З НАБУ вийшло дуже прикро. Багато людей вірили, що це справді незалежний орган, «промінь світла в темному царстві української політики», як написала дружина Сергія Лещенка. На жаль, міф про незалежність розвіявся, коли стало очевидно, що НАБУ не зареєстрував жодного провадження проти оточення Петра Порошенка. Натомість займався виключно переслідуванням тих, кого Петро Олексійович вважав своїми ворогами або конкурентами. Та й дрібницями на кшталт голів сільрад — для статистики. Чергове підтвердження абсолютної залежності НАБУ від Порошенка став сюжет програми «Схеми», де зафіксовані нічні візити Сітника додому до Порошенка, та ще й у компанії з одіозним президентським «вирішувачем» — Грановським. Сітник намагається нині виправдати ці нічні крадіївські «сходки» тим, що вони з Порошенком обговорювали на них «питання створення антикорупційного суду». Але виглядають ці виправдання жалюгідно.
Чому не можна обговорювати ці питання вдень, на тій же Банковій? Чому це робиться таємно, вночі, та ще й у компанії з тим, хто не має жодного стосунку до «антикорупційного суду», Грановським? Чесні чиновники зустрічаються вдень, відкрито й не боячись свідків. Вночі й таємно зустрічаються злодії. До речі, незрозуміло, кого більше боялися Сітник і Порошенко, зустрічаючись вночі на президентській «блат-хаті»? Українських журналістів чи працівників американського посольства? Адже саме американцям мало бути нестерпимо соромно. Стільки грошей і сил було витрачено на НАБУ та Сітника, а в результаті Порошенко їх просто розвів. І замість справді незалежного органу дав Порошенку в руки чергову дубинку для розправи з політичними опонентами. Втім, у цьому немає нічого дивного, враховуючи той факт, що Сітника «обрали» головою НАБУ саме тому, що у Порошенка на нього була купа компромату. І йдеться не лише про великі земельні афери Сітника під час його роботи в прокуратурі Київської області, але й про причетність до вбивства. Про це, зокрема, заявляв народний депутат Максим Поляков.
«Сьогодні отримав відповідь від Міністерства внутрішніх справ на депутатське звернення щодо незаконного заволодіння 125 га землі вартістю $500 млн на території Козина Обухівського району Київської області, що належала Г. Рожовцю. Рожовець імовірно був убитий 25 лютого 2008 року. Його землею заволоділи колишній прокурор Київської області Юрій Гайсинський та директор НАБУ Артем Сітник», — заявив Поляков. Нардеп стверджує, що у 2006–2008 роках на Київщині діяла злочинна група. У той час прокурором області був Гайсинський, а керівником слідства — Сітник. Сітник нібито порушив кримінальну справу проти Рожовця, який, на думку слідства, незаконно оформив 125 га землі на Київщині. Через деякий час Рожовця вбили. Земля була переоформлена на Гайсинського, який звільнився з прокуратури. Справу про вбивство Рожовця перекваліфікували з вбивства на самогубство. Сітник також після цього звільнився з прокуратури й пішов управляючим в адвокатську компанію, яку очолював Гайсинський. «До цього часу частина цієї землі належить людям, які близькі до Гайсинського», — додав Поляков.
Не правда ж, з таким компроматом за плечима, незалежним бути просто неможливо? До речі, такі ситуації досить часто використовує СБУ, щоб заполучити послушного агента. Не виключено, що саме з агентурного арсеналу СБУ й дістали Сітника, коли Порошенку знадобився «незалежний» керівник НАБУ. Цим же пояснюється й тісна співпраця Сітника з СБУ у «роботі» з компрометації політичних противників Порошенка. Достатньо згадати так звану «справу про рюкзаки». Спочатку саме СБУ в особі тогочасного заступника голови СБУ Юрія Артюхова через свого давнього агента генерала міліції Василя Писного встановили у заступника міністра МВС Сергія Чеботаря відеозаписуючу апаратуру. Потім відеозаписи в СБУ були піддані ґрунтовному монтажу, щоб отримати «компромат». Потім були проведені безрезультатні обшуки у низки чиновників МВС. А потім справу передали у військову прокуратуру. Однак у військовій прокуратурі зібраними «доказами» були дуже здивовані й не знаходили в них ні складу, ні навіть події злочину. І ось тут підключається НАБУ та оплачена масовка «громадських активістів».
Починається дикий шум у пресі з вимогою передачі справи в НАБУ. Одночасно СБУ через Писного, якого вже працевлаштували в «конторі», сливає змонтовану відеозапис в інтернет. А потім справу передають в НАБУ й Сітник починає активні маніпуляції з цією справою. Оскільки Сітника не влаштовують висновки офіційних експертних організацій про те, що ні на етапі тендера, ні на етапі виробництва, ні на етапі продажу у «справі про рюкзаки» жодних порушень не було, Сітник створює власну експертну «організацію» з однієї людини. Яка й надає йому «потрібні» експертизи. Потім починається шалене тиснення на Олександра Авакова та Сергія Чеботаря. Супроводжуване всіма можливими порушеннями Кримінально-процесуального кодексу. І робиться все це виключно для дискредитації міністра Арсена Авакова. Як всередину України, так і за кордоном. Однією з цілей, які поставив Порошенко Сітнику під час своїх нічних зустрічей, було недопущення офіційного візиту Арсена Авакова до США. І деякий час це працювало. Американці відкладали візит, поки не зрозуміли, що насправді йдеться не про незалежне розслідування НАБУ, а про політичну махінацію, в якій НАБУ виконує роль послушного інструменту.
Після цього візит відбувся. А недавно САП була змушена закрити провадження за так званою «справою про рюкзаки». З простої причини — повної відсутності будь-яких доказів як складу злочину, так і самої його події. Ось що написав про це Олександр Аваков: «Щодо закриття моєї кримінальної справи й сьогоднішньої прес-конференції наших адвокатів. Підрахував: я пробув злодієм і злочинцем 225 днів — від затримання до закриття справи ЗА ВІДСУТНІСТЮ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ. Або 2 роки й 4 місяці — від відкриття справи. Мій адвокат наголошує, що все ще крутіше: не складу не було, а самої події ніколи не було. Юридично це принципова різниця. Просто комусь було дуже потрібно отримати вплив на мого батька й заодно — як би законне право для його прослуховування. Ні з тим, ні з іншим у них нічого не вийшло. Зате у мене в 30 років у біографії тепер є інформація «перебував під слідством»… Але нічого — я розумію, що поки у нас так влаштована політика. І співчуваю детективам НАБУ, яких просто використовували, змушували влаштовувати все ці неприємності моїй сім'ї й скоріше за все зроблять крайніми в ЄСПЛ.
Що мене обурює, так це те, як поступили з Сергієм Івановичем Чеботарем, відібравши здоров'я, принизивши й облгавши тому, що в справі їм потрібен був чиновник МВС. Я й сотні моїх побратимів знаємо, скільки Сергій Іванович зробив у 14–15 році для функціонування Добробатів! А я буду робити, що повинен, допомагати Україні, допомагати ребятам на фронті — як і робив все це час.» Сьогодні, коли «справа про рюкзаки» закрита й визнана нікчемною, варто згадати всіх, хто брав участь у переслідуванні Сергія Чеботаря та Олександра Авакова. Там зібрався дуже цікавий «букет». Юрій Артюхов, кличка «Юра-Мерседес», «Юра-Армані» — широко відомий контрабандист у погонах. Василь Писний, кличка «Антибіотик» — «король» контрабанди на Західному кордоні України. Артем Сітник, голова НАБУ, керований Порошенком і такий, що має солідний компромат за плечима. Борис Індиченко, один з вищих керівників НАБУ, у минулому корумпований одеський мент, «мент Ангела», як називають його одеситами. Вигнаний з МВС за небажання служити в АТО. Сергій Каплін, нардеп і активіст. У минулому помічник регіоналів Кінаха й Королевської.
На цей момент — «шістка» Сергія Левочкіна, проросійського політика. Сергій Лещенко, нардеп і активіст з мутною історією з квартирою, дружина — громадянка Росії. Єгор Соболєв, нардеп і активіст, людина з мутною біографією, у минулому громадянин Росії. Віталій Шабунін, нардеп і активіст, у минулому — мутний бізнесмен. Вікторія Сюмар, нардеп, близька зв'язок екс-голови СБУ Валерія Хорошковського, близького до ФСБ РФ, нині такого, що проживає в Росії. Та й безліч інших істот меншого калібру. Цікавий добір. Відвертих контрабандистів і злодіїв у погонах плюс «активісти» так чи інакше пов'язані з Росією. Важко повірити в те, що Петро Олексійович використовував всю цю російську резидентуру сліпо. Більше схоже на спільну акцію, яка була вигідна й Порошенку, й Путіну. Втім, час все розставить по своїх місцях. І «активістів», що грали на руку Росії. І «оборотнів у погонах», готових за гроші вчинити будь-який злочин. І «незалежних антикорупціонерів», що отримують прямі накази не лише з Банкової, але навіть з Козина. І справжніх патріотів, які рятували Україну в найскладніший для неї час і продовжують робити це й тепер. Сергій Ніконов, «ОРД»