Комуністично-кгбістський апарат настільки глибоко вкорінився в Молдові, що будь-які спроби перервати його щупальця викликають колосальний опір. Причому з залученням не лише місцевого адміністративного ресурсу, а й корумпованих зв'язків із сусідніх постсовітських республік. Саме в мережах такого апарату опинилася німецька компанія Nistas GmbH. Вона мала необережність у далекому 1997 році передати в лізинг Молдавській залізниці 128 цистерн-контейнерів для перевезення виноматеріалів і вже 21 рік не може повернути собі ні контейнери, ні гроші. Можливо, рішення українського суду, нарешті, поставить крапку в цій затяглій історії.
Чи будуть покарані винуватці? За чий рахунок буде сплачено колосальний штраф у 70 млн євро, поки залишається питанням. Адже ті, хто стоїть за цією схемою, підключили всі свої корупційні важелі в оточенні президента Молдови Ігоря Додона і вже намагаються за допомогою корумпування українських правоохоронних органів не допустити вступлення в силу цього рішення.
Після розпаду Радянського Союзу економіка Молдови, як, власне, і всіх інших країн постсовітського простору, перебувала в глибокій кризі. Старі економічні зв'язки розірвані, колишні ринки втрачені, а нові лише поступово освоюються. Серед перспективних напрямків розвитку економіки та експорту в Молдові — виноробство. Це завжди було рятівною палицею. Молдавська земля багата виноградом, розвиненим виноробством. Проте на середину 90-х років однією з основних проблем у цій сфері була транспортування виробленої продукції. Виробити можна, а доставити — ні. Щоб продавати вино на експорт, у тому числі до європейських країн, потрібні високоякісні ємності — так звані цистерни-контейнери — величезні цистерни з нержавіючої сталі, у яких можна перевозити залізницею харчові рідини, у тому числі виноматеріали.
Для їх придбання у Молдови грошей не було. На допомогу прийшла німецька фірма з Франкфурта-на-Майні — Nistas GmbH. 31 грудня 1997 року Nistas GmbH укладає з дочірньою компанією Молдавської залізниці (МЖД) «ЧФМ-Експедиція» договір під номером 02/12-97. За умовами цього договору Nistas GmbH передає в оренду на 5 років 128 цистерн-контейнерів. За це молдавська сторона виплачує щомісячно орендну плату. Домовилися і почали працювати. Через деякий час молдавська сторона зрозуміла, що було б непогано отримати ці цистерни у власність. Як результат — у контракт вносяться зміни, і він перетворюється з договору оренди на договір лізингу. Тобто, якщо за договором оренди «ЧФМ-Експедиція» лише користувалася цистернами, які фактично й юридично були власністю Nistas GmbH, то за лізинговим контрактом вона отримувала по закінченню договору право викупу цих цистерн на визначених умовах. Знову домовилися і продовжили взаємовигідне співробітництво: німці отримували орендні та лізингові платежі, а молдавська сторона отримувала по закінченню 5 років право придбання цистерн-контейнерів у власність.
Звичайно, за умови сплати лізингових платежів і оплати залишкової вартості, як це власне й передбачає закон Молдови «Про лізинг» і світова практика. Варто також додати, що з моменту укладення договору термін служби ємностей становив не менше 25 років. Тому така угода була дуже вигідна Молдові. Безхмарне взаємовигідне співробітництво тривало до 2001 року. Потім відбувається те, що ніяк не укладається в голові європейського бізнесмена, але дуже часто трапляється на постсовітському просторі — Nistas GmbH перестає отримувати лізингові та орендні платежі, водночас цистерни їй також не повертають. При цьому «ЧФМ-Експедиція» чомусь раптово припиняє своє існування, а її правонаступником стає безпосередньо «Молдавська залізниця» на балансі якої, у порушення всіх мислимих і немислимих норм права, опиняються німецькі цистерни.
Така зміна «настрою» молдавською стороною дивовижним чином збіглася з приходом до влади комуністів на чолі з Володимиром Ворониним, який стає президентом країни. До органів влади та держустанів стрімким потоком повертається стара, ще радянська, гвардія наближених осіб, які з запалом більшовиків люто намагаються конфіскувати, звичайно, з вигодою для себе, все, до чого тільки можуть дотягнутися їхні руки. Насамперед у прицілі опиняються європейські компанії та їхня власність. Не стали винятком і цистерни Nistas GmbH. Головним куратором проблем «стратегічних інвесторів» на транспорті стає Мирон Гагауз. Він довгий час працював на різних посадах Молдавської залізниці (МЖД), був міністром транспорту за президентства Воронина і членом Парламенту від Комуністичної партії. Власне, він же й став головним куратором проблем Nistas GmbH. Основною метою було — відібрати цистерни у компанії. Останнім місяцем добросовісного виконання молдавською стороною своїх договірних зобов'язань став березень 2001 року.
Звичайно, німці поставили питання про те, що сталося і яку стратегію поведінки обрало керівництво МЖД. Відповіді, як і грошей та цистерн, не було. Зрозуміло, що в Nistas GmbH не сиділи складені руки. Їхні представники наполегливо ходили по кабінетам, писали скарги, клопотання. Для них адже незрозуміло, як так може бути: «було ваше — стало наше» і ні грошей, ні цистерн, ні дякую, а договір у смітник. Так ж у Європі не працюють. Nistas GmbH звертається до судів Молдови з вимогою виплати передбачених договором платежів і штрафних санкцій. На той період судова система була ще не повністю підвладна комуністичному воронинському катку правового беззаконня. Тому шанс залишався, і компанія ним скористалася. Такі суди тривали з 2001 по 2003 рік. За результатами судових розглядів було підтверджено право власності Nistas GmbH на 128 цистерн-контейнерів і частково стягнено платежі за період 2001–2003 років. Але при тому, що МЖД програвала позови, вона відмовлялася добровільно виконувати рішення судів, і гроші доводилося списувати зі счетів держустанції за допомогою відповідної служби.
При цьому молдавська прокуратура постійно оскаржувала будь-які рішення на користь німецької компанії, зменшуючи суми компенсацій, затягуючи виконання рішень. Злочинна адміністративна машина комуністичного режиму Воронина впевнено виходила в наступ. Справа дійшла навіть до Європейського суду з прав людини (справа «Ністас проти Молдови» № 30303/03), який зобов'язав молдавський уряд виплатити Nistas GmbH 64,5 тис євро. Суд підтвердив, що в Молдові були порушені права німецької фірми на справедливий судовий розгляд і право на захист власності. Але навіть це не зупинило «червоних» стервятників Воронина-Гагауза. Власність німецькій фірмі не повертали, новий договір не укладали, гроші не платили. У 2003 році, на дату закінчення 5-річного договору, при вартості цистерн-контейнерів у 6,5 млн доларів США, молдавська залізниця сплатила лізингових платежів у сумі 2,5 млн доларів США, і звичайно, залишкова вартість викупу становила 4,1 млн доларів США.
Розуміючи, що за законом правда на боці Nistas GmbH, 2 квітня 2003 року додатковою позовною заявою № NF5/109 про уточнення позовних вимог за зустрічним позовом від 24.03.2003 року в Господарський суд Кишинева по справі № 2-7 pr/2003 Молдавська залізниця відмовилася від претензій на право власності, про що направила клопотання до суду, і суд його задовольнив. Рішення суду набрало законної сили. У логіці європейського підприємця виходом зі складеної ситуації мав бути повернення майна його власнику або продовження угоди. Розуміючи, що продовжувати угоду ніхто не буде, Nistas GmbH уже укладає договір оренди цих 128 цистерн із замовником в Україні (ВАТ «Терра») вартістю 7 млн євро. Умови цього договору з українцями передбачали, що у разі недоставки обладнання, німці платять солідну неустойку, що є нормою для європейських контрактних зобов'язань, і адже дійсно, як гласить мудрість: «Хто не збирається порушувати договір, той не боїться штрафних санкцій». Але ви ж пам'ятаєте, установка Мирона Гагауза — відібрати будь-якими способами.
У нього інша мудрість: «Проблеми індіанців вождя не турбують». Тому діють вони виключно методами військового комунізму — користуються, не платять, а власникам, у кращому разі, «вічна подорож» між кабінетами. Тобто залізниця й далі продовжувала користуватися чужою власністю, отримуючи прибуток. Апогеєм цієї ситуації стало рішення Окружного господарського суду Кишинева (справа № 2е-230/2007 від 18.01.2007 року) про визнання 128 цистерн-контейнерів власністю Молдавської залізниці. І це при тому, що сама держустанція раніше відмовлялася від власності, не платила лізингові та орендні внески. Більше того, згідно зі ст. 13, ст. 15 Закону Республіки Молдова «Про лізинг» Молдавська залізниця була зобов'язана повернути майно лізингодавцю. Тобто, маючи в руках повний контроль над судовою системою Молдови, комуністи, спустя 4 роки після закінчення терміну договору з німецькою компанією, намагалися «легалізувати» вчинене злочинство проти європейської компанії та основоположних європейських норм права про захист власності. Що тут сказати — такі реалії комуністичного правосуддя часів президента Воронина та його прислужників у державних компаніях.
Молдавська залізниця й по сьогоднішній день (понад 15 років з моменту закінчення договору) користується майном німецької компанії. Кадри, розсаджені комуністами в держустанціях, досі вважають за краще використовувати чужу власність, у тому числі (а скоріше — насамперед) у своїх інтересах. Більше того, тепер їх прикриває новий «пташеня» з комуністичного гнізда Воронина — нинішній президент Молдови Ігор Додон. Не можна сказати, що німці махнули рукою на своє майно. Хоча їх можна було б зрозуміти. Стільки років мати справу з правоохоронною системою Молдови — ще та втіха, а особливо, якщо предмет спору «прикривають» на найвищому рівні. Але вони продовжують боротися за свої цистерни-контейнери як справжні лицарі. Зовсім недавно було подано й виграно позов в українському суді. Так, 5 жовтня 2017 року Господарський суд міста Києва винес рішення про стягнення 70 млн євро з ДП «Залізниця Молдови» у зв'язку з завданням збитків Nistas GmbH за 15 років.
У своєму рішенні український суд ще раз підтвердив, що Молдавська залізниця не виконала взяті на себе в договорі від 1997 року зобов'язання, що вона не була власником 128 контейнерів, що її незаконні дії спричинили збитки та санкції щодо Nistas GmbH. Як кажуть, почуйте різницю: не сплативши у 2003 році близько 4 млн доларів США і не повернувши майно німцям, тепер державна молдавська компанія повинна покрити значно більшу суму збитків. Тільки ось згідно з логікою крадійського комуністичного функціонера все «окей»: вигодонабувачем від цього майна був конкретний чиновник та його політичне прикриття, а штраф платитиме державна компанія. Але, тим не менше, якщо рішення суду буде реалізовано, то молдавським правоохоронцям доведеться шукати відповіді на багато питань і називати прізвища дуже одіозних персонажів. Молдавські правоохоронці просто зобов'язані будуть піднімати питання, куди й у чиїх інтересах були витрачені гроші, які не виплачені німецькій компанії? Доведеться перевіряти більш уважно, а не за гроші від афери з цистернами-контейнерами у колишнього голови МЖД та його близьких такий скромний будинок і автомобіль?
Доведеться уточнювати, а на які кошти суддя, узаконивший «відібрання» майна, регулярно «літає» з сім'єю в теплі країни? Будуть задаватися й питання колишньому президенту Воронину: знав він про афери, які проворачували його ставленики на стратегічному державному підприємстві? Чи не сплачені з цих грошей чергові вибори до парламенту? І багато, багато інших питань, які будуть дуже незручними для колишніх і теперішніх функціонерів, правоохоронців, політиків. І, очевидно, всім, хто причетний до грабежу Nistas GmbH, давати відповіді на ці питання дуже не хотілося б. Саме розуміючи це, за допомогою оточення Ігоря Додона та старих корупційних зв'язків часів безмежного панування молдавських комуністів, тепер розпочато колосальний тиск на український суд і фірму-позивача в цій справі. Вони не можуть допустити, щоб хтось (навіть в іншій країні) почав розплутувати цей клубок круговорукової поруки часів Воронина, який сьогодні здатен вивести й на оточення теперішнього голови Молдови. Тому кинуті всі сили, старі й нові корупційні зв'язки, у тому числі й за контрабандними справами, щоб не дати можливість реалізувати рішення українського суду на практиці.
Прямо зараз в українських кабінетах сидять представники молдавського посольства й намагаються домовитися. І те, що у них починає це виходити, свідчить про різко зросле зацікавлення представниками німецької компанії та її представника українськими правоохоронцями. Дуже сильно цим питанням починають цікавитися в Службі безпеки України, Генеральній прокуратурі, Національній поліції. Не інакше як гроші, принесені від «дружніх» молдавських корупціонерів і злодіїв, з відібраних цистерн, турбують свідомість блюстителів українського правопорядку. Те, що про це рішення українського суду вже півроку як мовчать молдавські ЗМІ, теж багато про що говорить. Все робиться для того, щоб «вирішити питання» потихеньку, не привертаючи уваги громадськості. Вони вірять у те, що занесуть у потрібні кабінети чемодани грошей і все обійдеться лише легким переполохом. Але хочеться вірити, що так не станеться. І ЗМІ внесуть свій внесок у це питання. Будемо сподіватися, що німецька компанія, нарешті, отримає справедливе рішення проблеми, яка тягнеться десятиліттями. Молдова ж продемонструє, що вона поважає права іноземного інвестора.
Правоохоронці доведуть, що, незважаючи на корупційні щупальця комуністично-додоновського режиму, вони здатні знаходити й карати справжніх ворогів молдавської держави. А молдавському суспільству будуть представлені чергові докази «турботи» про народ з боку комуністично-воронинсько-додоновської клики, яка ніяк не хоче відпустити з своїх крадійських лап Молдову.