Хто передає інформацію кандидатам на керівні посади головного слідчого органу країни і як відбувається лобіювання конкретних кандидатів, навіть якщо вони далеко не ідеальні? Державне бюро розслідувань (ДБР) — це новий орган для України, який повинен взяти на себе одну з головних конституційних функцій прокуратури України — слідство! З запуском формування цього відомства в Україні, як традиційно відбувається зі всіма реформами, виникло чимало проблем. На відміну від Антикорупційного суду, на законодавчому рівні ДБР вдалося створити набагато швидше і без особливих складнощів. Але фактично це відомство налічує на сьогодні лише кілька десятків працівників. Пояснити це можна неправильним підходом до добору кадрів — лише на вибір начальника пішло понад півтора року. Правда, чимало людей вважають, що стільки часу потребувалося на вибір не найкращого, а «потрібного» кандидата. Наскільки такі теорії близькі до істини — сьогодні судити складно, враховуючи, що далеко не всі українці навіть чули про існування такого органу.
Тим не менше конкурси з відбору кандидатів у регіональні відомства вже підходять до кінця і навряд чи кого-то здивує, що охочих потрапити до ДБР знайшлося чимало. Усні та письмові тести кілька днів поспіль проходили по триста осіб. Зараз підходить до завершення останній етап — співбесіда з комісією. І традиційно цей етап є найцікавішим. Кандидати сильно відрізняються один від одного — досвідом, попередньою сферою діяльності, віком і життєвою позицією. Але, як це не дивно, всі інтерв'ю проходили за досить подібним сценарієм. За винятком одного — розмови з Алексієм Харкевичем. У випадку з цим претендентом насторожила одна дуже важлива деталь — на питання про його плани на керівній посаді він, скажімо простою мовою, «спалився» і роздав членам комісії заздалегідь підготовлену програму, хоча це питання мало бути для нього несподіваним і він мав імпровізувати.
Це означає, що його заздалегідь попередив хтось із членів комісії, не очікуючи, що Харкевич так всіх підставить! Також, відповідаючи на питання про подальший розвиток ДБР, Харкевич відповів досить обширно. І хтось скаже, що молодець — готувався до співбесіди, але насторожує та легкість, з якою він підібрав потрібні слова. По суті, він не витратив ні секунди на роздум, а це дуже дивно, враховуючи, що питання не з простих, та й мало стати сюрпризом для того, кого інтерв'юють. Та й при уважному перегляді запису співбесіди може скластися враження, що Харкевич знав, які питання йому будуть задавати. Адже відповідав він без запинок і зі посиланнями на законодавство, що дуже нетипово для правоохоронців, які спеціалізуються на оперативній діяльності.
Немного про біографію Алексія Харкевича: народився 30 березня 1972 року в селі Великі Озера Дубровицького району. У 1990–1992 роках служив у Збройних Силах України. У 2003 році закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю «Правознавство». В органах внутрішніх справ працює з 1997 року.
Зокрема, у 2004–2005 роках займав посаду заступника начальника УБОП УМВС України у Волинській області, у 2005–2006 роках — начальник відділу внутрішньої безпеки з оперативного обслуговування органів і підрозділів внутрішніх справ Волинської області Департаменту внутрішньої безпеки ГУБОП МВС України, у 2006–2007 роках — начальник другого міжрегіонального управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки ГУБОП МВС України. З березня 2008 по серпень 2010 року займав посаду першого заступника начальника УМВС у Рівненській області — начальника УБОП. З серпня 2010 року по липень 2011 року працював у ГУМВС України Дніпропетровської області першим заступником начальника УБОП, по липень 2012 року — заступник начальника управління — начальник відділу з боротьби з міжнародними організованими злочинними групами. Перед призначенням на рівненську роботу працював заступником начальника УБОП ГУМВС України в Києві. З лютого 2013 року — начальник ГУБОП МВС України у Рівненській області. Основна спеціалізація Харкевича — боротьба з організованою злочинністю, а це не входить до повноважень ДБР.
Точніше, працівники бюро будуть лише консультувати профільних фахівців. Тому дуже дивно, що людина, яка, судячи з послужного списку, присвятила цьому напрямку 20 років свого життя, вирішила кардинально все змінити. Якщо ж говорити про інші співбесіди, то вони ніяких підозр не викликали. Харкевич претендує на високу посаду в регіональному управлінні (два роки тому він намагався отримати посаду директора ДБР, але нічого не вийшло). Згадуючи, що «сильні світу цього» дуже піклуються про те, щоб у кожному відомстві були люди, готові захищати їхні інтереси, може скластися враження, що кандидатуру Харкевича «проштовхують» у ДБР. Якщо в результаті комісія одобрить кандидатуру Харкевича, то йому ще доведеться пройти поліграф. Але якщо він дійсно знав питання комісії заздалегідь, то де гарантії, що так само не буде й на останньому рубежі?
А враховуючи досвід кандидата і той факт, що поліграф можна обдурити — цей рубіж не виглядає таким уже надійним. З урахуванням усієї вивченої інформації редакція сміливо може сказати про те, що як би кандидат у ДБР не знав законодавство і пройшов на чесність і безпринципність страшну машину — поліграф, все вирішиться на банальній співбесіді комісії, яка навіть не має конкретних критеріїв оцінки та потрібних якостей для проходження найкращих кандидатів. А виберуть у результаті не найкращих, а просто «своїх».