Спостерігається цікава закономірність. «Вирішувачі» Порошенка — будь то Онищенко, Грановський, Кононенко, Філатов чи Хомутинник з «курячим королем» Косюком — завжди працюють не лише на шкоду Україні, а й неодмінно з вигодою для Росії. За даними матеріалу, одна зі справ, скандал з «Трейд Коммодитиз», зовсім не «замята», як вважає Грановський, а навпаки, активно розвивається. Причому існує певна його бічна гілка, яка стосується саме Грановського. Перший удар НАБУ у цій справі Грановському вдалося відбити за безпосередньої допомоги свого патрона — Петра Порошенка. Верховний суд не задовольнив касаційну скаргу Міністерства оборони, яке просило стягнути з ТОВ «Трейд Коммодити» 3 100 736 гривень. Відповідне рішення Верховний суд прийняв 12 квітня. У 2017 році Головний військовий прокурор Анатолій Матіос просив стягнути з «Трейд Коммодити» 2 540 149 гривень пені та 560 586 гривень штрафу за несвоєчасні поставки палива.
Дніпропетровські суди позови не задовольнили, і Мінобороны подало касаційну скаргу. Верховний суд вирішив, що «всі суттєві умови зобов'язань за договором від 31.03.2016 остаточно були узгоджені між сторонами лише з підписанням 15.06.2016 року додаткової угоди». Крім того, на думку суду, «Трейд Коммодити» після підписання останньої додаткової угоди приступило до виконання зобов'язань і провело поставку вчасно. Наприкінці березня НАБУ заявило про завершення досудового розслідування щодо посадових осіб Мінобороны, підозрюваних у розкраданні 149 мільйонів гривень державних коштів. Раніше повідомлялося, що експертиза підтвердила розтрату 149 мільйонів гривень при закупівлі Міністерством оборони палива у фірми «Трейд Коммодити». Відзначалося, що підозрюваним готуються остаточні підозри. Нардеп з БПП Сергій Лещенко заявляв, що за ТОВ «Трейд Коммодити», яке також виграло аукціони «Укрзалізниці» на поставку дизпалива на 2,91 млрд грн, стоїть Андрій Адамовський — «багаторічний бізнес-партнер і спільник» нардепа Олександра Грановського.
Возможливо, Адміністрація президента просто надавила на суди, а можливо й на Сітника, щоб до суду не пішли всі зібрані докази. Нагадаємо, з чого починалася ця справа. Тема закупівель нафтопродуктів державними споживачами не сходить з порядку денного. Незважаючи на двирічний досвід хождення по граблях, який уже обійшовся бюджету країни в мільярди гривень, скандали на тему завищених цін на паливо спалахують один за одним. Квітневий тендер Міністерства оборони України на поставку 70 тис. т нафтопродуктів може стати хрестоматійним. Тут гремуча суміш недосконалості законодавства, непрофесіоналізму, недбалості з дуже неприємним запахом корупції. Впевнено можна говорити про те, що чиновники Мінобороны неодноразово порушили закон, результатом чого стала переплата постачальнику понад 100 млн грн та менший обсяг палива порівняно з первісним. Квітневий тендер Мінобороны був знаковим з багатьох причин. Він став першим успішним у серії з трьох або чотирьох спроб купити паливо. Тендери зривалися, що створило дуже напружену ситуацію з паливом у військах і змусило, за деякими даними, навіть розкрити НЗ.
Причина проблем «на рівному місці» одна — небажання комітету з конкурсних торгів Мінобороны врахувати досвід попередніх невдач. Тендери почали атакувати невідомі фірми з «статутниками» по 1000 грн, пропонуючи нереальні ціни і згодом прогнозовано відмовляючись від своїх зобов'язань. Лише після впровадження норми про внесення конкурсного забезпечення ряди претендентів набули нормальних обрисів. Тендер 19 квітня 2016 р. пройшов за допомогою системи ProZorro і в частині визначення переможця за найменшою ціною питань не викликав. Насторожило інше — перемогу практично за всіма лотами здобула малознана компанія «Трейд Коммодити» з Днепродзержинська. До цього на ринку її знали головним чином завдяки наявності міні-НПЗ, оточеної щільною завісою чуток щодо якості палива, яке вона випускає, і повноти сплачених з нього податків. Тим не менше компанія вирішила поставити Мінобороны реактивне паливо, бензин А-80 та А-92, арктичну та літню марки дизельного палива загальним обсягом 70 тис. т на астрономічну суму 1,24 млрд грн. Відзначимо, що цей обсяг у кілька разів перевищує її річні обороти (принаймні встановлювані за офіційними даними).
Ринкова ціна на реактивне паливо визначена розрахунковим шляхом виходячи з вартості імпортних контрактів і нормативної норми прибутку при оптовій торгівлі в розмірі 1000 грн/т. Показник переплати розраховано виходячи з обсягу 3,8 тис. т, решта 6,2 тис. т «Трейд Коммодити» згідно з договором повинна була поставити до 31.10.2016. Нова ціна А-80 після підвищення отримана розрахунковим шляхом, оскільки у своїй відповіді Мінобороны не вказує її нову ціну після перегляду. Також привернули на себе увагу фактично рівні тендерні ціни з найближчим претендентом — компанією WOG. Як з'ясується пізніше, головним чином луцька компанія візьме на себе більшу частину поставок, забезпечуючи «Трейд Коммодити».
Чому найбільший український трейдер демонстративно поступився дорогою невідомому новачку? «У них («Трейд Коммодити») там (у Мінобороны) хтось є», — ця лаконічна версія одного з учасників ринку є єдиною, але вона, втім, дуже правдоподібна, судячи з подальшого розвитку подій. Старий прийом з підвищеним цинізмом. Уже на момент підписання договорів, а це сталося з 13 по 18 травня, було зрозуміло, що «Трейд Коммодити» буде ініціювати підвищення цін. На тендері в квітні переможець дійсно заявив ринкові ціни, але до середини травня вони суттєво зросли і продовжували йти вгору аж до початку червня. Відзначимо, що перегляд ціни передбачений законом про держзакупівлі, і його використання є нормальною практикою, але… Такою ж буденною практикою став перегляд цін лише на етапі зростання, але не зниження. Саме цей хрестоматійний прийом був розіграний між Мінобороны і «Трейд Коммодити». За даними з різних джерел вдалося відновити основну частину картини. Аналіз виконання 15 договорів у межах розглядуваного тендера на Офіційному порталі публічних фінансів показує, що ціна була підвищена мінімум двічі — 6 та 15 червня.
У ці дні перегляду підверглися 13 договорів з 15. Чому переглядалися двічі? Закон не дозволяє підвищувати більш ніж на 10%, а як стане ясно пізніше, підсумковий ріст був набагато більш відчутним, тому довелося підвищувати в два підходи. Якими були нові ціни? А ось про це доводиться лише гадати. Мінобороны, звичайно, відомство режимне, але навіть воно зобов'язане публікувати у «Вістнику держзакупівель» кожну зміну в первісні контракти. Так велить закон! При цьому повинні публікуватися протоколи та інші документи, які розкривають суть змін. Але по факту з 33 (стільки слідів вдалося відшукати) змін у договори з «Трейд Коммодити» у «Вістнику…» не був засвічений жоден!
Крім перегляду цін, сайт публічних фінансів фіксує зміни у найменуванні поставляємої продукції. І якщо у випадку з авіапаливом можна здогадатися, про що йдеться (найімовірніше, постачальник домігся дозволу поставляти марку Джет А-1 замість ТС і РТ), то які зміни внесли у назвах літньої та арктичної марок дизпалива, залишається лише гадати. Отже, ціни. З відповіді міністра оборони Степана Полторака на запит нардепа Ігоря Луценка випливає, що ціна зросла на 12,3–17,2% порівняно з тендерною. Впевнено можна сказати, що вже на 15 червня, коли відбувся другий перегляд ціни, закупівельні ціни були міцно вище ринкових. У результаті первісні обсяги закупівлі знизилися на 11–17% залежно від марки палива. (Оскільки за законом загальний грошовий обсяг закупівлі переглядати не можна, переглядають обсяг поставки, у нашому випадку у зв'язку з ростом ціни обсяг пропорційно зменшився.)
Виникає перше питання: на основі яких даних і хто санкціонував таке підвищення цін? Є підстави вважати, що в цьому випадку був використаний знову ж таки перевірений прийом — надання довідки від ДП «Держзовнішінформ», підконтрольної Мінекономрозвитку, яка штампує довідки про ринковий рівень цін. При цьому при визначенні ринкового рівня цін часто враховуються побажання замовника такої інформації… Забудькуватість на 100 мільйонів. Як говорить згаданий офіційний сайт, актувати поставки палива від «Трейд Коммодити» Мінобороны почало вже після перегляду цін, переважна більшість актів почала з'являтися лише з 1 липня. Іншими словами, несприятливий період, коли тендерні ціни були нижче ринкових, пройшов для постачальника майже непомітно — згідно з відкритими даними 1 червня було актовано літнього ДТ на суму 7,8 млн грн, або близько дев'яти вагонцистерн. Оштрафували компанію, найімовірніше, за те, що вона провалила перший дедлайн: більше половини обсягу повинні були поставити до 18 липня, але, за наявними даними, не встигли цього зробити, у зв'язку з чим виконання цих договорів було пролонговано.
Знову ж таки, доводиться про це лише гадати, оскільки офіційно це опубліковано не було. Але є впевненість, що цих неприємностей постачальник не помітив на тлі подальшої благодаті. Своєї вершини оптові ціни на ринку досягли 9 червня. Наприклад, за літньою маркою дизпалива вони зросли до 18750 грн/т, але через тиждень у кишені у «Трейд Коммодити» був контракт на поставку за ціною близько 19600 грн/т. А потім ціни почали буквально обвалюватися, і так тривало аж до початку серпня, коли ціни на ДТ впали до 16590 грн/т. Відзначимо, що саме в ці серпневі дні міністр оборони написав, що його відомство закуповує дизпаливо по 16,38 грн/л (близько 19600 грн/т), або на 18% вище ринку. Правда, у своєму листі глава оборонного відомства чомусь окремо відзначає, що закупівельні ціни на паливо у Мінобороны «значно нижче оптових». Вгадайте з першої спроби, були чи переглянуті ціни у зв'язку з падінням, як це було зроблено під крики «Трейд Коммодити» на етапі зростання? І ладно, що «онімів» постачальник, це у комерсантів професійне, чому ослабло Мінобороны з його армією клерків?
Відповідь нижче. Як показує зіставлення закупівельних і ринкових цін, Міністерство оборони переплатило «Трейд Коммодити» понад 100 млн грн. Такі відчутні масштаби втрат в умовах постійних закликів армії про збільшення фінансування обезсилюють. Особливо якщо врахувати, що паливо — це найпростіша для цінового відстеження категорія в величезній номенклатурі товарів, які закуповують військові. Складно моніторити ціни на рюкзаки, берці, аптечки, продукти, але ціни на паливо щодня відстежують як міжнародні, так і українські агентства. Безумовно, передумови для підвищення цін на початку червня були, як незабаром з'явилися й усі підстави вимагати від постачальника зниження цін. Це зниження могла б потребувати громадськість, якби дані про перегляд цін були опубліковані згідно з законом. Публікація інформації про неринкові перегляди цін напевно викликала б галас і, найімовірніше, зрив контракту, тому причини замовчування очевидні. Але не будемо огульно все списувати на корупцію. Найімовірніше, мала місце напружена ситуація з поставками та запасами палива, оскільки закупівлю не вдалося провести кілька місяців.
Скандал і зрив контракту могли б погіршити ситуацію і привести до непередбачуваних наслідків… Навіть якщо це так, виникає питання: скільки часу потрібно Мінобороны, щоб навести порядок із закупівлями? У 2015 р. система почала подавати чіткі сигнали прогресу, але у 2016-му знову скотилася в сумне минуле. Спочатку були старі військові, потім волонтери, тепер взагалі незрозуміло хто… Ці експерименти дуже дорого обходяться бюджету. До речі, влітку свою посаду без зайвого галасу покинув голова комісії з конкурсних торгів Олег Свірко на хвилі загострення протистояння з командою раніше звільнених з міністерства волонтерів. Розглянутий випадок дає й оцінку системі ProZorro. Вона в кращому випадку дозволяє вибрати найменшу ціну, але по підсумку все залежить від чиновників, які можуть згодом переглянути як ціни, так і якість продукції. Ще один висновок — чуда не сталося. Невідомий постачальник з низькою первісною ціною в результаті яскраво накуролесив. Вивчення ходу виконання контракту говорить про те, що він судорожно шукав ресурси де тільки міг, не маючи власних напрацьованих каналів поставок. А такі закупівлі дешевими бути не можуть апріорі. І вийшло у нього лише тому, що був величезний запас по ціні, тобто фактично завдяки платникам податків. До речі, ще невідомо, були чи виконані всі поставки в строк і в повному обсязі.
Сказане не означає, що відомі великі трейдери є панацеєю для держспоживачів, і приклад «Укрзалізниці», яка стабільно переплачує десятки мільйонів гривень на дизпаливі, про це яскраво свідчить. Толк буде лише в тому випадку, коли чиновники та їхнє керівництво покажуть, що готові загризти будь-кого за кожну гривню в ціні закуповуваного товару, а будь-які спроби домовитися не мають перспектив. Поки що описаний тендер сильно підірвав довіру до Мінобороны, багато хто вважав, що процес реформ системи закупівель у відомстві необоротний. Якщо над відомством по-прежньому будуть вітати привиди договорняків і корупції, низьких цін і повних обсягів чекати не доводиться.