11 листопада 2018 року на «виборах» Пасечника та Пушилина була лише одна інтрига: чи вгадав голова СБУ України переможні показники безальтернативних ставленників Кремля. Виявилося — ні: обом намалювали навіть більше, ніж Путіну в РФ. За версією політтехнологів кремлівця Суркова, відомих за прізвиськами «Чайка» та «Патріот», активність виборців у «ЛДНР» перевалила за 80%. Про «перемогу» Леоніда Пасечника «ЗМІ ЛНР» повідомили до завершення голосування. А «ЦВК ДНР» витримала паузу: офіційно главаря Дениса Пушилина оголосили 14 листопада. На стоп-кадрі — главара «ЛНР» Леоніда Пасечника вже в середині дня «виборів» не називали в титрах кандидатом та виконуючим обов'язки. «Я проголосував за інтеграцію з Росією», — сказав «голова республіки».
Як все відбулося: яйця, вибух на з'їзді та повернення в дев'яності
Передвиборча агітація в «республіках» проходила в дусі культу особистостей — Донецьк та Луганськ залепили великими портретами Пушилина та Пасечника. «ЗМІ республік» цілодобово мовили про підвищення надоїв з натяками на чутливе керівництво «вождів». «Уряд «ДНР», оновлений після вбивства Захарченка та відсторонення його правої руки Тимофеєва, заради піару знизив акциз на ГСМ, завдяки чому під час «виборів» бензин подешевшав на 4 рублі.
Атракціоном небувалої щедрості виглядала остання сесія потішного «парламенту»: наприклад, за пропозицією Пушилина звільнили від ліцензування представників найвигідніших у «ДНР» професій — риелторів та перевізників. Одним словом, спокушали виборця всіма способами. Першим, хто прийшов на вибори, сулили: у Луганську — пакети мобільного оператора «Лугаком», у Донецьку — 50 рублів на рахунок місцевого «Фенікса». Людей старшого покоління привертали безплатними чаюваннями на дільницях та торгівлею за зниженими цінами. Наприклад, у вотчині Пасечника м. Стаханові яйця давали по 35 рублів за десяток (по одному десятку в руки).
А молодь залучали танцювальним роліком, який став предметом насмішок: https://www.youtube.com/watch? v=p7Nu6rZSY0g Продукти, за даними колишнього луганчанина Дмитра Снігірьова, доставили за пару тижнів до «виборів» гуманітарними конвоями і взагалі могли б розповсюджувати безплатно, але пожадібничали. Реальну явку Снігірьов оцінює в 20—25%. Багато хто відмовився йти, оскільки переможець був відомий заздалегідь. Під Пасечника в «ЛНР» цілий рік чистили конкурентів, однак на всякий випадок переконали зняти кандидатуру директора ліквідно-горілчаного заводу Леоніда Держака, якого вважали суперником. У Пушилина, який ще менш популярний, ніж Захарченко, конкурентів було б більше, але «ЦВК Донецької республіки» не допустила до участі жодного. Щоб відвадити екс-«міністра оборони ДНР» Ігора Хакимзянова, був влаштований вибух — прямо на з'їзді комуністів, які його висунули. На місце події не приїхали місцеві «силовики», хоча постраждали четверо, і одна жінка опинилася в важкому стані.
Зато «ЗМІ ДНР» заочно звинуватили Хакимзянова в інсценуванні: https://www.youtube.com/watch? v=Kwagp0AKNi4 Ідеологу проекту «ДНР» Андрію Пургіну не дали брати участь у «виборах», відмовивши в «громадянстві ДНР». Через це він заявив: «Жителі «ДНР» почули себе зайвими на цьому «святі життя» (про «вибори»). Самопроголошеного екс-«губернатора» Павла Губарева зареєстрували, але потім виключили з числа кандидатів, забракувавши частину зібраних на його підтримку підписів. Відсутність гучних заяв породила чутки, що Губарев домовився з Пушилиним. Але є й інша версія: Губарева залякали, арештувавши його дружину, після чого сім'ї довелося втекти з Донецька. А главара «Сходу» Олександра Ходаковського, якого вважали найсильнішим противником Пушилина, просто не впустили в «ДНР». «Вітаю новий склад народної ради зі стабільним робочим місцем та високою зарплатою. Правила цієї привілеї: уважно слухати команду на піднімання рук та швидко реагувати. До наступних виборів Донецький завод протезування обіцяє вузол «рука-плече», щоб замінити депутатський склад», — написав Ходаковський про новий «парламент ДНР», який обрали 11 листопада разом із «главою республіки».
Щоб надати фальшивим виборам пристойний вигляд, Росія відправила в Донецьк та Луганськ близько сотні комуністів, артистів та політиків другого ешелону з усіх кінців світу. Серед «міжнародних спостерігачів» були помічені: студент із Йемену, який навчається в РФ, «спостерігач від Чилі», який воював у складі «армії Новоросії», регулярно відвідує окупований Крим та виправдовує анексію Костас Ісіхос, громадянка Болгарії Асія Зуан, яка працює на пропагандистському каналі news-front, та режисер-невдаха з Фінляндії Янус Путконен, який називає себе другом Путіна. На стоп-кадрі — уродженець Фінляндії, а нині житель «ДНР» Янус Путконен, творець пропагандистського інформагентства. Запрошені «зірки» намагалися, як могли — поспішаючи заявити, що США не повинні совати ніс у справи «незалежної держави Луганська республіка», а Європі треба «поучитися демократії у «ДНР».
Але розчарованих прихильників «російської весни» все це не обманило. «Регрес очевидний. З 2014 року ми зробили стрибок у 1994-й. Так і чекаю, що ваучери почнуть роздавати. Символом 90-х поряд із МММ була секта «Біле братство» з її одіозним лідером Марією Деві Христос (уродженкою Донбасу Мариною Цвігун). Діяльність сьогоднішніх кураторів та «влади» Донбасу дуже нагадує художества ББ. Мантри-обіцянки, непогрішимість «вождя», нетерпимість, міцно зомбована стая, ГБ-шна «крівля», збожеволілий народ, що спостерігає, як група лохотронщиків закривається в нашому домі та збирається спалити його дощенту», — написав один із популярних донецьких блогерів (джерело: https://www.facebook.com/photo.php? fbid=1089408144559035&set=a.297923373707520&type=3&theater А інший донецький публіцист з числа колишніх «ополченців» зробив прогноз, що Денис Пушилин буде будувати той же «Бандитський Паханат», який розпочали попередники. «Вони й далі хочуть рвати наш регіон, гробити індустріальний сектор, гнобити людей та запускати руку в російські дотації», — вважає блогер (джерело: https://www.facebook.com/tiniansky/posts/337112117076076 На картинці — новоявлений «вождь ДНР» Денис Пушилин у представленні жителя Донецька.
А ще місцеві з глумом називають його Пенісом Душиліним.
«Розводила» Пушилин та його партнер Льоня Голубков
Головна причина, чому Пушилин не користується повагою в «республіці» — його зв'язок із лохотроном. Хоча під час «виборів» пропагандисти почали описувати Дениса як хороброго спецназівця, не секрет, що в бойових діях він не брав участі. Під час Майдану він жив та працював у Києві — розвивав український філіал «МММ». А в останні три роки був непомітний всередину «ДНР», формально беручи участь у переговорах у Мінську. 37-річний Денис Пушилин почав працювати у фінансовій піраміді щонайменше за три роки до війни. Як тренер їздив по РФ та Криму — розповідав, як правильно окучувати лопухів. А, треба зазначити, що спочатку «МММ» асоціювалася з КГБ. Ця офіційна піраміда була заснована ще в Радянському союзі, і досі загадка — куди подалися мільярди, коли афера лопнула (щонайменше у її творця Сергія Мавроді нічого не знайшли). На стоп-кадрі — аферист Пушилин у компанії «не халявщика, а партнера» Льоні Голубкова в 2012 році закликав скинутися на якийсь «високодуховний проект».
У 2013 році Денис Пушилин зареєстрував партію «Ми маємо мету» (МММ) у Києві та спробував проникнути до Верховної Ради України. Ось тут на відео цей кандидат залучає киян халявою: На політичному плані партія Пушилина пропонувала відновити союз слов'янських держав. На з'їзді «МММ» Пушилин говорив, що немає різниці між Україною, Росією та Беларуссю. Але провалив кампанію: набрав аж 77 голосів у своєму окрузі. Підтвердженням зв'язку Пушилина з ФСБ, мабуть, можна вважати його несподіване появу в Слов'янську разом із Гіркіним. За словами першого «прем'єра «ДНР» Олександра Бородая, Пушилина опікував особисто ФСБшник Гіркін. До «романтиків революції» Пушилин навряд чи належав — скоріше розглядав «ДНР» як максимально великий лохотрон та короткий шлях до збагачення. На наступному відео цей професійний шахрай пропонує виплачувати зарплату гордим жителям «молодої республіки» в… «маврах». «Коли отримаю гроші, по любому поділюся успіхом із близькими та знайомими» — обіцяв Пушилин соратникам: Але найближчим його соратникам у «республіці», як кажуть, не пощастило: 07.06.14 на б. Пушкіна в Донецьку був розстріляний помічник Пушилина Максим Петрухін. А 13.06.14, всього в сотні метрів, біля будівлі ОДА був підірваний автомобіль із трьома колегами Пушилина: якимись Річардом, Боснійцем та Захаром:
Розслідуванням «ОРД» було встановлено, що Пушилин заробляв на поставках вугілля в Україну. Коксове вугілля шахти «Краснолиманська» (на підконтрольній території) реалізовували в 2016 році через фірму-прокладку під назвою «Андерсон груп». Ця фірма опинилася в секретному списку підприємств, які отримали від Кабміну право поставляти вугілля з «ДНР» і була зареєстрована за однією адресою з партією Дениса Пушилина: вул. Княжий затон 9-а, офіс 369 (докладніше тут: /2016/06/12/kontrabanda-v-zakone-druzya-pushilina-v-sekretnom-spiske-predpriyatij-imeyuschih-pravo-pokupat-ugol-u-l-dnr/ Втім, екс-«міністр культури ДНР» Юрій Лекстутес, який здався на милість СБУ, впевнений, що Пушилин та його макіївські родичі досі роблять бізнес на скупці вугілля в «республіці». Крім того, Лекстутес натякає, що Пушилин крадькома присвоює гроші за допомогою т.зв. «Російського центру» (цей «Центр» організує в Донецьку концерти російських «зірок»). І радить перевірити підпорядкований йому «Фонд Возз'єднання Донбасу» (зареєстрований у Москві), через який прогоняються багатозначні суми ( https://www.facebook.com/photo.php? fbid=2077038919273839&set=a.1379788505665554&type=3&theater
СБУшник Пасечник та «Армія Південного сходу»
48-річному Леоніду Пасечнику в Україні вдалося дослужитися до полковника СБУ. Його позивний «Магадан» нагадує Пасечнику дитинство, яке він провів на північному сході РФ. Пасечник займав посаду начальника підрозділу з боротьби з контрабандою головного відділу «К» Управління СБУ у Луганській області, коли в його кар'єрі сталася подія, яка принесла медаль та славу. «Пасечник був завербований ФСБ більше 10 років тому. Коли в 2006 році він затримав в «Ізварино» при переміщенні на територію РФ 2 млн. доларів, це була операція ФСБ – їм треба було створити образ принципового чекіста та просунути його по службі», — розповів «ОРД» луганчанин Дмитро Снігірьов (про Снігірьова ми теж писали: /2016/05/17/chechenskaya-shema-na-luganschine-kak-pilyat-byudzhetnyie-babki-na-vosstanovlenii-ohvachennogo-vojnoj-regiona/ Громадська ініціатива «Праве діло», співголовою якої є Снігірьов, розбиралася в тій давній історії.
І з'ясувала, що растиражована версія легенди розходиться з фактами. «Гроші належали Олександру Єфремову (у 2006 році — народному депутату від ПР — прим.ред). Сам Пасечник у момент затримання доларів не присутствував, їх знайшли не відразу, а лише з другої спроби. Вже коли почали оформляти контрабанду, підїхав Пасечник. А чуть пізніше рішенням суду ці гроші були повернені власнику. Тобто: позичили у Єфремова ненадовго, щоб підсвітити Пасечника. Москва готувала його та проштовхувала по службі. Ще до війни я звертав на це увагу, за що отримував від чекістів по голові», — впевнений Снігірьов. За даними нашого джерела, Пасечник контролював кордон з РФ на території Луганщини та сидів на потоках контрабанди. «Його людиною є Олександр Гайдей («козак» зі Свердловська, про якого ми писали: /2016/08/07/kasyanov-gajdej-shmalts-koval-ahmetov-kak-v-luganskom-prigraniche-prodavali-rodinu–rasskaz-stepovoj/ ). Його куратором був той, хто втік до Москви, голова служби зовнішньої розвідки Григорій Ільяшов. А контрабанду Пасечник контролює й досі, причому на територію України теж.
Пам'ятаєте історію 2015 року, коли борець із контрабандою Галущенко (убитий волонтер Ендрю) затримав сумки із золотом із ровеньківського заводу «Агат» (про золоту контрабанду з «ЛНР» ми теж розповідали: /2018/03/13/eks-zamministra-yurij-zyukov-i-krovavyij-ugol-lnr/ ). Це було золото Пасечника, — вважає Дмитро Снігірьов. З відділу «К» майбутнього главара «ЛНР» направили командувати СБУ в м. Стаханові, де він і залишався аж до «російської весни». Судячи з результату, був тіньовим організатором антиукраїнського руху на Луганщині, адже саме Стаханів став кузнею кадрів для «Армії південного сходу» та «уряду ЛНР». Зі Стаханова Пасечник відкрито перейшов на службу РФ як «міністр держбезпеки ЛНР». Стахановські главари «Армії південного сходу» Олексій Рельке та Валерій Болотов у захопленому ними будинку СБУ Луганської області. Їхнім спільником був СБУшник за прізвиськом «Магадан». Розповідь Снігірьова пояснює впевненість, з якою Пасечник тримався в «ЛНР», по суті — не підкоряючись Плотницькому. У жовтні 2015 року той тимчасово відсторонив Пасечника від виконання обов'язків.
А в листопаді минулого року в «ЛНР» сталася справжня путч, внаслідок якої Пасечник зайняв місце Плотницького. Але народу «республіки» пояснили, що причина відставки Плотницького — «проблеми зі здоров'ям, пов'язані з контузією та бойовими травмами» (Плотницький не брав участі ні в яких боях). Помічник Президента РФ Сурков, на думку Снігірьова, відпрацьовує абхазький та південноосетинський сценарій — коли ФСБшні кадри стають керівниками, втілюючи «сильну руку». Однак чому ж у Донецьку РФ віддала перевагу Пушилину перед іншим «лицарем плаща та кинджала», який з 1 березня 2014 року командував «російською весною», поєднуючи цю діяльність із роботою в СБУ? Йдеться про Ходаковського — його багато хто розглядав як спадкоємця та все літо він обивав пороги московських кабінетів у пошуках підтримки. «Ходаковському Москва не довіряє. Є суперечлива інформація про нього. І проблема не лише в його зв'язках із Ахметовим. Інша справа Пушилин — не знайти в нинішній еліті людину більш послухняну. Та ж якість — виконавчість — характеризує й Леоніда Пасечника», — поділився з ОРД джерело, близьке до «керівництва республіки».
Кінець Мінська, приреченість «республік», козир у руках Порошенка
Ще в серпні Кремль обговорював можливість скасування «виборів», при цьому тиснув на Україну щодо продовження «особливого статусу». Крім того, Росія погрожувала визнанням «республік». Врешті-решт Україна 4 жовтня продовжила ще на рік т.зв. особливий статус «ОРДЛО», за та проти якого було зламано багато списів (10 жовтня закінчувалася дія закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»). Таким чином, як уже відзначили на Заході, Україна підтвердила свою прихильність Мінським угодам. А Росія — ні. 13 листопада у Вільнюсі під час Міжпарламентської асамблеї Польщі, Литви та України в спеціальній резолюції «вибори» в «ЛДНР» були названі «свавіллям Росії та проявом її окупаційної сили». Найяскравішою була промова спікера Сейму Польщі Станіслава Карчевського: «Будь-яке посягання на незалежність та територіальну цілісність України, які є непорушними, є посяганням і на нашу власну безпеку (Литви та Польщі)». США, Франція, Великобританія, Швеція, Нідерланди та Польща на засіданні Ради Безпеки ООН ще до «виборів» у самопроголошених республіках назвали їх незаконними.
А 8 листопада, презентуючи нові санкції, устами спецпредставника з України Курта Волкера США вперше на офіційному рівні визнали: РФ несе повну відповідальність за те, що відбувається на окупованій частині Донбасу, включаючи жертви серед цивільного населення та долі переселенців (джерело: https://home.treasury.gov/news/press-releases/sm543. W-SC1nDnN0g.twitter ). З точки зору дипломатичного тиску на агресора це принциповий момент та серйозне доповнення до раніше прийнятого документа, в якому американці заявили, що ніколи не визнають Крим російським: https://www.state.gov/secretary/remarks/2018/07/284508.htm «Небезпеки від цих виборів нам ніякої. Для України це навіть вигідно, — вважає аналітик, політичний експерт «DemocracyHouse» Анатолій Октисюк. — Уряду України це дало можливість заявити, що РФ розірвала Мінські угоди. Ці «вибори», благословлені РФ — кінець Мінська та козир у руки Порошенка». Видимість «всенародної підтримки» Пушилина та Пасечника потрібна Кремлю для розмов на тему легалізації «республік».
«Якби на недавньому засіданні Ради Безпеки ООН росіянам вдалося вивести на трибуну «голову ЦВК ЛНР» Олену Кравченко, яку москалі привезли на засідання, це було б по суті визнанням цих утворень. Не випадково перед цими «виборами» вийшов із пропозицією білоруський «батька»: «А давайте ми будемо здійснювати контроль на російсько-українському кордоні та супроводжувати проведення виборів на Донбасі, виходячи з розуміння того, що ці регіони є частиною України?». Так Москва підкинула ще одну пропозицію. І тут не зовсім доречно Порошенко заявив, що на сто відсотків довіряє Лукашенку (ці слова Президент висловив за кілька днів до того, як Лукашенко запропонував білоруських «миротворців» — прим.ред), — ділиться думками Дмитро Снігірьов. І якби 11 листопада в Парижі (де в символічний День перемир'я зібралися 70 світових лідерів) Путіна посадили поруч із Трампом, у нього була б можливість використати «високу активність виборців у ЛДНР» як власний козир у застільній розмові з Президентом США. Однак у Путіна не було такої можливості.
Зато Порошенку вдалося переговорити в Парижі з господарем зустрічі Президентом Макроном та фрау Меркель на тему фальшивого волевиявлення. І як повідомляють західні ЗМІ, вони їх оцінили по достоїнству: як такі, що порушують зобов'язання РФ, взяті в Мінську, що йдуть врозріз із декларацією «нормандської четвірки», стандартами ОБСЄ та українським законодавством. РашаЗМІ талдичать суркову методичку про те, що «вибори» не суперечать Мінську, «оскільки не є місцевими» — як ніби Донецьк та Луганськ не регіони України (у Мінських угодах вони згадуються як окремі райони Донецької та Луганської областей), а справжні держави. Але цей тезис годиться лише для довірливих телеглядачів. «Фальшиві вибори на окупованих територіях Донецької та Луганської областей — це сигнал загострення ситуації, яке ініціює Російська Федерація, — вважає Станіслав Федорчук, голова правління «Української народної ради Донеччини та Луганщини» (об'єднання патріотичних переселенців із Донбасу). — Виборчий аттракціон був спрямований на дві аудиторії: 1) країни ЄС та США, 2) населення окупованих територій.
Першій аудиторії Росія продемонструвала готовність діяти в односторонньому порядку (проводити вибори, референдуми — що завгодно) та не виконувати ніяких домовленостей. А для жителів окупованих територій фальшиві вибори — чергова пропагандистська та психологічна акція, яка демонструє абсолютну владу окупантів над людьми та захопленою землею. Окупацію РФ буде здійснювати руками «обраних», а насправді — посаджених Кремлем зрадників: Пушилина та Пасечника». Про наслідки для жителів «ЛДНР», мабуть, говорять заяви Пушилина та Пасечника, які обіцяють продовжувати курс, взятий попередниками. І водночас уникають різких та дурних заяв на кшталт «дійти до Києва» та «визволити Маріуполь та Слов'янськ». На скриншоті: про зникнення складів із вуглем (разом із вагонами), грошима, які випарувалися на закупівлю 11 000(!) голів породистого стада та інших наслідків «правління» Захарченка та Тимофеєва пише екс-«міністр». Порівняльна миролюбність перших висловлювань «лідерів» говорить про те, що поки Москва зайняла вичікувальну позицію (і чекає вона, як ми вже писали — результатів наступних виборів в Україні: /2018/11/11/piraty-azovskogo-morya-hodyat-pod-trikolorami_1/? page=4
З точки зору кримінальної діяльності колишніх главарів намір йти курсом попередників звучить двозначно. Адже й Плотницького, й Захарченка з Ташкентом погубила жадібність (хоча «народу ДНР» продовжують вішати локшину про те, що Захарченка підірвали українські спецслужби). «Грошові активи у валюті та рублях переводилися за офшорними схемами на рахунки закордонних банків, відправлялися готівкою в Росію та Іспанію. Розкрадено та привласнено понад 24 мільярди рублів. Куплені та перебували на стадії завершення будівництва 4 вілли з гектарами землі (по одній на кожного в кожній із країн) — 2 в Італії та 2 в Іспанії», — перелічує досягнення екс-«міністра» Тимофеєва-Ташкента та його приятеля Захарченка колишній «міністр культури» (докладніше: https://www.facebook.com/permalink.php? story_fbid=2076032842707780&id=100009032528815 Однак, здається, що Москва посилює контроль. Тепер усі грошові потоки з «ДНР» будуть спрямовані через «Зовнішторгсервіс» — структуру, зареєстровану в Південній Осетії для експорту-імпорту з окупованих територій.
І, як повідомляє «Нова газета» (РФ), відповідати за це вже призначений Суркових «прем'єр-міністр ДНР» Олександр Ананченко, а Пушилин буде лише номінальним главою «ДНР» без серйозного впливу (докладніше: https://www.novayagazeta.ru/articles/2018/11/12/78551-ukraine-plevat-da-i-nam-tozhe ). Таким чином, вигоду отримують Владислав Сурков та втікач-молодоолігарх Сергій Курченко, які пов'язані з «Зовнішторгсервісом». Курченко відразу після вбивства, за даними ЗМІ РФ, отримав низку великих активів — а саме: усі «держпідприємства», які раніше контролював Тимофеєв-Ташкент. І насамперед це стосується донбаського вугілля, на якому Тимофеєв заробляв через торговий дім «Вугілля Донбасу» (як діючий міністр енергетики України домовлявся з відстороненим «міністром доходів та зборів» Тимофеєвим про поставки антрациту, ми писали: /2017/03/12/institut-smotryaschih-ito-struktura-prezidenta-lider-shahterskogo-profsoyuza-nikolaj-volyinko/
А що до простих людей, які опинилися в окупації? Британське видання «Independent» написало: жителям сепаратистських регіонів запропонували на виборах сумнівну альтернативу: Росія або Росія. Але насправді інтеграцією з Росією в тому сенсі, як це розуміють її прихильники в Донецьку та Луганську, навіть не пахне. «Перспективи для народу Донбасу все ті ж — вимирання. Перспективи для нас — витримати, щоб це все на їхніх умовах нам не впхнули. Я проти миру на умовах Росії. Москва впевнена: продавить легалайз. А я впевнена — ні. Ось тоді буде цікаво: адже Росія не любить, коли щось йде не за її сценарієм. І за правилом російського дурня та «авось» не має запасного виходу. Тому після жорсткого неприйняття псевдовиборів в ОРДЛО ми побачимо у русских розгубленість та метання. Кремль переконав себе, що світ буде грати за його правилами. Ан ні», — говорить письменниця, правозахисниця та переселенка з окупованого Свердловська Олена Степова.
Штрихи, які демонструють трагікомічність проекту «Донецька та Луганська республіки»
*Влаштовуючи на окупованих територіях «вибори», Росія не визнає ні «республік» (на офіційному рівні РФ називає їх частиною України), ні результатів «виборів» (поки не визнала). Простий приклад: з «паспортами» т.зв. «ЛНР» та «ДНР» можна в'їхати на територію РФ, але лише в прикордонні регіони, з ними не можна укладати шлюб, здійснювати угоди тощо.
*Частина населення, яка підтримує «республіки», продовжує голосувати за приєднання до РФ. У той час як у самій РФ говорять про «самостійність» квазиутворень. Кінцева мета окупанта — змусити Київ вести прямі переговори з «главами республік» — виглядає все більш і більш утопічною.
*Відсторонюючи від управління за крадіжки Плотницького та Тимофеєва, РФ приймає обох із розпростертими обіймами, обидва чудово себе почувають у Москві разом із награбованими мільярдами рублів. Шоу має продовжуватися…
Татяна Заровна, «ОРД».