Стан антикорупційної боротьби в Україні викликає аналогію з давньою непристойною піснею про людину, яка отримала посилку з далекої країни. У цій посилці опинилися троє осіб, які міцно тримаються один за одного. Кожен з них має компромат на двох інших. Це можна назвати системою взаємних стримувань, але насправді це більше нагадує взаємне шантажування. Директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник має матеріали про розкішний дім та незадекларовані квартири керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького. Генеральний прокурор Юрій Луценко володіє інформацією про квартиру Ситника в Броварах, придбану в результаті тиску на підприємства Київської області. Обидва вони мають матеріали так званої «аквариумної прослушки», з яких видно, що Холодницький втручався у справу Ульяни Супрун та брав участь у вимаганні грошей у родичів Станіслава Денисюка. Холодницький, у свою чергу, шантажує Луценка та Ситника квартирними питаннями та іншими компрометуючими матеріалами.
Чи можливо при таких заплутаних стосунках виникнення якісної боротьби з корупцією – це питання скоріше біології, ніж юриспруденції. Люди, які перебувають у такій залежності один від одного, не можуть народити щось позитивне. Однак це не може тривати вічно. Вся троця по черзі звертається до американського посла, фактично шантажуючи його, показуючи компромат один на одного. Посол уже втомився від цього колективного експозиціонізму й просто хоче повернутися додому з цього божевільного місця.
Що робити в такій ситуації? Відповідь проста і відома будь-якому хлопцю, який виріс у дворі. Перемагає той, хто вдарить першим. Юрій Луценко, не варто більше витрачати час на матеріали проти Ситника. Просто дайте наказ відкрити провадження й нехай переможе сильніший. Зрештою, вам уже нічого втрачати, навіть американську візу. Доведіть, що й інтелігентні люди можуть бути рішучими.
Для освіження пам'яті учасників цього скандалу варто згадати матеріал про квартирне питання Артема Ситника. Люди люблять гроші, але це завжди було так. Людство любить гроші, незалежно від того, з чого вони зроблені. Люди легковажні, але іноді милосердя стукає в їхні серця. Звичайні люди нагадують попередніх поколінь, але квартирне питання їх зіпсувало.
Ці слова цілком можуть охарактеризувати професійних борців з корупцією, яким українські платники податків щомісяця виплачують по 200 тисяч гривень, щоб ті дотримувалися хоча б видимості законності. Вони легковажні, вони люблять гроші, а квартирне питання їх зіпсувало. Експерт з усіх питань Юрій Бутусов стверджував, що значення обрання Ситника полягає не в тому, що він ідеальний борець з корупцією, а в тому, що вперше конкретні представники громадянського суспільства взяли на себе відповідальність за призначення керівника державної структури.
Директор НАБУ Артем Ситник навіть звернувся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів зі скаргою на Назара Холодницького, вимагаючи його звільнення за надмірну цікавість до квартирного питання. За словами Ситника, завдяки мікрофону, який агент НАБУ встановив на зовнішній стінці акваріума в кабінеті Холодницького, вдалося записати розмову керівника САП з підлеглими про «квартирну справу», яку НАБУ безуспішно розслідує за заявою виконуючої обов'язки міністра охорони здоров'я Ульяни Супрун уже 14 місяців.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, міський голова Вишневого Ілля Діков разом з керівником районного осередку Радикальної партії Олександром Богачовим запропонували Супрун однокімнатну квартиру в житловому комплексі «Акварелі-2» за сприяння в отриманні міською лікарнею нової медичної техніки для діагностування онкологічних захворювань на ранній стадії. Те, що хабародавці досі не притягнуті до відповідальності, а досудове розслідування не завершено попри спливання всіх розумних строків, не дивує. Більш того, було б дивним карати людей лише за те, що вони намагаються умовити Супрун виконувати свої посадові обов'язки. Відповідно до частини 2 статті 11 Кримінального кодексу України, не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально містить ознаки кримінального правопорушення, але через малозначність не становить суспільної небезпеки.
Претензії Ситника до Холодницького полягають у тому, що керівник САП, який відповідає за якість досудового розслідування в НАБУ, зустрічався зі свідком по цій справі та давав вказівки підлеглим прокурорам не йти на поводу в НАБУ. Однак за межами цього скандалу залишилися два важливих питання. По-перше, у зв'язку з чим НАБУ проводило негласні слідчі дії щодо свого процесуального керівника, якщо це дозволяється робити виключно при розслідуванні тяжких або особливо тяжких злочинів? По-друге, що спонукало директора НАБУ взяти участь у проведенні таких дій проти Холодницького та публічно виливати на нього компромат, коли ще чотири місяці тому Ситник демонстрував дружбу з керівником САП і разом з ним відбивався від звинувачень Генпрокуратури?
6 березня 2018 року керівник САП виявив у своєму кабінеті підслуховуючий пристрій і передав його в НАБУ для встановлення винуватців. Директор НАБУ Ситник і його перший заступник Углава обіцяли зробити все можливе для виявлення та покарання винуватців. Того ж дня було зареєстроване кримінальне провадження. Однак уже наступного дня Ситник зізнався, що «жучок» встановив агент НАБУ, який доглядав за акваріумом у кабінеті Холодницького. Невдовзі з'ясувалось, що негласні слідчі дії проводились з санкції судді Апеляційного суду Києва, до якого звернувся слідчий Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури.
«Особливо важливою справою» стало кримінальне провадження за фактом можливого вимагання співробітниками органів прокуратури грошей з екс-голови Державної податкової адміністрації Харківської області Станіслава Денисюка та його дітей. При цьому сам Денисюк є підозрюваним у «справі Курченка», яку розслідує Головна військова прокуратура, а його донька Тетяна є фігурантом «газової справи Оніщенка», яку розслідує НАБУ.
Хто саме вимагав гроші з Денисюків, так і залишилось невизначеним, оскільки посередник виявився відомим прокурорським «рішалою», який підтримував контакти з багатьма впливовими правоохоронцями. Посередниками виступило подружжя: власниця модельного агентства, «Міс Україна-Всесвіт 1997» Наталія Надточей та її чоловік Олександр Клименко. Вони отримали від Тетяни Денисюк перший транш у розмірі 200 тисяч доларів США, а всього за звільнення Станіслава Денисюка з-під варти просили 2 мільйони доларів. Під час спостереження за Клименко була задокументована його телефонна розмова з Ситником та зустріч з помічником Холодницького. На підставі цих фактів не можна було говорити про причетність керівника САП до вимагання, але такої мети й не ставилось – ці факти використали лише для обґрунтування необхідності проведення негласних слідчих дій проти Холодницького.
Найбільшою проблемою для Генпрокуратури стало не отримання ухвали слідчого судді, а реалізація цього дозволу. Прокуратура не має оперативних підрозділів, тому в разі необхідності здійснення оперативного супроводу доручає це Службі безпеки України або Національній поліції. Але в цьому випадку ці органи були безсилі – проникнути в кабінет Холодницького, який охоронявся спецпідрозділом НАБУ і в якому регулярно проводились технічні заходи з виявлення засобів негласного контролю, їм було неможливо. І тоді директор НАБУ Артем Ситник запропонував свої послуги, обіцявши обладнати кабінет Холодницького підслуховуючою апаратурою.
Ситнику довелось зрадити Холодницького після того, як у грудні 2017 року вони разом їздили до Сполучених Штатів Америки, де скаржилися на Генеральну прокуратуру. Причиною цього стало те, що в Генеральній прокуратурі його ознайомили з матеріалами кримінального провадження №42017000000001706, зареєстрованого в Генеральній інспекції 24 травня 2017 року за фактом отримання в 2008–2010 роках неправомірної вигоди у вигляді квартир кількома співробітниками прокуратури Київської області, зокрема начальником слідчого відділу Артемом Ситником. Як стверджують джерела, Ситнику навіть показали проект підозри, щоб він оцінив свою подальшу перспективу. Ця перспектива була безрадісною, оскільки Ситник опинився перед вибором: або слідчий Генпрокуратури вдягає на нього наручники, або він стає на шлях виправлення, починає співпрацювати зі слідством і своїм каяттям доводить, що втратив суспільну небезпечність.
Дієве каяття мало полягати в тому, що НАБУ встановить підслуховуючу апаратуру в кабінеті Холодницького. Від такої пропозиції підозрюваний у хабарництві Ситник відмовитись не зміг.
Не даремно провідні моральні авторитети України на кшталт експерта Юрія Бутусова, міністра культури Євгена Ніщука, голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова, викладача історії Ярослава Грицака та інших у 2014–2015 роках взяли участь у обранні першого директора НАБУ. З-поміж 176 претендентів вони зупинили свій вибір на Артему Ситнику. Очевидно, це сталося тому, що про корупцію Ситник знає не з чужих слів, оскільки упродовж 10 років обслуговував корупційні потоки в органах прокуратури.
Після закінчення в 2001 році Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого Ситник завдяки дружнім відносинам свого батька – директора Кіровоградського обласного «Автодору» – з прокурором Кіровоградської області Олександром Гардецьким отримав посаду помічника прокурора Ленінського району Кіровограда. Невдовзі генпрокурор Потебенько наказом від 20 листопада 2001 року звільнив Гардецького за самодурство та зловживання службовим становищем. Але в 2005 році Гардецький знову опинився на чолі прокуратури Кіровоградської області, де Ситник уже працював старшим слідчим, і призначив його начальником слідчого відділу. У 2008 році генпрокурору Олександрові Медведьку потрібна була довірена особа на посаді прокурора Київської області, щоб взяти під контроль грошові потоки та нелегальний ринок землі в столичному регіоні. Цією особою став Олександр Степанович Гардецький – давній друг і однокурсник Медведька, з яким вони разом навчались у Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського, закінчивши його в 1980 році.
Після призначення на посаду прокурора Київської області Гардецький у березні 2008 року підтягнув з Кіровограда свою команду, зокрема Артема Ситника, який уже в серпні 2008 року став на чолі слідчого відділу обласної прокуратури. Те, що робила команда Гардецького з 2008 по 2010 рік, можна назвати розгулом хабарництва та розкрадання земельних ресурсів, якого Київщина не знала ні до того, ні після. Начальник слідчого відділу Артем Ситник став активним учасником афери – для збору грошей з учасників кримінальних проваджень, які розслідував Ситник, був використаний благодійний фонд «Правозахисна фундація «Вільна громада». Засновником цього фонду виступив селищний голова Козина Валерій Гартік, а керівником – його дружина Лілія Гартік. З коштів цього фонду купляли квартири такі люди, як Ситник.
Про це стало відомо ще в листопаді 2009 року, коли в пресу потрапив лист заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Володимира Стретовича на ім'я президента Ющенка та голови СБУ Наливайченка. У цьому листі розповідалось про побори, влаштовані Гардецьким і Ситником, про земельний дерибан на Київщині, про квартиру Ситника, придбану на гроші благодійного фонду, куди, за словами Стретовича, «переказуються кошти за звільнення затриманих і арештованих з-під варти, а також за закриття кримінальних справ».
У квітні 2008 року до директора ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» приїхав прокурор Київської області Гардецький разом зі своїм племінником, Броварським міжрайонним прокурором Щербіною, і став вимагати, щоб підприємство продало співробітникам прокуратури кілька квартир у новобудовах зі знижкою 60%. Побоюючись обласного прокурора, директор погодився. 14 листопада 2008 року був укладений попередній договір, згідно з яким підприємство зобов'язалось надати Ситнику двокімнатну квартиру площею 82,6 кв. м. вартістю 295 798 гривень у будинку по вулиці Черняховського в Броварах. 17 листопада 2008 року на рахунок забудовника надійшли гроші в сумі 225 тисяч гривень – за Ситника заплатив благодійний фонд, а решту коштів Ситник вніс сам 19 листопада 2008 року. У 2010 році будівництво було завершено й згідно з договором купівлі-продажу від 26 травня 2010 року Артем Сергійович став власником житла. Цікавий нюанс: щоб не виникало запитань щодо законності придбання квартири, договір купівлі-продажу зареєструвала нотаріус Щербіна – дружина Броварського міжрайонного прокурора Щербіни, який разом з Гардецьким «викручував руки» директорові підприємства.
Виникає природне запитання – звідкіля благодійний фонд брав гроші на придбання квартир для прокурорів? Квартира Ситника була оплачена з коштів у сумі 465 тисяч гривень, які надійшли на рахунок фонду 19 вересня 2008 року від ТОВ «Орслана». І треба ж трапитись такому співпадінню, що якраз у цей час слідчий відділ прокуратури Київської області, очолюваний Ситником, розслідував кримінальну справу за обвинуваченням першого заступника начальника управління земельних ресурсів у Обухівському районі в отриманні хабара в розмірі 7300 доларів США за присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці саме цього ТОВ «Орслана».
Кримінальну справу розслідував нинішній керівник Головного підрозділу детективів НАБУ Андрій Володимирович Калужинський, а представляв прокуратуру області нинішній директор НАБУ Артем Сергійович Ситник, який за місяць по тому був призначений начальником слідчого відділу. Але дивні співпадіння не закінчуються. 12 серпня 2008 року на рахунок благодійного фонду 400 тисяч гривень переказала приватний підприємець Вінокурова Світлана Євгенівна, засновниця та керівниця ТОВ «КІАН». При цьому ТОВ «КІАН» було фігурантом іншої кримінальної справи – за обвинуваченням першого заступника начальника управління земельних ресурсів у Обухівському районі Олександра Могильного. Могильний урешті-решт був відправлений на лаву підсудних, але Вінокуровій завдяки щедрій пожертві все зійшло з рук.
Директор НАБУ знав, що в Генеральній прокуратурі розслідується кримінальне провадження у зв'язку з отриманням ним неправомірної вигоди у вигляді квартири, і намагався перешкодити слідству, залякував свідків та погрожував слідчим. Остаточною підставою для висунення Ситнику підозри став висновок Державної аудиторської служби про те, що придбання квартир для співробітників прокуратури Київської області шляхом переказу коштів благодійним фондом є грубим порушенням законодавства.
У висновку сказано, що інвестування придбання житла працівникам органів прокуратури Київської області не передбачалося, а кошти фонду необхідно було зарахувати на казначейські рахунки спеціального фонду прокуратури. Як наслідок, посадові особи прокуратури Київської області Олефіренко Р.Ю. та Ситник А.С. отримали незаконні доходи на суму 225 тисяч гривень кожний, а прокуратура недоотримала надходжень до спеціального фонду на загальну суму 450 тисяч гривень.
Роман Юрійович Олефіренко, про якого йдеться у висновку, разом з Ситником отримав квартиру в одному будинку завдяки «благодійній пожертві». Це колишній співробітник прокуратури Київської області, у 2014–2015 роках він обіймав посаду Броварського міжрайонного прокурора і є співзасновником адвокатського об'єднання «Гардецький і партнери».
Наївним виглядає запитання, чи задекларував Ситник матеріальну допомогу від «благодійного фонду» та чи сплатив податки з вартості подарованої йому квартири. До того ж, у власності Ситника на той час була квартира в Кіровограді площею 64 кв. м., оформлена на його дружину, яку він продав у 2013 році. Ситник мав усі можливості влаштувати свої побутові умови після переїзду до Києва, але Артем Сергійович тоді ще не знав, що за кілька років він стане провідним борцем з корупцією, і тому заповзято набивав свої кишені під орудою Гардецького.
Коли його торік Генпрокуратура взяла за філейні місця, Ситник став погрожувати голові Аудиторської служби України Лідії Гаврилові, що в разі підписання висновку він відправить її на лаву підсудних «за незаконне збагачення». Попри шантаж, Гаврилова підписала висновок і невдовзі, у листопаді 2017 року, Ситник оголосив про кримінальне провадження проти голови Державної аудиторської служби, через суд домігся арешту її майна й у рекордні строки направив справу до суду.
Після того, як директор НАБУ став співпрацювати з Департаментом Генпрокуратури та встановив підслуховуючу апаратуру в кабінеті керівника САП Холодницького, розслідування кримінальних проваджень, розпочатих у Генеральній прокуратурі у зв'язку з квартирною аферою Ситника, вимаганням ним хабарів чи участю в розкраданні землі в Обухівському районі, напевно, буде припинено.