Сьогодні ввечері, близько двох годин тому, був застрелений сумський криміональний авторитет Анатолій Жук. За даними довідки: народився 6 січня 1983 року в Сумах, українець за національністю, громадянин України. У 2000 році закінчив Сумську загальноосвітню школу № 20. З 2001 по 2007 рік навчався в МАУП за спеціальністю «Менеджмент організацій», спеціалізація «Управління бізнесом». На момент смерті працював у ТОВ «Стеф» юристом-консультантом. Анатолій Володимирович Жук мав судимість: 2 липня 2001 року Заречним районним судом Сум за статтями 206 ч. 2, 222 ч. 1, 42, 46-1 УК УРСР з відстрочкою на 2 роки за хуліганство (нанесення побоїв із завданням тілесних ушкоджень) та зберігання зброї. Був депутатом міської ради у складі фракції «Рідне місто», яка входила в коаліцію з Партією регіонів. Займав посаду начальника управління містобудування та земельних відносин Сумської міськради.
Джерела повідомляють, що до його вбивства може бути причетний інший криміональний авторитет — Олег Бояринцев. За даними довідки: народився 10 жовтня 1974 року в Глухові Сумської області. Навчався та закінчив: 1) у 1989 році середню школу № 2 м. Глухова; 2) у 1992 році Глуховський технікум, де отримав диплом техніка-механіка гідромеліоративних робіт; 3) у 2000 році Глуховський державний педагогічний інститут за спеціальністю «Дошкільне виховання»; 4) у 2003 році Українську академію державного управління при Президентові України, де отримав освітньо-кваліфікаційний рівень магістра державного управління.
Працював: з 1993 по 1998 рік — інструктор військово-патріотичного виховання Глуховської міської організації «Град» Союзу воїнів-інтернаціоналістів України; з 2000 по 2001 рік — фахівець, начальник відділу внутрішньої політики Глуховської міськради; з 2003 по 2006 рік — помічник-консультант народного депутата України; з 2006 по 2008 рік — керівник патронатної служби президента ДП НАЕК «Енергоатом»; з 2008 року — помічник-консультант народного депутата України. Громадська діяльність: почесний президент Глуховської молодіжної громадської організації «Військово-патріотичний клуб «Мужність». Бояринцев входить у сферу впливу народного депутата Андрія Деркача.
Ось що писала про нього сумська преса: «Тридцятидевятирічний Олег Анатолійович Бояринцев народився та виріс у Глухові, і цей фактор, очевидно, буде при призначенні витлумачений на його користь, оскільки сумчани вже втомилися від губернаторів-варягів. Має дипломи техніка-механіка гідромеліоративних робіт, педагога дошкільної освіти та магістра державного управління (закінчив Українську академію державного управління при Президентові України). З 1993 по 1998 рік працював інструктором військово-патріотичного виховання Глуховської міської організації «Град» Союзу воїнів-інтернаціоналістів України, потім начальником відділу внутрішньої політики Глуховської міськради. Тоді ж був помічений народним депутатом Андрієм Деркачем, який почав прибирати до рук північні райони Сумщини, і з 2003 року став його помічником-консультантом. Про ступінь довіри Деркача до Бояринцева говорить той факт, що у 2006 році той призначив до того дрібного провінційного чиновника керівником патронатної служби ДП НАЕК «Енергоатом», яке на той момент очолював. Коли Юлія Тимошенко «вигнала» Деркача з цієї посади за розкрадання державних коштів, Бояринцев повернувся в Глухів, обрався депутатом обласної ради і навіть отримав крісло першого (!) заступника голови обласної ради. Але просидів у ньому недовго. Не маючи якої-небудь значної підтримки депутатського корпусу, плів, тим не менше, інтриги навколо голови ОДА Юрія Чмиря, «крив» звільнених за корупцію працівників правоохоронних органів, і в результаті у липні 2013 року 61 голосом депутати обласної ради змістили його з посади першого заступника. Не мав він підтримки й у підконтрольних його патрону північних районах області, тому у 2012 році, ознайомившись з результатами соціопитування про довіру до його персони виборців (6,7%), був змушений зняти свою кандидатуру на виборах до Верховної Ради. Після втечі Януковича Бояринцев створив з таких же, як і він, розчарованих регіоналів депутатську групу «Воля народу». Додамо, що Олег Бояринцев — почесний президент Глуховської молодіжної громадської організації «Військово-патріотичний клуб «Мужність», і це можна було б вважати безсумнівним плюсом у його біографії, якби члени цього клубу не були відомі своїми сепаратистськими та проросійськими поглядами. Відомо також, що з їхнього числа формувалися й відправлялися в Київ «титушки», і що вони брали активну участь в антимайданівських мітингах, у тому числі в печально відомому мітингу біля Маріїнського палацу.
Прочому, набагато більше можна дізнатися про Олега Бояринцева, звиклого постійно триматися в тіні свого патрона Деркача, ознайомившись з вузьким колом його друзів та «соратників». Серед них — Костянтин Підлубний, звільнений за корупційні дії з посади заступника прокурора області (за непідтвердженими даними, вартість свободи обійшлася йому в 120 тис. доларів), а до того працював міжрайонним прокурором у Глуховському та Ахтирському районах. Організована Підлубним мережа отримання нелегальних доходів, безпеку дій якої забезпечував через Бояринцева народний депутат Андрій Деркач, продовжує діяти й сьогодні. Її ядро складає злочинна групування Сніцко, яка спеціалізується на крадіжках та реалізації нафтопродуктів і зрідженого газу, добутих шляхом врізки в магістральні нафтопроводи та газопроводи «Укрнафти» та НАК «Нафтогаз України», а також несанкціонованої добичі корисних копалин у Сумському районі. Крім того, «імперія» Підлубного налічує близько 130 незаконних гральних закладів у Сумах, Ахтирці, Конотопі та Глухові.
Другою колоритною фігурою з «близького кола» Бояринцева є Віктор Гланц, колишній начальник міськвідділу міліції та начальник податкової міліції УНА в Сумській області, також звільнений у 2011 році з органів за організацію корупційних схем та масований тиск на сумський бізнес. Останні роки Гланц і Підлубний працюють у парі, і апогеєм розвитку їхнього бізнесу, за словами журналіста Євгенія Положія, «могло стати призначення Гланца на посаду начальника УБОПу, але, на жаль, для цієї парочки ця ідея не склалася. У ЗМІ пройшла інформація про те, що Гланца «проштовхували» УДАРівці, що є недостовірною інформацією, адже Гланц — це товариш Підлубного, який у свою чергу є ставленником «регіонала з коренями» Андрія Деркача». Віктор Гланц (зліва) — поклонник культу фізичної сили.
Або фізичного насильства? На своїй сторінці у Facebook Євгеній Положій пізніше напише: «Два дні сім'я та редакція мене майже не бачили — весь час приходили люди — підприємці, колишні правоохоронці — і розповідали про Гланца. Коли я написав про його можливе призначення, навіть не думав, що лише чотири рядки можуть так збудити людей. Чого я тільки не чув? Але цифри справді вражають. Підприємці — молодці, вийшли пікетом під УМВС, не менше 70–80 осіб. Тому Громадська рада при УМВС Сумської області — не почувши жодного доброго слова про людину — майже одностайно рекомендувала керівництву МВС утримуватися від призначення Гланца на посаду керівника УБОПу. Але ось питання: хто й навіщо й яким чином взагалі міг просувати людину з такою репутацією?». А просував людину з такою репутацією ніхто інший, як Олег Бояринцев. Саме він намагався домовитися з новим головою обласної ради Миколою Клочком про призначення Гланца в обмін на підтримку його депутатською групою «Воля народу» актуальних голосувань в обласному парламенті.
Чи можна вважати збігом те, що коли ця ідея провалилася, журналіста жорстоко й «по-міліцейськи» професійно побили двоє в масках, і професійно скрилися з місця злочину так, що їхній слід не змогла взяти службова собака? Чи ж у світлі призначення таки Гланца 17 квітня цього року на посаду начальника УБОПу Бояринцев і Клочко домовилися? Ще один «соратник» Бояринцева — колишній заступник начальника обласного управління освіти та науки Ігор Козолуп. Він, на відміну від Гланца та Підлубного, звільненням не обійшовся, і у 2013 році був затриманий СБУ за фактом розкрадання бюджетних коштів шляхом зловживання службовим становищем. Ось такий пишний, але дурно пахнучий «букет» друзів. Треба припустити — «команда» потенційного кандидата в губернатори Сумщини. Щодо ж її покровителя — народного депутата Деркача, то, відповідаючи у червні 2011 року на питання читачів «Панорами», Олег Бояринцев сказав: «А що стосується Андрія Деркача, то я йому вдячний за той досвід роботи, який у мене є, за його правильне людське ставлення до життя, до людей, до праці. Я намагаюся жити й працювати за цими ж принципами».
По яких принципах жити й працювати Олегу Бояринцеву — це його особиста справа. Але якщо за принципами свого наставника Деркача й друзів Підлубного, Гланца та Козолупа він збирається керувати Сумською областю, то це сумчанам уже не байдуже. Схоже, що в Україні стартували чергові бандитські війни. Проте, можливо, це й не погано. У 90-х роках теж була така практика, яка дала непоганий результат.