Рядові громадяни звикли розглядати правоохоронні органи та судову систему як єдиний монолітний організм, де «один за всіх і всі за одного» або принаймні «рука руку миє». Однак і тут знаходяться «щури» або, на тюремному сленгу, «козли», які зраджують решту й йдуть на угоду з совістю, розкриваючи «начальству» всі карти. Так сталося з екс-главою податкової міліції часів Віктора Януковича — Андрієм Головачем.
Недавно «Українська правда» опублікувала матеріал до річниці відомої «вертольотної прогулянки» — масової піар-акції з затримання та доставлення вертольотами до Києва колишніх і діючих керівників податкових органів за звинуваченням у участі в схемах екс-Президента Віктора Януковича та екс-голови Мінфіну Олександра Клименка.
Цей матеріал натхнув на ідею порівняти долі кількох фігурантів цього та деяких інших проваджень. Мова йтиме про екс-начальника податкової міліції при Клименку — Андрія Головача та екс-керівника податкової служби у Харківській області Станіслава Денисюка.
Андрій Головач був затриманий у серпні 2016 року (майже за 9 місяців до «вертольотної прогулянки»!) за звинуваченням у участі в схемі з незаконного відшкодування ПДВ на суму понад 3 млрд грн. Генеральний прокурор Юрій Луценко з помпою розповідав про арештоване майно чиновника на 480 млн грн, з яких 468 млн — це нерухомість, сміявся над виявленим у Головача в будинку бронзовим бюстом Віктора Януковича й взагалі всіляко демонстрував презирство до затриманої «великої риби». Однак уже у лютому 2017 року (через півроку після затримання) стало відомо, що боягуз і зрадник Головач здав своїх спільників, визнав свою вину, розповів про схеми Клименка дуже цінну інформацію й взагалі як останній слабак пішов на угоду зі слідством. Горе-генерал отримав умовний строк, виплатив 130 млн грн (близько 5 млн доларів США) компенсації державі, арешт з його майна був знятий.
Тепер Головач активно займається бізнесом, у тому числі бере участь у рейдерських захопленнях, прикриває публічні дома. Видання «Країна» у свій час публікувало витяги з матеріалів кримінального провадження по «вертольотникам» та по справі про 3 млрд грн незаконно відшкодованого ПДВ. У матеріалах є й ще один важливий документ — протокол допиту деякого Аркадія Сидорчука від 7 вересня 2016 року. Він також дав розгорнуті показання на «клименківців». Однак одразу кілька адвокатів і високопоставлених працівників фіскальної служби негласно заявили, що ніколи не чули про існування такої людини й взагалі припустили, що Сидорчук — це й є «боягузик зайчик сіренький» Головач. Один із факторів, що це підтверджує, — мінімальне згадування ролі Головача в показаннях «Сидорчука». «Свідок» намагається виставити екс-податківця чи не жертвою обставин. Судячи з того, як далі розвивалися події навколо Головача, версія цілком робоча.
Історія Станіслава Денисюка з Харківської податкової — куди менш вдала. Однак вона явно демонструє, якою була альтернатива щурячництву з боку Андрія Головача, здачі всіх «спільників» та «соратників», більшість яких тепер напевно ніколи більше не подадуть йому руку.
Денисюка арештували 25 травня 2017 року, на другий день після вертольотної епопеї. Прокуратура вимагала для нього заставу в сумі 100 млн грн. У нього таких грошей не виявилося (порівняйте з Головачем, який легко виклав з кишені очевидно не останні 130 млн грн, щоб відкупитися від ГПУ). На волю він вийшов через рік — 23 травня 2018 року. Однак не тому, що «здав усіх» і пішов на угоду зі слідством. А тому що закінчився строк законного перебування під вартою під час попереднього досудового слідства, який обмежений 1 роком. Саме тому Денисюка змінили міру запобіжного заходу на особисте зобов'язання.
Як з'ясувала все та ж «Країна», одразу після арешту до сім'ї Денисюка звернувся «посередник» від Військової прокуратури й запропонував «порішати». Сім'я звернулася в СБУ. Звільнення оцінили в 2 млн доларів США. До передачі першого траншу в 200 тис. доларів США «посередника» вже «вели» силовики. Однак через ймовірну витоку інформації після передачі грошей він сховався за кордоном. Через деякий час один високий чин з Генеральної прокуратури вже натякав сім'ї Денисюків, що працювати в питанні «співробітництва» й «вирішення проблем» потрібно саме з ним. Однак вони на корупційну угоду не погодилися.
Дочері генерала, яка працює суддею в одному з судів у Харкові, дуже скоро висунули підозру в зловживанні службовим становищем та винесенні завідомо неправосудного рішення. Прокурори просили у суду заставу не менше 6 млн грн. Суд у задоволенні клопотання відмовив. Тобто незважаючи на цей колосальний тиск людина, у якої є офіцерська честь та рештки совісті, вирішила до останнього захищатися в суді й не піддаватися на провокації зі хабарами.
А горе-генерал Андрій Головач навпаки, у набагато м'якших умовах «поплив», «виявився тряпкою», пішовши на одне з найпідліших злочинів для «зони» — на співробітництво зі слідством і здачу своїх. Заради проституції, наркоторгівлі й котеджних містечок, а також заради рейдерських захоплень.
Але щось нам підказує, що дуже скоро цех сам засудить Андрія Головача за всією суворістю «законів джунглів». Це буде гарним уроком для інших слабонервних і малохольних, які не шанують традицій і гнуться від найменшого вітру, тоді як інші залишаються зі стержнем всередину навіть під натиском багатотонних брил.