У 2015 році колишній громадянин Франції, нащадок славного роду Мішель Терещенко тріумфально переміг на виборах міського голови провінціального Глухова з результатом 64,58% — батьківщини його предків. Раніше цю частину Сумщини вважали «вотчиною» народного депутата Андрія Деркача. За словами Терещенка, таке становище зберігається й донині, а команда його опонента просто не дає йому нормально працювати, блокуючи ініціативи щодо розвитку міста. Тому через два з половиною року на посаді мера Терещенко вирішив піти, однак одночасно заявив про намір балотуватися в президенти. А якщо не переможе — то принаймні в народні депутати. Редактори видання LB.ua поговорили з початківцем політики.
— Одразу після заяви про відставку з посади глуховського міського голови ви оголосили про намір балотуватися в президенти. Чому?
— Я прийняв це рішення нещодавно, буквально тиждень тому. Я не можу виїхати з Глухова, не захистивши свою команду. Там досі діє регіональна мафія, пов'язана з Андрієм Деркачем. Тобто не лише з ним, але особливо з ним. Проблеми Глухова не вирішуються в Глухові й навіть на регіональному рівні, зазвичай лише в Києві.
Ми повинні зламати цю систему, яку я вважаю дуже поганою. Ми маємо шанс правильно використати найближчі парламентські вибори, адже раз на п'ять років у країні відбувається безкровна революція — на виборах, а не на вулиці.
— У 2016 році ви заявляли, що людям старше 50 років варто заборонити займатися політикою в Україні.
— Це дещо радикально (сміється, — LB.ua). — Вам 64 роки, і ваш намір балотуватися суперечить вашим же заявам. До того ж нещодавно в одному з інтерв'ю ви відзначали, що Президентом повинна стати людина віком до 45 років…
— Кажучи це, я точно не думав, що сам буду кандидатом. Тоді я мав на увазі, що люди старше 50 років просто отримали радянську освіту, що не дає можливості робити зміни. Що до мене, то у свої 60 плюс я встиг побути громадянином країни Євросоюзу, офіцером армії НАТО (Терещенко служив у збройних силах Франції, — LB.ua), тобто я дещо розумію, що нам потрібно для змін у країні. Я не хочу здаватися. Хочу отримати можливість допомогти всій Україні, зламати систему.
— Фактично ви програли боротьбу за Глухів своїм опонентам. Чому думаєте, що зможете впоратися з цілою країною?
— Давайте дещо про Глухів. По-перше, ми продемонстрували, що можемо працювати без корупції. За часів мого мерства у всьому, що стосується управління містом, її просто не було. Ми продемонстрували, що навіть невеликий городок на кордоні з Росією може жити без корупції. Згідно з розпорядженням глуховського міського голови з квітня 2016 року всі закупівлі, що перевищують поріг у 5000 гривень, потрібно здійснювати через систему «Прозорро». Хоча, як ми знаємо, згідно із законом цей поріг становить 200 000 гривень. З наповненням бюджету ми справлялися. Так, за 2017 рік власний дохід бюджету втричі перевищив аналогічні показники 2015 року. Але, на жаль, як я вже говорив, проблеми Глухова не вирішуються в Глухові.
Наприклад, 27 листопада 2017 року я передав матеріали про корупцію місцевих чиновників особисто в руки генеральному прокурору Юрію Луценку. Зокрема, про те, як попередній мер украв щонайменше сорок мільйонів гривень. Однак уже 22 грудня 2017 року ми отримали від ГПУ відповідь: усі провадження, відкриті за нашими поданнями, були закриті навіть без розгляду. Це сталося 9 грудня — справилися за два тижні. Ось чому я кажу, що системна корупція є головною проблемою. Після Майдану ми замінили багатьох людей у владі, у нас новий президент, новий генеральний прокурор. Але система залишилася тією самою. І я вам більше скажу: зараз рівень корупції в Сумській області вищий, ніж до Майдану.
— Після обрання на посаду міського голови Глухова ви висловлювали впевненість, що систему вдасться змінити досить швидко. Можете ви згадати момент, коли ви вперше усвідомили, що ваших повноважень недостатньо і система сильніша?
— Було три етапи. Перший рік після перемоги на виборах мої опоненти діяли досить спокійно — вони були впевнені, що француз без досвіду потоне в океані бюрократії. Було справді важко: 3-4 години щодня потрібно було читати пошту, документи. При тому що українська мова не була рідною для мене. Плюс весь апарат міської ради фактично працював проти мене. Документи, які готував апарат, містили безліч підводних каменів — таким чином мене намагалися підставити під кримінальні справи за незаконні рішення.
Було дуже важко, але завдяки моїй фантастичній команді, яка працює в Глухові, наприкінці першого року нам вдалося взяти ситуацію під контроль.
— Це — перший етап. А другий?
— На другому етапі проти мене застосували потужний юридичний арсенал. Були сфальшовані протоколи про корупцію, були відкриті дев'ять кримінальних проваджень…
— Чого стосувалися ці провадження?
— Наприклад, у нас була газета «Народна трибуна». На неї витрачали понад мільйон гривень з бюджету міста, а фактично це був рупор пропаганди Деркача. Ми хотіли припинити фінансування цієї газети, і коли разом з юристом прийшли забирати печатку у комунального підприємства, яке видавало газету, доступ нам заблокували бійці приватного охоронного підприємства Деркача. І один з охоронців написав заяву, що я нібито душив його. Хоча весь інцидент був зафіксований на відео і такого факту, звісно, не було. Я думав, що справу давно закрили, однак два тижні тому новий керівник поліції прийшов у міськраду, щоб отримати інформацію про той інцидент і реанімувати провадження.
На перший погляд, це все може виглядати смішно, але нам довелося витрачати багато часу, грошей і зусиль на захист від таких звинувачень. Ми програли всі суди в Глухові, оскільки суд там перебуває під контролем Деркача, однак виграли всі апеляції. Уже на другий рік мого перебування на посаді губернатор — за наказом Деркача — повністю заблокував фінансування для міста. Наприклад, з фонду регіонального розвитку Шостка отримала десятки мільйонів гривень і побудувала басейн для дітей, а ми в перший рік отримали всього 600 тисяч гривень на ремонт восьми кілометрів водопроводів, а на другий рік лише якусь мізерну суму на ремонт даху 6-ї школи — улюбленої школи Деркача.
Нам потрібно сім мільйонів гривень на капітальний ремонт вулиці Пушкіна — це стара історична вулиця, по якій проходить траса Суми-Харків і Київ-Москва. Я багато разів просив кошти у губернатора, і він обіцяв кошти. Зокрема, у присутності віце-прем'єра Зубка. Але в результаті ми не отримали з фонду інфраструктури області нічого на ремонт вулиці Пушкіна. Глухів отримав лише 400 тисяч на ремонт Шкільного провулка.
Це дуже маленька вулочка, але там живе теща голови фракції «Воля народу» в облраді Олега Бояринцева — правої руки Деркача. Це був скандал! Як я повинен був пояснити глуховцям, чому ми не ремонтуємо вулицю Пушкіна, як усі сподівалися, а замість цього повинні ремонтувати провулок, який нікому не потрібен?
— Третій етап?
— За підсумками 2017 року ми отримали перевиконання бюджету на 5,5 млн грн. У 2018 році ми сформували хороший бюджет для розвитку міста. Почали будувати тротуари, реконструкцію центру міста. Планували побудувати меморіал Іванові Мазепі — так хотіли жителі за підсумками громадських слухань. Як ви, можливо, знаєте, анафема на Мазепу була накладена саме в Глухові. Планували робити алею гетьманів, які колись перебували в Глухові. Відкрили пам'ятник Шевченку й запланували реконструкцію парку Шевченка — освітлення, альтанки, павільйон для концертів. Планували побудувати новий ЦНАП і зробили проект реставрації Тюремного замку — це єдиний свідок Батуринської трагедії, який збережся до нашого часу.
Планували створення п'яти музеїв: музею Гетьманщини, оскільки Глухів був столицею Гетьманщини; музею музики, тому що в місті народилися й навчалися видатні композитори Березовський і Бортнянський; музей льону й конопель, тому що у нас є Науково-дослідний інститут лубяних культур, який першим у світі отримав ненаркотичну коноплю; єврейський музей — тому що євреї зіграли велику роль в історії міста; музей телебачення й радіо на водонапірній башті, яка у нас є своєрідною Айфелевою вежею. Деркач зрозумів, що коли ми все це зробимо, підтримка моєї команди в місті зросте ще більше, і шансів ще раз стати депутатом ВР по Глухову у нього немає. Тому що якщо я не стану президентом, я, звісно, буду балотуватися в парламент у Глухові… Тому вони зірвали голосування щодо змін у бюджет.
— Це й стало останньою краплею, після якої ви зрозуміли: далі залишатися на посаді мера Глухова немає сенсу?
— Так.
Ми також нещодавно отримали перевиконання бюджету й хотіли розподілити ці кошти: 200 тисяч гривень — для допомоги ОСМД; 700 тисяч гривень — на нову спортивну платформу для міського стадіону, щоб спортсмени могли використовувати його взимку; 800 тисяч гривень — на ремонт парку Шевченка, 40 тисяч гривень — на пандус для нашого героя-АТОшника Сергія Ющенка — він поранений на фронті, передвигається на візку й у його будинку потрібен пандус; 300 тисяч гривень — на закупівлю обладнання для водоканалу; 73 тисячі гривень — на допомогу чорнобильцям; 180 тисяч гривень — компенсація для інвалідів і 2,1 млн грн — на збільшення зарплати апарату міської ради, інакше люди будуть змушені працювати за «мінімалкою». І ось на таку важливу сесію прийшли два депутати!
— Скільки всього депутатів у міській раді?
— Всього 34 депутати, але 5 депутатів-зрадників відозвали за народною ініціативою. Тому зараз 29 депутатів.
— Тобто 27 депутатів перебувають під контролем ваших опонентів? Як так могло статися?
— 10 депутатів «Воля народу» — це Деркач, є 2 депутати БПП — це також колишні «регіонали». Є 3 депутати «Укропа», які отримали мандати завдяки нашій коаліції, але одразу після виборів почали голосувати проти нас. Тобто є 15 депутатів проти нас. Є 3 позафракційних депутати, які були у «Волі народу», але вони патріоти міста, тому допомагають нам. Є фракція «Самопоміч» — 4 депутати. Всього фракція налічує 6 депутатів, але двоє відозвані, і ми очікуємо перевиборів. У «Батьківщини» 4 депутати плюс один представник «Укропа», який перейшов до них. Досі вони були досить вірні, але на сесію не прийшли. Потім у фейсбуці написали, що хтось був на роботі й не зміг прийти, у кого були інші поважні причини… Я не знаю, наскільки це правда, але ходять чутки, що Деркач хоче фінансувати «Батьківщину» в Сумській області й домовляється з Тимошенко про майбутню посаду губернатора для своєї правої руки Олега Бояринцева.
— Що стосується ситуації в місті після вашої відставки. Тимчасово виконувати обов'язки буде секретар міськради. Тобто місто поки залишається під контролем вашої команди?
— Так. І ця команда дуже ефективна.
— Чи є шанс, що вашій команді вдасться налагодити роботу з депутатами міської ради?
— Ми чекаємо виборів 5 депутатів. Якщо ЦВК нарешті запрацює й призначить вибори, ситуація наладнається.
— Ви говорили, що неодноразово звертались зі своїми проблемами до президента. Що вам відповідали?
— Я тримав зв'язок з президентом через заступника голови його Адміністрації Ковальчука. Я не раз йому говорив, що ситуація в Сумській області дуже неправильна. Уже через півроку після виборів голову обласної ради замінили на корупціонера Володимира Токаря, людину Деркача. Це дуже скандальна людина. Губернатор області (Микола Клочко, — LB.ua) також почав управляти регіоном в інтересах Деркача. Практично щомісяця я інформував Ковальчука, що нам не залишають можливостей для розвитку, наші проекти не фінансують, навіть не розглядають. Але я бачив, що звернення до нього результату не дають.
І в липні 2017 року я сказав йому: я був вірною людиною Президенту, думав, що ми живемо по-новому, але він взагалі нам не допомагає. 22 липня минулого року Президент повинен був приїхати в Суми й я попросив у Ковальчука 5 хвилин розмови з президентом. В результаті у мене не тільки не було цих п'яти хвилин, мене єдиного з мерів міст обласного підпорядкування навіть не запросили на зустріч з ним. І тоді я сказав Ковальчуку, що знімаю портрет Порошенка зі свого кабінету.
— Пробували ви знайти підтримку у прем'єр-міністра? Він, як мер у минулому, повинен вас розуміти.
— Звертався, і не раз. Без результату. Наприклад, потрібно було дозвіл Кабміну на растаможку автомобіля швидкої допомоги з двигуном «Євро-3», який подарувала наша діаспора з Нідерландів. На подібні китайські «швидкі» такі дозволи вони дають, а Глухову не дали. Гройсман сказав: «Мені це не цікаво».
— Ви кілька разів сказали, що децентралізація не працює.
— Не працює.
— Однак ми спілкуємося з багатьма мерами міст — великих і не дуже. І вони, звісно, скаржаться на проблеми, але ніхто не говорить, що децентралізація не працює.
— Ні, вона працює, гроші є. Але вона стала інструментом політичних ігор. Якщо губернатор і обласна рада погоджуються виділяти вам кошти з фонду регіонального розвитку, то все працює. Але якщо ви не дружите з губернатором, тому що не хочете брати участь у його корупційних схемах, то ви нічого не отримаєте.
— Але ви самі сказали, що є профіцит у бюджеті міста. Тому в принципі ви могли б обійтися й без коштів фонду регіонального розвитку.
— Ми можемо власними силами заповнити наш бюджет розвитку. Але потрібно, щоб депутати міськради дозволили використовувати ці кошти. У бюджеті на 2017 рік ми передбачили хороший бюджет розвитку — вперше за останні 20 років. Коли формується бюджет будь-якого міста, в останньому кварталі залишаються незахищеною статтею зарплати лікарям. Так роблять усі, тому що ми отримуємо державні субвенції, але заздалегідь не знаємо — скільки. У нас були незахищеними 8 мільйонів гривень для центральної районної лікарні. А наші депутати вже в січні почали говорити, що ми підготували антисоціальний бюджет, тому що не плануємо платити зарплату медикам.
Наша позиція була такою: якщо ми закриємо цю позицію своїми коштами, то ми не отримаємо держсубвенцію. Плюс, оскільки лікарня районна, частину коштів на неї повинні закрити з бюджету району. Але депутати вирішили по-своєму, і в результаті ми втратили 15 мільйонів гривень.
— Була якась реакція від представників влади на вашу заяву про відставку?
— Від президента ні. Я мав довгу розмову — понад годину — з Андрієм Садовим. Також мене підтримав посол Канади в Україні Роман Ващук. І дуже багато моїх виборців.
— Ви сказали, що після президентських виборів братимете участь у парламентських. З ким? «Самопоміч» Садового? «Громадянська позиція» Гриценка? «Демальянс»?
— Більшість політичних сил — частина корупційної системи й бізнес-проекти. А я дуже атипічний кандидат і не потребую допомоги жодної з діючих політичних сил зазначеного типу.
— Ви вже думали, з ким будете створювати цю політичну силу?
— Ви знаєте, що лише 3% є членами політичних партій.
— Це нормальний показник.
— Ні, це ненормально. 97% українців вважають, що політики — корумповані.
— А який відсоток французів є членами політичних партій? Видимо, приблизно такий же.
— Я думаю, що набагато більше.
— Все-таки, з ким ви будете створювати нову партію?
— З людьми, які повірили в ідеали Майдану. І таких людей дуже багато.
— Я конкретизую: хто ваші соратники?
— Це дещо передчасне питання. Але такі люди є. І ми сформуємо нову політичну силу, зовсім атипічну й абсолютно нову силу. Це єдиний шлях повністю змінити Україну.
— Але шансів перемогти у вас немає.
— Чому? Мені теж говорили, коли я оголосив про намір балотуватися в мери Глухова.
— Як раз тоді ваші шанси були великими — це очевидно. Зараз — ситуація інша. Хоча б тому, що у вас немає організаційної структури в масштабах України, а отже, нікому вести агітацію, нікому бути спостерігачами на виборах. Банально, про вас не дізнаються потенційні виборці, тому що в маленькому городку чи селі не буде ваших активістів, які елементарно розповсюджували б ваші листівки.
— У мене буде більше активістів, ніж у Юлії Володимирівни.
— У Юлії Володимирівни — найбільша партійна мережа, яку будували майже двадцять років, і партійні активісти, які мають досвід десятка виборчих кампаній.
— Подивимось.
— Ви не раз говорили, що на Сумщині в цілому й у Глухові зокрема дуже активізувався «Російський світ». У чому це проявляється?
— У нас монополія Московського патріархату. У нас є народний депутат, який є випускником Академії ФСБ. Близький друг генерального прокурора Луценка, до речі, з часів Соцпартії. Коли я почав працювати мером Глухова, юристом міськради був людина Деркача. Коли нарешті ми звільнили його від посади, то знайшли в шафі в його кабінеті в мерії три російські прапори. Наш голова районної ради — це колишній голова райадміністрації Януковича, член «Опоблока». 87% статутного капіталу фірм, які працюють у Сумській області, належать або росіянам, або людям з проросійськими поглядами. Це інформація, яку мені дали в СБУ. Тут, зокрема, активно працює Костянтин Григоришин — родич Деркача й представник проросійських сил. Це все «п'ята колона». Президент, на жаль, продав Сиверщину проросійським силам.
— Ви не збираєтеся повертатися у Францію?
— Ні!!! Це сто років тому моя сім'я повинна була емігрувати. Я не виїду.
— Просто ви виставили на продаж свою квартиру в Києві.
— Я продаю свою квартиру в Києві й уже продав свій бізнес у Глухові — у мене були частки в льнозаводі й маслозаводі — тому що мені потрібні гроші.