Хороша на початку ідея про НАБУ як ефективний антикорупційний орган розбилася об реальність ще до того, як установа почала функціонувати. Розбір помилок потрібно починати з моменту проведення конкурсу на посади керівника бюро та його працівників. У самій конкурсній комісії була закладена велика помилка або великий обман. Складно очікувати антикорупційної ефективності від органу, керівником якого обраний молодий, але вже досвідчений корупціонер Сітник зі своїми квартирами, земельними афірами та навіть причетністю до вбивств. А другою за значимістю особою став одіозний міліцейський аферист Борис Індиченко, вся службова історія якого — це історія повного нехтування законом і тим більше мораллю.
Його службова кар'єра закінчилася вигнанням з МВС за відмову служити в зоні АТО. Відповідно, складно було очікувати позитивного результату від органу, що гнив з самого моменту свого народження. І, як показала подальша історія НАБУ, ця гниль лише поширювалася по агентству, а нехтування законом переросло в явно злочинну діяльність.
Візьмемо, наприклад, так зване «рюкзачне дело». Отримавши «замовлення» від Порошенка на реанімацію старої СБУшної провокації з так званими «плівками Писного», Сітник одразу ж взявся за «чорний піар» щодо міністра Авакова та його команди. Згадайте величезну кількість телесюжетів про фейкові гучні «обшуки», фейкові «заміські палаци», фейкові «втечі за кордон». Однак піар залишається піаром, а в кінцевому підсумку так зване «рюкзачне дело» потрібно було передавати до суду. І передавати хоч якісь докази.
Але звідки взятися доказовій базі, якщо спочатку не було ні самої події злочину, ні його складу? У цій ситуації НАБУ не позаздриш. Майже три роки безумовного «чорного піару» в ЗМІ, а в суді показати нічого. Сітнику з Індиченко стає страшно, що буде невдоволений не лише «замовник» з Банкової, але й «куратори» з американського посольства, які зрозуміють, що структура, в яку вони вклали купу грошей, насправді виявилася тупою «замовною» бандою. І тоді Сітник з Індиченко переходять уже до явного злочину. А саме — до фабрикації фальшивих доказів.
После того, як було доведено, що «відеозаписи Писного» — примітивний монтаж, після того, як численні експерти переконливо довели, що тендерна процедура була проведена в повній відповідності з законом, у НАБУ залишилася єдина можливість «врятувати» це дело, а саме — довести, що рюкзаки були або занадто дорогими, або поганої якості. Детективи НАБУ спочатку намагаються звертатися до офіційних експертних організацій, наприклад, до КНІІСЕ. Там вони отримують абсолютно не влаштовуючу їх відповідь: рюкзаки купувалися за цілком обґрунтованою ціною, до якості претензій немає.
Такий же результат вони отримують ще в кількох організаціях. Що ж робити? І в голови аферистів з НАБУ приходить «геніальна» думка. Якщо висновки офіційних експертних організацій нас не влаштовують — давайте створимо свою власну «ручну» експертну організацію, яка видасть саме той висновок, який нам потрібен. І в 2016 році створюється експертна організація «Надія», що складається з однієї людини, яка є її власницею, директором і єдиною експертом. Звати цю людину — Надія Костянтинівна Бугрова.
Надія Костянтинівна проводить «експертизу» і видає потрібний для НАБУ результат. Процитуємо адвоката, який веде це дело — Ігора Юдіна: «Надія Костянтинівна змогла якимось лише їй відомим способом встановити, що вартість цих рюкзаків у кілька разів нижча, ніж та вартість, за якою була здійснена закупівля. І власне, на цьому далі й було побудовано обвинувачення. Вона зробила дві експертизи, які, по суті, легли в основу повідомлень про підозру. Вона розрахувала, що ці рюкзаки мають вартість порядку 600 грн. — трохи більше 600.
Це різко відрізняється від ціни, за якою все це закупляли. І вона ж дала висновок про те, що вони непридатні, не відповідають якості і так далі. З огляду на те, що дуже кидалася в очі сміливість формулювань і необґрунтованість висновків експерта, я звернувся зі заявою до міністерства юстиції з проханням провести перевірку щодо цього експерта. В результаті були зроблені рецензії в КНІІСЕ щодо цих експертиз, які вона зробила. Рецензії були негативні — тобто виявлено там достатньо велику кількість порушень. І далі, з огляду на те, що експерт допустила порушення експертних методик і, по суті, зробила неправильні висновки — вона була залучена до дисциплінарної відповідальності Міністерством юстиції. Мене офіційно про це сповістили як заявника.»
Вартий уваги той факт, що Мінюст залучив Бугрову до дисциплінарної відповідальності не лише за фальсифікацію експертиз у «рюкзачному делі», але й за низку інших порушень. Надія Костянтинівна запанікувала. Запанікувало й НАБУ. Тому що останній «доказ» у «рюкзачному делі» раптово перетворився на фальшивку.
Редакція «ОРД» змогла зафіксувати зустріч, що сталася на минулому тижні, між деяким детективом НАБУ та Надією Бугровою. Вони зустрілися в парку, а потім разом зайшли в будівлю НАБУ. Нам також стало відомо про зміст розмов старшого детектива НАБУ Романа Дагойди, який веде «рюкзачне дело», з Надією Бугровою. Детектив Дагойда в розмові фактично наказував «незалежному експерту» Бугровій терміново оскаржити в суді рішення Мінюста. Ідея абсолютно божевільна, основною метою якої є просто затягування розгляду цього дела, яке неминуче стане черговим позором для НАБУ.
Виникають питання. Надія Костянтинівна Бугрова — хто вона насправді? Незалежний експерт чи агент НАБУ «Надія»? Чи усвідомлює керівництво НАБУ, що воно вчиняє кримінальне злочин, створюючи «ручну» експертну організацію? Чи усвідомлює керівництво НАБУ, що воно вчиняє кримінальне злочин, фабрикуючи фальшиві акти експертиз через свою фальшиву «експертну організацію»? Чи усвідомлює керівництво НАБУ, що воно вчиняє кримінальне злочин, чинячи тиск на «незалежного експерта»?
По логіці, після цієї ще не завершеної історії в отставку повинні подати як старший детектив Дагойда, так і Сітник з Індиченко. Вчасно піти в отставку, щоб не опинитися рано чи пізно перед судом. Причому не за одне лише «рюкзачне дело», але практично за всі гучні справи НАБУ, які переповнені фальшивими доказами, незаконними провокаціями та «чорним піаром». Взагалі, НАБУ варто було б змінити свій гучний девіз «Обезвредити і запобігти» на більш відповідний: «Провокація — Фальсифікація — Піар». Так буде чесніше.