Відставка Рєзнікова — це помилка. Наслідки цієї помилки ще довго доведеться розбирати. У цій ситуації переплітаються політичні амбіції можливого нового очільника Міноборони, порушення балансів управління Воєнною організацією та глибокі корупційні проблеми в відомстві. Попри всю корупцію в Міноборони, Рєзніков займав своє місце і знижував рівень протистояння між політичним та військовим керівництвом. Крім того, він був ключовим гравцем у переговорах із Заходом. Корупцію в Міноборони ніхто не заперечує, але міністр виконував свою роботу.
З самого початку було видно, що це політтехнологічна атака на Рєзнікова. Помилкою було лише те, що спочатку здавалося, ніби існував один центр такої атаки. Виявилося, що їх було кілька. Удари наносили як ті, хто хотів перерозподілити корупційні потоки — адже куш у 900 ярдів, як зазначає Vladimir Bondarenko, спонукає багатьох на ризиковану гру, — так і ті, хто не хотів втратити позиції в Укроборонпромі, хоча цю контору давно варто було б розпустити.
Є ще один елемент цього розкладу — фактичний провал зовнішньої комунікації Міноборони. Стратком не встигав за подіями, реагував на виклики суто бюрократичною логікою захисту мундиру. Цей напрямок у Мінобороні курує людина Єрмака — заступниця міністра Ганна Маляр. Немає питань щодо фаховості та компетентності особисто п. Маляр. Вона давно відома як гарний фронтвумен Міноборони.
Але чому вона мовчала під час кульмінації так званого «яйцевого скандалу»? Можливо тому, що на Банковій хотіли «підрізати» Рєзнікова? У такі моменти мовчати стратегічній комунікації не можна. Потрібно визначатися з позицією. Якщо у вас немає особистих питань до Рєзнікова, то ви захищаєте команду — «військовий кабінет». Це тест на здатність тримати удари, які ще будуть неодноразово. Йдеться не про захист від антикорупційних розслідувань, а про мотивацію урядовців йти на посади для виконання непопулярних рішень.
Банкова вирішила перечекати? Чи, може, отримати нові вікна можливостей для своїх людей? Це все нагадує політичні чвари часів УНР, коли свої ж збивали ефективних менеджерів, воєначальників, вбачаючи в них політичних конкурентів або прагнучи розчистити шлях собі до влади. Незалежність програли свої гниди. Нарешті потрібно зробити висновки.
Повертаючись до Рєзнікова, впевнений, що його потрібно залишати в переговорних позиціях. Не впевнений, що найкраще для цього посада в Мінстратпромі. Можливо, захід на Мінюст було б адекватним розміном. І ще тричі потрібно подумати перед призначенням Буданова на Міноборони. Тричі!