Французька поліція спільно з Європолом 5 жовтня заарештувала українця Дмитра Маліновського за підозрою у міжнародному шахрайстві. У нього вилучили майна на 4,6 млн євро, зокрема палац, раритетний Rolls Royce Phantom та три картини Сальвадора Далі. Французькі правоохоронці звернули увагу на українця після того, як його люксембурзька фірма придбала за 3 млн євро палац у Бургундії, який раніше належав першому президенту Франції Саді Карно. Дмитро Маліновський проживав за підробленим паспортом, а в Україні він підозрювався у крупному шахрайстві, однак йому вдалося уникнути відповідальності, сфальсифікувавши свідоцтво про смерть.
Ця схема була описана ще в лютому 2017 року. http://bit.ly/2OsTSTc Йшлося про те, як у 2015 році ділки за допомогою Одеського припортового заводу та двох офшорок обманули міжнародного трейдера на 12 млн євро. У березні 2015 року в московський офіс міжнародного трейдера Dreymoor звернувся українець, який представився представником компанії Expotrade Global (Беліз).
Він повідомив, що його компанія має квоту на продаж карбаміду та аміаку, які виробляються Одеським припортовим заводом. Мова йшла про «політичну квоту», яку керівництво України видало своєму оточенню. Оскільки Dreymoor уже раніше купував через цих українських бізнесменів добрива ОПЗ за подібною схемою, у трейдера не виникло підозр. У результаті компанія Dreymoor уклала з белізькою компанією Expotrade два контракти на поставку карбаміду та аміаку. Після внесення передплати у розмірі 12 млн євро українці перестали виходити на зв'язок, і трейдер не отримав товар.
Тим часом в Україні, за місяць до підписання договору з Dreymoor, Одеський припортовий завод підписав договори на поставку добрив з однойменною компанією Expotrade, але з реєстрацією не в Белізі, а в Гонконзі. Цей договір служив підтвердженням наявності добрив для Dreymoor. З боку Expotrade (Гонконг) договір підписала жінка, яка згодом була призначена членом правління ОПЗ. Це була Ольга Ткаченко — близька людина депутата БПП Олександра Грановського. Грановський є другом Ігоря Кононенка, який є бізнес-партнером президента Порошенка.
Юрій Віннічук познайомився з Дмитром Маліновським 1 вересня 1988 року на шкільній лінійці. На першому дзвінку першого класу одеської школи № 119 той стояв справа від нього, і Віннічук пам'ятає його коричневий радянський портфель. У школі у Маліновського все виходило, він добре навчався, був розумною людиною. Його сім'я жила за два квартали від школи в розкішній за радянськими мірками квартирі, і Віннічук часто бував у нього в гостях. Його батьки жили разом, були надзвичайно інтелігентними людьми, його мама готувала найсмачніший паштет. Вони дуже любили Мітю і були зразковими батьками, він був їхньою єдиною дитиною. У школі він не був вигнанцем, Віннічук добре пам'ятає його дні народження, на які збиралися однокласники у нього вдома.
Більше за все Маліновський запам'ятався Віннічуку тим, що з самого дитинства у нього були глобальні ідеї та плани. Приблизно в 4 класі він показав йому папірець, на якому був розписаний план викрадення Майкла Джексона заради отримання викупу. Викрасти його Маліновський планував на підводному човні, а викуп витратити на вчених, які розроблять космічний корабель з ядерною зброєю, що дозволить домінувати на всій планеті. Оскільки цей план дуже нагадував сюжети популярних у той час мультфільмів про черепашок-ніндзя, Віннічук не вважав, що Мітю можна було в чомусь упрекнути. Його скоріше вразила глобальність цього плану.
У юності єдине, що Віннічук пам'ятає, — це прагнення Мітю продемонструвати оточуючим власний достаток. Але чи не цим пронизане все суспільство з дев'яностих років до наших днів? З часом до Віннічука почали доходити чутки про афери Маліновського. Їхніми жертвами або невільними співучасниками ставали їхні однокласники, але головне — вони вражали своєю масштабністю та витонченістю. Запам'яталася історія його мнимої смерті. Сім'я їхнього спільного однокласника втратила свою нерухомість унаслідок афери Мітю і довела справу до кримінального переслідування та суду. Маліновський був арештований і сидів у СІЗО. Там він сам собі зламав кінцівку і був переведений до лікарні, звідки втік. На наступне судове засідання адвокат принів урну, попросив у судді слово, поставив урну на стіл і сказав: «Дмитрій Маліновський героїчно загинув в АТО, захищаючи батьківщину. Ось його прах. Пропоную вшанувати пам'ять героя хвилиною мовчання».
Справу було закрито. Після цього псевдомертвий герой АТО відправився до Москви, де орендував цілий поверх готелю. Туди на приватному літаку він привіз якихось працівників українського Фонду державного майна, де вони влаштовували вечірки з повіями. На ці вечірки він запрошував російських чиновників і підприємців, яких знайомив з працівниками ФДМ і пропонував їм організувати продаж ОПЗ за невелику хабар у 12 млн доларів. На цей хабар, отриманий від окупантів, герой АТО і купив віллу, Rolls-Royce та твори Далі.
Ця історія розповідає про повне нерозуміння сутності грошей. Коли люди не розуміють, що гроші — це лише побічний продукт позитивного впливу на світ, коли вони роблять гроші основною метою, народжуються люди на кшталт Мітю Маліновського. Піднесення грошей на п'єдестал перевертає всі цінності з ніг на голову. Гроші — це лише наслідок якісно виконаної роботи, потрібної послуги, хорошого продукту. І саме це — позитивна зміна світу — повинна бути метою. Коли розумні люди про це забувають, вони стають Маліновськими. Впевнений, що якби Маліновський змінив лише цю одну установку у своїй свідомості, його розум і масштабність мислення зробили б його дуже успішною людиною. Він міг би зробити дуже багато корисного для світу, але, на жаль, цього не сталося. Варто відзначити, що більшість жертв афер Маліновського — це інші аферисти. Чи вважати крадіжку хабара злочином? Це викликає роздуми про те, чи виправдовує це його, чи це така своєрідна позитивна іронія, елемент, який робить світ кращим: віруси, що пожирають інші віруси, або самих себе…