Активісти президентської партії Блоку Петра Порошенка перетворили на власну вотчину та дійну корову цілий город на півдні України — Измаїл. Прикордонний південний городок привернув увагу сімейного клану Урбанських — Анатолія та його брата Олександра широтою можливостей, що відкривалися.
Олександр Урбанський — депутат Верховної Ради. Нині перебуває у Президентській фракції БПП, хоча на виборах за мажоритарним округом його висунула політична партія «Сильна Україна», яка належить банкіру та вірному соратнику Віктора Януковича — Сергію Тигипку. Цей банкір-комсомолець, як відомо, очолював національний виборчий штаб «Партії Регіонів». Цікавий факт перед початком нашої измаїльської історії: у парламент вірного регіонала Олександра Урбанського привела перемога на мажоритарному окрузі № 143. Центром цього округу є прикордонний Измаїл. Анатолій Урбанський — голова Одеської обласної ради. Як і брат, Анатолій вірний ідеям «життя по-новому» у рядах партії Петра Порошенка. Брати — типові мажори: сини екс-міністра транспорту Ігоря Урбанського, який у бурхливі 90-ті створив власне пароплавство, займався перевезеннями ширпотребу на постсовітський ринок.
Пізніше він обростав системним транспортним бізнесом і перейшов у політику — був обраний до Ради під прапором соціалістів і за їхньою квотою отримав посаду заступника міністра у уряді Юлії Тимошенко. Ігор Урбанський також один із небагатьох людей, хто офіційно займався перевезеннями та продажем зброї. Хоча досі на слуху «мутні» історії, пов'язані з іменем екс-міністра. Найголосніший «зашквар» пов'язаний із захопленням піратами судна «Фаїна», яке виявилося напхане зброєю, призначеною для продажу країнам Африки, що воюють між собою. Справу швидко замяли — Україна могла потрапити під міжнародні санкції через необузданну жадобу своїх підприємців-політиків. Але ті, хто допомагав Урбанському-старшому в справах, пов'язаних із перевезенням та продажем зброї, почали загадково покидати наш світ за досить дивних обставин. Екс-глава «Укрспецекспорту» Валерій Малєєв загинув у автокатастрофі в березні 2002 року. Через два роки те саме сталося з громадянином Австралії іранського походження — Хайдером Сарфразом. Тоді ж вибухнув у власному автомобілі в одній із африканських країн українець Сергій Петров, який ховався від слідства за справою про поставки ракет.
Громадянин Росії Олег Орлов через ще два роки в січні був поміщений у психіатричну лікарню в Брно (Чехія), а у лютому того ж 2006 року відправлений в Україну. Однак після інсульту та у зв'язку з важким нервовим захворюванням не зміг давати показання слідству. У президентській БПП Порошенка просто кишать люди з мутними біографіями або відираються їхні мажорні спадкоємці. Але президентові, цілком очевидно, на це плювати: такі персонажі поповнюють партійну касу, підтримують криміналізований «порядок» на місцях, а в обмін на це вони самі та їхні вірні бойові опричники на місцях отримують повну недоторканність від кримінального переслідування. Закономірно, що відпрацьовані Ігоря Урбанського — вірні порошенківці Саша та Толя — пішли криміналізованим політичним шляхом, проторованим батьком. А адже саме він став засновником клану Урбанських у придунайському регіоні. Урбанський-старший, тоді ще бізнесмен зразка 90-х, у 2002 році заволодів «Измаїльським судоремонтним механічним заводом». Згодом він був перейменований на ВАТ «Дунайська Судосервісна Компанія», а потім розділений на дві частини: ВАТ «Измаїльський річковий порт «Дунайсудосервіс» та ТОВ «Судоремонтне підприємство «Дунайсудосервіс».
«Ремонтне», звичайно, гучно сказано: завод займався переважно «розбиранням» суден на металобрухт. У 2014 році директором «Дунайсудосервісу» став син екс-заступника міністра — Олександр Урбанський. Сьогодні ці політичні пройди, які мають глибокі історичні корені в одеському регіоні та в Измаїлі, підминають під себе наркотики, зброю та кримінал у регіоні. Під крилом клану Урбанських в Измаїлі з циган виросла потужна мережа торгівлі наркотиками. Високе політичне покровительство гарантує наркоторговцям повну безкарність, а близькість кордону робить південний городок відмінним каналом для наркотрафіку. Колись одеський губернатор-дурень, над яким глумилася й сміялася вся область, Міхеіл Саакашвілі ставив тут протитанкові їжаки — готувався зустрічати «танки Путіна» з Придністров'я. Танків так і не дочекалися. Але ось близькість «сірої території» Придністров'я та криміналізовані нахили братів Урбанських — їхня тяга до збройного та наркобізнесу — цілком можуть стати відмінним симбіозом для створення потужного каналу неконтрольованого наркотрафіку, який буде набивати кишені сімейного клану та їхнього політичного босса — Петра Порошенка — в Києві.
Як і їхній батько, Анатолій та Олександр Урбанські сповідують принцип «гроші не пахнуть». Місцеві правоохоронці проявляють дивовижну сліпоту щодо беззаконня наркоторговців та їхніх політичних покровителів Урбанських. Як наслідок — циганська наркомафія в Измаїлі вже почуває себе королями та господарями життя. Яскраве свідчення — просочене в мережу відео з камер відеоспостереження одного з нічних клубів Измаїла «Хмари»: відвідувачі циганської зовнішності спочатку нахабно відштовхують охоронців клубу від входу, потім затівають криваву бійку, після якої просто починають громити будівлю. Місцева поліція вдала вид, що інциденту не помітила — відповідальності за розгром клубу ніхто не понів. А в городі майже відкрито говорять про те, що циган та поліцію використовують брати Урбанські, щоб кошмарити представників місцевого бізнесу та доїти їх на «добровільні пожертвування». Зрозуміло, що дивовижну сліпоту проявляє й мер Измаїла. Зрозуміло, що частина цих «добровільно-примусових пожертвувань» тече вгору — в Київ та в партійні каси блоку Петра Порошенка.
Адже жити по-новому — задоволення недешеве, а ось такі «урбанські» на місцевому рівні й допомагають президентові гроші зібрати в партійну скарбничку, й дисципліну на місцях перед виборами укріпити. «Президентський блок за останні три роки встановив тут контроль за недопущенням інакомислення гірше за інших регіоналів. Це можна назвати патріотизмом за примусом. Брати Урбанські та Андрій Абрамченко тримають регіон у залізних рукавицях і нікого іншого у свій союз не збираються пускати», — описує ситуацію в прикордонному регіоні блогер Василій Бондаренко. Андрій Абрамченко, як відомо всім у городі, — вірна «шістка» клану Урбанських: він активно допомагав обом братам пускати пил в очі виборцям, будуючи за державний рахунок дитячі майданчики та інші «передвиборчі плюшки». Саме Абрамченко приписують сприяння у перемозі на окрузі під час виборів до Ради Олександра Урбанського, про якого до виборів у городі слухом не чули. А згодом самого Абрамченка чи не «грохнули» двома гранатами з дистанційним керуванням: братам Урбанським запахло смаженим — хтось замахнувся на їхній монопольний статус господарів регіону.
Урбанські переполошилися через замах на свого мера навіть живіше, ніж обласні підрозділи СБУ та поліції. Пікантність замахові надає той факт, що мер депресивного городка, який отримує субвенції з державного бюджету, був «застукан» замахом у своєму недешевому мерседесі. Враховуючи методи братів, у разі крайньої необхідності клан Урбанських цілком може використовувати в своїх цілях прикормлених циган-наркоторговців як ударну силу проти політичних опонентів або тих, хто не згоден жити по-новому. Ці ж чорні беззаконники стануть знаряддям для розрахунків з політичними опонентами клану Урбанських та їхнього політичного патрона Порошенка, а потім — шукай циган у полі. Таким чином, клан Урбанських вирішує одразу два завдання: забезпечити переобрання своїх представників на окрузі на всі рівні представницької влади, а попутно поповнювати партійну касу та набивати власні кишені. Братів Толика та Сашу Урбанських явно надихає приклад батька: адже Урбанський-старший не гребував допомагати країнам, що воюють в Африці, більш ефективно знищувати один одного за допомогою української зброї — гроші не пахнуть.
Пояснює їхню тягу до криптовалют — активу, який абсолютно не підпадає під регулювання та контроль. Крипта виявилася чарівним винаходом, який став на службу українській політичній, збройній та наркомафії: невідомі джерела надходження коштів, власники — анонімні, транзакції — закриті для стороннього погляду та будь-якого контролю. Патологічна жадоба, тупість та безкарність так закружляли братам-мажорам Урбанським голови, що ці розумники офіційно внесли криптовалютні накопичення у свої декларації. Депутат парламенту Олександр Урбанський задекларував 5328 одиниць біткойна, ціна яких на момент декларування становила близько 75 млн доларів США. А депутат одеської обласної ради Анатолій Урбанський «показав» у офіційній декларації 4256 одиниць біткойна, що на момент складання документа становило близько 60 млн доларів США. Понад 50 мільйонів гривень задекларованої братами готівки — дрібниця на кишенькові видатки, а колекція дорогих годинників та автопарк видних політичних діячів Урбанських — їм під стать, і навіть не варто згадування.