п'ятьох організаторів. Як повідомляв тодішній губернатор Донеччини Сергій Тарута, їхня діяльність фінансувалася.
12 квітня над будинком мерії розвилася тряпка «ДНР». Обуреним проукраїнським активістам Олексій Рева пояснив: «Вам важливо який прапор? А мені — щоб у місті був мир». Не за Україну, не за «ДНР», а за гроші — так коментують цю «позицію» влади. По тому ж шляху пішла й місцева прокуратура — повторюючи: «Лиш би не було війни» (у той час як війна вже прийшла в дім).
6 травня в околицях Артемівська зібрані «рігами» маргінали відняли у українських військових «Урал» з озброєнням і боєприпасами. Офіцера взяли в полон, а озброєння, за словами начальника горвідділу Сергія Братькова, «передали на зберігання міліції». Однак після повернення міста під контроль України це озброєння знайшли на складі у терористів, що довело союз бандитів і силовиків.
11 травня телеканал Клюєва з характерною назвою «Замовлення» переможно рапортував про «волевиявлення громадян» — голосування пройшло без інцидентів, усі в захваті. І ні словом не обмовився про викрадення журналіста російської «Нової газети» та його німецького колеги, які інакше висвітлювали «референдум». «Ополченці» вимагали у Павла Канигіна 30 тис. доларів, але обмежилися відбиранням техніки та гаманця. Після удару в щелепу від поклонників Путіна він очнувся в Донецьку.
2 червня відбулося засідання депутатів Артемівської міськради з бойовиками «ДНР», на якому обласну раду представляв депутат від ПР Ордаш Дадашов. Смотрящий Клюєвих Ордаш Дадашов на спільному з бойовиками «курултаї» нагадав про свої заслуги у проведенні антиукраїнського «референдуму».
«Не ділите, будь ласка, депутатів (у сенсі — не відокремлюйте депутатів місцевої ради від представників «Народної ради ДНР»), вони готові з вами співпрацювати, допомагати. Ми всі готові. Я готов директорів зібрати. Ми трохи заплутались — хто кого представляє, але ми готові. Головне, щоб не було війни», — звернувся Дадашов до терористів і визнав, що не лише сам «брав участь у волевиявленні», але й допоміг йому відбутися.
На цій сесії виступив і представник російського окупанта Гіркіна. Проукраїнські активісти Бахмута впевнені, що саме Дадашов привів у міськраду цього «уповноважено» за прізвиськом Велес. Укутаний у камуфляж громадянин повідомив зібранню, що з квітня воює з «хунтою» і підпорядковується «слов'янському штабу». Приховував обличчя «комендант» не випадково — в ньому впізнали колишнього керівника створеного при Януковичу департаменту з боротьби з корупцією в Артемівську Сергія Іочкова.
Розповідав, як «бомбанули» Ушастого (взяли аптеки, ювелірки та елітний автопарк «авторитета»). А 7 червня так званого коменданта ліквідували.
В Артемівську кілька військових частин (1282-й центр забезпечення бронетанковим озброєнням — в/ч А2730, артемівські склади та розташована неподалік артилерійська база озброєння — в/ч А4176), і всі вони пережили серію збройних штурмів. Одну лише танкову частину атакували п'ять разів, починаючи з 24 квітня.
Командира цієї частини й намагався захопити в полон Велес у день своєї смерті. За офіційною інформацією: 7 червня 2014 р. терористи розстріляли легковик з командиром військової частини Володимиром Чоботком та пасажирами. Чоботка та ще одного пасажира поранили, троїх убили. Полковник відстрілювався й встиг повідомити про напад. Ближче до вечора терористи в соцмережах почали обговорювати план захоплення полковника в лікарні, але бійці танкової бригади доставили пораненого командира до вертольота, обстріливши автомобіль з переслідувачами. За іншою версією — особистий автомобіль Чоботка був заблокований BMW бойовиків, але командир викликав підмогу. Чоботок на момент її прибуття перебував у багажнику у бойовиків. Велес та двоє «ДНРівців» під час звільнення заручника убиті, причому один з них виявився помічником начальника караулу в/ч і сином одного з екс-керівників міліції. Однак у народі досі популярна третя версія: за ліквідацією Велеса стоїть «авторитет» Іванков, якого безпосередньо перед розстрілом пограбували «ДНРівці» (Майбах і Бентлі Вови Ушастого угнали до Безлера в Горлівку). Але сам Іванков з сім'єю набагато раніше пограбування виїхав з міста.
4 липня, коли добровольчий батальйон «Артемівськ» зайшов у місто, в ньому було порожньо. «Гарнізон ополченців», розташований у прокуратурі, розбіглися, побросавши автомати. Офіційно вважалося, що сталося захоплення. Насправді ж прокурорка Вікторія Ткачук просто поділилася приміщенням з терористами, «щоб не доводити до конфлікту». На артемівському сайті sobitiya.com.ua 28.05.2014 р. з'явилася цікава замітка — прокурор міста Ткачук прийняла у бойовиків «постанову президіуму ради ДНР» про «переподпорядкування органів влади» і… переподпорядкувалася. «Отці міста» запросили війну, зробивши все для розпалювання антиукраїнської істерії, і змилися в очікуванні розв'язки до осені. Поговорюють, місцева знать «злила» Іочкова, щоб обрубати зв'язок між ним і спонсорами антиукраїнських виступів.
2. Інструкції Штепа отримувала на вулиці імені Реви та Могильова
Після того як Артемівськ перейшов під контроль добровольців АТО з нього втекли засвітлені учасники «російської весни». Начальник горУВД Сергій Братьков втік у Крим. А з ним і «ополченці» з числа місцевих міліціонерів та СБУшників, які ховалися в балаклавах. Рванув з міста й інший організатор викрадень та блокад — вищезгаданий депутат-«вітренковець» Андрій Гонтарев. Один з організаторів антиукраїнських мітингів та штурмів військових частин — колишній місцевий депутат від ПСПУ, якого вважають у місті людиною мера Олексія Реви. Зрозуміло, що такі дрібні діячі, як Братьков з Гонтаревим діяли не самі по собі. Виконували вказівки Клюєвих, Реви… І Могильова.
У Бахмуті є вулиця, яку в жарт називають Імені отця, сина та святого духа. На ній є храм УПЦ МП і всього три будинки — отця Реви, Реви-сина та екс-прем'єра Криму Анатолія Могильова. Цікаве питання: чому, здавши Крим, Могильов устремився в рідний Бахмут? Відповідь не ясна. Але існує факт: після повернення Могильова все керівництво північної частини Донецької області регулярно з'їжджалося на «Вулицю отця і сина» в Артемівськ. І звинувачена у створенні терористичної організації Неля Штепа не брехала, коли говорила, виправдовуючись: «Ми нараховувалися з Ревою».
Анатолій Могильов жимає руку Януковичу, якого нині називає зрадником. Після здачі Криму він осів у Бахмуті, у СБУ претензій до Могильова немає. У центрі ще один впливовий представник «донецької мафії» Андрій Клюєв.
Олексій Рева — справжній майстер пристосування. Інакше він не був би динозавром донбаської «еліти» (при владі з 1990 року). Хоча відомо, що у травні мер Артемівська побував у гостях у бойовика Безлера, з яким обговорив майбутнє підконтрольного йому міста. І за логікою його слід було б підозрювати за тими ж тяжкими статтями, які висунені мерові Слов'янська.
«Можливо тому Реві й вдалося домовитися з Бесом про те, що в місті не буде чеченців чи безлерівців, бо місто повністю виконувало всі настанови орків. У всіх містах міська влада була усунута, лише в Артемівську їх не чіпали», — говорить місцева правозахисниця Галина Олейникова.
Хамелеонство — одна з особливостей, яка дозволила Реві, прийшовши на держслужбу «голим і босим», за роки «господарювання» в Артемівську нажити сотні мільйонів. Нині Рева володіє не лише майном у Бахмутському районі, але й хлібокомбінатами у Полтаві та Кропивницькому, найбільшим виробництвом цегли у Білій Церкві. Після введення обов'язкового декларування у нього виникли складності з поясненням законності доходів. У декларації за 2014 рік міський голова пішов шляхом Януковича (який колись «став письменником»). Указав, що як авторське вознаграження отримав 340 тисяч гривень, а його дружина за тією ж статтею — 1,3 мільйона.
Як і в інших містах Донеччини, у поїздки на Антимайдан у Київ та Донецьк (на мітинги «Росія, приди!») з Артемівська відправлялися робітники градоутворюючих підприємств. Формуванням таких поїздок займалися керівники підприємств братів Клюєвих: Артемівського заводу кольорових металів, Артемівського машинобудівного заводу «Вістек», яким нині керує Ордаш Дадашов. І… ДП «Артемсіль» — хоч і державного підприємства, але на якому з незапам'ятних часів наживалися Клюєви. До держпідприємства присосалися клюєвські «прокладки», через які продукція продавалася за заздалегідь невигідними для держави контрактами. Військові склади, які блокували орки, так само знаходяться на території «Артемсолі», тому слід було б вивчити причетність Андрія та Сергія Клюєвих до фінансування «російської весни». Однак ГПУ не вдалося поки що переконати Захід у доведеності навіть тих звинувачень, які їм були висунені.
3. Місто багатомільйонних схем. На манежі ті ж
Один зі стовпів режиму Януковича Анатолій Могильов, під будинком якого навесні 2014 збиралася купа машин чинуш Донеччини, довго не засвічувався, хоча, за чутками, ще у 2014-му домовився з кимось у Києві про гарантії своєї безпеки. А нині пристроїв зятя на хлібну посаду в схемі Жебривського, завів сторінку в соцмережі й присматрює собі посаду.
На мера Реву рік тому НАПК скласти два адмінпротоколи за передачу земельних ділянок в оренду дружині. Але таке покарання Реві що слону дробина. Він теж зблизився з Павлом Жебривським. І коли минулого року пройшла інформація про арешт Реви, на сайті Донецької ОВГА, очолюваної цим другом, з'явилося «спростування»: Рева просто на лікарняному… «Приболів» в черговий раз, пережидаючи важкі часи, як влітку 2014-го.
Відкати — одне з найбільш вірогідних пояснень цієї чоловічої дружби, адже в один лише екологічний сквер бульвару Металургів щорічно вбухуються мільйони державних грошей.
Вдобавок Рева ще й наживається на війні — зробив сина монополістом пасажирських перевезень від нульового блокпосту «Майорськ» до Бахмута.
Минулого року до Реви прийшли з обшуком. З'явилася інформація про його арешт СБУшниками, але не за сепаратизм, а за статтею «Незаконне збагачення». Як і Рева, Ордаш Дадашов обережний. Публічно підставився всього один раз — на тому засіданні з бойовиками (що стосується Реви, той відкрив личко 21 березня). І виправдовує себе так само — мовляв, задовольняючи примхи бойовиків, намагався зупинити війну.
Пан Дадашов — місцевий лідер «Опоблоку». Він залишається головою міської федерації боксу та поважаним «доном». І він теж ветеран: до «Вістека» працював у Ахметова директором ТОВ «Укрелектросітьстрій», у депутатах Донецької облради від Партії регіонів з 2002 року.
Нині Дадашов частий гість ТРК «Замовлення» Клюєвих, чию роль у подіях «російської весни» важко переоцінити. Устами головного ведучого «Замовлення» Сергія Шльоми «козачків» з РФ презентували як «громадянських активістів, які стоять за ідею»! Там же з 5.33 — реклама зрадника з СБУ Олександра Ходаковського, який 1 березня 2014 року закликав до приєднання Донбасу до РФ.
Підражаючи колегам з «Анна ньюз», Шльома допитував на камеру українських військових, випитуючи мету й маршрут підрозділу. А деякі журналісти цього ТРК навіть чергували на блокпостах «ДНР». З цим телеканалом пов'язана кримінальна справа, ініційована Олександром Лабенським, який і досі числиться власником 49%.
Уже під час війни перший власник ТРК «Замовлення» ризикнув написати заяву про те, що у нього відняли телеканал. 49% він продав Владиславу Лук'янову, а решту, за його словами, було вкрадено. Але незабаром після звернення до правоохоронних органів сталася таємнича смерть заявника, тому справу закрили.
На клюєвському телеканалі пан Дадашов найчастіше виступає як уповноважена особа «Громадського руху «Разом», засновником якого є все той же — Клюєв Сергій Петрович.
Інформаційні приводи, створювані Дадашовим, незамисловаті: то він від імені Сергія Петровича дарує дрібні подачки малозабезпеченим, то до Дня перемоги ремонтує радянський пам'ятник…
Про діячів з організації «Разом» сайту «ОРД» розповів депутат Ясинуватської районної ради Сергій Чирін, який став переселенцем через війну й нині живе у Червоному Лимані: «Це громадське об'єднання всіх «регіоналів» округу. Там і голова територіальної громади Червоного Лиману Петро Цимідан, депутат облради від ПР та довірена особа Клюєва у 2014-му. І Євгеній Пластун — голова Бахмутської райради, який забезпечував виборчу кампанію Клюєву в районі. Бахмут останнім в області проголосував за визнання Росії країною-агресором, 4 рази виносили це питання на голосування — не в останню чергу через засновників «Разом».
Пластун не просто контактував з Гіркіним. Наші хлопці, коли потрапили до Гіркіна в полон, бачили його у формі та з озброєнням — так він приїжджав на зустріч з сепаратистами. Він же фінансував блокпости «ДНРівців». А по Цимідану є 4 кримінальні провадження. Свою гостиницю «Зоря» він віддав під штаб бойовиків і там була в'язниця для прихильників України. А ресторан «Царицино» віддав під найсерйознішим блокпост «ДНР», який нам довелося брати, коли визволяли район».
Постраждав чи Андрій Клюєв після того, як був оголошений у міжнародний розшук, або ж його брат, з якого у 2015 році зняли недоторканність? Екс-глава АП Януковича Андрій Клюєв, незважаючи на те що в Австрії з лютого 2014-го підозрюється в відмиванні грошей, проживає, за деякими відомостями, не в Росії, а в Австрії, де у нього нерухомість і бізнес. Інтерпол зняв його з розшуку ще рік тому, одночасно з анулюванням міжнародного розшуку Януковичів — батька та сина.
Шансів обелитися всередину у Клюєвих з кожним днем все більше. У січні цього року господарський суд Донецької області відкрив справу про банкрутство ЧАО «Укрпідшипник», і в ході цього процесу брати зможуть повернути собі головний актив. А у лютому 2018-го домігся зняття санкцій ЄС Сергій Клюєв. Нагадаємо, молодший Клюєв підозрюється в шахрайстві та незаконному відчуженні резиденції «Межигір'я». А колишнього голову адміністрації Януковича, відповідального за підготовку України до підписання угоди про асоціацію з ЄС, Андрія Клюєва підозрюють у розкраданнях у особливо великих розмірах та в організації зачистки Євромайдану…
Ну а поки брати не до кінця улагодили «невеликі проблемки» з законом, «забронійоване» на прізвище Клюєв місце у ВР призначене хранителю їхнього артемівського майна. За десятиліття феодального правління в Бахмуті антиукраїнців тут старанно зачищається будь-яка опозиційність. У 2014 році Бахмут забезпечив впевнену перемогу Сергію Клюєву, незважаючи на те що в округі він був і залишається депутатом-невидимкою. У своїй передвиборчій програмі Сергій Клюєв позначав такі пункти: конструктивні переговори з Росією про мир і дружбу, надання широких повноважень регіонам, захист російської мови. Тобто — всі ті спекулятивні тези, які й привели регіон до окупації РФ. Якими будуть пріоритети «спадкоємця мафії» здогадатися нескладно.