Наприкінці 2016 року Харківська митниця самостійно переділила ринок міжнародних експрес-відправлень — точку входу та виходу міжнародних відправлень на кордоні України поруч з аеропортом «Харків». Одному з перевізників, близькому до оточення нардепа від БПП Олександра Грановського, митники вирішили надавати послуги з митного оформлення товарів безкоштовно, прямо у сортувальній станції. Іншому перевізнику встановили плату. Антимонопольники зацікавились цією ситуацією, почали розслідування, і виявили цілий комплекс питань, не врегульованих законодавством. На кожному з них хтось заробляє.
Міжнародні експрес-перевезення — це доставка товарів за кордон або з-за кордону у якнайкоротші терміни. Товар доставляють через експрес-перевізника, який транспортує, розмитнює і доставляє відправлення. Коли український представник міжнародного перевізника DHL зайшов у Харківську область у 2017 році, він залишився осторонь конкурентної боротьби між місцевими операторами — ТОВ «МДК-Експрес» та ТОВ «Полекс Експрес». Перемогти у цій боротьбі міг лише той, на чиєму боці стояла Харківська митниця.
Справа в тому, що «Полекс Експрес» належить Віктору Проценку та Олександру Черепинському. Черепинський ведить бізнес з Кирилом Левіним, який є бізнес-партнером Грановського. Раніше Левін і Грановський спільно володіли транспортною фірмою «Нок Муверс», діяльність якої припинено, а також разом мали торгову фірму «Злагода». Олександр Грановський цікавився одним з мажоритарних округів у Харкові, щоб у 2019 році отримати депутатську недоторканність незалежно від партійного списку БПП. У Харкові Черепинський відомий як досвідчений експедитор, якому підконтрольні кілька терміналів. У Харківському аеропорту бізнес «Полекс Експресу» стартував у 2013 році у період, коли головою Харківської ОДА був Михайло Добкін.
У 2014–2015 роках «МДК-Експрес» та «Полекс Експрес» вирішили відкрити свої центральні сортувальні станції (ЦСС) для митного контролю та оформлення міжнародних відправлень. Фірма «Полекс» розташувалась прямо у аеропорту «Харків» по вул. Ромашкіна, 1 у Харкові, а «МДК-Експрес» — у передмісті Харкова, по вул. Надії, 15 у смт. Пісочин. Компаніям потрібно було визначити зону для здійснення митних процедур, облаштувати приміщення для посадових осіб підрозділу митного оформлення, а також отримати погодження місця розташування сортувальної станції з Харківською митницею. Погодивши місце розташування ЦСС, Митниця повинна була забезпечити перебування на сортувальній станції інспекторів, які займатимуться митними формальностями, без плати за це з боку експрес-перевізника.
Обом харківським компаніям пощастило отримати погодження. Щоправда, «Полекс Експрес» очікував менше двох місяців, а «МДК-Експрес» — більше одного року. Поки сортувальна станція «Полекс Експресу» функціонувала без змін, митники вирішили перевести «МДК-Експрес» на платний режим співпраці.
ЦСС компаній запрацювали у 2015 році, згодом митники виділили безкоштовних інспекторів для обох фірм. Це сталось 4 листопада 2016 року, коли Митниця затвердила Положення про митний пост «Харків-Аеропорт», яким затвердила дислокацію шести безкоштовних митників на територіях обох фірм. Однак уже через тиждень Митниця внесла зміни до цього положення, виключивши адресу «вул. Надії, 15, смт. Пісочин» з тексту документу. Тим самим вона викинула сортувальну станцію «МДК-Експрес» за межі розташування підрозділу митного органу, змусивши її перейти на платні стосунки з митниками. Компанія була вимушена платити кошти за кожен окремий виклик митарів для огляду вантажів, а потім перекладати ці витрати на своїх клієнтів, піднімаючи ціну на послуги і автоматично стаючи менш конкурентоздатною порівняно з «Полексом», або втрачаючи прибуток.
Харківські антимонопольники запитали Митницю: «Що це було?» Там повідомили, що проаналізували статистику щодо кількості та регулярності переміщення міжнародних експрес-відправлень через цю сортувальну станцію та кількість фактично відпрацьованого часу посадовими особами митниці, і виявили, що «МДК-Експрес» — це дрібна контора, задля якої не варто безкоштовно відриватись від стільця. За словами Митниці, «існуючі обсяги переміщення МЕВ через ЦСС ТОВ «МДК – Експрес» не дають можливості посадовим особам Митниці виконувати в повній мірі свої службові обов'язки протягом визначеного для них законодавством робочого часу».
Однак у період з квітня по листопад 2016 року інспектори митного поста «Харків-Аеропорт» могли у рамках робочого часу виконувати свої обов'язки за адресами двох сортувальних станцій. Раптом безкоштовний обов'язок ходити за обома адресами конкурентів став таким обтяжливим, що навіть пішов усупереч трудовому законодавству. Все, що відбулось, — це шантаж, у результаті якого компанія була вимушена перейти на платне обслуговування інспекторів Митниці, тоді як її конкурент продовжував отримувати послуги з митних формальностей безкоштовно.
Протягом листопада 2016 — червня 2018 року за виконання митних формальностей поза місцем розташування митних органів «МДК-Експрес» сплатило 385 тис. грн. У Митниці переконані, що діяли у рамках чинного законодавства, яке передбачає «можливість справляння плати за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів у порядку та розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України». На підтвердження своїх слів митники згадали, що «МДК-Експрес» уже намагалось оскаржити дії Митниці у суді, але фірма програла у першій та апеляційній інстанціях.
Якщо розглянути цю історію під призмою дотримання норм конкурентного законодавства, то своїми діями Митниця спотворила конкуренцію на ринку послуг з прискореного перевезення міжнародних експрес-відправлень за єдиним транспортним документом. Безкоштовне обслуговування відправлень однієї компанії і платне для іншої антимонопольники трактують як «антиконкурентні дії органів влади». Відтак у вересні 2018 року Харківське ОТВ АМКУ зобов'язало Харківську митницю ДФС припинити порушення конкурентного законодавства у двомісячний термін.
Кейс із Харкова — лише один епізод великої проблеми, яку досліджували в Антимонопольному комітеті. Справу вела державна уповноважена Агія Загребельська. З'ясувалось, що українське законодавство взагалі не визначає правил визначення суб'єктів господарювання, які б могли надавати послуги у зонах митного оформлення та контролю. Це призводить до повної анархії, сваволі та здирництва.
Вартість навантажувально-розвантажувальних робіт на різних відділах митного оформлення коливається від 20 до 500 гривень (при цьому не завжди ясно, чи це ціна за тонну вантажу, чи за годину). Вартість стоянки автомобіля починається від 50 грн і сягає 450 грн (деякі стоянки взагалі не тарифікуються, або у вартість включають послугу з охорани вантажу). Вартість перебування одного автомобіля за добу знаходиться в межах від 120 до 996 гривень. Вартість консультаційних послуг з питань митного оформлення становить приблизно 200–483 грн.
На початку листопада АМКУ порекомендував ДФС розробити нормативно-правовий акт, який би усунув існуючі законодавчі прогалини, та винести його на розгляд Міністерства фінансів. Головне, що вимагається від митарів — розробка чітких критеріїв та вимог до перевізників, при виконанні яких вони отримають «безкоштовних митників» і можливість працювати. А також затвердження власною нормативкою зрозумілих вимог щодо переліку послуг та тарифів, які надаватимуть на своїх територіях обрані митниками перевізники.
На виконання рекомендацій антимонопольники дали ДФС три місяці. Але відразу після засідання АМКУ журналіст «Наших грошей» поговорив з представниками митниці і зрозумів, що виконання рекомендацій чекати не доведеться. У ДФС посилаються на позицію Міністерства фінансів, яка полягає у наступному: задля впровадження прозорих правил гри в ДФС потрібно змінювати Митний кодекс. А для цього треба вносити законопроект у Верховну Раду, а там його ніхто не проголосує, а тому й не варто напружуватись. Ця позиція грунтується на тому, як митники зрозуміли рішення АМКУ у першому наближенні. А зрозуміли так, що нібито митників змушують нав'язувати тарифи приватним фірмам, а це є втручання в бізнес, а цього робити у демократичній державі не можна. (От як впливати на конкуренцію між фірмами — так вони можуть, а як обмежити хижацькі апетити — так їм закон не дозволяє). Насправді це не має жодного стосунку до реальності, у якій митники мають і право, і можливість встановити у договірних стосунках з перевізниками свою вимогу щодо верхньої межі ціни на послуги, які ті надаватимуть бізнесу на своїх майданчиках.