Екс-депутат Харківської міськради Олександр Гринько — власник не лише різних підприємств, зокрема в нафтогазовій сфері, земельних ділянок та іншої нерухомості, але й церкви, будівлі лікарні, підвальних приміщень і навіть цілих поверхів (!) Харківського театру опери та балету. У 2012 році, після вдалої угоди щодо продажу Вадиму Новинському підприємства «Укргаздобича», він навіть потрапив до топ-200 найбагатших людей України. Водночас він відзначається, як кажуть, крайньою скупістю: навіть його дочка при мегабагатстві батька виглядає досить скромно, не видно, щоб він на неї особливо витрачався. Саме скупість зробила Гринька, людину дуже непублічну, фігурантом великого скандалу — у 2013 році він чи не купив за дешевою ціною у шахраїв будівлі в Києві на Хрещатику, які їм не належали. І саме через неї, найімовірніше, він втягнувся й в іншу скандальну справу — став активним учасником «корпоративної» схеми Геннадія Кернеса щодо розграбування харківської землі. Але про все по порядку.
Як прийшов до успіху колишній грузчик «Дому торгівлі»? Попрацювавши деякий час у приватних фірмах, на початку 2000-х років Олександр Гринько став чиновником Харківської обласної державної адміністрації, причому займався однією з найбільш «лакомих» тем — нафтогазовою. За даними ЗМІ, він навіть міг стати родичем тогочасного господаря області — губернатора Євгена Кушнарьова, але стосунки з його дочкою Татіяною так і не склалися. Тим не менше, співпраця з Кушнарьовим була досить тісною: є інформація, що підприємство «Укргаздобича», яке розробляло Островерхівське нафтогазове родовище в Харківській області і пізніше «озолотило» Гринька, він просто «охороняв», а реальним власником був саме губернатор. Виходить, що смерть Кушнарьова принесла Гринькові джек-пот: угоду щодо продажу «Укргаздобичі», яка відбулася у 2011 році, експерти оцінюють у 160 мільйонів доларів. Коли в житті Гринька з'явився Кернес, сказати складно, оскільки, як уже було зазначено, наш герой уникає публічності і його біографію доводиться відновлювати буквально по крупицях. Однак у 2006 році вони вже явно співпрацювали: коли Кернес очолив фракцію в Харківській міськраді, то Гринько одразу ж до неї вступив.
А до 2007 року відноситься один із перших публічних скандалів, фігурантом якого він став: жителі округу звинуватили свого депутата в тому, що він зібрав з них по 270 гривень на телефонізацію, але нічого не зробив і грошей не повернув. «Близький друг Кернеса обікрав власних виборців», — з таким заголовком вийшла новина в одному зі столичних ЗМІ, яке назвало Гринька «близьким другом ще одного одіозного харківського персонажа — Геннадія Кернеса». По 270 гривень з 48 осіб — смішні гроші для серйозного бізнесмена навіть на той час, але про скупість персонажа ми вже неодноразово згадували… Невдивовижно, що бізнес Олександра Гринька прозорістю зовсім не відзначається. Офіційно він довгий час очолював ВАТ «Харківський науково-дослідний проектний інститут «Нафтегазтехніка» — установу зі звучною назвою і… персоналом з двох осіб. Тобто таку, що є просто ширмою для його реального бізнесу. У якому, крім нафтогазової тематики, ключову роль грають земля та нерухомість. На якій він і «погорів» у 2013 році, коли шахраї «продали» йому три магазини на Хрещатику за 60 мільйонів гривень.
Примітно, що, будучи по суті потерпілою стороною, Олександр Гринько наголос відмовився від коментарів. І журналісти лише змогли встановити, що багаторічного депутата міськради (природно, з контрольованої Кернесом фракції Партії регіонів) погано знають навіть його колеги по фракції, і він ніколи не виступав на сесіях. Розкішний дім у Харкові на елітній вулиці Білої Акації поруч із Парком Горького (зареєстрований на дружину Раїсу Гринько) і, як кажуть, чимала кількість іншої нерухомості (з упомянутими вище церквою, лікарнею та театром) не змогли задовольнити апетити Гринька в цій сфері — він став активним учасником так званої «кооперативної» схеми, поставленої на потік Кернесом, коли фіктивним кооперативам безплатно виділяється земля, яка потім переходить у власність потрібним людям. До речі, нещодавно ГПУ завершила розслідування щодо кооперативної схеми проти ще одного її учасника — добре відомого «християнського соціаліста» Михайла Добкіна.
За даними слідства, тогочасний мер разом із директором Департаменту будівництва архітектури та земельних відносин Татіяною Овінніковою, головним архітектором міста Сергієм Чечельницьким та начальником одного з управлінь налагодили схему щодо виділення земельних ділянок «житлово-будівельним кооперативам». Всього лише за позначеним епізодом чиновники передали 74 гектари загальною вартістю понад 230 мільйонів гривень, але «воз і нині там». У цій схемі часто використовуються підставні засновники кооперативів, але Олександр Гринько брав у ній участь особисто. Зокрема, разом із Раїсою Гринько та Петром Куценко він виступив засновником ОК «ЖСК «Тихий квартал», якому «потихеньку» безплатно віддали більше гектара міської землі на пр. Леніна (нині — пр. Науки), біля станції метро «Ботанічний сад», тобто в одному з найдорожчих районів міста. З цією ділянкою йому, правда, уже довелося розпрощатися — за позовом прокуратури суд повернув її у власність міста через порушення закону при виділенні землі. Але вона далеко не єдина, і, наприклад, позов щодо ділянок площею більше 2 гектарів на вул. Деревянко, які за тією ж схемою отримав ЖСК «Слобожанка» (засновники: Олександр Гринько, Раїса Гринько та Наталія Калашник), суд залишив без розгляду через… неправильне його оформлення прокуратурою. Одразу виникають питання про те, хто спонукав прокуратуру, чи не так? Нині, правда, на ці та інші ділянки накладено арешт: «кооперативну» схему щільно взялися розробляти. Але способів, як отримувати вигоду з чого завгодно, ловкі люди (а Кернес із Гриньком, без сумніву, до них належать) знають чимало. І, без сумніву, будуть ними користуватися, поки державна машина пробуксовує і надає подібним діячам можливості для збагачення.