Справа проти Януковича вичерпала себе. Більше жувати цю жвачку не вийде. У суді справа явно розвалиться, навіть якщо на суддів надавлять з Адміністрації президента. П'ята річниця Євромайдану — зовсім негарний привід знову розповідати про те, що хтось там гальмує розслідування. Нехай Порошенко розповідає. Це він обіцяв розслідувати, зрештою. Та й, на мою думку, заробив достатньо. Навіщо далі їсти це? Натомість Луценко став найбільш медійним генеральним прокурором. Весь період його служби ознаменувався масштабними заигруванням зі ЗМІ. Замість реальних судових процесів і посадок — гучні обіцянки. Чого варті лише анонси зняття недоторканності з 42 депутатів. Весь цей хайп навколо боротьби з російським бізнесом, з вторгненнями. Останній пасаж про «Приватбанк» — мовляв, ну не можемо ми нічого — це крайня форма деградації Генеральної прокуратури, яка остаточно перетворилася на бізнес-структуру президента. Так що якщо мірити кількість інформаційних поводів з Луценком — можна ставити йому пам'ятник на кшталт синьої руки в центрі Києва. Тепер щодо «заробив».
Звичайно, я свічку не тримав. Це моя оцінна думка. Але вона ґрунтується на щільній статистиці. Її я наводжу далі. «Приватбанк» з виводом 5,5 млрд доларів США — далеко не єдиний випадок, коли ГПУ виявилася безпорадною. Наведу ще кілька випадків крайнього правового безсилля відомства Юрія Луценка. Інформація від мого джерела, близького до Нацбанку, і сумніватися в ній не доводиться. Панове депутати, запитайте там у Луценка щодо цих ситуацій. Загальна сума збитків по них — 174 мільярди гривень. Схоже на непоганий спосіб попросити у найбільш медійного генерального прокурора коментар.
Випадок 1. «Дельта Банк» — 129 мільярдів гривень! Майже стільки ж, скільки у «Приватбанку». Такий збиток завдали Микола Лагун та колишні співвласники й менеджери банку — державі, вкладникам, клієнтам. За логікою, «розправа» над цими хлопцями мала б стати справою офіцерської честі для всіх працівників Генеральної прокуратури. Саме вони взяли розслідування в свої руки. Ну гаразд. У законодавстві України існує об'єктивна перешкода. Якщо не зафіксована сума збитків, то нічого й не можна вимагати з колишніх власників. У випадку з «Приватом» ця фіксація сталася в момент національізації. Для банків, які передані Фонду гарантування вкладів, потрібен факт повної ліквідації. А для цього потрібно повністю розпродати всі активи, які потрапили до Фонду. Тоді все, що продано — йде на компенсації вкладникам і державі. А ті мільярди, які не вдалося отримати, — виставляються як рахунок колишньому власнику. Саме тому колишні власники ліквідованих банків сьогодні всіма силами гальмують реалізацію активів банків. Немає ліквідації — немає справи. Але у випадку з ГПУ і «Дельтою» — інша історія.
Ліквідація банку ще не відбулася. Але є інші епізоди, за якими доведено, що колишні власники й менеджери провели злочинні схеми. Сума доведеного збитку за такими епізодами — слухайте, 42 мільярди гривень. Сорок два мільярди! Ч. 4 ст. 190 — Шахрайство у великих розмірах або вчинене злочинною групою. Ч. 5 ст. 191 — Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем у великих розмірах або злочинною групою. Ч. 2 ст. 200 — Незаконні дії з документами на переведення, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення — повторно або за змовою осіб. Ч. 3 ст. 209 — Умисне порушення вимог законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Ч. 2 і 3 ст. 222 — Шахрайство з фінансовими ресурсами. Ч. 2 ст. 361 — Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж або мереж електрозв'язку. Ч. 2 ст. 366 — Службовий підлог. Матеріали за цими справами давно передані й Нацбанком, й Фондом гарантування вкладів, й ліквідаторами банків. Розслідуванням цих епізодів займається Генеральна прокуратура. Причому займається успішно. Микола Лагун гуляє на волі й схоже навіть орендує цілий поверх у модному готелі в центрі Києва. А справи проти нього — не рухаються. Чому? Запитайте у Луценка. Улюблена тактика слідства в наші дні — відкрити справу, зареєструвати, почати збір матеріалів і так далі. А потім справа ніби «зависає». Формально — розслідується. Не розумієте? Ну, це як зі справою про розстріли на Майдані. Чи варта така послуга грошей? Ну а як ви думаєте?
Випадок 2. «Фінанси та кредит» — 15,6 мільярдів гривень збитків. Цю суму банк залишився винен клієнтам і вкладникам, а також державі. З них 3,5 млрд грн — це лише збитки, які завдали колишні власники й менеджери. Тобто ці епізоди можна розслідувати й виносити в суд окремо. Зокрема, понад 1 млрд грн — лише доведені збитки від шахрайства за посередництвом Meinl Bank і Bank Frick&Co. Але. Генеральна прокуратура також «успішно розслідує» всі ці епізоди. Тим часом олігарх Костянтин Жеваго вже довгі місяці масово виводить застави свого колишнього банку через суди. І дуже схоже, що ці процеси координуються звідкись з Банкової. Знову ж таки, дорогі панове депутати, запитайте у Луценка — чому гарантована справа ніяк не рухається?
Випадок 3. «Південкомбанк» — 8,1 мільярда гривень. Це кейс з тих, за які мав ухопитися Луценко — адже банком володів Руслан Ципляков, не останній чоловік у часи Януковича. Доведених епізодів за колишніми власниками й менеджерами — на 4,8 млрд грн. Зокрема, за виведенням грошей через Meinl Bank AG — на 800 млн грн. Де справи? Правильно, «розслідуються» Генеральною прокуратурою. Підозрюю, Юрій Луценко «нічого не може зробити».
Випадок 4. «Укрінбанк» — 3,6 мільярда гривень. Цей кейс особливо знаменний, адже цей банк контролювався колишнім головою НБУ Володимиром Стельмахом. Природно, він заперечує факт свого контролю й навіть подає в суд за найменший натяк на свою причетність. Але, за словами моїх джерел у НБУ, це дійсно він. Стельмах пам'ятний нам девальвацією 2009 року, напередодні якої сталася масова ярмарка рефінансування. Тоді з України вивели десятки мільярдів і спровокували стрибок курсу з 5 до 8 гривень за доллар. Постраждали сотні тисяч тримачів валютних кредитів. Стельмах відмазався за допомогою банківської таємниці й аудиторського висновку однієї з компаній «Великої четвірки». Після відставки Володимир Семенович багато років очолював наглядову раду «Приватбанка». Так-так, колишній головний банкір країни Стельмах працював на Коломойського й спостерігав усі ті безлічі операцій з вимивання активів найбільшого банку країни. І знаєте, ніщо не дрогнуло в грудях колишнього КГБ-шника й головного банкіра країни. Стійкий він. Формально, розслідувані епізоди за завдання збитків вменяються переважно колишньому голові наглядової ради «Укринбанка» Володимиру Клименко. Він люто відстрілюється. Юристи «Укринбанка» сражаються в судах і підключили важку артилерію у вигляді деяких депутатів Верховної Ради. Тим не менше, за Клименком задокументовані й передані в Генеральну прокуратуру епізоди приблизно на 2 млрд грн. До речі, запитайте Луценка — як там справи колишнього банку Стельмаха???
Поза справами, які розслідує Генеральна прокуратура, є ще два кейси, які перебувають у розпорядженні нижчестоящих прокуратур.
Епізод 5. Банк «Михайловський» — 8,6 мільярдів гривень. З цього збитку колишні власники й менеджери завдали збитку розміром 5,2 млрд грн. Як ми знаємо, Борис Кауфман і Віктор Поліщук публічно відмежувалися від того, що вони мали стосунок до розкрадання грошей. За всіх тягне лямку колишній голова правління «Михайловського» — Ігор Дорошенко. За ним існує добре задокументований набір доказів на суму 1,5 млрд грн. Ця сума пішла на рахунки двох ТОВ — «ІРЦ» і «КІЦ». Також у переліку «гріхів Дорошенка» — дроблення сум депозитів, фіктивний факторинг, вивід через кредитування, марні операції. Справа рухається? Не зовсім. Періодично звучать новини про те, що суди накладають арешти на майно Поліщука, наприклад, у бізнес-центрі «Гулівер». Але ефекту немає. Розслідує справу прокуратура Києва. Запитайте там Луценка — по «Гулівері» він точно в курсі.
Епізод 6. «Терра Банк» — 9,1 млрд грн. І знову Руслан Ципляков. Цей банк, який мав у свій час репутацію досить гнучкого, завдав майже 9 млрд грн збитку державі, вкладникам і клієнтам. Майже вся ця сума документально виводить на слід колишніх власників банку — Руслана Циплякова й Сергія Клименка. Зокрема, на підприємства Циплякова через інсайдерські кредити було виведено понад 1 млрд грн. І що? Розслідуванням цієї справи займається прокуратура Житомирської області. Треба запитати у Луценка — до нього щось довезли?
І тепер дуже важливе. У всіх цих епізодах на 100% брали участь посадові особи Нацбанку, куратори й особливо керівники нагляду. Вони щодня збирають у банків звітність, регулярно їздять на перевірки, можуть зупинити будь-яку операцію. Вивід грошей тривав роками — а значить, є десятки й сотні працівників НБУ, які мають як мінімум давати показання. Я впевнений, що показання з них зібрані. Невже всі виявилися кристально чесними? Запитайте там у Луценка. Особливо щодо Гонтарєвої.