Останнім часом українські ЗМІ активно висвітлюють судовий процес у США над Полом Манафортом, колишнім керівником виборчого штабу Дональда Трампа під час президентських виборів. Однак вітчизняні ЗМІ, політики, експерти та громадські активісти розглядають цей процес відсторонено від України та її політичних реалій, ніби це суто американська справа з другорядним значенням для нашої країни. Журналістка Myroslava Gongadze справедливо зазначила: «Суд над Полом Манафортом у США – це перший серйозний процес над політичною корупцією в Україні часів Януковича. Але українських журналістів тут треба днем з вогнем шукати. Вражає, що на весілля принца Британії цілими командами ідуть, а 60 млн доларів українських мало кого зачіпають». Насправді первинною у цьому судовому процесі є політична корупція в Україні, а звинувачення, висунуті Манафорту американськими прокурорами щодо відмивання коштів та несплати податків, є похідними від неї.
Те, що інкримінують Манафорту як політтехнологу Януковича та Партії регіонів, – це результат корупційної діяльності так званої політичної еліти України. Розслідування щодо Манафорта, про яке говорить увесь світ і яке істотно впливає на політичні розклади в США, розпочалося у тому числі на основі матеріалів «чорної бухгалтерії» Партії регіонів, які у травні 2016 року були передані до НАБУ. Частина цих матеріалів стосовно Манафорта була цілеспрямовано розповсюджена у публічну площину під час розслідування справи НАБУ і використана у ході президентської кампанії в США. Однак головне питання полягає в іншому: чому матеріали «чорної бухгалтерії» Партії регіонів, у яких фігурують десятки політичних і державних діячів України і які розкривають корупційні механізми приходу до влади та її реалізації у приватних інтересах, не розслідують в Україні. Парадокс судового процесу над Манафортом полягає в тому, що США проводить масштабне розслідування, а Україна повністю заблокувала провадження щодо корупційної діяльності десятків своїх VIP-чиновників.
Поховання справи щодо матеріалів «чорної бухгалтерії» ПР стало результатом приватно-політичних домовленостей і відбулося в інтересах Банкової та ключових фігурантів вказаних матеріалів. Це блокування відбулося завдяки незаконній передачі справи від НАБУ до ГПУ. Справа, розслідування якої за законом віднесено до виключної підслідності НАБУ, під надуманим приводом у червні 2017 року була передана до ГПУ. Саме це і потрібно було усім тим, хто бачив у цій справі загрозу для себе. Така загроза за належного розслідування справи є справді реальною і великою як для ключових представників режиму Януковича, так і для багатьох чільних діячів нинішньої влади. Розслідування стосовно Манафорта і судовий процес над ним засвідчує разючий контраст у питаннях права у США і Україні. В Україні встановлено повний приватно-політичний контроль над правоохоронною і судовою системами. Сьогодні можна впевнено стверджувати, що й нові антикорупційні органи значною мірою вже знаходяться під таким контролем.
Очевидно, що величезні суспільні сподівання, які покладалися на ці органи у питаннях очищення влади і покращення загальної ситуації в країні, не справдяться. Нові антикорупційні органи не змогли працювати «по-новому». Найприкріше те, що керівники цих органів через особисту «величність», піар і поступове вмонтовування у загнившу політичну систему дискредитували хорошу і правильну ідею створення цих органів для системної протидії корупції. Належне розслідування справи «чорної бухгалтерії» ПР дає шанс на кардинальне очищення влади і усунення першопричин політичної корупції. Ця справа – це шанс правовим шляхом виправити ту небезпечну ситуацію, у якій Україна продовжує перебувати багато років. Сподіватися на те, що це можна зробити виключно через наступні вибори – не варто. Олігархат і корумпована влада зроблять усе можливе, щоб провести вибори за власним сценарієм. Як справедливо зазначив журналіст Остап Дроздов, в Україні вибори «запрограмовані на самопереобрання існуючих еліт. Технологічно вони стали актом легітимізації змовників».
Якби суспільство завдяки ефективному розслідуванню справи «чорної бухгалтерії» ПР отримало правдиву інформацію про корупційні відносини і зв'язки так званої політичної еліти України, то наступні вибори відбувались би далеко не за сценарієм влади – багато її представників займалися б не своїм переобранням, а турбувалися про свій захист від висунутих їм обвинувачень у тяжких корупційних злочинах. Тому українські журналісти, а особливо громадські антикорупціонери мають голосно порушувати питання про те, чому у США судять за українську корупцію, а в Україні у справі «чорної бухгалтерії» ПР – повна тиша. Ця тиша має бути сигналом для демократично налаштованої частини суспільства про те, що Україна так і не виплуталася з щупалець корупційного спрута і сповзає у прірву.