Колись молодий, перспективний кримінальний авторитет з Донецька Микола Щур, який за часів Януковича непогано піднявся фінансово й завів зв'язки в політичних та правоохоронних колах, поступово втрачає свій вплив. Точніше кажучи, має реальні проблеми. На перший погляд може здатися, що у нинішнього київського бізнесмена Миколи Щура справи йдуть просто чудово: контроль над найбільшою в місті мережею торгових точок у підземних переходах, частка від крищування стихійної торгівлі, групи титушок у розпорядженні, якщо потрібно налякати конкурентів. У нашій державі великі гроші завжди допомагали триматися на плаву. Мабуть, тому Миколі Щуру вдавалося уникати кримінального переслідування, наприклад за побиття поліцейського прямо в районному відділенні поліції, вигравати «інвестиційні конкурси» в КМДА, отримати для гарного іміджу в пресі посаду заступника голови київської федерації боксу (з якої його недавно вигнали й попросили «на вихід з речами» з приміщення на вул. Володимирській). Але це було раніше.
Після Революції Гідності все пішло під гору – Щур як один із кураторів Антимайдану в Києві та основних титушководів вирішив втекти в Крим, де сподівався сховатися від перемоги «хунти» й дочекатися політичної реабілітації своїх друзів-регіоналів. І не просто перечекати цей період, а активно фінансуючи сепаратистські акції та підтримуючи пророссійські сили на Донбасі та в сусідніх з Росією областях України. З того часу Микола Щур перебуває в особливому списку серед націоналістичних сил. По-перше, через антиукраїнську діяльність під час Майдану, по-друге, через пособництво терористам з ДНР та ЛНР. Особливо Щур боїться бійців колишнього добровольчого батальйону «Азов», проти яких у 2014 році організовував провокації, а потім разом із донецькими угрупованнями сприяв знищенню «найгірших праворадикалів країни». Тобто кинув виклик тим патріотам, які пройшли Маріуполь, Іловайськ і Широкине, які вважаються одними з найпрофесійніших військових формувань у країні й які на 90% складаються з активістів Майдану. Страх помсти «радикалів» змусив Миколу Щура шукати союзників у тих колах.
Для цього він використав знайомство з колишнім бійцем АТО за прізвиськом «Моня», який так само як і Щур колись відзначився конфліктом і бійкою з представниками Нацполіції. «Моню», який представився як заступник командира добробату «Свята Марія», тоді затримали за керування в нетверезому стані за кермом Range Rover, що закінчилося конфліктом і погрозами з боку колишнього АТОшника. Потім, правда, партія «Братство» Дмитра Корчинського (саме вони створили батальйон «Свята Марія») відмежувалася від «героя». Але зараз не про це. «Моня» вивів Щура на іншого екс-бійця АТО з позивним «Вірус». Йому Микола Щур, як належить за донецькими поняттями, пообіцяв за певні гарантії частину свого бізнесу в Києві, тобто частку від «крищування» торгових точок у підземних переходах. Яким був відповідь – до кінця невідомо, але Щур вирішив перестрахуватися й поїхав у Росію, де йому представники кримінальних кіл нібито пообіцяли «захистити від фашистів». Але це не всі проблеми, які сьогодні турбують Миколу Щура. Донецький бандит реально переживав за своє життя після невдалого замаху на Олександра Ліщенка, відомого в кримінальному світі як «Ліча».
Щур, як розповідають джерела в правоохоронних органах, виступив організатором цього замаху й ховається від «відповідки» за кордоном, посилив особисту охорону й тепер зі страхом оглядається по сторонах. Крім того, у травні поточного року в Києві відбулося засідання суду, який дав Щуру виправдувальний вирок за кримінальною справою за побиття поліцейського (хоча є й більш серйозні злочини – викрадення людей у період Революції Гідності). Це стало можливим за допомогою якоїсь «шишки» з Конституційного суду й 30 тис. доларів хабара. Однак прокуратура подала апеляцію й не дала спустити справу на гальмах. А це означає, що Щур все ще може опинитися за ґратами. Залишається надія, що дерзке побиття поліцейського не залишиться безкарним, а такі вопиючі випадки будуть жорстко припинятися надалі. Також є інформація, що Микола Щур опинився «на карандаші» у Служби безпеки України. СБУ ніби як зацікавилася його постійними поїздками в Москву, контактами з Д/ЛНР, фінансуванням сепаратизму. У цій ситуації згадується герой фільму «Гроші вирішують все», який з дрібного злодійчика перетворився на найбільш розшукуваного в країні злочинця. І гроші допомагали далеко не завжди…