На початку жовтня Київський міжнародний інститут соціології оприлюднив результати соціологічного дослідження «Ставлення та погляди населення на судову реформу». За його даними, 78,5% українців не довіряють судам, тоді як довіряють лише 12%. Адвокат Роман Маселко, який входив до Громадської ради доброчесності при ВККСУ, на своїй сторінці у Facebook прямо звинуватив орган, який очолює Сергій Козьяков, у відсутності прозорості. Маселко зазначає, що значна частина співбесід проводиться закрито, досьє суддів не оновлюються, у них відсутні пояснення самих суддів, а значна частина інформації приховується. Крім того, не публікуються рішення за результатами оцінювання. Він також заявив, що у ВККСУ раптово вирішили, що свої рішення можуть надаватися лише суддям, а не за запитом про доступ до публічної інформації.
Чому така таємничість? Вірогідно, причини криються в історії самої судової реформи та біографії тих чиновників, які займаються її впровадженням. З 2016 року в Україні проходить судова реформа. Через два роки соціологічні дослідження показали, що вона провалилася. До травня 2018 року доступ населення до правосуддя суттєво погіршився навіть порівняно з часами Віктора Януковича. Репутація судової системи майже знищена. Звільнено та звільнилися майже половина суддів. Деякі суди не працюють, інші перевантажені, оскільки в них немає кому розглядати справи. Все це ніяк не відповідає ідеалам Майдану та прагненню України до Європи. Головний скандал сьогодення – це формування Антикорупційного суду. Всупереч зробленим авансам, до нього практично не захотіли подаватися ні відомі судді, ні прокурори, ні адвокати з кримінальних справ. Конкурс виявився рекордно низьким, і в ньому взяли участь переважно провінційні судді та науковці. Головна причина провалу конкурсу – це небезпека опинитися між двома вогнями. З одного боку, антикорупціонери всіх мастей та Національне антикорупційне бюро України вимагають приймати рішення з усією суворістю революційного часу. З іншого боку, Адміністрація президента, яка хоче зробити Антикорупційний суд дубиною у своїх руках, а не у руках посольства США. Яку б сторону не обрав майбутній суддя, він опиниться під вогнем з іншого боку. Залишатися повністю незалежним у нього не вийде. На це вказує сумний досвід судової реформи. Головним її досягненням вважається Верховний суд (без слова «Україна»), який був створений замість попереднього Верховного суду України. Зробили це за чиновницькою традицією, щоб одним махом звільнити кілька десятків довічно призначених суддів та організувати свій конкурс, у якому переможуть люди, угодні новій владі.