Жоден путч не обходиться без участі спецслужб та бандитів. Спецагенти, виконуючи службовий обов'язок, беруть на себе організацію таємної операції, продумуючи її в деталях. Кримінальникам та їм подібним зазвичай відводять роль «пушечного м'яса», якому судилося втілити їхні таємні задуми в реальність. Звикнувши майже щодня ризикувати свободою, а іноді й життям, вони легко йдуть на будь-які злочини в надії «урвати» при нагоді ще один жирний шматок, будучи повністю впевненими, що нова влада їм все простить. Іноді криміналу просто змушують «замаливати» гріхи молодості, нагадуючи йому про злочини, вчинені в минулому, але спеціально залишені без належної реакції. Під міліцейською «крішею» у Криму колишній учасник ОПГ «Сайлем» за прізвиськом Гоблін взагалі вибився в голови регіону. Випадковостей тут бути не може. Сергій Аксенов давно був на примітці у російських спецслужб, пройшовши не одну серйозну перевірку. У ДНР також вистачає подібних «героїв». Брати Вагоровські ніколи не були рекетирами, «крішами» або ворами. Вони самі цілком могли стати жертвою рекету. На початку 90-х років Володимир та Олександр Вагоровські спільно відкрили кілька маленьких торгових точок у Донецьку.
Ставку вони зробили на торгівлю фальсифікованою або контрабандною горілкою та тютюновими виробами. Фальсифікат розливали в гаражах, а ще таємно провозили спиртні напої та сигарети з сусідної Росії. Таємно, тому що не хотіли платити положений митний збір та й показувати в податкових деклараціях справжній обсяг товарообігу. З часом держава серйозно взялася за торговців спиртним, ліцензуючи їхню діяльність та змушуючи працювати за правилами. До того часу Вагоровські накопили початковий капітал для відкриття великого продуктового універсаму під назвою «Амстор», але звички, укорінені в молодості, не забули. У універсамі часто продавалася контрабандна продукція. У магазин з перевірками регулярно заходили контролери, а також були обшуки з дотриманням усіх процедур — охороною з бійців «Беркута» або «Сокола», вилученням товару та оформленням протоколів. До суду справа ніяк не доходила. Вагоровських завжди рятував генерал міліції Василій Фарінник. Робив він це не за красиві очі молодих людей. Саме тоді вони вперше потрапили «на гачок» до органів, які терпляче вигодовували «борова».
Олександр Вагоровський працював у металургійній промисловості та роздрібній торговельній мережі. Володимир Вагоровський — «мотор» сімейного бізнесу, має явні здібності переконання. Він вийшов на одного з найбагатших людей на сході України, власника комбінату «Запоріжсталь» Едуарда Шифріна. Українська металургія тоді була на підйомі, переважно працюючи на експорт. Буквально під кожним кущем на території комбінату валялися гроші. Шифрін розумів, що фінанси мають постійно «крутитися», а не лежати. Їх необхідно інвестувати в нові проекти. Ідея Володимира Вагоровського про створення великої роздрібної мережі йому дуже сподобалася. На початку нульових років на сході України нічого подібного не було. Відкривалися великі перспективи. Шифрін вирішив «вложитися». Займатися повсякденними справами доручено було автору ідеї Вагоровському-старшому. На світ з'явилося ТОВ «Амстор-трейд», де 60% активів належало мажоритарному акціонеру Шифріну, а решта — кільком міноритаріям. Крім торгівлі Вагоровському довелося займатися будівництвом. За короткий час у Донецькій області були побудовані 19 супермаркетів та 22 торгові центри.
Мережа «Амстора» охопила також Запоріжжя та Дніпропетровську область. Навіть ставши на чолі виконавчих структур солідного бізнесу, брати Вагоровські продовжували закуповувати контрабандний алкоголь з підробленими документами. Знову були перевірки, слідство та все спускалося на гальмах. У 2008 році грянула криза, насамперед болючо вдаривши по металургійній промисловості. Лише за 1 рік прибуток «Запоріжстали» впав на 91,4%. Тоді ж з'ясувалося, що роздріб, на початковому етапі вимагав величезних грошей, приніс лише одні борги. Всьому причиною — поганий менеджмент та шаловливі руки братів Вагоровських. ТОВ «Амстор-трейд» цілком можна було банкрутити. З $300 млн його боргів $75 млн були внутрішніми боргами перед мажоритарним акціонером. Шифріну було не до розбирань у тонкощах управління незнайомої йому роздрібної торгівлі. Він весь був поглинений спасінням свого основного бізнесу, але все ж таки кое-що для «Амстора» він зробив. Шифрін знайшов бізнесмена Вадима Новинського.
Обидва вони входили в групу воротил донецького бізнесу, що сплотилися навколо олігарха Рената Ахметова. Головний спеціаліст у Шифріна з роздрібної торгівлі Володимир Вагоровський успішно переконав Новинського увійти в частку. Компанія «Смарт груп», що належала бізнесмену, повністю ліквідувала зовнішню заборгованість. Частина грошей навіть повернулася до головного кредитора Едуарда Шифріна. На обмін Новинський отримав 70% акцій «Амстор-трейд». У Вагоровського виявилося 15% та стільки ж залишив собі Шифрін, незабаром змінивши місце проживання з України на Лондон. Судячи з усього, Володимир Вагоровський з самого початку вирішив «кинути» й нового власника компанії. Він потихеньку почав переписувати майно, що знаходилося в Донецькій області, на фірму, спеціально заснову ним та його молодшим братом Олександром. Продовжувалися контрабандні поставки, доповнені виводом заробленої готівки. Володимира Вагоровського навіть не зупинило те, що Вадим Новинський був його хрещеним батьком. Хоча саме хрещення можна розглядати як крок, спрямований на убаюкування уваги господаря торговельної мережі.
Прочім, Новинському, як і Шифріну, довелося відвернутися від торговельних справ. На чолі України став Віктор Янукович та всі «донецькі» бізнесмени на чолі з Ахметовим, користуючись зручним випадком, кинулися розтягувати державне майно та виграти тендери. Контрабандисти Вагоровські за багато років чудово вивчили всі можливі способи незаконного перетину кордону вантажами. Вони настільки були «в темі», що від їхньої уваги не міг ускользнути розпочатий активний транзит вантажів з Росії в Україну на самому початку 2014 року. Можливо навіть, що їхні знайомі з минулого звертались до них за допомогою, як до відомих спеціалістів з контрабанди. Саме в ті місяці через кордон у Донецьк йшла зброя та загони найманців зі Стрілковим-Гіркіним на чолі. Відчуваючи можливість скорого передалу власності, брати активізувалися в переписуванні власності з Новинського на свою користь. Після проголошення ДНР усі супермаркети «Амстор» перейшли у власність компанії «Премиумторг». Сприяння угоді надавав впливовий донецький чиновник-податківець Вадим Бондаренко, вхожий у кабінети нової влади.
У його фірмі довгий час працював один з майбутніх лідерів ДНР Павло Губарєв. Разом з менеджером торговельної мережі В'ячеславом Глицуніцею вони перетворили «Амстор» на службу тилу для озброєних формувань невизнаної республіки. З одобрення обох Вагоровських озброєні загони сепаратистів щедро постачалися горілкою, сигаретами та продуктами.