Так звана «Справа одеських прокурорів» колись викликала чимало шуму в засобах масової інформації. На даний момент один із фігурантів цієї справи має судове рішення, яке підтверджує незаконність його звільнення. Суд постановив відновити Сергія Горбика на роботі. Слідчий стверджує, що це рішення підтверджує фальсифікацію службового розслідування, проведеного щодо нього. Свою версію того, чим була «Справа прокурорів» і кому це було вигідно, Сергій Горбик розповів кореспондентові видання 048.
Завершуючи двохрічну тяжбу в судах, Верховний суд України залишив у силі постановлення Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, яким був визнаний протиправним і скасований наказ прокурора Одеської області від 23.11.2016 про звільнення його з посади слідчого з особливо важливих справ. Крім того, цим постановленням його відновили на роботі в органах прокуратури.
Невважаючи на допущені при звільненні грубі порушення чинного законодавства, прокуратура області намагалася оскаржити судове рішення про його відновлення на роботі й навіть добилася сумнівних результатів в Одеському апеляційному адміністративному суді. Але Верховний суд остаточно розставив усі крапки над «і» й винес постановлення, яке фактично підтверджує фальсифікацію службового розслідування, проведеного в прокуратурі Одеської області щодо нібито вимагання й отримання ним хабара за закриття кримінального провадження проти Хмарської.
Два роки тому частина ЗМІ писала про те, що група одеських прокурорів за хабар у 45 тисяч доларів закрили кримінальне провадження щодо виконуючої обов'язки начальника обласного управління екології Юлії Хмарської. Водночас інші видання стверджували, що це дело — не більше ніж PR-акція одеських працівників СБУ.
30 листопада 2015 року, будучи слідчим з особливо важливих справ прокуратури Одеської області, він отримав матеріали кримінального провадження. Провадження було розпочато 21 жовтня 2015 року прокуратурою міста Одеси за ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України. Провадження стосувалося вимагання й отримання неправомірної вигоди Хмарською, яка на той період виконувала обов'язки начальника Державної екологічної інспекції в Одеській області. На момент передачі справи Хмарська була повідомлена про підозру в скоєнні злочину за ч. 3 ст. 368 КК України. Їй судом обрана міра запобігання у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави в сумі 365 тисяч гривень. Однак ці відомості не були внесені до єдиного реєстру досудових розслідувань, що він згодом виправив.
Чиновниця була затримана працівниками прокуратури й СБУ за те, що вимагала й отримала хабар у розмірі 15 тис. грн. від директора підприємства за складання акта планової перевірки діяльності підприємства без виявлених порушень. Хабар виплачувався шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок страхової компанії «Арма» за фіктивним договором страхування. Були проведені низка обшуків, у тому числі в приміщенні Державної екологічної інспекції України, в її одеському обласному управлінні, а також у підозрюваної Юлії Хмарської.
Формально доказів було зібрано більш ніж достатньо для направлення їх до суду, однак під час розслідування з'ясувалося, що злочин набув більшого масштабу, ніж передбачалося. Слідством було встановлено, що хабари вимагалися Юлією Хмарською за аналогічною схемою від керівників понад 20 одеських підприємств. При цьому вона впроваджувалася й вибудовувалася в Одесі за прямим указівкою помічників народного депутата України, який очолював на той період часу один із підкомітетів Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики. Був виявлений «тіньовий офіс» Державної екологічної інспекції України в Києві, куди стікалася інформація про грошові потоки, велася облік надходження й витрачання «чорної бухгалтерії». Результати проведених обшуків у «тіньовому офісі» дали підтвердження масштабності схем вимагання грошових коштів через органи екологічної інспекції України, у тому числі й на території Одеської області. У ЗМІ подібні відомості не були оприлюднені.
Усі документи й напрацювання слідства були вилучені під час подальших обшуків і «сховані» в матеріалах іншого кримінального провадження — про те, як працівниками прокуратури області від підозрюваної Хмарської нібито вимагали хабар за закриття щодо неї кримінального провадження. 8 лютого 2016 року військовою прокуратурою Запорізького гарнізону Південного регіону України на основі вигаданих документів (рапортів працівників СБУ й заяви підозрюваної Хмарської) були внесені відомості до ЄРДР. Відомості про те, що він та деякий невідомий йому до цього часу адвокат Дударенко вимагали у неї хабар за закриття щодо неї кримінального провадження.
Указане кримінальне провадження зареєстрували на наступний робочий день після того, як він направив поручення на ім'я начальника УСБУ в Одеській області провести оперативні заходи й доставити на допит усіх фігурантів «тіньового офісу» Державної екологічної інспекції України. Таке поручення послідувало після того, як працівники обласного управління СБУ протягом 2-х місяців ігнорували виконання всіх його поручень про проведення слідчих дій щодо «тіньового офісу». Формальними підставами для кримінального провадження стали рапорти небажаючих виконувати його поручення оперативних працівників СБУ в Одеській області й заява підозрюваної Хмарської з проханням притягнути до відповідальності службових осіб прокуратури області й адвоката, нібито вимагавших у неї 40 тисяч доларів.
Резолюції службових осіб і заява Юлії Хмарської на ім'я військового прокурора Запорізького гарнізону датовані 08.02.2016, хоча вона того дня фізично перебувала на території міста Одеси й при цьому не ставила його як слідчого в відомість про бажання покинути територію міста відповідно до норм закону при наявності обраної міри запобігання. У заяві взагалі відсутні якісь прізвища працівників прокуратури, а лише зазначено прізвище неіснуючого адвоката Дударенко С.В., який ніколи не був серед захисників чиновниці. Незважаючи на фізичну відсутність Хмарської в місті Запоріжжі 08.02.2016, того ж дня військовою прокуратурою Запорізького гарнізону за цим фактом були внесені відомості до ЄРДР з указанням саме його прізвища як того, хто вимагав хабар, працівника прокуратури Одеської області. На даний момент для нього абсолютно очевидно, що таким чином працівники СБУ намагалися заморозити розслідування кримінального провадження в напрямку діяльності «тіньового офісу» екологічної інспекції України в Києві й «прикрасити» діяльність екологічної інспекції в Одеській області.
25.04.2016 слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя в рамках кримінального провадження №42016080370000026 дала дозвіл провести обшук у його кабінеті, підставою для чого послужила інформація УСБУ в Одеській області про те, що він здійснює протиправну діяльність, використовуючи свій робочий кабінет. На наступний день у його відсутність такий обшук провели в «найкращих» традиціях СБУ — взломали двері в кабінет і сейф, вилучили 6 томів кримінального провадження по Хмарській, за схемою вимагання з участю «тіньового офісу» Державної екологічної інспекції України, а також електронні й паперові носії ведення «чорної бухгалтерії».
Також із його сейфа були вилучені грошові кошти, визнані речовими доказами за іншими розслідуваними ним кримінальними провадженнями. Парадокс, але безпосередню участь у проведенні обшуку брали оперативні працівники СБУ в Одеській області, на основі рапортів яких було розпочато кримінальне переслідування щодо нього й саме вони були основними свідками за тим кримінальним провадженням. Цей факт став для нього ще одним доказом того, що працівники СБУ діяли з грубим порушенням норм кримінально-процесуального законодавства. І метою їхніх дій було зовсім не розоблачення ними ж сфабрикованої справи про вимагання працівниками прокуратури Одеської області, а лише «прикрашування» діяльності екологічної інспекції України, вилучення й знищення добутих слідством доказів.
Після початку обшуків 26.04.2016 на багатьох інтернет-сайтах була поширена недостовірна інформація про скоєння працівниками прокуратури, зокрема ним, службового злочину — вимагання й отримання хабара в розмірі 45 тисяч доларів, а також про те, що нібито в його кабінеті й були знайдені пресловуті 40 тисяч доларів, що не відповідає дійсності. Ця дезінформація була поширена одразу ж після початку обшуків і до їх завершення. Обшуки проводилися за різними адресами у різних працівників прокуратури (усіх, хто міг мати інформацію про результати розслідування злочинної діяльності екоінспекції). Як людині, яка не один день працювала в правоохоронній системі, йому цілком очевидно, що, як мінімум, до закінчення процесуальних дій журналісти самостійно не могли отримати повну інформацію про підставу обшуків і осіб, у яких вони проводяться. Ця інформація є закритою.
Нею володіли лише особи, які планували їх проведення. Висновки напрошуються самі собою. Він дуже сумнівається, що ідея зробити інформаційний «вброс», який дискредитує працівників прокуратури, належала рядовим працівникам СБУ чи військової прокуратури. Цими діями були досягнуті кілька цілей: вилучені матеріали кримінального провадження по чиновниці, у тому числі щодо діяльності «тіньового офісу» Державної екологічної інспекції України й паралельно — дискредитація осіб, які мали інформацію про хід його розслідування. Більше того, він вважає, що реалізація цих цілей перевищила всі очікування, оскільки штучно створений громадський резонанс дав можливість тому, хто виконував на той період часу обов'язки прокурора Одеської області й займав її згодом, Олегу Жученку, повністю змінити керівництво слідчих підрозділів прокуратури області, призначивши більш лояльних йому людей, у тому числі й незаконно звільнити його з органів прокуратури, сфабрикувавши надумані підстави. Тоді в ЗМІ згадувався Віктор Гольбарт — брат начальника відділу процесуального керівництва в кримінальних провадженнях Олександра Гольбарта.
І нібито Віктор Гольбарт провернув аферу по звільненню від покарання виконуючої обов'язки начальника Державної екологічної інспекції в Одеській області Хмарської в обмін на 45 тисяч доларів. Так, згодом стало відомо, що цей чоловік, як виявилося — цивільна особа, був основним і єдиним фігурантом кримінального провадження №42016080370000026, розпочатого 8.02.2016 щодо нього й віртуального адвоката Дударенко С.В., у існуванні якого він взагалі сумнівається. А саму прізвище вперше дізнався зі засобів масової інформації. 26.10.2016 щодо Гольбарта В.В. до суду був направлений обвинувальний акт, з якого випливає, що ніякого співучасті працівників прокуратури з його діями не було, як мінімум, для нього.
Матеріали по службовим особам прокуратури Одеської області були виділені в окреме провадження, рішення про закриття якого у зв'язку з відсутністю складу злочину прийнято 30.06.2017, одразу через кілька днів після винесення колегією суддів Одеського апеляційного адміністративного суду на чолі з колишнім головою Бітовим А.А. неправосудного рішення про скасування рішення суду першої інстанції про його відновлення на роботі в органах прокуратури.
Несмотря на указание его фамилии в ЕРДР як основної діючої особи в нібито вимаганні, за весь час розслідування його ні разу не викликали для проведення якихось процесуальних дій. Єдиною слідчою дією був обшук у його службовому кабінеті й вилучення матеріалів кримінального провадження екоінспекції. Причому розпочатий він був передбачливо у його відсутність (того дня він перебував в Одеському науково-дослідному інституті судових експертиз), а по поверненню на робоче місце виявив взломану двері, розбитий сейф, повний безлад у документах і розбійничаючих там працівників СБУ й військової прокуратури. Після закриття кримінального провадження жодних речей і документів, вилучених із його службового кабінету під час обшуку, йому так і не повернули, незважаючи на неодноразові його звернення до керівництва прокуратури області й до суду.
02.06.2016 його викликали в відділ кадрів прокуратури Одеської області для дачі пояснень щодо обставин того, що сталося. Він усе детально розповів працівнику відділу кадрів Федорову М.М. Той відмовився записувати, посилаючись на зайнятість, що не завадило йому згодом сфабрикувати довідку про те, що нібито ознайомив його з наказом про проведення з 29.04.2016 службової перевірки. Перевірки щодо причетності службових осіб прокуратури області до вимагання 40 тисяч доларів за закриття кримінального провадження по Юлії Хмарській. На основі подібних сфальсифікованих документів, які перебували в матеріалах службової перевірки й яким судом дана належна оцінка, 23.11.2016 його звільнили з органів прокуратури.
Суд дослідив матеріали службової перевірки й встановив, що була грубо порушена процедура, яка визначена в Дисциплінарному статуті й відповідній інструкції. Були порушені його права як особи, щодо якої проводилася перевірка. У результатах службової перевірки зазначили надумані порушення, яких він не скоював. У зв'язку з цим судом спростована достовірність результатів службової перевірки. Але найголовніше, суд аргументовано показав повну безпідставність висновків службової перевірки про скоєння ним дій, які порочать звання прокурора, й порушень Присяги працівника прокуратури, вимог Закону України «Про прокуратуру» й Кодексу професійної етики й поведінки працівників прокуратури. Наприклад, службова перевірка взагалі не встановлювала, були ли у нього якісь взаємовідносини з особою, щодо якої був складений обвинувальний акт.
Прокуратура Одеської області обжалувала постановлення Одеського окружного адміністративного суду й Одеським апеляційним адміністративним судом ця скарга була безпідставно задоволена. Також прокуратура області направляла відзив за судовою справою до Вищого адміністративного суду. Але, тим не менше, Верховний Суд дійшов висновку, що у Одеського апеляційного адміністративного суду не було підстав робити висновок про доведеність факту здійснення ним дій, які порочать звання прокурора й викликають сумнів у його об'єктивності, безсторонності й незалежності. І найголовніше, Верховний Суд повністю розбив мотивувальну частину наказу про його звільнення, зокрема про те, що він нібито порушив Порядок зберігання речових доказів у вигляді грошових коштів. Адже в прокуратурі області до сих пір немає депозитного рахунку для їх зарахування, а всі подібні докази до сих пір зберігаються в сейфах працівників прокуратури. Також Верховний Суд вважав недопустимим звільнення через те, що він відмовився свідчити проти себе після обшуку 26 квітня 2016 року — оскільки норми Конституції України поширюються на всіх, у тому числі на працівників прокуратури.
Тим більше що обшук проводився особами, які на це не були уповноважені судом. Безумовно, зло повинно бути покаране й закон єдиний для всіх. Але водночас на даному етапі розвитку правоохоронної системи він не має особливих ілюзій щодо притягнення винних до якогось виду відповідальності, незважаючи на те, що є всі підстави й документи для притягнення винних саме до кримінальної відповідальності. Спробує відновити справедливість, як мінімум, у частині відновлення на роботі, хоча чітко розуміє, що в нинішніх реаліях це практично неможливо. Просто вважає, що якщо працівник правоохоронних органів, незаконно звільнений або незаконно притягнутий до іншого виду відповідальності, не може відстояти свої порушені права, то захистити простих громадян від різного роду свавілля, безумовно, він теж не зможе й займає чужу місце на службі державі.