3 липня близько 18 години два чорних автомобілі виїхали з-під будівлі Дарницького суду Києва. У них їхав банкір Сергій Дядечко, якого допитували в суді в якості потерпілого. Він звинувачує колишнього нардепа Олександра Шепелева у подвійному замаху на замовне умисне вбивство.
До залу суду Дядечко зайшов майже останнім, перед колегією суддів. Невеликий зал судового засідання вже займали Шепелев, його дружина та дочки, а також адвокати. Дядечко представився головою наглядової ради банку «Союз» і директором компанії «РБ Капітал». Повідомив, що знає Шепелева з 2009 року. Після того як суд привів його до присяги, Дядечко уточнив, чи працює система «Камертон», яка має фіксувати судове засідання. Він поскаржився, що колись три години виступав у Шевченківському суді, а потім виявилося, що його не записали і прийшлося давати показання повторно. Нагадаємо, що у Шевченківському суді вже п'ять років намагаються розглянути справу щодо осіб, яким відводять роль спільників Шепелева у замаху на Дядечка.
Під час двогодинної промови Дядечко розповів про себе, знайомство із Шепелевим, діяльність у «Родовід банку» та два замахи на вбивство, начебто замовлені Шепелевим. Таким чином він пройшовся чи не по всіх справах Шепелева, які нині слухаються в різних судах Києва. Хоча Дарницький суд розглядає тільки епізод про замах на Дядечка у 2013 році. Під час свого виступу він демонстрував неабияку пам'ять на подробиці – точні дати подій, кумівські і родинні зв'язки Шепелева. З цього приводу Дядечко пояснив, що за шість років зумів усе запам'ятати.
Дядечко розповів про свою кар'єру. З 1996 року він працював у податковій інспекції міста Донецька, в управлінні податкових розслідувань та податкової поліції. З 1996 по 2000 рік він займав різні посади в податковій службі, остання з яких – головний інспектор обласного управління податкових розслідувань, де він спеціалізувався на перевірці банків, крупних фінансових установ та великих компаній. У 2000 році він звільнився з податкової служби і займався підприємницькою діяльністю. З 2000 по 2004 рік він був засновником кількох компаній, які займалися торгівлею гірничошахтним обладнанням, вугіллям та металом. У 2002 році він вперше задекларував суму доходу понад один мільйон гривень. У 2004 році виникло питання про придбання фінансово-банківської установи. Було прийнято рішення про придбання тоді проблемного банку «Персональний комп'ютер», який пізніше був перейменований на «Родовід банк».
Дядечко був одним з акціонерів «Родовід банка» і до липня 2009 року – його віцепрезидентом. «Родовід банк» активно зростав як за капіталом, так і за кредитним портфелем, і до середини 2008 року вони увійшли до двадцятки найбільших банків України. У 2008 році стався фінансовий криз. У «Родовід банку» утворився розрив порядку 200 мільйонів гривень. Банк попросив рефінансування у Національному банку. Перший транш був надано, але банківська криза продовжувалася, і урядом було прийнято рішення про рекапіталізацію кількох банків. Від Дядечка та інших акціонерів була отримана згода. Але перед цим Національний банк запровадив режим тимчасової адміністрації. У лютому-березні 2009 року тимчасовим адміністратором був призначений Сергій Щербина, за яким практично одночасно приїхав і зайняв ключову посаду в банку Олександр Шепелев, який був народним депутатом України і членом комітету з фінансово-банківської діяльності.
Дядечко розповів, що Шепелев привів у «Родовід банк» своїх менеджерів, які раніше працювали в його «Європейському банку раціонального фінансування». Водночас Дядечко підкреслив, що стосунки в них були нормальні і робочі.
У липні 2009 року тимчасовий адміністратор Щербина підійшов до Дядечка і попросив написати заяву про звільнення, пояснивши, що Кабінету міністрів і міністерству фінансів не подобається, що серед менеджерів банка залишаються колишні акціонери. Дядечко абсолютно розумів ситуацію і написав заяву. До липня 2009 року, до його звільнення, він навіть не був знайомий з Олександром Шепелевим. Після звільнення його попросив приїхати в банк Денис Горбуненко, який виконував функції радника Щербини і був колишнім головою правління «Родовід банка», і познайомив його з Олександром Шепелевим.
Під час зустрічі обговорювали кілька питань. Щоб показати зростання показників «Родовід банка» після рекапіталізації, було б добре взяти додаткове забезпечення під кілька проблемних кредитів. У Шепелева були земельні ділянки, які він придбав давно і які знаходилися в його власності, але юридично були оформлені на велику кількість фізичних осіб. Це були ділянки в Обуховському районі Київської області. Він хотів надати ці ділянки як заставу за вже існуючими кредитами.
У «Родовід банку» були такі кредити, як засновнику «Козирної карти» Задоренку та кілька інших, за якими кредити не обслуговувалися. Шепелев звернувся до Дядечка з проханням надати людей – чотирьох-п'ятьох осіб, на яких можна було б видати довіреності номінальних власників земельних ділянок, оскільки їх було багато. Розпайовка становила до 25 соток, а всього земельних актів було на 70-80 гектарів, привезти цих людей одночасно було практично неможливо. Йшлося про додаткові заставу до вже існуючих, а не про виведення твердих існуючих залог.
Дядечко сказав, що погодився дати людей, і на них були оформлені довіреності. Землю передали в заставу, і, за його словами, спочатку це ні в кого не викликало підозр. Але згодом Дядечко дізнався, що це зробили, щоб звільнити раніше передане в заставу майно – ресторани, будинки та інше. Тимчасовий адміністратор Щербина не захотів це підписувати і видав довіреність своєму раднику Денису Горбуненку.
Один з кредитів, який був погашений – 58 мільйонів гривень – господина Задоренка з «Козирної карти». З залогу був виведений ресторан «Дежавю». Після президентських виборів СБУ було розпочато кілька кримінальних справ, і Дядечко дізнався, що ці земельні акти були підробленими і фіктивними, ділянки практично не існували.
Дядечко почав висувати претензії Горбуненку і Шепелеву, який мав чудову звичку записувати всі розмови. Ці розмови збереглися на його ноутбуку і були вилучені співробітниками кримінального розшуку. Дядечко висував претензії Шепелеву щодо того, що в результаті цих операцій він отримав будинок на вулиці Панфилівців. Співробітниками СБУ був затриманий один з чотирьох людей, яких надав Дядечко – Геннадій Піскун. Горбуненко розповів Дядечку, що зрозумів, що земельні акти фіктивні через довгий проміжок часу. Щербина сказав, що відмовився від підписання цих документів, оскільки розумів, що земельні акти фіктивні.
Дядечко зазначив, що Горбуненко розповів йому й про інші зловживання в банку. А саме – оренду під офіс будинку у Рильському провулку, власницею якого була дружина Шепелева. За ремонт приміщення було сплачено ще 24 мільйони гривень. Попередній договір оренди підписали начебто у 2007 році, але Дядечко сказав, що це неможливо, оскільки в той період він вирішував питання оренди і такого договору не підписував. Натомість банк орендував два поверхи у бізнес-центрі «Парус» по вулиці Мечникова.
Ще одна схема – це гонорар адвокатському об'єднанню «Бріарей» в сумі 320 мільйонів гривень, або за тодішнім курсом 40 мільйонів доларів. Адвокати начебто затвердили в суді мирову угоду і погашення 3,77 мільярда гривень кредиту в «Родовід банку» земельною ділянкою.
Фірташ і його компанія купили ділянку на Оболоні за мільярд гривень. «Родовід банк» видав кредит кільком компаніям Фірташа. Крім того, в заставу були оформлені акції «Кримсоди», «Кримського титану», готель «Санкт-Петербург». У 2008-2009 роках за часів Тимошенко у Фірташа виникли проблеми з обслуговуванням кредитів, він перестав їх обслуговувати. Виникло питання про те, щоб забрати цю ділянку на Оболоні. Було досягнуто домовленості, що вони передадуть цю ділянку під час банкротства компанії. Це не була ніякою адвокатською роботою. Це була суто домовленість. Фірташ погашав кредит на 2,5 мільярда плюс відсотків на 700 мільйонів, а ділянку він купив на аукціоні за мільярд гривень. Фірташ звільнив свої заставу – акції готелю «Санкт-Петербург» та інше.
Дядечко розповів, що допитувався з приводу вищеописаних схем, а тимчасовий адміністратор банку Щербина три роки був під арештом. Він знову порадив суддям запитати у прокуратури записи розмов Шепелева, в тому числі з Іванющенком і Клюєвим.
У розмові, яку Шепелев записував у себе дома, йшлося про його партнера або близького друга Павла Борулька, який нині перебуває в розшуку на території України за кількома банківськими афер. У розмові йдеться про те, що Венедикт Балабан, якого називають Веня, їх обманув. Він обіцяв надати реальні акти, вони йому заплатили як за реальні, а вони виявилися фіктивними.
У квітні 2011 року затримали Піскуна. Дядечко давав показання у травні 2011 року. 13 червня 2011 року СБУ змінила міру запобіжного заходу Піскуну. Зняла з нього обвинувачення у підписанні цих документів. Дядечко сказав Піскуну, що той може давати повністю правдиві показання. Він дасть показання, що його про це просили Шепелев і Горбуненко. Дядечко дав правдиві показання і повідомив про це Шепелеву. Цю розмову також було записано.
Після затримання Піскуна Дядечко сказав Шепелеву, що той повинен надати юридичну допомогу в його звільненні. Шепелев сказав, що у нього є люди, які цей вопрос вирішать. За 200 тисяч доларів він готовий це дуже швидко вирішити і зробити. Дядечко передав у присутності Шепелева його помічнику і адвокату Аркадію Пермякову 200 тисяч доларів за юридичне сприяння в звільненні Піскуна. Цього не сталося. Дядечко заявив Шепелеву, що той не виконав свої зобов'язання, і вимагав повернути 200 тисяч доларів. Шепелев повернув йому 100 тисяч доларів. А другі 100 тисяч доларів він сказав, що людина, яка їх отримала, вважає, що є величезна його заслуга в тому, що Піскуну була змінена міра запобіжного заходу, і він не збирається їх повертати.
Дядечко попросив прізвище і ім'я цієї людини, щоб зрозуміти, яка була його заслуга і робота. Довгий період часу Шепелев заперечував і не давав йому дані цієї людини. Нарешті, у грудні 2011 року він призначив йому зустріч біля ресторану. Шепелев приїхав у спортивній куртці і передав йому папір, на якому було написано – Юрій Гайсинський і номер телефону. До 2007 року особа на ім'я Юрій Гайсинський очолювала прокуратуру Київської області, також екс-прокурор має посвідчення адвоката. Фактично це була остання зустріч до подій, які сталися в березні 2012 року. Шепелев передав йому папір з прізвищем Гайсинського в середині грудня, перед новорічними святами.
Дядечко не робив спроб зустрітися. Потім він був зайнятий, його команда брала участь у європейських змаганнях з баскетболу. Він був у кількох командировках. 19 березня 2012 року, коли він їхав увечері по дорозі з банку «Союз» додому на Софіївську Борщаговку, його машину розстріляли з засідки. В автомобіль влучило 18 куль. Він їхав разом зі своїм водієм і охоронцем. За щасливим збігом обставин його кулі не задели. Він отримав лише легкі поранення від осколків металу і скла. Поранення отримали також його охоронець і водій. Коли вони відходили з місця замаху, вони випадково натрапили на охоронця складу, який вийшов, і розстріляли його. Він отримав тяжке поранення, обидві кістки таза були перебиті, йому зробили кілька операцій, але практично людина передвигається з великою трудністю, залишився інвалідом на все життя. Це сталося близько 21:00 19 березня 2012 року. Дядечко був шокований цією подією. Деталі цього замаху розглядаються іншим судом. Щодо чотирьох виконавців розглядаються справи у Шевченківському та Киево-Святошинському судах.
Тоді Дядечко був змушений уїхати і перебував за межами території України до грудня 2012 року. До певного періоду часу він не розумів, хто здійснив замах на його замовне вбивство. Це стало йому відомо в липні 2012 року завдяки копіткій і дуже правильній роботі співробітників кримінального розшуку. Були виявлені виконавці, які протягом трьох місяців їздили за ним, стежили за ним, і був встановлений факт, що вони супроводжували його в грудні 2011 року, коли він востаннє приїжджав з Шепелевим до ресторану. Стежили за ним за розпорядженням кума Шепелева – деякого Василія Данилова.
15 липня 2012 року Данилов як організатор і ще три співучасники були затримані. Дядечко пояснював, що не міг повернутися в Україну, поки Шепелев був народним депутатом, мав недоторканість і його неможливо було швидко затримати.
Це були парламентські вибори. Шепелев ходив по кабінетах Партії регіонів і БЮТ, записував якісь розмови, торгувався за проходні місця в списку. В результаті він прийняв рішення балотуватися у Вінницькій області по мажоритарному округу, де у нього був знайомий губернатор – Микола Джига. За кілька днів до виборів була інформація, що він знімається. Тим не менше він балотувався, зайняв восьме місце, не набрав необхідну кількість голосів і не став народним депутатом, і зрозумів, що в день оголошення скликання нової Верховної Ради він втратить недоторканість і буде арештований. До того часу Данилов дав викривальні показання проти Шепелева.
Далі Дядечко пригадав іншу справу про вбивство власника «АвтоКразБанку» Сергія Кириченка. У липні 2012 року був затриманий ще один кум Шепелева – Чередніченко, який 15 років працював його водієм. Він перебував у розшуку за організацію вбивства Кириченка, визнав вину, був засуджений і дав показання, що замовником був Шепелев. Також Дядечко посилався на показання начальника служби безпеки Шепелева, який повідомив, що за два місяці до замаху босс дав йому вказівку купити два автомати Калашнікова.
Дядечко повернувся в Україну лише в грудні 2012 року, коли дізнався, що Шепелев вилетів з України 18 листопада 2012 року, за два тижні до скликання нової Верховної Ради. Шепелев разом з членами сім'ї вилетів з Києва до Франції, до Ліона.
Повернувшись в Україну, Дядечко розумів необхідність розшуку Шепелева, оскільки той, безсумнівно, буде робити повторні спроби позбавити його життя. Він найняв європейське детективне агентство, німецьке, яке надало йому інформацію, що 10 грудня 2012 року Шепелев чартерним літаком прилетів з Монреаля до Праги і переховується в Празі. У Празі в той час перебував, переховуючись від слідства, адвокат Бадзюк, один з засновників «Бріарей». Дядечко розумів, що в Празі Шепелев перебуває в постійному контакті або з Бадзюком, або з дружиною Василія Данилова Мар'яною Зелемовою. Він надав інформацію співробітникам кримінального розшуку України, і вони відправили офіційний запит в Інтерпол.
Шепелев перебував у Чехії і проживав у Зелемової. Коли до неї прийшли співробітники Інтерполу, вона сказала, що не знає про місцезнаходження Шепелева. Це спонукало її до переїзду разом з сім'єю Шепелева до Будапешта, в Угорщину, з причини того, що у Василія Данилова були тісні і міцні зв'язки з місцевими бізнесменами і чиновниками. Приїхавши в лютому-березні 2013 року до Будапешта, Шепелев отримав угорський паспорт на прізвище Шевченко. Дядечко отримав інформацію, що Шепелев використовує у своєму спілкуванні виключно закритий канал зв'язку. Месенджери тоді не використовувалися. Шепелев закупив обладнання, яке дозволяло забезпечити закритий VPN-канал для телефонного зв'язку, переписки.
У травні 2013 року Шепелев здійснив спробу виманити Дядечка на територію Російської Федерації. З ним зв'язався його давній бізнес-партнер Михайло Комісарук, який повідомив, що за якимись корінням є родичем Шепелева і що він хотів би зустрітися і передати докази невинуватості Шепелева, що є відео або аудіо, які підтверджують його невинуватість у замаху на його вбивство. Спочатку метою Дядечка було виманити Шепелева з метою його затримання співробітниками правоохоронних органів. Вони домовилися про зустріч в аеропорту «Домодедово». Шепелев фактично утримував Дядечка у VIP-терміналі чотири-п'ять годин. Зрозумівши, що Шепелева не буде, він вилетів.
Шепелев розробив план, уговорив свого кума, громадянина Росії, сфальсифікувати матеріали кримінальної справи щодо Дядечка. Співробітники Північно-Кавказького федерального округу мали зареєструвати матеріали кримінальної справи і підробити докази вини Дядечка. Він вирішив сфальсифікувати матеріали, що Дядечко фінансував терористичні акти на території Чеченської Республіки.
Цю ідею йому підказав його кум Захаров, який був знайомий зі співробітниками правоохоронних органів Північно-Кавказького федерального округу. План полягав у тому, щоб видати пакет документів, який дозволяє затримати Дядечка, оголосити його в міжнародний розшук, доставити на територію РФ, висунути обвинувачення у фінансуванні тероризму на території Чечні. У Шепелева був знайомий Прокопчук, який був представником України в Інтерполі протягом більше трьох років, ймовірно йдеться про Дмитра Прокопчука, який був представником України в генштабі Інтерполу в Ліоні. Він дав висновок Шепелеву і Бадзюку, що можливе затримання на території Європи і екстрадиція в Росію. Захаров обговорив з Шепелевим суму за цю послугу в розмірі одного мільйона 300 тисяч доларів. Основна сума одного мільйона 200 тисяч доларів була переведена 23 квітня 2013 року безготівковим переводом.
У липні 2013 року Шепелева затримали в Угорщині, і він, як стверджував Дядечко, мусив розкрити свій план сину і тестю, які мали координувати його надалі. На початку липня 2013 року Захаров прилітав до Києва начебто на зустріч з тестем Шепелева – Михайлом Фріденталем.
Дядечко розповів, що російським правоохоронцям були передані його анкетні дані. Також він назвав рішення суду про взяття під варту, постанову слідчого про оголошення його в розшук і затримання, лист про направлення інформації про Дядечка в бюро Інтерполу РФ. Він наголосив, що це важливо, оскільки пізніше, коли Шепелев втік до Росії, то отримав статус потерпілого, начебто заявивши, що в нього у шахрайський спосіб видурили один мільйон 200 тисяч доларів. Тільки у 2017 році, коли з України надійшли матеріали, слідчий комітет РФ перекваліфікував Шепелева на підозрюваного, і суд ухвалив взяти його під варту. 26 грудня 2017 року саме під загрозою арешту Шепелев нібито вирішив покинути Росію.
Під кінець виступу адвокат Шепелева поставив під питання, чи має потерпілий право користуватися конспектом і що це за конспект. Дядечко у відповідь повідомив, що тільки тепер почав користуватися конспектом, щоб назвати документи. Суд відхилив зауваження захисту, посилаючись на КПК, що йдеться про відомості, які важко зберегти в пам'яті. Також Дядечко доповнив, що його люди намагалися виманити на зустріч сина Шепелева – Михайла, зімітувавши дзвінок від російського правоохоронця, залученого в план.
Але Шепелева-молодшого начебто вчасно попередили, і натомість затримали трьох співробітників Дядечка. Прийшлося пояснити, чому організовувалася зустріч, і після цього, як стверджує Дядечко, почалася перевірка правоохоронців Північно-Кавказького федерального округу.
Промова тривала близько двох годин. О 18:00 робочий день закінчувався, а прокурори і захист ще не встигли поставити жодного запитання. Тому суд вирішив продовжити допит на наступному засіданні. Сам Шепелев, слухаючи виступ Дядечка, активно робив нотатки. А члени сім'ї деколи не стримували емоцій. Суддя зробила два зауваження за неповагу до суду – дружині і дочці Шепелева. Зокрема, дівчина поскаржилася, що під час розгляду справи невідомі особи знімали її через вікно, зал знаходиться на першому поверсі. Суддя сказала звертатися до компетентних органів, і дочка Шепелева розплакалася під час засідання.