«Об'єкт на стопі», «об'єкт на абонементі» — такі неофіційні терміни іноді вживає Державна виконавча служба (ДВС). Вони позначають чиюсь незаконну вказівку не виконувати судові рішення щодо певного боржника. Приватна виконавиця Катерина Шмідт за 20 днів стягнула 13 млн грн боргу з підприємства. Водночас у ДВС не просуваються справи стосовно цього ж боржника на суму ще кількох мільйонів гривень. Приватний виконавець Андрій Авторгов за чотири робочі дні виконав судове рішення, яке Державна виконавча служба не виконувала протягом двох років.
Яку подяку отримали приватні виконавці від Міністерства юстиції за такі результати? Замість подяки вони отримали явно упереджені, юридично безграмотні та безпідставні подання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. На словах Міністерство юстиції декларує повну підтримку приватних виконавців, але на ділі робить все навпаки. Без перебільшення ударом по інституту приватного виконання можна назвати зміни, які пропонуються урядовим законопроектом №8198 від 26.03.2018 р. — Проектом Закону про внесення змін до деяких законів України щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Законопроект пропонує викласти частину другу статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» таким чином: «Особливості виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника у разі перебування на виконанні у державного виконавця та приватного виконавця визначаються Міністерством юстиції України». За наявною інформацією, проект порядку, який планує затвердити Міністерство юстиції України, передбачає внесення змін до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції 02.04.2012 р. №512/5.
Порядок об'єднання виконавчих проваджень у зведене пропонується визначити таким чином. Якщо встановлено наявність іншого відкритого виконавчого провадження про стягнення коштів (зведеного виконавчого провадження) щодо одного й того самого боржника, виконавче провадження передається для об'єднання у зведене виконавче провадження. Таке виконавче провадження передається державному виконавцю органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю, у яких на виконанні знаходиться перше відкрите виконавче провадження щодо стягнення коштів з цього боржника. Однак якщо перше виконавче провадження про стягнення коштів щодо одного й того самого боржника відкрито приватним виконавцем, а в органі державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішень, визначених частиною другою статті 5 Закону (яке приватний виконавець виконувати не має права), то приватний виконавець передає своє виконавче провадження (зведене виконавче провадження) щодо цього боржника до органу державної виконавчої служби.
Таке вирішення питання зведеного виконавчого провадження на 80% залишить приватних виконавців без роботи. Коли приватний виконавець відкриває виконавче провадження стосовно платоспроможного боржника, в автоматизованій системі виконавчого провадження видно, що щодо цього ж боржника тривалий час перебуває виконавче провадження в органі ДВС, іноді навіть на зовсім незначні суми. Крім того, трапляються випадки, коли незважаючи на виконавчі провадження, відкриті в органах державної виконавчої служби, приватні виконавці під час здійснення своїх виконавчих проваджень виявляють як вільні від арештів рахунки боржників, так і нестягнуті протягом тривалого часу кошти на рахунках, на які раніше було накладено арешт. Отже, приватним виконавцям доведеться чекати, коли ДВС виконає всі свої невиконані рішення, а до того часу вони перетворяться на «статистів», які лише передаватимуть в органи ДВС виконавчі документи, що надходитимуть до них на виконання.
Ти варто було витрачати сили на таку реформу?