Пам'ятаєте смішну «справу Труханова», коли НАБУ та САП грозно надували щоки й погрожували надовго посадити одеського мера? А потім раптом суддя Максим Вишняк взяв і Труханова не посадив. Історія ця вкрай мутна й мутні в ній усі. Як пише Володимир Бойко, насправді такі «слабкі підозри» за дарма не оголошуються. «Як подейкують лихі язики, справа Труханова була продана САП ще в листопаді 2017 року, переговори про продаж велись з заступником Холодницького Володимиром Кривенком. Але Ситник тривалий час пручався й наполягав на продовженні розслідування. Одначе, як брешуть усе ті ж лихі язики, його переконав Борис Індиченко, який співпрацював з Олександром Ангертом (одеситам не треба розповідати, хто такий «Саша Ангел» і яке відношення до нього має Геннадій Труханов) ще за часи роботи в Одеському обласному Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, а нині очолює «розвідку» НАБУ й уславився провокаціями проти українських високопосадовців. Саме завершення переговорів з Ситником і очікував Труханов, перебуваючи за кордоном півтора місяці.»
В Україну він повернувся за два дні по тому, як НАБУ передало в Одеську міську раду текст майбутньої підозри – з тим, щоби юристи Труханова переконались у її нікчемності. Єдине питання, яке досі вкрите таємницею – це сума, яку взяв Ситник. У САП зайшло, начебто, 3 млн доларів, а ось чи отримав директор НАБУ частину цієї суми, чи йому платилось додатково – джерела до пуття не знають. Відомо лише, що детективи НАБУ страшенно обурені продажем справи Труханова – не тим, звісно, що вона розвалена, а тим, що їм не перепало з того жодної копійки. До речі, що стосується «активіста» Мазура, який сокирою порубав автівки біля Солом'янського райсуду Києва «на знак протесту» проти того, що суддя Максим Вишняк не арештував Труханова. Мазур, дійсно, є активістом – він відомий в Одесі прихильник «Блоку Петра Порошенка». Тож не дивно, що адвокатів йому оплатив народний депутат від БПП Олексій Гончаренко – близький друг народного депутата від БПП Дмитра Голубова, який взяв на поруки Труханова. Мета акції є зрозумілою – відволікти увагу від обставин продажу НАБУ та САП справи Труханова.
А з тим, щоби випадково не постраждали ті судді, які обслуговують НАБУ, погром був вчинений не біля приміщення суду по Вознесенському узвозу, де працює суддя Вишняк, а біля приміщення суду по вулиці Шутова, де працюють судді, які не мали жодного відношення до справи Труханова.
Про очікуване відставку Ситника та про того, хто втратив американську візу Холодницький, писалось уже неодноразово. Тому сьогодні звернемо увагу на суддю Максима Вишняка – постать, яка яскраво ілюструє нинішню реформу правосуддя. Максим Володимирович Вишняк народився 9 квітня 1975 року, уродженець міста Первомайськ Луганської області, проживав у Луганську на вулиці Луначарського, 58/35. З початком бойових дій виїхав з Луганської області, деякий час жив у Харкові. Нині живе в Києві. 29 грудня 2017 року указом Президента України № 332/2017 Вишняка призначено на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва. Колеги характеризують Вишняка як грамотного, однак схильного до наживи й жадного до грошей судді, який за матеріальне вознаграження може лобіювати рішення різних питань.
При цьому достатньо обережний, переважає уникати компрометуючих зустрічей або дій. Натомість умілий у виборі оточення з числа довірених і підконтрольних осіб, які фактично беруть «брудну роботу» на себе. Періодично їздить у Луганськ, де зустрічається з місцевими бандитами, які й фінансували його суддівську кар'єру. Дуже близький до Олександра Єфремова та людей з його оточення, з якими регулярно спілкується й нині. І, по всій видимості, не просто спілкується, але отримує конкретні вказівки.
Максим Вишняк. Офіційна біографія. Освіта вища. У 1997 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство», юрист. Трудова діяльність: з 1 вересня 1992 по 30 червня 1997 року – студент Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. З 1 серпня 1997 по 26 березня 2001 року – стажер судді Каменобродського районного суду Луганська. З 27 березня 2001 по 11 червня 2007 року – суддя Каменобродського районного суду Луганська. З 12 червня 2007 по 26 червня 2008 року – заступник голови Каменобродського районного суду Луганська. З 27 червня 2008 по 9 грудня 2013 року – голова Каменобродського районного суду Луганська. З 10 грудня 2013 по 21 квітня 2014 року – суддя Каменобродського районного суду Луганська. З 22 квітня 2014 року – голова Каменобродського районного суду Луганська, тимчасово прикріплений до Рубіжанського міського суду Луганської області. За станом на 2017 рік – суддя Каменобродського районного суду. Відкомандирований у Київ, у Солом'янський суд. Що, погодьтесь, дуже цікаво. Враховуючи те, що Вишняк був спочатку бандитським суддею.
Зв'язки Вишняка зробили суддею й спочатку фінансували луганський бандит, а нині ще й сепаратист – Андрій Вікторович Недовес. Народився 30 листопада 1968 року, був зареєстрований у Луганську на вулиці 2-й Дорожній, 21. На сьогодні А. Недовес живе у Луганську, демонструє активну антиукраїнську позицію, з 1 вересня 2014 року внесений у базу осіб, які можуть бути причетні до НЗФ як пособники терористів, де вказана його адреса: Луганськ, вулиця Фурманова, 39, мобільний телефон 050-348-80-18. У мирний час Недовес був відомий як бандит, що став комерсантом, у сферу впливу якого входить ряд промислових підприємств Луганська.
Це – луганське ТОВ «Укрклапан», ОКПО: 36990645, юридична адреса: Луганськ, вулиця 30-річчя Перемоги, 2М. ЗАО «Автомотозапчасть», ОКПО: 13385697, юридична адреса: Луганськ, вулиця Кірова, 43. ТОВ «Автоклапан-прод», ОКПО: 36128588, юридична адреса: Луганськ, вулиця Кірова, 43. Асоціація промислових підприємств «МІСТ», ОКПО: 39119340, юридична адреса: Луганськ, вулиця Зброярна, 28. А. Недовес, будучи достатньо крупним за луганськими мірками комерсантом, мав численні зв'язки серед представників виконавчої, адміністративно-правової сфер міста й міг впливати на економічне й політичне життя Луганська. Він двічі обирався депутатом обласної ради від Партії регіонів, був заступником голови постійної комісії облради з питань комунальної власності й використання природних ресурсів. Враховуючи, що найбільший вплив А. Недовес мав у Каменобродському районі Луганська, де зосереджені його підприємства, він сприяв призначенню головою суду в указаному районі свого протеже – Максима Вишняка, який, у свою чергу, використовував отриману посаду в тому числі й для лобіювання бізнес-інтересів А. Недовеса.
Ось що пише про Недовеса вже в якості активного сепаратиста відомий блогер Денис Казанський: «Є у Луганську достатньо відомий і багатьом уже знайомий бізнесмен Андрій Недовес – голова спостережної ради луганського заводу «Автомотозапчасть». До війни Недовес був депутатом обласної ради Луганської області від Партії регіонів і брав активну участь у розпалюванні військових дій. Ще в січні 2014 року, під час мітингів у Києві, Недовес виганяв працівників свого підприємства на луганський антимайдан і закликав Януковича «застосувати жорсткі заходи» і «навести порядок», маючи на увазі фізичну розправу над учасниками акцій протесту. Так, на мітингу Партії регіонів, який відбувся у Луганську 27 січня, Недовес і його соратники по луганській ПР прийняли таку резолюцію: «Ми звертаємось до Президента України як до гаранта Конституції, до обраних нами депутатів Верховної Ради, до всіх представників державної влади з вимогою негайно навести порядок у Києві й відновити законність на всій території країни. Проявити твердість і послідовність у захисті конституційного ладу України. Захистити жителів нашої держави від громадянського протистояння, застосувавши всі необхідні законні дії й жорсткі заходи, аж до введення надзвичайного стану».
Як відомо, Янукович прислухався до закликів Недовеса й його луганських друзів і влаштував у центрі Києва побоїще з численними жертвами. До речі, коли навесні у Луганську почалися масові безпорядки й нова влада спробувала за заповітом Недовеса «проявити твердість і послідовність у захисті конституційного ладу», то Недовес назвав Турчинова й Порошенка карателями й фашистами. Як це звичайно буває, утративши владу, люди, які закликали утопити Київ у крові, різко перетворилися на пацифістів.
Ось запис одного з виступів Недовеса на луганському мітингу ПР. Регіонал фактично загрожує сепаратизмом у тому разі, якщо вимоги мітингуючих у Києві будуть виконані, й готує публіку до того, що Україна розколеться на множество маленьких держав. Звісно, держави самі собою не розколюються. Держави розколюють цілком конкретні люди, реалізуючи для цього цілком конкретну послідовність дій. Отже, Недовес уже в січні 2014 року знав, що буде відбуватися у тому разі, якщо Янукович уступить опозиції. План на цей рахунок очевидно вже був розроблений у січні 2014 року. Втім, це тема окремого дослідження.
Після втечі Януковича Недовес разом з іншими людьми з команди Єфремова взялись реалізовувати свої загрози щодо створення громадянського протистояння й розколу України на кілька маленьких держав. Ультиматум, який висував Недовес Україні, був гранично простий – федералізація або різанина. Само собою, Недовес також закликав Київ прислухатися до результатів незаконного референдуму сепаратистів, який пройшов 11 травня у захоплених бойовиками містах, називав українських солдатів «карателями», при цьому замовчуючи про ті звірства, які творили його власні земляки. Коли зусиллями Недовеса й інших луганських регіоналів війна все-таки почалася, а Луганськ перейшов під контроль різних бандформувань типу ДБР «Бетмен», які взялись грабувати й убивати мирних жителів, герой публікації став штатною плакальницею й взявся притворно заливатися крокодильими сльозами, проклинаючи карателів, які обстрілювали мирний Луганськ.
Недовес регулярно знімався в постановочних сюжетах для російського ТБ й розповідав про чудовищні злочини українського військовика, який задумав стерти мирне місто з лиця землі. Розумієтеся, про підвали, викрадення, убивства й катування жителів Луганська Недовес тоді нічого не розповідав. Заговорив він про це лише тоді, коли стало вже можна – після того, як у боротьбі за контроль над Луганськом люди Плотницького на новий рік спалили з вогнеметів Олександра Беднова (Бетмена). Тоді у Луганську разом списали весь беспредел на ДБР «Бетмен» й призначили убитого Беднова головним луганським злом.
У загальному, все це була затягнута преамбула. А тепер суть. Луганський завод Недовеса ЧАО «Автомотозапчасть» на час бойових дій був зупинений. У місті не було електрики, на підступах до міста йшли бої, а сам Луганськ був фактично оточений, тому вести роботу було неможливо. Однак після того, як російська армія втрутилась у конфлікт й відтіснила ЗСУ на північ Луганської області, місто трохи ожило. До кінця 2014 року завод Недовеса знову почав працювати. Кажуть, що на цьому заводі сьогодні не лише виробляють запчастини, але й ремонтують техніку бойовиків.
Про це, наприклад, сказано у статті Сергія Іванова, яка також присвячена діяльності Андрія Недовеса. Також цілком точно відомо, що завод досі зареєстрований у захопленому Луганську. А ось продукція його продається в найрізноманітніших українських містах, у тому числі у Харкові й Дніпрі. На упаковках, розумієтеся, ні про яку ЛНР нічого не говориться. Написи виконані українською мовою, виробництво в Україні. Коли йдеться про заробіток, один з розпалювачів війни у Луганську забуває про «республіку». Найгарячіші борці за незалежність Донбасу й союз з Росією, виявляється, не можуть прожити без українського ринку й дуже хочуть заробляти в Україні гроші. Я не знаю, якими шляхами й яким чином продукція цього підприємства потрапляє на підконтрольну територію з ОРДЛО, але по факту це інакше як фінансуванням сепаратистів не назвеш. Замість того, щоби жорстко забанити продукцію ворога, Україна допускає її на свій ринок, множачи капітали того, хто всіма силами підштовхував Донбас до війни.
А пам'ятаєте, як нам Плотницький скаржився на страшну українську блокаду? Ось так вона виглядає в дії. Підлюдок, що підбурював людей на бунт, підставив земляків під снаряди й притворно завивав по телевізору про «карально-репресивну операцію», договорюється з карателями на блокпості й платить їм гроші, щоби вони пропустили машину з продукцією його заводу. Ну а військові беруть бабло й пропускають, не задумуючись про те, що фінансують війну проти себе ж.
Кому Недовес у Луганську платить податки? Відомо кому… Як звичайно, головні організатори м'ясорубки, ті, хто лякав людей «страшними карателями» й побуджував їх вступати в «ополчення», у підсумку непогано влаштувалися й стригуть купони, роблячи з «карателями» спільний бізнес. Кому війна, а кому й мати рідна. Для лохів є прапорці, колорадські стрічки, казки про хунту й процвітаючу республіку. А у регіоналів, які грабували Луганську область до війни, й нині все добре.
Хороший покровитель у нинішнього судді Солом'янського суду Максима Вишняка, неправда ж? Ви ще дивуєтесь тому, що він відпустив Труханова? Не дивуйтесь. Саме для таких справ Петро Порошенко й збирає в ключових судах Києва різноманітну сепаратистську шушеру. Для них уже готово множество «спецзавдань». Як по «відбіленню» того ж Недовеса, коли він вирішить остаточно легалізуватися у Києві. Так і в операції по «продажу виробництва» Труханову. Можливо, з допомогою Вишняка й Єфремов незабаром вийде на волю. Зрозуміло, що настільки скомпрометований суддя як Вишняк дуже зручний для Порошенка й компанії. Можна своїх «партнерів – регіоналів» витягувати, а противників – репресувати.
Але продовжимо історію Вишняка. Майно. У декларації за 2017 рік М. Вишняк зазначив, що не має у власності нерухомості. Разом з сім'єю він жив у орендованій квартирі у Харкові загальною площею 80 кв. м. Також його колишній дружині належить квартира у Луганську 64,8 кв. м. Задекларував автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT B7 2011 року випуску, який придбав 1 серпня 2012 року за 240 000 гривень.
За 2017 рік отримав заробітної плати 211 713 гривень. Офіційно М. Вишняк ніколи не мав власного бізнесу, однак його колишня дружина є фактичним власником підприємства, співзасновником якого вказана дружина А. Недовеса (більш детальна інформація – у розділі «Сімейні зв'язки»).
Компрометуюча інформація. Під час роботи в Каменобродському районному суді М. Вишняк був причетний до вимагання у підсудних грошових коштів за пом'якшення міри запобігання й вироку, а також сприяв непривернення до кримінальної відповідальності. Зокрема, відомий випадок, коли М. Вишняк вимагав у родичів підсудного (за ч. 1 ст. 309 КК України, міра запобігання – підписка про невиїзд, підсудний регулярно з'являвся за викликом до слідчого) – 10 000 доларів США за призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, загрожуючи реальним строком. У результаті на перше ж засідання суду підсудний не з'явився, втік і був оголошений у розшук.
В откритих джерелах неодноразово з'являлась інформація про порушення М. Вишняком процесуального законодавства. Зокрема описаний факт ігнорування М. Вишняком вимог процесуального законодавства при розгляді заяв про вчинення кримінального злочину. 25 жовтня 2017 року через канцелярію суду слідчому судді Солом'янського районного суду Києва спрямована скарга (вихідний номер 1922/25 від 25 жовтня 2017 року) на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України. Автоматизованою системою документообігу Солом'янського районного суду Києва указана скарга була розподілена судді М. Вишняку. М. Вишняк розглянув дану скаргу лише 2 березня 2018 року з затримкою судового розгляду скарги на 123 календарні дні. За результатами розгляду було винесено рішення № 760/22651/17. Крім того, 16 січня 2018 року в Солом'янський районний суд Києва була подана скарга на бездіяльність керівника ГПД НАБУ А. Калужинського, яка автоматизованою системою документообігу була також розподілена судді М. Вишняку. Засідання з її розгляду відбулося 23 лютого 2018 року, замість А. Калужинського на судовому засіданні у якості сторони М. Вишняк допустив детектива НАБУ Ю. Павлущика й взяв до уваги представлені ним свідчення й докази. 2 березня 2018 року ним було винесено рішення № 760/1721/18.
Слід зазначити, що М. Вишняк у ході указаних засідань неодноразово ігнорував докази й клопотання позивача, натомість допускав у якості доказів зі сторони представників НАБУ документи, які не були належним чином оформлені й завірені (ксерокопії, витяги тощо). Аналогічні порушення М. Вишняк допустив при розгляді скарг на дії працівників НАБУ при розслідуванні кримінального провадження № 52017000000000811 від 21 листопада 2018 року, що призвело до неодноразових скарг на його дії й висвітленню цієї проблеми в ЗМІ. https://proisvol.info/tag/suddya-vishnyak-maksim-volodimirovich/
Усі ці факти змушують припустити, що Вишняк активно працює не лише на своїх луганських дружків-сепаратистів, але й знаходиться на міцному гачку у НАБУ, яке також його активно «користує». 15 лютого 2018 року М. Вишняк винес постанову про застосування до одеського міського голови Г. Труханова міри запобігання у вигляді особистого поручительства народного депутата України від БПП Дмитра Голубова. Чим, власне, й підтвердив наші підозри про тісний зв'язок судді Вишняка, луганських сепаратистів, керівництва НАБУ й БПП.
Такі, з виду різні люди й організації, а якщо розібратися – то спільну ж справу роблять. Гроші заробляють. У тому числі й при допомозі нашого «відреформованого» правосуддя. І, «вишенька на торті». Якщо спецслужби вирішать дослідити зв'язки судді Максима Вишняка, то будуть дуже здивовані. Протягом дня Максим Вишняк спілкується не лише з «зубрами» податкової служби типу Сергія Солодченка, але й з материми сепаратистами, нині проживаючими в ОРДЛО. Як, наприклад, з бойовиком за прізвиськом «Біс» (Андрій Власенко). Або з давнім знайомим Сергієм Височиним, заступником директора «Автомотозапчасть». Або з обвинуваченим у сепаратизмі Ігором Журавським. Виникає питання, а не бояться детективи НАБУ користуватися «послугами» судді-сепаратиста й при цьому самим не потрапити не лише на сайт «Миротворець», але й у «підвали» Департаменту контррозвідки СБУ? Матеріал то вже зібраний. Сергій Ніконов, «ОРД»