У найближчому часі Конституційний суд України може суттєво змінити напрямок своєї діяльності – з дослідження конституційних проблем на геологічне вивчення та використання надр. Справа в тому, що питаннями забезпечення організації діяльності єдиного в державі органу конституційної юрисдикції займатиметься… фахівець у сфері використання надр. Як стало відомо, нещодавно голова КСУ Станіслав Шевчук ініціював призначення на посаду заступника керівника секретаріату КСУ (з перспективою на керівника) директора департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України Вадима Гончаренка. Рішення з цього питання повинен прийняти КСУ. Погодьтеся, саме по собі ініціювання такого кадрового рішення викликає безліч запитань.
Де ж надра, а де конституційне право? Як пов'язані між собою діяльність Державної служби геології та надр та діяльність Конституційного суду? Можливо, запропонований кандидат на керівництво апаратом КСУ має якісь надзвичайні досягнення у конституційно-правовій сфері? Як з'ясувалося, за місцем нинішньої служби претендента на одну з ключових посад у сфері конституційного правосуддя В. Гончаренко взагалі ні дня не працював за юридичною спеціальністю. Більше того – юридичну освіту він здобув лише два роки тому, та й то заочно. А вся його трудова діяльність головним чином пов'язана з надрами. Спочатку це був бізнес у газовій сфері, а останні десять років – державна служба в системі Державної служби геології та надр. Також – пов'язана з газом. Тобто особлива цінність В. Гончаренка для КСУ з точки зору конституційного права (або будь-якої іншої галузі права) – відпадає в принципі.
Але якась причина такого дивного призначення повинна бути? Які якості, здібності або навички В. Гончаренка так сильно запали в душу голові КСУ, що він пропонує його кандидатуру на ключову посаду в апараті КСУ? І не просто пропонує, а намагається вирішити це кадрове питання «без шуму й пилу» – в екстреному порядку та без проведення конкурсу. А це вже пов'язано з порушенням вимог закону. Згідно із законом про державну службу конкурс у таких випадках є обов'язковим, адже кандидатуру В. Гончаренка лобіюють з нижчої за категорією посади на вищу. Тому за законом він може потрапити на неї лише через конкурс. Це – якщо дотримуватися вимог закону. Або – без конкурсу. Це – якщо при потужній протекції в обхід закону. Варто відзначити, що до недавнього часу В. Гончаренко зі своїм послужним списком не міг претендувати на зазначену посаду в принципі. Адже не так давно закон про Конституційний суд передбачав, що керівником секретаріату КСУ та його заступником могла бути особа, яка відповідає вимогам, висунутим до судді КСУ.
Чуєте значимість цієї посади?! Потім до закону були внесені зміни, згідно з якими претендент на цю посаду повинен мати стаж роботи у сфері права понад 10 років. Але нещодавно цю вимогу з закону також передбачливо виключили… Схоже на те, що «входження» до КСУ заздалегідь готували для когось дуже важливого, якщо змогли провести необхідні зміни в законі. Поінформовані джерела в одній зі структур Державної служби геології та надр, у якій В. Гончаренко проходив службу, натякнули на зв'язок його несподіваного кадрового злету з газовою сферою (у якій він, кажуть, більше досвідчений, ніж колишній міністр екології Злочевський), а також з цікавим персонажем (також фахівцем у цій сфері) на прізвище Шевчук. Недовгі пошуки за відкритими джерелами розкривають підоплеку та реальні рушійні сили «входження» В. Гончаренка до КСУ. Виявляється, В. Гончаренко тривалий час займався бізнесом у газовій сфері разом з деяким Денисом Шевчуком. За цікавим збігом обставин зазначений Денис Шевчук приходиться рідним братом голові Конституційного суду Станіславу Володимировичу Шевчуку.
Примітно також те, що нещодавно Денис Володимирович Шевчук змінив своє прізвище та ім'я і тепер за документами він «Рулав Володимирович Одд». Причини, з яких Денису Шевчуку після Революції Гідності знадобилося перетворитися на Рулава Одда, не такі вже й важливі, хоча й викликають низку запитань. Але зараз не про це. В. Гончаренко та Д. Шевчук – приблизно одного віку, обидва – харків'яни. Разом йшли трудовим бізнес-шляхом також у Харкові. Спочатку в 90-х роках в АТ «Харківський індустріальний союз», який є одним з найбільших газових трейдерів України (Д. Шевчук був начальником управління, а В. Гончаренко курував реалізацію газу цим АТ), а потім у 2000-х – у ДП ДК «Gasco Group» (Д. Шевчук – директором, а В. Гончаренко – його заступником). Марно запитувати у Гугла, що собою являє «Gasco Group» – в інтернеті практично відсутня інформація про фірму з такою назвою. Але якщо шукати за назвою «ГазКо», то пошукова система видасть чимало цікавої інформації про розгалужену групу однойменних компаній з харківською пропискою, серед яких, зокрема, ТОВ «Газко-Альянс», ТОВ «Газко Схід», ТОВ «Газко Захід».
До речі, харківські компанії «Газко Захід», «ДСК» та «Газко Схід» до недавнього часу були акціонерами банку «Меркурій» (зараз ліквідується). Деякий час Д. Шевчук та В. Гончаренко, як уже зазначалося, працювали разом у дочірньому підприємстві данської компанії «Gasco Group» (пізніше перейменованій у дочірнє підприємство «ГазКо» ТОВ «Газко-Альянс»). Трохи пізніше їхні шляхи розійшлися – Д. Шевчук встиг побути депутатом Харківської обласної ради, начальником управління ДП «Газ України», лідером партії «Русь», керівником ТОВ «Агропромислова компанія «Київська Русь», засвітитися у скандалі з розкраданням коштів ДП «Укрхімтрансаміак». А В. Гончаренко з 2008 року з приватної газової сфери перейшов у державний сектор, пов'язаний з надрами. Але те, що трудові шляхи В. Гончаренка та Д. Шевчука розійшлися, ще ніколи не означало, що вони не підтримують стосунків та не допомагають один одному, як тільки можуть. І основа діяльності (що приватної, що державної) одна – надра, газ. Інакше як пояснити бажання голови КСУ Шевчука призначити колишнього бізнес-партнера його брата на керівну посаду в Конституційному суді.
А тим більше дуже складно пов'язати з інтересами конституційного правосуддя активне лобіювання С. Шевчуком кандидатури В. Гончаренка на керівну посаду в КСУ, враховуючи відсутність у претендента якого-небудь досвіду у правовій сфері, а тим більше у сфері конституційного права. Позначена ситуація наочно ілюструє, що брати Шевчуки вирішили спільно «пробурити надра» Конституційного суду. Але що в них знайдеш, крім «європейських цінностей»? Про останні так часто любить говорити у своїх численних інтерв'ю старший з Шевчуків – проєвропейський голова КСУ Шевчук, ніби намагаючись перефразувати слова відомого кіногероя: «В чому сила, брате? В європейських цінностях!» Але не цінностями одними. Головне в цьому процесі – дотримуватися порядку в справах за зверненнями, які надходять до КСУ – «правильно» їх розподілити, підготувати «правильне» обґрунтування та провести до «правильного» (природно, найсправедливішого) рішення. Тим більше, що з появою конституційної скарги кількість таких справ у КСУ зросла в рази – і цивільних, і господарських, і адміністративних, і кримінальних.
Настоящий Клондайк! КСУ своїм рішенням може виправити будь-який суд, включно з Верховним. Безумовно, С. Шевчуку самостійно з таким обсягом роботи складно впоратися. Тим більше, що якщо стежити за його сторінкою у Фейсбуці, то можна зробити висновок, що він дуже мало проводить часу на робочому місці – переважно в розїздах за кордон, по Україні, на конференціях та круглих столах, даючи інтерв'ю направо-наліво. Тому, мабуть, у утвердженні верховенства права він цілком обґрунтовано розраховує на посильну допомогу молодшого брата та його друзів. Не біда, що вони не мають необхідного юридичного досвіду. Але вони мають інший життєвий досвід, якого може не вистачати голові КСУ. Кажуть, що з обранням С. Шевчука головою КСУ у бізнесових та політичних колах значно зріс авторитет його брата – Дениса Шевчука (Одда Рулава). Якось само собою вийшло, що на консультацію з питань конституційного права саме до нього (бізнесмена за родом занять) потягнулися депутати, підприємці та просто не останні в цій країні люди. Як людина комунікабельна та добра він намагається допомагати їм у відстоюванні їхніх конституційних прав.
Якщо не вистачає знань, то є до кого звернутися – старший брат у консультації не відмовить. Ставши головою КСУ, С. Шевчук, як мантру, повторює два тези: «Я незалежний – за мною немає політиків та немає олігархів» та «Я хочу побудувати новий Конституційний суд». Перший тезис залишимо на майбутнє, а що стосується другого, то цей порив молодого голови КСУ варто підтримати обома руками. Головне, щоб у результаті такого будівництва замість нового «Конституційного» в Україні не з'явився новий «Комерційний» суд – з зовнішнім управлінням та бутафорним проєвропейським головою.