Навколо дисциплінарної справи, яку розглядає Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, з'явилися нові деталі. Йдеться про можливі мотиви, які спонукали Генерального прокурора Юрія Луценко добиватися звільнення голови САП. Протягом місяця після початку скандалу журналістів намагалися переконати, що Луценко не грає першу скрипку у конфлікті між Холодницьким та директором НАБУ Артемом Сітником. Однак нові факти дозволяють поставити цю версію під сумнів.
На сторінках видання вже детально описувалися суть «справи Холодницького», її закулісні аспекти та фундаментальна роль, яка відводиться в ній «прокурорській інквізиції» — КДКП. Нагадаємо лише одну деталь скандалу: спочатку до кваліфікаційної комісії було направлено дві скарги на антикорупційного прокурора — від Антикорупційного бюро та Генеральної прокуратури. Обидва пакети документів об'єднали в одній дисциплінарній справі, розгляд якої продовжується. Водночас керівник САП виступає також фігурантом кримінального провадження, у рамках якого здійснювалося його прослуховування.
Отношення Луценка та Сітника до «кримінальних перспектив» зібраних прослуховуванням відомостей є полярним. Артем Сергійович вбачає таку можливість для Холодницького, а генеральний прокурор — ні. Він стоїть на позиції, що долю його заступника повинна вирішити КДКП, а не слідство та суд. З урахуванням цього в коридорах влади муссувалася така версія природи конфлікту керівників новостворених антикорупційних органів: нібито директор Бюро та керівник САП посварилися між собою, а Луценко був змушений втрутитися в цю історію за службовим обов'язком. Навіть вважалося, що він дізнався про прослуховування чи не в останню чергу. Називалися навіть варіанти ситуативних союзів різних силовиків, які могли спричинити таку ситуацію. За однією версією, полювання на Холодницького затіяли НАБУ та так званий «Департамент Кононенко-Гранівського» ГПУ, за іншою — ще один заступник Луценка, Головний військовий прокурор Анатолій Матіос. Як би там не було, генеральному прокурору у «першій антикорупційній війні» відводилася роль другого плану з перспективами нової конфронтації вже з Сітником за «розподіл спадщини» Спеціалізованої антикорупційної прокуратури після відставки Холодницького.
Однак виявлені джерелами деталі дозволяють причислити Юрія Вітальйовича до групи «зачинателів» скандалу зі своїм заступником — головою САП.
Щоб розглянути особисті мотиви Луценка, слід нагадати про два кримінальні справи, які розслідувалися щодо Луценка за лінією НАБУ/САП. Поводом для реєстрації однієї з них послужила заява, отримана на початку серпня 2017 року від певного адвоката. У ній йшлося про можливу корупцію генерального прокурора та наявність у його діях складу злочину. Проаналізувавши офіційні доходи Юрія Вітальйовича, його дружини Ірини та сина за останні 10 років, адвокат дійшов висновку — ці кошти не покривають вартість матеріальних активів, власниками яких стала сім'я Луценка. На основі цих фактів у жовтні минулого року було зареєстровано кримінальну справу за ч.3 ст.368-2 КК України («Незаконне збагачення»). Водночас у провадженні Національного антикорупційного бюро з липня минулого року знаходилася ще одна «справа Луценка». У ній Юрій Вітальйович виступав фігурантом історії про декларування недостовірної інформації (ст.366-1 КК України).
Процесуальне керівництво цими провадженнями здійснював Холодницький. 28 грудня 2017 року він об'єднав їх в одну справу. У відкритій частині судового реєстру відсутні будь-які згадки про хід його розслідування. Достовірно відомо лише те, що про підозру за ним нікому — насамперед генеральному прокурору — не оголошувалося. Однак це не настільки суттєва деталь. Важливіший інший факт: процесуальним керівником справи, підслідним у якій виступає Юрій Вітальйович та члени його сім'ї, є його заступник — керівник Антикорупційної прокуратури Холодницький. Про що голова ГПУ був достовірно поінформований. Але й це ще не все. Справа в тому, що підпис Юрія Вітальйовича на дисциплінарній скарзі, направленій до КДКП на Холодницького, містить у собі документальне підтвердження вчинення ним корупційного діяння. «Генеральний прокурор — фігурант справи, над законністю розслідування якої наглядає Назар Іванович. У такому разі, коли Луценко підписав текст скарги до КДКП на Холодницького, він вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, оскільки налицо конфлікт інтересів», — зазначає один з джерел у прокуратурі на умовах анонімності.
За його оцінкою, перевіряний на предмет незаконного збагачення Юрій Вітальйович фактично є заінтересованою особою. А тому підписання скарги на Холодницького до КДКП з вимогами звільнити, по суті, є порушенням закону. Йдеться про норми ст.172-7 КУоАП, у якій говориться про ігнорування вимог щодо запобігання або урегулювання конфлікту інтересів. Саме такий конфлікт виник у «скаржника-генерального прокурора» з процесуальним прокурором у його справі Холодницьким. «Ситуація незвичайна, і конфлікт інтересів цілком може мати місце. Можливо, саме на це — закриття справи проти нього — розраховував Юрій Луценко, подаючи скаргу. Хоча напевно в групі прокурорів у кримінальному провадженні про незаконне збагачення голови ГПУ є ще хтось крім Назара Холодницького, тому перешкод справі тут немає. Теоретично на час розгляду всі учасники конфлікту повинні бути відсторонені від виконання обов'язків», — говорить адвокат Юрій Іващенко.
Подібною логікою міркує й його колега Марія Островська. «Конфлікт інтересів у разі подання скарги на Холодницького у генерального прокурора налицо. При бажанні його дії можна трактувати як зловживання служебним становищем через оказання тиску. У цьому разі це скоріше склад не кримінальної, а адміністративної та дисциплінарної відповідальності», — підкреслює вона. За невідомлення генеральним прокурором про наявний конфлікт інтересів, а також непринесення заходів для його урегулювання, Луценку загрожує штраф від 1700 до 3400 гривень. Таке рішення може винести й районний суд, розглянувши відповідні протоколи про корупцію. Їх складання є прерогативою Національного агентства з питань запобігання корупції (НАПК). Однак протягом місяця з початку «скандалу в акваріумі» та подання скарги генерального прокурора на його заступника жодних телодвижень по цій лінії не спостерігалося.
Сам факт невикладення протоколу про корупцію щодо Луценка грає другорядну, хоча й примітну роль у виниклій ситуації. Суть же історії в тому, що конфлікт інтересів з Холодницьким має не лише Юрій Вітальйович, а й інші фігуранти «скандалу в акваріумі».
Насамперед йдеться про керівника Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки ГПУ Володимира Гуцуляка, який вів «справу Холодницького» при отриманні санкції на його прослуховування. Щодо цього прокурорського чину з жовтня 2017 року в НАБУ при процесуальному керівництві САП розслідується кримінальне провадження. Як і у випадку Луценка, йдеться про ймовірне незаконне збагачення — журналісти розкопали, що сім'я Гуцуляка живе в особняку подруги його дружини та їздить на автомобілі, пов'язаному з фігурантом справи. При цьому у декларації про доходи керівник «Департаменту Кононенко-Гранівського» цих відомостей не відобразив. Однак, перебуваючи під слідством САП, він, як і генеральний прокурор, активно включився у «холодницьку війну» і копав яму під Назара Ивановича, займаючись розслідуванням справи щодо «свого» процесуального прокурора. До речі, й сам Холодницький, визнаючи наявність прямого конфлікту інтересів у Гуцуляка, недалеко відійшов від Володимира Казимировича. Напередодні «розбору польотів» за мотивами війни САП та НАБУ у парламенті джерела в відомстві Назара Ивановича натякали — тут Гуцуляку готують підозру. Якби її підписав антикорупційний прокурор, ситуація стала б сюрреалістичною в кубі. І слідом за Гуцуляком та Луценком знехтував би конфліктом інтересів і голова САП.
Собесідники автора в прокурорських колах говорять: подібними юридичними мінами устелені всі поля битви, де ведуть боротьбу за владу та ресурси постійно конфліктуючі між собою керівники правоохоронних структур України. І справа навіть не стільки у падінні рівня професіоналізму слідчих та наглядаючих прокурорів. Колізії, як і численні процесуальні порушення, допускаються свідомо. Давно вже не секрет, що кожен з VIP-силовиків сьогодні одночасно є й фігурантом кримінальних справ, і сам регулярно реєструє провадження щодо високопоставлених опонентів. А тому, коли конфлікти між відомствами виходять назовні, частину припасених матеріалів тут же пускають у хід. Але робиться це таким чином, щоб ситуацію в будь-який момент можна було «обнулити». «Розумні голови продюсують такі ситуації свідомо. Щоб потім, при необхідності, розповідати про формальні порушення при проведенні перевірки або розслідуванні», — говорить один з колишніх високопоставлених прокурорів головного управління ГПУ.
Якщо його логіка вірна, то незалежно від вердикту КДКП (навіть якщо вона й постановить звільнити Холодницького), історію антикорупційного прокурора, при бажанні, завжди можуть переграти за формальними підставами. Однак з урахуванням градусу скандалу вряд чи для цього буде достатньо лише «спустити на гальмах» справи про незаконне збагачення Юрія Луценка. Сумнівно, що ввязаний у «першу антикорупційну війну» і до того ж порядно «наследивший» генеральний прокурор задовольниться лише цим. Лояльний голова САП за найбільш знаковими кримінальними провадженнями, а тим паче напередодні президентської кампанії, вкрай вигідний владі.