Судовий процес над Полом Манафортом розгортається на тлі оголошення міністром фінансів США Стівом Мнучіном про розгляд адміністрацією Трампа скорочення податків на 100 мільярдів доларів для багатих. Американські спостерігачі розглядають ці дві подію — судове розбирання та податкові пропозиції — як частини однієї розповіді. Манафорт прагнув збагатитися, але міг заробити великі гроші лише через грабіж, приховуючи при цьому свої доходи. Мнучін пропонує узаконити подібні грабежі без голосування в Конгресі, що розцінюється як надзвичайно недемократичний акт, спрямований на подальше збагачення американської еліти.
Автор матеріалу жила в СРСР з відчуттям, що не має Батьківщини. Радянський союз викликав ненависть через повну дебільність його системи. Америка була мрією про свободу та незалежність. Коли СРСР впав, у автора з'явилася Батьківщина, але залишилася заздрість до американських інститутів влади. Вона любить Америку та її демократію, хоча ніколи там не була. Тепер їй більш болісно читати про Америку, ніж про Україну, оскільки Америка здавалася настільки далекою від СРСР і пізніше від Росії, що путінська брудь ніколи туди не дістанеться.
Однак колишній президент США Джиммі Картер назвав Америку «олігархією з необмеженим політичним підкупом». На запитання радіоведучого Тома Хартмана про думку щодо цього Картер відповів: «Це порушує сутність того, що зробило Америку великою країною та її політичну систему. Тепер це лише олігархія, при якій необмежений політичний підкуп є сутністю отримання кандидатур на посаду президента або обрання президента. Те саме стосується губернаторів, сенаторів США та членів конгресу. Ми щойно побачили повний підрив нашої політичної системи як винагороду великим вкладникам, які хочуть і очікують, а іноді отримують благосклонність до себе після закінчення виборів. Посадовці, демократи й республіканці, розглядають ці необмежені гроші як велику вигоду для себе».
Коли впав залізна завіса, вся нечисть почала розповсюджуватися світом з Радянського Союзу як зараза. Останнім часом автор часто думає, що лепрозорій не можна було випускати за межі залізної завіси. Зараза розповсюджувалася з такою силою, що її поширення вже неможливо зупинити. Владімір Сурков прокоментував у Twitter статтю про те, що дітям-мігрантам у техаському таборі давали психотропні препарати: «Просто, колись я думав, що ми ніколи не зможемо навчитися чомусь у Америки, крім хіп-хопу, ритмів поезії та джазу. І ось як виглядає перемога».
Франклін Фоер розповів, що ще в 1989 році Манафорт давав показання перед Конгресом про шахрайство з державним житлом, яке він організував. Використовуючи свої зв'язки з Рейганом та адміністрацією, він та його партнери отримали федеральну субсидію розміром 31 мільйон доларів для відновлення проектів державного житла в Сібруку, штат Нью-Джерсі. Це був лише один з багатьох інцидентів, пов'язаних з Манафортом, який був ослеплений своєю жадібністю. Житлові квартали, які він обіцяв відновити, залишалися «суворо третім світом» за описом одного оглядача Washington Post. Найпам'ятніше те, що він сказав Конгресу: «Я б передбачив, що для сьогоднішнього дня ви могли б охарактеризувати це як вплив». Ця дурна фраза повторювалася знову й знову на всіх телеканалах, від чого Манафорт приходив у лють.
Лі Атуотер вже мертвий. Він був найменш корумпованим з цієї трійки. Він навіть мав сміливість покаятися за те, що вони натворили, помираючи від пухлини мозку. Їхнім першим клієнтом для лобіювання був Трамп. А духовним наставником усіх, разом з Трампом, був Рой Кон. Американці вважали, що глобалізація експортуватиме їхні цінності по всьому світу, а гігієна американської фінансової системи допоможе боротися з корупцією скрізь. Але за останні три десятиліття сталося протилежне: Америка стала притулком для відмитих грошей, бастіоном для компаній-оболонок та анонімно придбаної нерухомості. Американські еліти навчилися вкладати гроші в офшори з такою ж кмітливістю, як олігархи колишнього Радянського Союзу та інших диктаторських режимів. Манафорт — один з архітекторів цього нового світового порядку. З 1980-х років його ноу-хау полягав у тому, щоб бути стратегом у різних диктаторів, він допомагав шахраям збагачуватися, відмиваючи гроші та сам займався тим же. Америка стала надійним клондайком для злодіїв, які хочуть приховати награбоване так, щоб ніхто про це не дізнався.
Без Манафорта путінська братва та Янукович з цим не впорались би. Саме Манафорт корумпував російськими грошима половину американського істеблішменту. Коли в Києві напередодні президентських виборів 2009 року спалахнув педофільний скандал з депутатами Юлії Тимошенко, нікому в голову не могло прийти, що це технологія, придумана Манафортом. Це здавалося автору таким дном, що лише закінчені психопати могли це запустити. Після того як Вадим Колесниченко, який розпочав цей скандал, сказав, що інформацію він отримав від Олени Лукаш, автор думала, що саме Лукаш все це придумала. І лише тоді, коли перед виборами 2016 року в США виникла теорія змови, відома як QAnon, яку розповсюджував штаб Трампа, автор зрозуміла, що це копія педофільного скандалу, випробуваного в Україні. Але тут уже була справжня теорія змови, зосереджена навколо анонімного джерела Q, який намагається розповісти світу про таємну битву, яку ведеться Трамп спочатку з Гіларі, а потім зі спеціальним адвокатом Робертом Мюллером проти педофільного кільця, наповненого знаменитостями та політичними елітами, які таємно керують урядом США.
Усе це виглядало як глобальний змов з участю Гіларі Клінтон. Цьому уявному педофільному кільцю приписували найжорстокіші злочини, які можна уявити, наприклад сатанинську торгівлю дітьми та кривавих жертв. Спочатку з'явилася дурна історія з Pizzagate, яку активно розповсюджував син генерала Флінна. Страшилка про те, що в підвалі піцерії насилують та вбивають дітей. Справа дійшла до того, що цю піцерію відвідала поліція, але виявилося, що в піцерії взагалі не було підвалу. Тоді розгорівся страшний скандал у пресі й Трамп негайно відсторонив сина Флінна від роботи в штабі. Після цього історія, здавалося б, мала завершитися. Але дивно те, що в Америці знайшлася купа ідіотів, які в цей бред повірили. Як повірили й у героя Трампа, який збирається врятувати Америку. На це й була спрямована вся ця гра. Штаб випустив тисячі продуктів, пов'язаних з Q, таких як футболки, чашки та ювелірні прикраси, які все ще доступні. На Facebook були створені публічні групи з десятками тисяч послідовників, прихильників теорії — справжніх віруючих у весь цей бред.
Але проблема в тому, що цих віруючих багато й вони небезпечні. Минулого місяця озброєний прихильник теорії QAnon заблокував рух на дамбі Гувера й вимагав від Трампа оприлюднити звіт про справу педофілів. Прихильники цієї теорії змови вважають, що Трамп приховує від них цей звіт. З того часу цей водій фургона Метью П. Райт відправляє листи з тюрми Трампу про QAnon. Що станеться з цими людьми, коли вони, нарешті, зрозуміють, що їх обманули? Вони розчаруються, що ці передбачення не збулися, кажуть американці. Чесно кажучи, український народ розумніший. Автор не знає таких людей, які б серйозно вірили в справу українських депутатів-педофілів.
Коли взламали переписку дочок Манафорта, те, що вони писали про батька, було жахливо. «У нього немає ні морального, ні юридичного компаса», — писала Андреа. Який може бути компас у людини, яка примушувала свою дружину займатися групповим сексом, про що всі дізналися з цієї ж переписки дочок, де вони жалілися матір, у якої через це були важкі розлади.
Не менше 20 — вважають, 20! — жінок висунули звинувачення в дотиканні, насильницькому поцілунку або іншому сексуальному посяганні Трампа. Відеоролик з 16 з них можна знайти тут: https://youtu.be/NKINmfw-qzs — є й ті, хто розповідає не менш дивовижні речі, ніж дочки Манафорта. Автор сподівається, що й цей кретин — Роджер Стоун, давній партнер Манафорта, скоро також відправиться в тюрму. Автор спостерігала в Twitter, який резонанс викликали судові документи Манафорта про укладення пакту зі «Свободою» та «промотуванням концепції антисемітизму», за словами Манафорта. «Це наша ключова стратегія у Вашингтоні, яка будується на заявах, що з'явилися ще під час виборів у Тель-Авіві, включаючи й ті думки, які доносили єврейські лобісти та представники уряду Ізраїлю у Вашингтон ключовим представникам конгресу США, які, у свою чергу, є єврейським лобі. У нас також є набір ініціатив, які ми обговорили з важливими членами конгресу — євреями за походженням» (наприклад, Еріком Кантором, лідером номер 2 у палаті представників та євреєм за походженням).
Автор навіть не знає, як це все назвати, але тепер, коли все це розкрилося, а Майк Пенс показує в Twitter картинки зі свастикою на синагозі, то це вже ніщо крім сміху в коментарях не викликає. Як і весь той промоушн Едуарда Долинського в Україні. Тепер уже й дураку зрозуміло, звідки ростуть ноги. Тягнибок лише заїкнувся в Twitter про корупцію, йому там таке насипали. А вся ця шайка Рабиновича — це взагалі окрема тема.
Джон Шиндлер дуже добре розповів про те, що провокація — це їхнє світогляд, і показав це на прикладі України-Польщі. «Провокація просто означає таємно контролювати своїх ворогів і спонукати їх робити те, що їх дискредитує й допомагає вам. Ви садите своїх агентів-провокаторів і всіх нормальних активістів повертаєте на свою сторону. Коли ви маєте справу з екстремістами, то змушуєте їх робити божевільні речі, часто не складні. У деяких випадках ви просто створюєте екстремістів і терористів там, де їх не існувало. Це створює проблеми для їх вирішення, і з царських часів російська розвідка, як відомо, робить саме це. Провокація — це те, чому, коли ви зустрічаєте росіян, у них є звичка, незрозуміла для західних людей, пояснювати, що світ не такий, яким він є».
Шиндлер називає в своїй статті й прізвища тих провокаторів, за допомогою яких вся ця гоп-компанія намагається розпалити заварушку між поляками та українцями. Єдине, з чим автор не згодна в його статті, — це те, що рани часів Другої світової війни між поляками та українськими націоналістами залишаються напівідкритими. Якщо почати згадувати всі рани Другої світової, то чому ні в Росії, ні в Польщі, ні навіть у Ізраїлі вже давно немає ніяких претензій до Німеччини, але вони чомусь з'явилися як у поляків, так і в ізраїльтян з росіянами щодо сьогоднішної України.
Де польські рани до Росії за Катинь та вбивство польського істеблішменту на чолі з президентом? Не було в нас з поляками ніяких тертів, поки їх не почали штучно розпалювати. Якщо Тягнибок за бабло полізав у такий договірняк з режимом Януковича, то чого дивуватися всім цим антипольським акціям у Львові? Але найстрашніша армія цієї гібридної війни — це ті, кому гундяєвський фундаменталізм встиг промити мізки. Ці ідіоти. Користувач Мугабе Тиливижн@mugabebe писав про найсоковитіше від ходунків УПЦ МП: «України взагалі не було, жидо-масони розстрілювали, Наварусія-Маларосія, з Росією не воюємо» та інший абирвалг https://youtu.be/NKINmfw-qzs
Тепер Сенат готує новий законопроект про санкції, який потребуватиме від уряду США оприлюднити звіт про незаконне багатство Путіна. Автор не знає, чи вдасться їм це. Андрій Солдатов пише про те: «На мій погляд, Панамські документи спровокували Кремль на думку, що Гіларі вражає наших особистих друзів, і тепер нам потрібно вдарити її в спину, і ми повинні зробити це дуже помітно… Ніхто не вірив у ідею, що ви можете обрати Трампа. Те, що вони хотіли зробити — це показати, що вони можуть зробити дуже слабку людину наступним американським президентом». Солдатов вважає, що як тільки дочірня компанія ГРУ — WikiLeaks опублікувала інформацію про те, що уряд США фінансував статтю про напад на друзів Путіна в панамських офшорах через USAID, то саме тоді Путін вирішив, що американці переступили червону лінію, і вже тоді вирішив мститися Гіларі. Це цілком логічна версія.
Що ж тоді буде, коли Сенат висвітлить усе багатство самого Путіна? Страшно подумати. Радник Трампа Джон Болтон сказав, що візит Путіна у Вашингтон відкладено до 2019 року, а сам Трамп негайно отримав від Путіна запрошення відвідати Москву. І, як не дивно, секретар Білого дому Сара Сандерс досить чітко натякала на відкритість Трампа до цієї пропозиції. Колишній посол США в Україні Джон Гербст заявив, що Москва може очікувати, що сам Трамп буде більш охоче пропонувати деякі поступки. Тут важливіше інше — показати, хто господар становища. Він розуміє, що його поява у Вашингтоні викличе акції протестів крутіші, ніж Трампа зустрічав Лондон. Тому йому потрібно затягти Трампа в Москву, а ще краще в Сочі. Це не лише буде сигналом світу, хто тепер крутіший, але й тому, що справжню приватність зустрічі можна забезпечити лише там.
Рік Вілсон опублікував дарчу надпис на своїй книзі «Все, до чого Трамп торкається — вмирає» в подарунок Манафорту. Тепер у нього буде час її прочитати. Як Порошенко міг пропонувати Манафорту на нього працювати? Хоча, кого це здивувало? Автор обожнює Рика Вілсона. Вона взагалі до всієї цієї Трампіани читала в Twitter лише республіканців і мало кого знала з демократичного табору. Рік Вілсон є засновником республіканського руху Never Trump. Після того як Дональд оголосив про свої президентські амбіції в 2015 році, Вілсон написав великим республіканським донорам, яких він знав, і попередив їх: «Ми можемо витратити кілька мільйонів на те, щоб зупинити Трампа зараз, десятки мільйонів, якщо ми чекатимемо до кінця 2015 року, або сотні мільйонів до весни 2016 року…, або просто чекатимемо, поки він не знищить Республіканську партію, і нам доведеться витратити кілька мільярдів на відновлення нашої партії». Його ніхто не слухав. Весною 2016 року він був частиною невеликої делегації впливових республіканців, які таємно зустрічалися з Джеймсом Меттісом, щоб переконати його балотуватися.
Це була «остання, відчайдушна спроба знайти когось — будь-кого — з іменем та рейтингом, щоб «витягти Айзенхауера» й врятувати країну від Трампа. Вілсон був польовим директором Джорджа Буша-старшого, помічником Діка Чейні (як міністр оборони). «Щотижня, щонайменше, кілька членів Конгресу називають мене своїм сповідником, щоб визнати свої гріхи й визнати свою ненависть до Трампа». Але, пише Вілсон, у них немає сміливості висловитися. Вони налякані трюковою люттю гарчання Трампа та наступною основною задачею. Вілсон називає Трампа — людиною спектакулярної пошлості та марнославства; підробленим листом золота; дрібним, ледачим невіглассом з увагою комара на метр і розумінням історії, отриманим виключно з фільмів; смішним клоуном в абсурдному халаті зі словесним недержанням; психологічно неврівноважено плямою на президентстві; живим лайняним втіленням культури більше для домогосподарок і менше для сяючого міста на пагорбі; президентським шимпанзе, що кидається своїми фекаліями; і — найбільш тривожне для Вілсона — це перший сучасний президент з справжніми авторитарними нахилами та мультяшною вірою в те, що він найвеличніший переговорник в історії світу, а також найбільший бренд.
Шалений вигляд Трампа — це каталог його явно очевидних недоліків — для лестощів, грошей, сексу та статусу. Він — ходячий каталог семи смертних гріхів, з синдромом блукаючого петуха. Обурливу поведінку Трампа та його безсоромно брехливий рот здавалися настільки смішними, що його ніхто не сприймав серйозно, поки він не став президентом. Вілсон говорить, що інстинкт Сталіна полягав у тому, що він міг довіряти Гітлеру. Інстинкт Трампа — довіряти Кім Чен Ину та Путіну. Незважаючи на те, що він живе в позолочених особняках і потурає кожному плотському бажанню, погляд Трампа на світ надзвичайно похмурий. Немає надійних союзників. Вірні співробітники — вигадка. Його девіз: «Найми найкращих людей і не довіряй їм». Навіть близькі друзі являють собою постійну небезпеку. «Вони хочуть твоєї роботи, вони хочуть твого дому, вони хочуть твоїх грошей, вони хочуть твоєї дружини, і вони навіть хочуть твого собаки», — попереджає Трамп. «Це твої друзі; твої вороги ще гірші!» Враховуючи такі погляди, невдивно, що Трамп так мало зробив на світовій арені. Російські олігархи та урядовці бачили в Трампі спорідненого духа своєму Путіну й моделювали ті ж дії, що й їхнє процвітання та виживання в державі Путіна.
Як пише Рік Вілсон: «Платити за гру — це не обурення в Росії; це стандартна операційна процедура в грі виживання. Практика шпигунства, відома під абревіатурою MICE — Money, Ideology, Compromise та Ego, вступила в гру зі своїм підходом до Дональда Трампа. Їм просто потрібен був правильний доступ». Автору не вистачало однієї деталі для того, щоб зрозуміти, як вписати в цей триллер усі ці танці навколо Волині. Здається, вона вже її знайшла, але сьогодні вона цієї теми торкатися не буде. Вона лише хоче закінчити тим, що має до цього стосунок, але це про інше.
Американці, які стежать за всім цим брудним колом Рабиновича-Медведчука, запитали, чи є у автора якась ідея, чому Нюся Шуфрич літає в Судан? З Суданом і Шуфричем, знаючи, що він виконавець різних делікатних доручень від Кремля, можна пов'язати багато чого. Це й контрабанда зброї, й нафта, й золото з алмазами, але автор чомусь одразу прив'язала його до ПВК Вагнера. Пам'ятається, під час Майдану писали, що снайперів у готель Україна заселяв Шуфрич. Потім писали й про те, що Шуфрич керував титушками, коли розстрілювали протестуючих під Верховною Радою, тоді в мережі було багато його фото з беркутом і титушнею.
Саме за такими дорученнями його завжди посилають. Він вилетів з Кіпру на Москву 22 липня, а 23 полетів з Москви в Хартум і пробув там 7 годин, потім відправився в ПАР. Туди як раз у цей час слітались усі на саміт БРІКС і Путін там також був. Рік тому Путін запросив міжнародного злочинця, президента Судану Омара аль-Башира в Москву, а потім послав за ним у листопаді свій літак. Американці скасували більшість санкцій проти Судану, які були введені 20 років тому, й висловили готовність урегулювати там конфлікт, але вони не збиралися гарантувати Баширу його подальше перебування при владі й вимагали реформ. Тому Башир сказав Путіну, що йому потрібна захист від США, і запропонував відкрити військову базу на узбережжі Червоного моря в Порт-Судані. Він також погодився купити у Росії літаки й озброєння, але у нього немає грошей. Тому тема золота й алмазів в обмін на озброєння актуальна. Але на ще одну базу у Путіна грошей немає, а Судан вважався вотчиною Китаю. І аль-Баширу, скоріше за все, Москва потрібна не стільки як справжній гравець, скільки як лякало для подальшої торгівлі.
Але у Путіна відмінний хватальний рефлекс і дуже хотілося сказати «СуданНаш», тому замість бази в Судан відправили ПВК Вагнера, вивчати новий театр військових дій. Були чутки й про те, що головар НВФ «Схід» Олександр Ходаковський також у Судані. Про це й Гіркін повідомляв. Шуфрич міг там опинитися лише у зв'язку з вагнеровцями. І само собою зрозуміло, що за проханням Москви. І лише коли спустя кілька днів у сусідній ЦАР була вбита група Орхана Джемаля, до автора дійшло, навіщо Шуфрич літав у Судан. У ЦАР є й свої вагнеровці. Місцева преса повідомляє, що шахта й Lobaye Invest, якими цікавилися журналісти, пов'язані з Пригожиним. Автор думає, що й родовища в Судані також під контролем у вагнеровців. За повідомленням The Bell, Пригожин у Судані шукає золото. Невідома компанія M Invest підписала угоду про отримання концесії на кілька ділянок для розвідки й добичі золота в цій країні одразу ж після зустрічі Путіна з аль-Баширом. Пишуть, що найманці Вагнера ходять разом з геологами. І число бойовиків перевищує 100 осіб. Але це не справа Шуфрича, він мав щось передати такому й комусь, кого він знав особисто, що неможливо було обговорювати інакше як при особистій зустрічі.
Автор думає, що вагнеровцям сказали, що це ваша проблема, оскільки копають під вас, ви й вирішуйте цю проблему. Офіційні особи ЦАР заявляють, що журналістів заманили в засідку й вбили невідомі, нападавші були в балаклавах, на сарго й французькій не говорили, але журналісти їх розуміли. Видав їх хтось зі своїх, кому вони подзвонили й хто порадив їм ночами їхати. І їхали вони в бік суданського кордону. Це, звичайно, лише припущення автора, але їй чуйка підказує, що без Шуфрича тут не обійшлося. І одразу після Судану він улетів у ПАР доповісти Путіну, що наказ виконаний.
А там уже самі вагнеровці провели спецоперацію, а суданські чи з ЦАР — яка різниця? Але договорювався Шуфрич з тими, кому довіряв. Як ми вже знаємо з преси, журналістів вели ще з Москви. А вже 29 липня Шуфрич вилетів з Москви у Владивосток, а 30 липня у Владивосток прибуло з КНДР 5 літаків, три великі — транспортні й два пасажирські. Що цей аферист-посередник робив у Владивостоці? Навіщо Шуфричу з Медведчуком і Рабиновичем Північна Корея? Російський банк «Агросоюз» у п'ятницю, 3 серпня, внесено в санкційний список міністерства фінансів США. За даними американських властей, «Агросоюз» причетний до фінансування створення в Північній Кореї зброї масового знищення. Зокрема, саме через цей банк здійснювався переведення коштів представником північнокорейського зовнішньоторгового банку в Москві.
Африканська тема в українській політиці — дуже цікава й малознана тема. Варто зазначити, що відомо щонайменше про двох колишніх регіоналів, які серйозно займаються в Африці бізнесом. Перший — Едуард Прутник, якого називали позашлюбним сином Януковича й який надзвичайно швидко слинув з України ще до Революції гідності.
Примітно, що Прутник дуже близько співпрацював з Манафортом. Тепер Прутник — співвласник компанії Namakwa Diamonds — компанія, що добуває алмази, з різноманітним портфелем алмазних проектів, які включають окремі алмазні площі, розташовані в чотирьох африканських країнах: ПАР, ДР Конго, Намібії та Анголі. Ще один співвласник — ще один колишній регіонал — Віталій Гайдук. Взагалі, нинішній бізнес Прутника дуже цікавий. Ось що він сам пише в Вікіпедії: «Едуард Анатолійович Прутник є засновником групи компаній, що входять у «UVERCON Investment Limited», а також «MEDOK Group»: «UVERCON Investment Limited» — компанія істотно прогресувала за останні кілька років, додавши нові види діяльності до свого активу. Тепер у область роботи входить сільське господарство, добиток сировини, суднобудування й фінансова галузь. Едуард Прутник є творцем і власником компанії. «Українська молочна компанія» — одна з лідуючих компаній у галузі тваринництва. Компанія спеціалізується на виробництві молока найвищої якості, яке відповідає всім стандартам СОТ. Топові українські компанії використовують продукцію «УМК». «Namakwa Diamonds» — компанія, що добуває алмази, з різноманітним портфелем алмазних проектів, які включають окремі алмазні площі, розташовані в чотирьох африканських країнах: ПАР, ДР Конго, Намібії та Анголі. «Uvercon Zimbabwe Gold Mining» — золотодобувна компанія, яка була створена в 2011 році. Спеціалізується на дослідженні, розвитку й добичі дорогоцінних і кольорових металів. Едуард Прутник є інвестором і власником компанії. «Мегахім» — група компаній, яка спеціалізується на розвитку, впровадженні й продажу високих технологій і продуктів нафтопереробної галузі. Таких як Megalight Nano — речовина запатентована більш ніж у 120 країнах, використовується для оптимізації й поліпшення якості нафти (бензину, керосину й дизеля). «Mobilaunch» — комп'ютерне агентство, яке спеціалізується на створенні й розвитку креативного контенту. Надає послуги зі створення індивідуальних цифрових технологій. Компанія базується в місті Данілін, Нова Зеландія й Лос-Анджелесі, США. Едуард Прутник є інвестором і акціонером. «GCRF West» — одна з провідних фінансових компаній зі структурування, інвестування й управління фінансовими операціями. Спеціалізується в галузях: Фінанси й Інвестиції, Суднобудування, Енергетика, Природні ресурси, Транспорт і Нерухомість. Офіси компанії представлені в Лос-Анджелесі й Дубаї. Компанія стала всесвітньо відомою завдяки проектам зі фінансового структурування суднобудівних проектів, а також проектів, пов'язаних з відновлюваною енергією по всьому світу. Едуард Прутник є інвестором і партнером. «MEDOK Group» — група компаній, базованих у ОАЕ, які спеціалізуються на торгівлі, бізнес-консалтингу й продажу бріллліантів. Едуард Прутник є засновником і власником».
Ще цікавіша діяльність українських екс- і діючих політиків у Демократичній Республіці Конго. А саме, співпраця з дуже одіозним президентом цієї республіки Жозефом Кабілою. До речі, дуже цікавий тип. Повноваження Кабіли мали закінчитися в 2016 році, однак у 2015 був прийнятий закон, згідно з яким вибори можливо призначити лише після проведення перепису населення. Закінчення конституційного строку повноважень Кабіли 20 грудня 2016 року відзначалося численними акціями протесту. Тим не менше, перепис, а відповідно й вибори Кабіла досі не провів.