Неймовірне та абсурдне звинувачення розглядають у Лисичанську: «вбивство українськими військовими невідомого бойовика ЛНР», скоєне у 2014 році. «Лише гласність дозволить нам розраховувати на якусь справедливість», — говорить адвокат Алексія Комонова Оксана Муравська. Вона порівнює свого підзахисного з прикордонником Сергієм Колмогоровим, про якого країна дізналася з публікації ОРД. Муравська домоглася скасування вироків судів першої та апеляційної інстанцій щодо Колмогорова. Унаслідок цього прикордонник, який виконував наказ зупинити порушника, вийшов на свободу.
Про нинішнього підзахисного Муравської — підполковника Комонова ОРД дізналася з листа на сайт. Автор стверджував, що у ЗСУ йдуть «зачистки»: «Хлопців втягнули у незрозумілі політичні ігрища, що керуються з вищих щаблів українського істеблішменту. Тут є і помста, і намагання дискредитувати вищий генералітет ЗСУ і, можливо, більш далекогідні цілі». Поряд з ім'ям Комонова згадувалося ім'я ще одного офіцера розвідувального управління оперативного командування «Захід» Олександра Горбачова. Обидва були на передовій з перших днів, обидва нагороджені, обидва підполковники, обох судять. До Комонова прив'язали якогось «артилериста ЛНР» і замкнули під цілодобовим домашнім арештом. Але не вдома — у Ровно, а чомусь у північнодонецькому гуртожитку. З клопами та неблагополучними сусідами, які, напиваючись, кричать: «Слава Росії». А Горбачов сидить у Старобільському СІЗО, оскільки є ключовим обвинуваченим у справі про катування та «відбір» майна у відомого у Сватові фермера, який допомагав українській армії і 2 роки вважався зниклим безвісти.
Волонтер і терорист — не одне й те саме? Однак у інформаційному полі два кримінальні провадження виявилися змішані в одну купу завдяки інсинуаціям таких політиканів, як Андрій Лозовой. «Продажні тварини — судді — за беззаконням списують злочини на людей, є спроба підкупу з боку місцевого олігарха зі Сватова, син якого — бандит і артилерист «ЛНР». Вони звали російський світ», — наговорив «радикал» у ефірі каналу 112: https://www.youtube.com/watch?v=ut2RG6CaCDs ОРД вирішила розділити грішне від праведного і розповісти про кожне з упомянутих кримінальних проваджень без прикрас і самоцензури. На стопкадрі Espreso.TV — суд у справі про вбивство «артилериста ЛНР» у Лисичанську. А за 30 км, у Кременній, слухається справа про вбивство фермера Олега Куницького. За обома проходить Олександр Горбачов (у «акваріумі»).
1. Розвідники та «мирний артилерист»
1 червня у Лисичанському міськсуді прочитали обвинувальний акт, у якому йдеться, що офіцери Горбачов і Комонов організували вбивство полоненого «бойовика ЛНР».
Цитата з обвинувального акта: «У серпні 2014 року (більш точний час під час досудового розслідування встановити не надалося можливим) невстановленими військовослужбовцями ЗСУ в ході бойових дій з незаконними збройними формуваннями на території Луганської області в силу ст. ст. 14, 15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» був затриманий невстановлений чоловік та доставлений на місце дислокації базового табору сектору «А» в селищі Перемога Новоайдарського району Луганської області. В один із днів, у період з 19.08.2014 по 31.08.2014, у світлий час доби (більш точні відомості стосовно часу в ході досудового розслідування встановити не надалося можливим), двоє офіцерів відділу розвідки сектору «А» Комонов та Горбачов організували вчинення вбивства та керували його вчиненням. Для реалізації залучили військовослужбовців в/ч А1783: солдата Гаркушина Антона, старшого солдата Санжарова Павла та військовослужбовця військової частини А0553 молодшого сержанта Лютого Михайла, які неодноразово залучалися до виконання завдань. Наказали погрузити невстановленого затриманого чоловіка до кузова автомобіля «Урал» та прослідували у район, що розташований на території Новоайдарського району Луганської області між селами Попасне та Співаківка.
У період часу з 19.08.2014 по 31.08.2014, у світлий час доби, у вказаному районі викопали яму, у яку Горбачов помістив невстановленого затриманого чоловіка, розташувавши його по центру ями навприсядки, наказав Гаркушину, Санжарову та Лютому застрелити невстановленого».
«Горбачов нібито тримав жертву під автоматом, а я віддав солдату пістолет і змусив стріляти, — коментує версію обвинувачення підполковник Алексій Комонов. — Але жодна експертиза (а їх було чотири) не показала, що кулі були випущені з мого пістолета». Останки жертви, яку прокуратура приписала розвідникам, були знайдені в посадці неподалік с. Перемога у 2016 році. Експертиза зробила висновок, що це чоловік, і його застрелили приблизно двома роками раніше. Йому було від 50 до 60 років, зріст покійного становив від 154 до 171 см. А більше про нього не відомо нічого, включаючи час смерті.
Почему ж прокуратура вирішила, що невпізнаний чоловік — бойовик? Поки що не ясно. Однак державний обвинувач уже заявив, що убитий був «мирним артилеристом «ЛНР» (дослівно). Згадав Женевські конвенції та стверджує, що українські військові розстріляли військовополоненого, викравши його з госпіталю. За словами Муравської, у обвинувачення немає ні зброї, ні куль. Обвинувальний акт будується на словах солдатів, яких два тижні «обробляли» перед дачею «правильних» показань. Алексій Комонов говорить, що солдатів змусили «згадати те, чого не було». Залякали тюрмою і пообіцяли, що, якщо вони розоблачать старших офіцерів, прокуратура виявить снисхідність до них самих. І, схоже, слово тримають: на лаві підсудимих лише Горбачов, стрілявших (за версією обвинувачення) солдатів поряд немає. А на визнавальні показання, як на «цариця доказів», напирають у військовій прокуратурі Луганського гарнізону: https://www.youtube.com/watch?v=fYTRa0DlpY8
Зачим комусь знадобилося його оговорити? «Їм потрібен Горбачов», — припускає Комонов. На його думку, обвинуваченню знадобилося надійніше «закріпити» Горбачова, а справа «артилериста» — його похідна.
2. Вбивство сватівського волонтера Олега Куницького
У Кременському райсуді слухається справа про вбивство фермера Олега Куницького, який не тільки не належав до «ЛНР», але активно допомагав українським військовим. Він зник безвісти 29 червня 2014 року. Був затриманий на блокпості, де стояли бійці 51-ї окремої механізованої бригади, і з того моменту вважався зниклим безвісти — аж до вересня 2016 року. Його останки були виявлені поблизу с. Орехово (Старобільського району Луганщини) — неподалік від місця, де був перший табір спецназовців. За затриманим на блокпост приїхала група ВСП, якою керував Сергій Стрілець, і відправила Куницького в розташування 51-ї бригади. У таборі його приковали до цистерни з водою, поставивши на коліна. Надягли мішок на голову. Били й знущалися. Вночі приїхали розвідники в масках, які назвали пароль. Їм Стрілець передав затриманого.
Ця група продовжила «допит з катуванням». Спочатку ногу Куницького кілька разів проткнули ножем, а потім били залізними прутами, поки йому не стало зовсім погано. Тоді люди в балаклавах викликали лікарів. Медичні працівники військової частини наполягали на негайній госпіталізації, у затриманого сталася зупинка дихання, і його вимушено пробили грудну клітку, щоб він міг дихати. Але за наказом Олександра Горбачова, який був старшим, Куницького помістили в багажник його «Ниви». Сам Горбачов сів за кермо своєї чорної «Джилі», а хтось із його підлеглих за його наказом — за кермо «Ниви». І більше волонтера та його «Ниву» ніхто не бачив. «У сина були зламані ребра, він не міг ходити, не міг дихати, — розповідав батько убитого — Володимир Куницький (https://my.ictv.ua/1448/1578278/). — А мені дали відповідь: мовляв, та група затримала й «відпустила». Я на колінах у них стояв і умолював – віддайте хоча б тіло сина». Він зрозумів, що сина немає в живих уже наступного дня. Кримінальне провадження було розпочато 1 липня 2014 року. Олега Куницького та його батька кожна собака знала в районі, але марно затриманий повторював: «Хлопці, я свій»… Як могла статися така трагедія?
«За місяць до його смерті був такий випадок, — розповідає один зі свідків. — Наприкінці травня я повертався через цей блокпост і побачив Куницького, він був затриманий, але вів себе спокійно, сказав: «Я волонтер 30-ї бригади. Можна телефонувати?». Я дозволив. Він набирає й передає трубку: «Ось генерал, поговоріть». Беру – на тому боці знайомий голос. Сергій Заболотний. «Так, — говорить, — це мій волонтер, воду мені возить». Я передав цю інформацію й Куницького відпустили».
Почему ж не впізнали в затриманому волонтера цього разу? Військові говорять, що в його «Ниві» був не тільки зареєстрований карабін, з яким можна ходити на крупну дичину, але й десяток стріляних гільз, а ще карти з позначками. Через цей набір підпилого Олега Куницького, дескать, обґрунтовано заподіяли в підтримці бандформувань. Але перевірити цю версію тепер не представляється можливим. Адже все майно затриманого зникло разом з ним. Як вважає військова прокуратура – було привласнено вбивцями. На підтвердження цієї версії батько убитого говорить, що в «Ниві» у сина були 1,5 млн гривень у звичайній скляній банці.
Зачим Куницький вез таку суму, куди? Ще одна загадка. Але військова прокуратура вбачає в діях військових корисливість. За перевищення повноважень, застосування катування, незаконне завладіння транспортним засобом судять ВСПівця Сергія Стрільця, бійця Івана Васюка (ВСП), майора Сергія Оніщука (8-й полк спецназу) та підполковника Олександра Горбачова. Через них Штаб Західного оперативного командування Збройних Сил пішов на публічний конфлікт з органами влади. Назвав затриманих «чесними бійцями–орденоносцями, яких показово вибрав для помсти комуніст і землевласник». «Приватним літаком 29 червня 2017 прокуратура відправила з Ровно у Сватово арештованих, олігарх оплатив підрозділ «КОРД» та спецрейс»: https://www.youtube.com/watch?v=Oh-zkxSpgPE На фото 24tv.ua Олег Куницький – з подачі прес-служби оперативного командування «Захід» деякі ЗМІ назвали його «артилеристом ЛНР», хоча Куницький навпаки – допомагав українській армії чим міг.
Що тут правда, а що брехня? Володимир Куницький дійсно комуніст, власник великої агрофірми та мільйонер, впливова в районі людина – був головою Сватівської райдержадміністрації та депутатом Луганської обласної ради. За чутками, у слідчій групі СУ Сватівського управління поліції Луганської області у Куницьких є родичі. А ще впливова сім'я подбала, щоб справу про вбивство Олега Куницького перевели до Кременної.
«На відомість ЗМІ, громадських діячів, всіх небайдужих! За вірність присязі й народу України – у тюрму!» — прес-служба ОК «Захід» розкидала по мережі публікації про «бесправства й свавілля військової прокуратури, яка виконує замовлення тих, які у 2014 році своїми сепаратистськими закликами розпалили війну». Але дуже скоро автори релізів з купою знаків оклику здулися й почали видаляти гнівні публікації. З «бесправствами розпалювачів війни» вийшло вже зовсім незручно, адже Сватово – мабуть, єдиний район у Луганській області, який не допустив у себе антиукраїнських рухів. Особистість Володимира Куницького також викликала діаметрально протилежні оцінки. Якщо «радикал» Ігор Мосійчук назвав його «сепаром», то екс-губернатор Георгій Тука – «легендарною людиною, яка відрізняється дбайливим ставленням до людей і до землі».
«Чоловіче! Громадянине! Українче! Господарю! Батьку! І все це — з великої літери!» — написав у своєму Фейсбуці Тука. Про убитого Олега Куницького сказав, що той був «патріот, як і його батько». А про вбивців: «Позарившись на авто й гроші, відбитки катували хлопця, а потім – убили». Розповів Тука й про літак фермера Куницького, яким той дійсно допоміг прокуратурі доставити на Луганщину затриманих: https://donbass.comments.ua/news/119765-tuka-rasskazal-cheloveke.html
У Сватові говорять, що старший Куницький, незважаючи на те що комуніст, був за Україну. А молодший організував проукраїнську самооборону й допомагав військовим усім, чим міг. «То кабанчика привезе на блокпост, то будматеріали», — розповів «ОРД» один із місцевих ветеранів АТО. За допомогою молотка, ножа й прутів військовослужбовці 8-го полку спецназу пропонували Куницькому зізнатися, що він розвідник «ЛНР» і готував теракти. Про деталі «допиту», який привів до смерті Олега Куницького, слідству стало відомо від безпосередніх учасників і очевидців. Знайшлися військові, які зараз перебувають у програмі захисту свідків, і які дали відповідні показання.
За даними обвинувачення, Куницького забили до смерті Сергій Оніщук з нині розшукуваним Ярославом Демедюком, а Горбачов не тільки не вжив заходів до спасіння життя затриманого, але й приховав злочин. Труп Куницького через два місяці був пересипаний вапном й перезахоронений. У суді спливають неприємні подробиці. Так, один із військових заявив, що під керівництвом Олександра Горбачова неодноразово грабували автомобілі. Бойові побратими заступаються за Стрільця – він пройшов через Іловайський котел, вивів з оточення бійців. За що й отримав звання підполковника. Однак за результатами внутрішнього розслідування був розжалований. «Стрілець просто виконав команду командира, який уже помер, він стежив, щоб затриманий не втік, а забили волонтера хлопці з 8-го полку спецназу», — виправдовує Сергія Стрільця його друг. Але викривають Стрільця в злочині фотографії й відео зі знущаннями, які він чомусь зберігав у своєму телефоні. На фото – нардеп Веселова просить залишити військових під вартою. За її даними, патріотична громадськість обурена спробами звільнити обвинувачених у справі Олега Куницького.
Тиск на суд здійснюється безпрецедентний, причому – з двох боків: https://www.youtube.com/watch?v=uTSR-26b1Hs На поруки підсудимих готові взяти кілька депутатів і один герой України. Але 2 березня у суді оголосили звернення інших нардепів, які просили навпаки: міру запобігання обвинуваченим не пом'якшувати. Один із них — Антон Кіссе, відповідаючи на адвокатський запит захисника підсудимого Горбачова, відрікся від листа й заявив, що його підпис — підробка. А ось депутат Наталія Веселова підтвердила «ОРД», що звертатися до суду з таким клопотанням. «Не мав права військовослужбовець убивати людину, спираючись на припущення, – пояснила свою позицію «ОРД» депутат Веселова. — Затримати й передати правоохоронним органам — так. А убивати, закопувати в посадці, пересипаючи вапном, ні. Це військовий злочин, і якщо український суд не винесе по ньому рішення, то це зроблять у Гаазі».
3. Честь мундира й сердита правда
«Ми закривали очі на переслідування добробатів, а зараз йдуть розправи над вищими офіцерами ЗСУ. Будь-хто, хто пішов захищати Батьківщину, підпадає під 115-ту статтю. І солдат подумає, що краще: отримати 3 роки за дезертирство, чи виконати роботу й за «Умисне вбивство» отримати довічне», — Оксана Муравська впевнена, що хтось льє воду на млин ворога, деморалізуючи й дискредитуючи ЗСУ. На її думку, на місці Комонова міг опинитися хто угодно з вищого офіцерського складу. Вона просить не згадувати вбивство Куницького поряд з убивством невідомого артилериста: «Це різні справи!». Забуваючи, що її підзахисного спочатку поставили поряд у управлінні оперативного командування: https://www.volynnews.com/news/society/na-luhanshchyni-pryvatne-sudylyshche-nad-chotyrma-viyskovymy-51-oyi-omb/
А якби військові визнали, що у випадку з Куницьким сталася трагічна помилка, можливо, не було б не тільки удару по репутації й бойовому духу, але й справи № 2?.. Тим, хто добре пам'ятає 2014-й, не потрібно розповідати, що право на помилку у військових було. Їх кинули на захист територіальної цілісності в той час, коли перші особи країни були приголомшені. Багато хто сховав голову в пісок тоді, як такі, як Комонов і Горбачов, дійсно ризикнули — відправившись на схід з паперцем «на навчання».
Не знаючи напевно, як потрібно діяти, вони взяли на себе відповідальність за вирішення щоденних завдань. Не одразу почали замислюватися над тим, що керівництво їх підставило — правовою невизначеністю статусу армії в т.з. АТО. Тут в який раз згадуються слова покійного розвідника 72-ї бригади Сергія Костакова у вересні 2014-го: «То, що ми робимо зараз – не лізе на голову. Армія виконує функції МВС, формально не маючи права брати участь в АТО. Але у нас немає вибору»: https://www.youtube.com/watch?v=u6b4Og3t3z0
«Є робота на передку – приїхав, помився, дані передав, і назад на передок. Ми з Горбачовим не ховалися по штабах і госпіталях. А потрібні лизоблюди, які будуть махати гривою, підтакувати», — підполковник Алексій Комонов у історії з Куницьким колег не виправдовує, але, видимо, вбачає несправедливість і в тій справі теж. До правоохоронної системи, звичайно, можна висунути немало претензій. Наприклад: садити захисників України у цієї машини виходить куди як краще, ніж переслідувати зрадників Батьківщини. Крім того, військова прокуратура розголосила дані з особистих справ розвідників задовго до передачі обвинувальних актів до суду – порушивши не тільки презумпцію невинуватості, але й державну таємницю. Прокурори, пояснюючи цей крок, розповідають, що військові замішані не тільки в смерті сватівця Куницького, але в десятку подібних цьому епізодів. А оскільки висунути обвинувачення за тими епізодами їм не вистачає доказів, вони вдаються до незаконних «хитрощів»…?
Нарешті, прокуратура «втратила» двох підозрюваних — полковника Юрія Блішуна, екс-начальника управління розвідки ОК «Захід», з яким координував усі свої дії Олександр Горбачов, і спецназовця Ярослава Демедюка. Обидва втекли за межі України, і про них забули. На сайті МВС серед розшукуваних — лише Демедюк: https://wanted.mvs.gov.ua/searchperson/details/?id=0917195625074926
«Командир Горбачова Юрій Блішун був відсторонений від посади у зв'язку з розслідуванням, але зараз спокійно живе на Кіпрі, його не шукають», — говорить джерело «ОРД». «Злі язики» болтають, що саме Юрій Володимирович Блішун вимагав від Горбачова, щоб той організував перезахоронення Куницького-молодшого (що й було зроблено у вересні 2014-го), і він же наполягав «щось зробити» з Куницьким-старшим. Тому що той «копає під ЗСУ». Фото ukrinform.ua – Юрій Блішун, який віддавав накази Олександру Горбачову. На прес-конференції восени 2014-го командир розвідників захищав Валерія Гелетея перед його звільненням з посади міністра оборони. Здається, найкраще, що ми можемо зробити в непривабливій ситуації – дати правосуддю шанс, але й тут не все гладко.
Довіра до луганських суддів кульгає на обидві ноги. Військові впевнені, що там працюють ворожо налаштовані люди, які мають родичів у «ЛНР». І «справа Куницького» – черговий привід поднести питання про необхідність створення спеціальних військових судів. Для об'єктивності варто було б задовольнити клопотання обвинувачених і перенести слухання в будь-який інший район, крім прифронтового. Але тут Верховний суд пішов на поводу у потерпілих: відмовив у задоволенні клопотання адвокатів обвинувачених, які просили передати справу до Києва. Фото сайту МВС – розшукується солдат, якому приписують головну вину за гибель Олега Куницького. Волонтер, якого прийняли за «бойовика ЛНР», умер від отриманих переломів. З тим, що несправедливість щодо військових ослабляє армію – не поспоришся. Але безкарність правопорушників з числа військових ослабляє армію теж. І образи українських військових, які катують і розстрілюють у посадках, народжує не тільки ворожа пропаганда, але й захист мундира «будь-якою ціною». Можна припустити, що невпізнаних останків і «безіменних артилеристів» буде ще багато, і у «орлів Матіоса» буде спокуса робити собі показники за рахунок припущень.
А суспільству ще належить навчитися не тільки підтримувати своїх захисників, але й оцінювати подібні процеси без подвійних стандартів. Щоб не вийшло, як із партизанами у радянській історії: хто катував і вбивав «за радянську владу» — в будь-якому разі молодець, а хто проти – бандит, і точка. І щоб нам усім не було сором за заяви такого роду: «Ну поймали бойці сепара й вибили. Я повинен їх проклинати? Вони захищали наші міста й села від орків, ризикували життям. Робіть що потрібно. А якщо поймали гарного сепара… потім все одно розстріляйте» — так один із політологів виправдовував насильників із батальйону «Торнадо». Татяна Заровна, «ОРД».