Повертаюсь до питання посилення боротьби з контрабандою, яке нещодавно проявилося у відкритому протистоянні між ГПУ та СБУ (з одного боку) та ДФС (з іншого). Це зумовлено кількома обставинами. По-перше, те, що відбувалося між цими правоохоронними органами, не має жодного стосунку до справжньої боротьби з контрабандою. Основні контрабандисти добре відомі, і якби існувала політична воля керівництва держави, їхня діяльність могла б бути припинена за кілька днів. Для цього ГПУ, СБУ та ДФС мали б не конфліктувати між собою, а координувати свої дії. По-друге, це протистояння не завершилось і може перейти у ще більш гостру фазу. По-третє, все це є проявом політичної боротьби та задоволення приватних інтересів ключових політичних гравців. Гасла про посилення боротьби з контрабандою та очищення фіскальної служби від корупції використовувалися для прикриття конфлікту на печерських пагорбах, а залучення правоохоронних органів під цими гаслами – це спроба силовим шляхом (інші вже вичерпані) досягти потрібного результату у цьому конфлікті.
Пік протистояння між правоохоронними структурами припав на першу половину липня, коли відбулися показові обшуки та затримання посадовців фіскальної служби Вінницької області з оточення нинішнього керівника ДФС. Багато хто розцінив це як удар по прем'єр-міністру. Однак мало хто знає, що вже тоді розроблявся інший сценарій. За наявною інформацією, у рамках спільної операції ГПУ та СБУ (Главк «К») планувався захід слідчих та оперативних працівників до центрального офісу ДФС у Києві для проведення слідчих дій щодо в.о. голови Державної фіскальної служби М. Продана. До центрального офісу ДФС було підтягнуто спецпідрозділ СБУ, який мав забезпечити такий захід. Однак керівник ДФС виявився готовим до цього розвитку подій і вжив контрзаходів, виставивши для охорони спецпідрозділ свого органу. Виник реальний ризик силового зіткнення у центрі столиці між співробітниками двох правоохоронних органів. Ситуацію врегульовано на спільній зустрічі президента і прем'єр-міністра. У результаті переговорів було досягнуто перемир'я.
Таким чином тиснучи на прем'єр-міністра через його близьких людей, Петро Олексійович застерігає Володимира Борисовича від необдуманих політичних кроків і від бажання відійти від П. Порошенка. Особливо напередодні виборів, коли прем'єр-міністр має не лише публічно підтримувати діючого президента, але й робити все можливе для його переобрання. Через прем'єр-міністра президент хоче контролювати податкову і митницю, які завжди розглядалися як джерело фінансування виборчої кампанії. Ключова роль прем'єр-міністра у виборчій кампанії зумовлюється й тим, що він контролює державні фінанси, які влада може використовувати у передвиборних цілях. Тому президент має бути впевнений у повній відданості йому прем'єр-міністра. Безперечно, В. Гройсман знає, як Банкова справді веде боротьбу з неугодними – тоді задіюється весь арсенал силового тиску і медійної компрометації. Фактично В. Гройсману як прем'єр-міністру Банкова хоче поставити чіткі орієнтири і межі діяльності.
Вихід за ці межі – віддалення від П. Порошенка, зближення з іншими кандидатами на президентську посаду чи самостійний політичний проект – загрожує репресивними заходами стосовно людей з його найближчого оточення і механізмом його відставки. Хоча Банкова наразі не може реалізувати план відставки В. Гройсмана через парламент, оскільки не має потрібної кількості голосів – швидше за все таке рішення не підтримає фракція «НФ», яка нині підтримує прем'єр-міністра. Очевидно, існує серйозний особистий конфлікт між двома найвищими посадовими особами держави – президентом П. Порошенком і прем'єр-міністром В. Гройсманом. Найвірогідніше, причини цього конфлікту лежать у площині міжособистих відносин і безпосередньо пов'язані з майбутніми президентськими виборами. Річ у тім, що президент звик керувати всім і всіма. Для цього найважливіші сфери, включно з тими, що входять до компетенції Уряду, контролюються його довіреними людьми (за часів Януковича таких осіб називали «смотрящими»).
При такому підході офіційним посадовцям, включно з прем'єр-міністром, не залишається нічого іншого, як виконувати волю глави держави. В. Гройсман значно зміцнив свої позиції, і йому не влаштовує роль, відведена президентом – він хоче мати максимум самостійності. Тим більше, що за все, що робиться у сфері юрисдикції Уряду, відповідальність лягає на нього. Крім того, Гройсман цілком природно може планувати своє політичне майбутнє і, судячи з усього, вже не пов'язує його з П. Порошенком. Жодна зі сторін цього конфлікту не хоче говорити про нього відкрито, оскільки ще не спалено всі мости і невідомо, у якому напрямку розвиватиметься цей конфлікт. До того ж попередня спільна діяльність міцно тримає – вони були надто інтегровані один в одного і надто багато один про одного знають. П. Порошенко сподівається добитися свого від В. Гройсмана, а останній, певно, має свій резон до певного часу не розголошувати інформацію про справжні стосунки з президентом. Попри неясність своєї політичної перспективи П. Порошенко має значно сильнішу позицію – він володіє реальною владою, залишається ключовим гравцем на політичному полі, має під собою більшість силового блоку і контролює судову систему.
Водночас попри посаду прем'єр-міністра і формально широкі повноваження В. Гройсман має значно слабші можливості для захисту і забезпечення самостійної діяльності. Вирівняти ситуацію певним чином могла б реальна підтримка з боку МВС: Національна поліція разом з ДФС (митницею і податковою) – це серйозна владна сила. Але для такого об'єднання потрібна згода міністра внутрішніх справ. Все, що відбувалося і відбувається (команди припинити ніхто не давав) з тиском на людей з найближчого оточення прем'єр-міністра, спрямовано виключно на те, щоб схилити В. Гройсмана до підтримки П. Порошенка на майбутніх президентських виборах. В.о. голови ДФС М. Продан, який входить в найближче оточення В. Гройсмана і є його ставлеником на цій посаді, фактично став заручником ситуації – його доля залежить від розв'язання конфлікту між президентом і прем'єр-міністром. Що буде з М. Проданом – залежить від рішення В. Гройсмана. У нинішньому напруженому стані ситуація перебувати довго не може – тим чи іншим чином вона має вирішитися у найближчі тижні, можливо, навіть у найближчі дні.
Якщо прем'єр-міністр вибере лінію поведінки, яка не влаштовує Банкову, то цілком реально очікувати повідомлення керівнику ДФС підозри і його затримання. Активні дії ГПУ та СБУ можна очікувати й стосовно інших керівників ДФС, підпорядкованих М. Продану. Я не розглядаю питання наявності чи відсутності для цього правових підстав, а лише прогнозую розвиток подій за логікою здійснення практичної політики в Україні. Крім того, у такому разі Банкова досягне ще однієї важливої для себе мети – у разі відсторонення М. Продана від керівництва ДФС у неї з'явиться реальна можливість взяти під повний контроль цей потужний державний орган, вкрай потрібний на виборах. У будь-якому разі фінал цієї історії може істотно вплинути не лише на долю М. Продана, але й на перебіг президентської виборчої кампанії та її результат.