Анатолій Матіос належить до тих українських посадовців, яких складно назвати конформістами. Він надто самостійна людина, і йому не довіряють у президентській команді. Тому він програв конкурс на посаду голови Державного бюро розслідувань. Хоча насправді міг би перемогти, якби піддався змові з Арсеном Аваковим і Арсенієм Яценюком. Однак Матіос не зупинився на цьому й вирішив ініціювати створення Державного бюро військової юстиції. З цією метою в травні він організував масштабну конференцію в Харкові для презентації цієї ідеї. Військовий прокурор залучив до співавторства голову комітету з правоохоронної діяльності Андрія Кожем'якіна та власну сестру. Далі розгорнулися парламентські інтриги. На Банковій не сподобалось, що законопроект потрапив до комітету того самого Кожем'якіна, і його перенаправили до комітету національної безпеки Сергія Пашинського, ставленик якого Роман Труба отримав посаду голови ДБР. За словами депутата, близького до президента, у Пашинського є можливість зірвати кворум через БПП і не дати розглянути законопроект, чого не може зробити Кожем'якін.
На запитання про те, чому Матіос не пішов на угоду з Аваковим і Яценюком, військовий прокурор відповідає, що він робить все публічно. Він має можливість бути собою, на відміну від тих, хто подається на конкурси або отримує посади без відповідності критеріям. Матіос дозволяє собі критикувати недалекоглядність того, хто виграв конкурс на посаду голови ДБР. Він наголошує, що є інструментом права, а не чиєюсь волі, і дорожить честю своєї фамілії та професіоналізмом.
На думку Матіоса, у державі залишилось мало справжніх професіоналів. Вони є у надлишку лише серед майбутніх суб'єктів антикорупційного суду, але це «високі професіонали» доміно і шашок, а не шахів. Це професіоналізм паразитів на добробуті народу, через що громадяни з великим скепсисом і подекуди з ненавистю ставляться до державних інституцій. Матіос стверджує, що на конкурсі на посаду голови ДБР за нього проголосували лише двоє членів комісії. Він не підійшов за «критеріями» на думку «незалежних» експертів. Військовий прокурор наголошує, що не веде політичних переговорів, оскільки не є політичною фігурою. Він завжди йде ва-банк, коли впевнений у своїй правоті і спроможності. Відсутність результату щодо ДБР він розцінює як Боже провидіння.
Матіос пояснює, що його функція полягає в тому, щоб путами права і закону зв'язати страшні речі, які породила війна. Функцію прокурорського нагляду ніхто не відміняв. Слідства у військової прокуратури більше немає, оскільки в державі з'явилися інші нові органи розслідування. Однак військова прокуратура здійснює процесуальне керівництво над найбільш резонансними справами — дезертирством, ДТП, нестатутними стосунками, вбивствами журналістів, підривами. Це відбувається за листами та клопотаннями керівників органів, які ведуть розслідування. Матіос пояснює, що військова прокуратура біжить вперед і ніколи не назад, від неї немає витоку інформації, вона робить все за законом і гіпершвидко. У критичних моментах військова прокуратура виступає державним універсальним пожежником, незважаючи на те, чи це її підслідність, чи ні. В державі майже не залишилось дієздатних та «непротікаючих» прокурорських підрозділів.
На звинувачення в тому, що він заблокував конкурс на інші посади в БР і заборонив підлеглим подаватися на конкурс до ДБР, Матіос відповідає, що такі твердження можуть робити лише мало освічені люди. Він не блокував право. Всі військові прокурори підписали військовий контракт — це офіцери Збройних Сил. У переліку умов звільнення в особливий період лише смерть, звільнення за станом здоров'я або ліквідація органу. Військова прокуратура як орган не ліквідована. Особливий період через війну на Сході ніхто не відміняв.
Матіос критикує рішення Венеціанської комісії щодо створення цивільного органу розслідування військових злочинів у воюючій країні. Він наводить гіпотетичний приклад: якби Мексика захопила два прикордонні штати США, а за американською армією спостерігало б цивільне ФБР. Представники посольства і оборонного відомства США сказали йому, що таке неможливо в принципі. Тим часом український ФБР уже півроку має лише три кабінети в будинку уряду та «соліста оркестру».
ДБР було заплановане ще за генпрокурора Пшонки, коли на думку влади не було військових злочинів. Військова прокуратура на угоду Росії та Венеціанської комісії була ліквідована. Перед цим також ліквідували військові суди. Всю прокурорську підслідність віддали ДБР. Можливо, так було б і далі, якби не війна. Але під час війни таке неможливо апріорі. Право на війні має бути в погонах, а не у вічних конкурсах з трудовим кодексом.
Матіос наводить статистику, яка його лякає. За останні чотири роки в державі понад 40 тисяч проваджень за незаконний обіг зброї. Він сумнівається, що стільки зброї залишилося в обігу з часів Другої світової війни. Де взялися ці 40 тисяч автоматів, пістолетів, патронів, гранат, гранатометів? Це лише те, що виявили правоохоронці. Зазвичай статистика відображає лише 10% зброї, що «гуляє» в державі. Отже, в державі може бути 400 тисяч необлікованої зброї поза межами права. Матіос переконаний, що це зброя з АТО.
В 2014–2015 роках були важкі бої. Є акти про втрати озброєння в бойових умовах. Ніхто не робить фото пошкодженого автомата і не докладає його до звітів. Всі, хто їздив чи допомагав в зоні АТО, привіз звідти крім посттравматичного розладу ще й якийсь трофей — хто патрон, хто гранатомет. Все це «гуляє» у мирному житті. Володарі цієї зброї — це найбільша партія тих, хто політично не визначився, але може в найближчому майбутньому зробити політичну мапу України. Коли всі оцінять рівень передвиборчого популізму, швидше за все наступить пора необлікованої політиками третьої сили. Перший з таких партійців, хто візьме за ноги будь-якого одіозного або пізнаваного політика та підвісить до стовпа, виграє ці вибори під захоплені крики натовпу.
Матіос зауважує, що поки в Білецького немає захмарних рейтингів, як і в інших праворадикальних сил. На запитання про те, до чого тут Білецький, він відповідає, що той зі своїм Нацкорпусом не складає майже 300 тисяч всіх демобілізованих за останні чотири роки. Матіос нещодавно був на своїй малій батьківщині — районі з 26 тисячами гуцулів і 150 атошниками. Він запитав голову райдержадміністрації, скільки в нього атошників. Той не знав. Коли Матіос запитав, скільки з них працевлаштованих і чим він їм допоміг, голова знову не знав. За такої ситуації гуцул не вважає владу владою. Коли немає права, він робить його сам. На фоні всього цього Матіос вносить законопроект про створення державного бюро військової юстиції.
Матіос уточнює, що законопроект внесли голова комітету з правоохоронної діяльності Андрій Кожем'якін, нардеп Ігор Лапін і його сестра. Він визнає, що це схоже на непотизм, але його сестра як ніхто знає потреби і проблеми атошників. 63 українські воїни, які були однією ногою на тому світі, повернулися до життя завдяки її волонтерській діяльності. Законопроект внесений представниками трьох парламентських фракцій — НФ, БПП та БЮТ. Матіос каже, що депутати мають дискутувати і приймати рішення. Однак у нього немає підтримки в залі. Апарат президента шукає, хто передав законопроект від комітету Пашинського до Кожем'якіна. Матіос відповідає, що законопроект уже знову в Пашинського, а на політичні питання він не дає відповіді.
На твердження, що без політичної підтримки законопроект не пройде через зал, Матіос каже, що він потрібен не йому, а депутатським фракціям, які служать народу і державі, розуміючи, що армія і право — це хребет держави. На припущення, що законопроект поховають, він відповідає, що це не станеться, оскільки він переконаний, що Бог Україну любить і не забере останній розум у тих, хто приймає рішення. Матіос не розраховує на страх перед насильством, як у справі Савченко. Він прихильник переконувати діями. Він глибоко переконаний, що той страх, який стукає кожного дня в двері кожного українського дому з вибухами та пострілами в цивільних містах, переконає депутатів. Коли приймали закон про військову прокуратуру, він нікого не переконував. Його написали і прийняли за сім днів за день до трагедії під Іловайськом. Для результату потрібно 226 голосів. Матіос впевнений, що вони будуть.
На запитання, звідки він бере впевненість, якщо йому не дали ДБР, але дадуть бюро військової юстиції, Матіос відповідає, що він не претендує на посаду голови Бюро військової юстиції. Він є військовим прокурором і до осені 2019 буде виконувати цю функцію за контрактом. Йому не потрібна додаткова влада, у нього її предостатньо. Серед офіцерів-атошників достатньо пристойних і грамотних кандидатів. Той же Ігор Лапін, який має юридичну освіту, парламентський і реальний бойовий досвід. Однак він близький до Авакова, і він теж багатьох не влаштує. Матіос не хоче гадати на кавовій гущі. Він погоджується з Андрієм Білецьким, що вага Авакова більша ніж просто міністра, але інколи буває так, що біжать частини та з'єднання, і тоді за сім днів пишеться і приймається закон про військову прокуратуру без огляду на Венеціанську комісію. Це вимога смерті і життя, а не політичних торгів. Зараз саме така ситуація.
Матіос припускає, що якщо не буде нового Іловайська на фронті, то його там уже не буде. Армія перетворилась на пристріляні мішені і заручників безальтернативного мінського процесу. Але у них свій Іловайськ у кожному селі. Коли почнуться жнива і осінь, необстріляна зброя почне вилазити шляхом рейдерських захоплень, соціальних вибухів і всілякої іншої біди.
Рейдерські захоплення тривали і минулого року, і позаминулого. В них брали участь по різні боки різні депутати, в тому числі добровольчі об'єднання типу «Донбас» Семенченка. На запитання про справу на Семенченка, Матіос відповідає, що вона у прокуратурі Донецької області на вимогу Національної поліції за рішенням генпрокурора. Вже майже рік. Він не оскаржує рішення свого керівника. Той має на це право і це його компетенція. Але коли провадження не злітає, то не злітає. Ніхто не буде дописувати справу. Немає великої кількості бажаючих дати свідчення проти тієї чи іншої особи. В українських реаліях часто виникає діагноз: «моя хата з краю». Але як казав Отто фон Бісмарк, роль особистості в історії ще ніхто не відміняв. І біля кожного ненависного для більшості народу парламенту є свій стадіон.
Матіос натякає на історію 50-річної давнини про Чилі. Він спочатку був просто прокурором, а потім вісім років служив у СБУ, де за красиві очі отримав звання генерала. Там був ще один генерал — Генерал Кожемякін, який був першим заступником голови СБУ. Його притомність і зваженість як людини та офіцера, яка вболіває і точно знає, що таке доля військових, робить йому честь. Але навіть він зі своїм комітетом не зміг зупинити безглуздя внесення правок Лозового через бюджетний кодекс до КПК. Це абсурд і ґвалтування системи права.
На запитання про те, кого візьмуть у відповідний підрозділ, якщо його прокурори не можуть подаватися на конкурс в ДБР, Матіос відповідає, що йому байдуже, оскільки це соло одного малодієвого та неспроможного інструмента. Нехай запускається ДБР або знову з'їздить до Ківалова на платну конференцію, як на цих вихідних, коли пів Одеси перекрили. Нехай поспілкується з усім контрабандним світом південної Пальміри, а потім вийде й ще щось ляпне. Він може гарантувати лише те, що він чистив чи не чистив зуби зранку.
Матіос іронізує, що через три місяці піврічної вагітності голови ДБР має народитися дитина — ДБР. Він сподівається, що вона не вдушиться на шляху до народження по закуліссю трубопроводів. На запитання, чи говорить він так образно про ситуацію, Матіос підтверджує, що говорить так з усіма. Дехто з особливо «грамотних» називає це словоблуддям, але хто має смалець в голові, той розуміє.
На звинувачення в тому, що в його біографії є пляма — справа Ендрю (вбитого сбушника Андрія Галущенка) і те, що він начебто прикрив контрабандистів з 92-ї бригади, Матіос відповідає, що немає в нього плями. Винні встановлені. Механізм злочину встановлений. Підозри винним оголошені. Досудове розслідування і судовий розгляд проведені. Хто організував це вбивство, вони на тому світі. Той, хто воює проти держави, має розуміти, що на четвертий рік війни армія навчилась стріляти на досить далекі відстані.
Матіос визнає, що як і зі справою Савченко, у нього виникло відчуття, що з певного етапу ця справа була підставою, а боротьба йшла за інше. Він образно пояснює, що після реформ ЖЕКів люди, які приходили до професора Преображенського і починали розповідати, що не треба носити галоші, з'явились в цих сферах життя України. У суспільства рівень скепсису і повної зневаги до державних інституцій досяг вершини, а точніше дна. Ніхто нікому не вірить — тільки своїм примітивним базовим відчуттям і враженням. Матіос не розказує токарю, що в нього стружка не така, бо йому так здалося. Таким знавцям зі всіх питань він може віддати свою посаду військового прокурора, але чомусь ніхто не претендує.
На запитання про те, чому у нього забрали Кулика і справи Курченка, Матіос жартуючи скажу серйозно, що він ніколи не претендує на гирі, якщо вони не золоті і нікчемні за людськими якостями. Забирає кудись і звідкись генпрокурор. Що на той час для справи було цінне, те й забрав. Матіос намагається абстрагуватись від так неякісно і з таким зашкваром зроблених ним процесуальних дій. На запитання про рішення Краматорського суду, він відповідає, що не може коментувати недосконалі речі, тим паче судові рішення. Держава повинна отримати ці гроші, але форма отримання не може бути схожа на дії попередників.
На запитання про те, чому він користується броньованим автомобілем, Матіос відповідає, що він занадто добре, аж до блювотиння, обізнаний з українськими реаліями і можливими наслідками. Про справу Бабченка він теж обізнаний від самого початку. Військова прокуратура здійснює нагляд на прохання керівництва СБУ. Всі документи про це є. На запитання про кількість осіб у списку, Матіос відповідає, що він нічого не розкаже. Всьому свій час. Але робота хороша.
Матіос визнає, що в цьому випадку теж багато недовіри. На запитання про те, чи дійсно треба було імітувати убивство, він посилається на 222 статтю КПК, яка забороняє йому розголошувати дані слідства. Робота іде і дуже продуктивна. Він пропонує почитати стенограми підозрюваного Германа в апеляційному суді і порівняти, чи кореспондується це з дійсністю висновків квазі-експертів. На його місці він би брехав, що президент завод забирає. Більше б повірили. Але Герман говорить щось інакше, у своєрідній формі підтверджує свою причетність до жахливих речей. Його ніхто з слідчих і прокурорів не катував і не принижував. Людина просто стала давати собі звіт у кількості наявних доказів.
Матіос розповідає, що вони володіють близько 20 тисячами файлів в одному носії і більше 4 тисяч в іншому. Це інтенсивна переписка з отримання завдань і доручень щодо способів і виконання терористичної діяльності. Це належно і законно отримані докази. На запитання про те, чому не зробити це через різних людей, Матіос запитує, чи його опонент любитель голівудських бойовиків чи індійських фільмів з Митхуном Чакраборті. Там все епічно. А тут центром оплати і фінансування розрізнених груп був один з підозрюваних. На кожній війні завжди є свій Парвус, який привозив Леніну гроші на революцію, яка залила слов'ян потоками крові на десятки років. Той теж був єврейського походження. У цьому випадку з Україною знову хочуть зробити те саме.
Матіос припускає, що справа про Бабченка і справа Савченко можуть бути пов'язані. На запитання про мозковий центр, він відповідає, що у цьому бентежному житті може бути все, але поки він б про такі аналогії не говорив. Однак це все лише вершина айсбергу. Зараз здійснюються заходи, але більше він не скаже. На запитання про те, чи можуть існувати інші списки крім списку 47, Матіос іронічно відповідає, що він викличе секретаря, куплю квиток до Мінська, потім перебазується у Москву на Луб'янку і звідти точно маякне, надіславши фото списку. Він розуміє, що вбити можуть геть не тих, хто в згаданому списку. Людську долю не знає ніхто. На війні не можна упередити та передбачити все. Але якщо нічого не робити, то можна і далі споглядати скирдування людських тіл.
Матіос переконаний, що в цій державі є здорові сили, які ще не об'єдналися і може не визначилися зі своїм Августо Піночетом, але він уже стукає у двері. Чи шукає стадіон. На запитання про те, чи він зібрався на вибори президента, Матіос відповідає, що він не може і категорично не хотів би бути останнім з 40-надцяти претендентів на важку і невдячну корону. Він любить свою роботу. Але наразі він дзвоніть перед глухими і палить свічку перед сліпими, як казав Сковорода. Він каже, яка загроза є, і хоче її упередити. Це ще можливо, якщо створити Держбюро військової юстиції.