Юрій Вітальйович — своєю мірою унікальний зразок українського «політика». Якщо інші намагаються хоча б якось розбавляти свою брехню правдою, то Юрій Вітальйович може годинами пафосно нести чепуху, у якій не буде ні слова правди. Згадується вбивство Вороненкова, яке Юрій Вітальйович блискуче розкрив. Наведемо переможну «реляцію» генерального прокурора. Генеральна прокуратура завершила розслідування вбивства у Києві колишнього російського депутата Дениса Вороненкова та назвала його замовників. Замовниками вбивства вважають спецслужби Російської Федерації та кримінального авторитета Володимира Тюріна, якому повідомили про підозру — так заявив генеральний прокурор Юрій Луценко. Вісім років тому Тюрін був цивільним чоловіком Марії Максакової — дружини пана Вороненкова на момент вбивства, зазначив генеральний прокурор. ГПУ передає справу на розгляд суду.
Мотиви вбивства. За версією слідства, ФСБ разом із кримінальними колами Росії розробила план знищення важливого свідка, — заявив Юрій Луценко. Причиною вбивства, за версією прокуратури, були показання Дениса Вороненкова про державну зраду Віктора Януковича та перебування російських військ в Україні.
«Вбивство пов'язане з показаннями про присутність російських військ в Україні. А також з тим, що пан Вороненков виступав як свідок подій у Державній Думі. Спецслужби Росії підготували план вбивства», — повідомив Луценко. Слідство назвало прізвище виконавця вбивства Вороненкова — ним був громадянин Паршов. Ще двох спільників — громадян Лося та Тарасенка — затримали. Двоє учасників організації вбивства — громадяни Левенець та Василенко — втекли з України. Їх оголосили в міжнародний розшук.
Замовник. Юрій Луценко заявив, що безпосереднім замовником вбивства був кримінальний авторитет Володимир Тюрін. «Відомий як керівник злочинної групування, він 8 років тому був цивільним чоловіком Марії Максакової», — додав він. За словами пана Луценка, Володимир Тюрін нібито погодився стати замовником в обмін на преференції щодо впливу в кримінальному світі. Колишній депутат Державної думи Росії Денис Вороненков був убитий у центрі Києва 23 березня 2017 року. Пан Вороненков отримав два постріли в шию, один у обличчя та ще один — у живіт. Убивця був поранений у голову, він помер у лікарні. У кілера встиг вистрілити охоронець пана Вороненкова.
Красиво. Тут тобі й ФСБ, й кримінальний авторитет Тюрін. І, звичайно, затримані лише якісь спільники виконавця. Не факт, що взагалі причетні до справи. І все чудово, справу передано в суд. Але тут з'являються новини від безутішної вдови Вороненкова — Максакової. Вона через півтора року після смерті чоловіка таємно виходить заміж за молодого, але багатого інгуша Далхата Халаєва. Але незабаром після весілля Максакова заявляє, що новий чоловік продав її семикімнатну квартиру за 100 тисяч доларів і втік з грошима. Слід припустити, що йдеться про ту саму квартиру, яку намагався продати перед смертю Вороненков. Потім в історії з'являється ще один інгуш, який нібито й купив квартиру. Деякий Мурат Мержоєв. Який стверджує, що квартира була продана за 45 тисяч доларів. Однак Далхат стверджує, що не отримав ні копійки, оскільки сумку з 45 тисячами у нього відібрали невідомі, а решту 55 тисяч так і не перевели. Загалом, схоже на компанію аферистів.
При детальнішому вивченні біографії покійного Вороненкова виходить, що аферистом був і він сам. У Росії на нього було порушено кримінальну справу аж ніяк не з політичних мотивів, а за масштабне шахрайство. Ось що пишеться про це: «Нагадаємо, що на батьківщині Денис Вороненков виступав фігурантом історії з рейдерським захопленням будівлі площею 1,5 тис м² на вулиці Міжнародній у Москві. Шахрайське оволодіння цією нерухомістю, яка належала ТОВ «ТОМА», сталося ще в 2011 році. Майже чотири роки цією справою займалися в Слідчому комітеті міста Москва, але без яких-небудь суттєвих зрушень. Навесні 2015 року матеріали кримінального провадження були передані в центральний апарат СК РФ, і після поразки Вороненкова на виборах до Держдуми напередодні його втечі в Україну воно не сулило приємних перспектив для чоловіка Максакової. Ось як описували злочинну схему з «відібранням» майна та ролі в цій аферіВороненкова в Слідчому комітеті.
«З серпня 2010 по червень 2011 року Вячеслав Полозков, Сергій Воронцов та директор ТОВ «ТОМА» Марина Володимирська вирішили вчинити крадіжку будівлі, яка належала зазначеному товариству, для чого залучили до вчинення злочину Сергія Шишакова, Андрія Мурзикова, Дениса Вороненкова та Олега Крилова. Надалі за сприяння Кирила Кузнецова, Вадима Ферапонтова та Ілля Щербака були виготовлені та подані на реєстрацію в МИФНС Росії №46 по місту Москві фіктивні документи, внаслідок чого єдиний засновник ТОВ «ТОМА» Отарі Кобахідзе був виведений зі складу учасників товариства», — зазначали в СК РФ. Далі замість Кобахідзе шахрайники призначили своєї людини на посаду генерального директора «ТОМА», після чого Вороненков знайшов покупця на будівлю, яка належала товариству. Ним став Віталій Качур, який «знаючи, що зазначена нерухомість продається незаконно, залучив до оформлення угоди адвоката Віталія Чабана». Зрештою, будівля, оцінена в 127 млн рублів, була продана підконтрольній Качуру компанії «Шанс» у шість разів дешевше вартості — за 20 мільйонів.
За «послуги» Вороненкова новий власник будівель виплатив йому 1,2 млн доларів. «Саме Вороненков забезпечував фінансування злочинних дій, давав вказівки іншим співучасникам і особисто контролював процес незаконної зміни керівництва ТОВ «ТОМА». Також Вороненков організував «обналичування» отриманих злочинним шляхом грошових коштів і розподілив їх між собою та іншими співучасниками», — повідомляли в Слідчому комітеті. Заочний суд проти екс-депутата Держдуми планувався, незважаючи на його смерть. Але 29 жовтня 2018 року справу закрили за проханням сина Дениса Вороненкова. Єдиним, хто виступав проти цього, став Кобахідзе.
Загалом, шахрайник у чистому вигляді й ніякої політики. В Україну ж Вороненков втік саме в надії «перевести» своє кримінальне провадження в «політичне» і таким чином зняти в Інтерполі «картку» на своє прізвище. І допомагав йому в цьому ніхто інший, як Юрій Луценко. І, звичайно, не безплатно. Наведемо цитату: З подачі генерального прокурора Юрія Луценка в ЗМІ запустили «легенду» про Вороненкова, який є чи не ключовим свідком у справі про державну зраду екс-президента Віктора Януковича.
А сам опальний екс-депутат Держдуми почав давати серію інтерв'ю українським ЗМІ, де позиціонував себе як «політичного дисидента». Вміст його телефону говорить про те, що його різкі вискоки на адресу влади Росії могли бути «димовою завісою». І банальною хитрістю, за допомогою якої він намагався уникнути екстрадиції. Для цих же цілей (а також спроб побудови політичної кар'єри вже в Україні) ним використовувався й український паспорт. Розглянемо, як це мало реалізуватися на практиці. Отже, на засіданні Басманного суду 3 березня 2017 року слідчий за його «московською справою» Денис Жаренов клопотав про обрання Вороненкову запобіжного заходу у вигляді арешту. Обґрунтовуючи необхідність утримання екс-депутата Держдуми під вартою, слідчий указував, що чоловік Максакової має широкі зв'язки в кримінальному світі, органах правопорядку та державної влади, у тому числі за межами Росії. І підключивши їх, він нібито може намагатися розвалити кримінальну справу або затягнути її розслідування. Проти арешту Вороненкова в суді заперечував його адвокат Андрій Гривцов.
Тоді він назвав оголошення клієнта в міжнародний розшук таким, що суперечить закону. Указавши — Денис Вороненков не ховається, а веде відкритий спосіб життя в Україні, де офіційно зареєстрований і проживає. Але ці доводи суд не взяв до уваги, «оскільки поданими матеріалами підтверджуються правові підстави для обрання щодо Вороненкова запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою». І постановив арештувати екс-депутата Держдуми на два місяці з моменту його екстрадиції в Росію або затримання на території РФ. Після цього адвокат направив Вороненкову не лише копію судового рішення про його арешт, але й стратегію подальшого захисту з урахуванням того, що сталося в Басманному суді. План передбачав десять пунктів, серед яких клопотання про зняття його з розшуку. Для цього були потрібні нотаріально засвідчені копії українського паспорта та відомості про реєстрацію Вороненкова в гуртожитку на хрущовці на столичних Нивках, а також заява про відмову від російського громадянства та вступлення в українське. Тобто зміна громадянства — багато в чому (якщо не повністю) хитрість захисту щодо забезпечення невидачі екс-депутата Держдуми російським силовикам.
Адвокат малював Денисові Вороненкову й подальші кроки, завдяки яким він уникне «кримінальної справи». «Передбачається, що з урахуванням встановлення місцезнаходження Вороненкова після надходження заяв та клопотань із Російської Федерації в Україну повинен послідувати запит про затримання та видачу. У задоволенні цього запиту відповідно до ст. 589 КПК України повинна бути відмова, оскільки особа, щодо якої надійшов запит, є громадянином України», — указувалося в резюме «плану захисту». Більше того — адвокат малював Вороненкову картину, згідно з якою його справу планували витребувати в Україну, де надалі закрити. І таким чином створити юридичну вилку, яка перешкодила б затриманню та арешту екс-депутата Держдуми, оголошеного в міжнародний розшук де-небудь, крім території РФ. Як вважалося, допомогу в цьому опальному екс-депутату Держдуми мав надати голова ГПУ Юрій Луценко. Ось як описується ця частина стратегії в листі адвоката: «Одночасно з повідомленням про відмову Генеральний прокурор України повинен поставити перед Генеральною прокуратурою РФ питання про направлення матеріалів кримінальної справи щодо Вороненкова в ГПУ для здійснення кримінального переслідування.
Далі відповідно до ст. 458 КПК РФ кримінальна справа підлягає передачі в компетентні органи України для здійснення кримінального переслідування у зв'язку з неможливістю проведення процесуальних дій з Вороненковим на території РФ. Слідчі органи України у зв'язку з надуманістю висунутих звинувачень, політизованістю кримінального переслідування, з усією очевидністю, припинять кримінальну справу». Описуючи цей сценарій, адвокат далі витиювато пояснює, що надалі ця «українська невинність» дасть Вороненкову можливість уникнути проблем з Інтерполом. Для цього захисник пропонував по суті «клонувати» його російську кримінальну справу в Києві й, користуючись прихильністю українських властей, закрити її. Таким чином вибивши аргументи в СК РФ, апелюючи до неможливості притягнення до відповідальності екс-депутата Держдуми Росії повторно за однією й тією ж справою. «Відповідно до ч. 5 ст. 247 КПК РФ у розглядуваній ситуації щодо Вороненкова можливе винесення заочного вироку на території РФ, оскільки він перебуває на території іноземної держави (мається на увазі Україна) і звинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Враховуючи наявність у КПК РФ застереження («якщо він не був притягнутий до кримінальної відповідальності за цією кримінальною справою на території іншої держави»), у разі початку такої незаконної процедури на території України слід шляхом подання заяви ініціювати порушення кримінальної справи щодо Вороненкова за тими ж обставинами, після чого за цими підставами поставити питання або про припинення кримінальної справи щодо Вороненкова, або про його передачу для подальшого розслідування в компетентні органи України», — резюмує адвокат. План захисту збережено на телефоні екс-депутата Держдуми о 12:00 6 березня 2017 року. І, як випливає з переписки між ним та його колегою — ще одним депутатом, який виїхав в Україну, Іллею Пономарьовим, прийнятий до реалізації.
Ніколи не повірю, що Юрій Вітальйович, як останній простак, безплатно брав участь у цій схемі. Слід сказати, що в останні тижні життя Вороненков відчайдушно шукав гроші. Привіз з Росії свій Мерседес на продаж. Намагався продати злощасну квартиру в Москві й навіть кілька разів ходив до оцінювачів оцінювати брильянти. То ли свої, то ли Максакової. Чи не для Луценка ли збирав гроші Вороненков? До речі, у зв'язку з цією інформацією цілком можна розглядати версію того, що сам генеральний прокурор Луценко може бути причетний до вбивства Вороненкова. Навіщо виконувати обіцяне, якщо можна просто забрати гроші та цінності, а «простака» — вбити? До речі, якщо згадати ті події, у російського нардепа Пономарьова, друга Вороненкова, на Луценка була явна образа. «Генеральний прокурор Юрій Луценко підставив убитого колишнього депутата Державної Думи Дениса Вороненкова. Таку думку висловив колишній російський депутат Ілля Пономарьов в інтерв'ю «Новій газеті». «Витік через генерального прокурора Луценка не був запланований, і для Дениса це було шоком і несподіванкою», — сказав Пономарьов. Він зазначив, що військові прокурори сподівалися, що про роль Вороненкова стане відомо лише після того, як у Росії оголосять його показання. За цей час Вороненков і дружина хотіли завершити справи в Росії. «Продаж квартири, у нього залишався син у суворовському училищі, у Маші були справи тощо», — зазначив Пономарьов.
За словами колишнього депутата, головними союзниками Вороненкова були військові прокурори Анатолій Матіос та головний слідчий у справі Януковича Руслан Кравченко. Матіос сам особисто ходив до президента й вибивав охорону для Вороненкова.
До речі, я б такої версії не здивувався. Особливо, згадавши, наприклад, справу про вбивство Єрохіна. Хто-небудь ж видав убивцям маршрут Єрохіна з дачі Луценка?