8 жовтня Національний суд Іспанії виправдав 17 фігурантів справи Тамбовсько-малишевської ОПГ, яких звинувачували в відмиванні грошей та створенні злочинного угруповання. Це рішення шокувало іспанську прокуратуру: суд довірив доповідям ФСБ Росії, поданим захистом, і проігнорував навіть той факт, що двоє з обвинувачених визнали свою вину (рішення суду може бути оскаржено). Тим часом The Insider вивчив понад тисячу телефонних перехоплень, які виявилися в матеріалах справи. З них випливає, що «авторитетні підприємці» мали найтісніші зв'язки з найближчим оточенням Володимира Путіна.
Прослухи та вирок показали, що лідер тамбовців Геннадій Петров був засновником і власником великого пакета акцій банку «Росія», де Путін з гордістю відкрив свій зарплатний рахунок. Призначення близького знайомого Петрова — Олександра Бастрикіна — головою Слідчого комітету було забезпечено завдяки контактам лідера Тамбовсько-Малишевської ОПГ і було радісно сприйнято в криміналітеті. Петров надавав Бастрикіну протекцію, а після його призначення допомагав знайти приміщення. Люди Петрова підтримували тісні стосунки з Германом Грефом, якого в розмовах іноді називали просто «Гера». Греф, зі свого боку, запрошував людей Петрова на святкування «Ощадбанку». Петров підтримував тісні стосунки з Зубковим (на той час прем'єр-міністром) і Сердюковим (на той час — міністром оборони). Передбачається, що саме через них він просував призначення в силові відомства. Сердюкова він навіть запрошував на своє день народження. Як з'ясувалося, міністр оборони в знак дружби подарував лідеру тамбовців саблю.
В Іспанії справа «Тамбовсько-малишевської ОПГ», розпочата в 2008 році, отримала назву «Трійка». Під «Трійкою» розуміються Геннадій Петров, Олександр Малишев та Сергій Кузьмін, яких прокурори називають главарями злочинного угруповання. Самі лідери перед судом не постали: Кузьміна не вдалося арештувати (він спізнився на рейс, тому що напився в аеропорту), Петрова після півтора років у в'язниці ненадовго відпустили в Росію, і він не повернувся, як і Малишев, який нібито страждає психічним розладом.
Разом з ними в розшуку опинилися також Ілля Трабер (на якого, за словами адвоката Трабера, у 90-х роках працював сам Володимир Путін) та син Геннадія Петрова Антон. Всього за цією справою звинувачення були висунуті 26 підсудимим, з яких справи 17-ти розглядалися в межах цього судового процесу.
У прес-релізі Національного суду Іспанії щодо вироку по справі «Трійки» йдеться, що «дуже дивні» та «неекономічні» інвестиції, інкриміновані 17-ти підсудимим, ще не означають злочину відмивання грошей, якщо не доведено походження коштів, пов'язане зі злочинною діяльністю. Під «неекономічними» інвестиціями розуміється 50 млн євро з офшорів Панами, Ліберії, Ліхтенштейна, які співробітники та родичі «Трійки» вкладали в Іспанії, а потім виводили в Росію. Принаймні в одному випадку переведення було заблоковано банком як підозріла операція, а обвинувачені Леонід Хазин та Михайло Ребо визнали відмивання грошей від злочинної діяльності для Сергія Кузьміна та Олександра Малишева відповідно. Однак суд вирішив, що вони не знали точно, від якої саме діяльності походили гроші, що дозволяє їм не довіряти та повністю виправдати їх.
З тексту вироку, опублікованого на сайті судових рішень Іспанії, випливає, що суддів не вразили ні показання захищеного свідка про рекет з боку «тамбовсько-малишевської ОПГ», ні виступи експертів — іспанських поліцейських та агентів спецслужб — про російську мафію та корупцію в російському правосуддя, ні документи з правоохоронних органів Швейцарії про «тамбовсько-малишевську ОПГ», названі «неконкретними». Натомість судді висловили довіру Доповіді ФСБ Росії від 29 січня 2009 року, де йдеться, що «ФСБ не має інформації про те, що Геннадій Петров належав до «тамбовсько-малишевської ОПГ», а також до повідомлення УФСБ по Санкт-Петербургу про те, що жодних розслідувань щодо Петрова не ведеться.
На думку колегії суддів на чолі з Анхелес Борейро, між обвинувачуваними співробітниками Геннадія Петрова не було «ніякого зв'язку, крім того, що всі вони з Росії та займалися інвестиціями». Тамбовська та Малишевська ОПГ все ж існують, вважає суд, але Петров не має до неї відношення, оскільки він був виправданий по справі про створення ОПГ у Петербурзі в 1995 році.
Цікаво, що у вироку 2018 року докладно описано, що на суді в Петербурзі в 1995 році свідок Беліков відмовився від своїх показань, хоча під час слідства заявив, що двоє учасників банди доставили його безпосередньо до Петрова та Малишева (в офіс СП «Петродин» на Кам'яному острові) і в їхній присутності вимагали 100 000 рублів щомісяця. Однак на суді в Росії Беліков раптово заявив, що його викрадачі «представили йому інших людей, яких видали за Петрова та Малишева», а доказами супротивного іспанський суд «не розпоряджається».
Одним із доказів відмивання грошей могло б бути те, що обвинувачені жили не за своїми можливостями і не приховували це. На Майорці Петров проживав у величезній віллі з кам'яними левами та видом на море, володів яхтами, їздив на машині з відкритим верхом, подарував дружині на річницю весілля куртку з крокодилячої шкіри за 62 тис. євро, яких у світі всього три штуки. Однак і цьому знайшлося пояснення. Іспанський суд встановив кілька легальних компаній, які, на думку суду, пояснюють походження багатства Петрова в Іспанії. Це, наприклад, «СП Петродин».
Правда, всіх деталей діяльності «Петродина» суд не наводить. Але The Insider вже раніше писав про цю компанію. СП «Петродин» — це фірма, яка в 90-х роках займалася «муніципальним казино» у Петербурзі, розпорядження про які підписав Володимир Путін. Її шведсько-японський співвласник раніше заявив The Insider, що гроші на хабар петербурзькому «правосуддю» від Геннадія Петрова в Петербурзі в 1994 році зібрали навіть з нього, що дозволило Петрову вийти з в'язниці. Чесна компанія «Петродин» не платила податки, що визнав сам Володимир Путін у книзі «Розмови від першої особи» (нині видалена з сайту Кремля), коментуючи свою ініціативу щодо створення муніципальних казино. Згідно зі збереженими фото, «муніципальне казино» Геннадія Петрова було невеликим і, за всією вірогідністю, служило іншим цілям, ніж «залученню іноземних туристів», про що заявляв Путін журналістам у момент його створення. Один із найпоширеніших методів відмивання грошей — шахрайство з звітністю щодо кількості столів казино. При цьому, згідно з реєстраційними даними компанії, «Петродин» взагалі мав займатися консалтингом.
Тим часом колегія суддів також докоряла прокуратурі Іспанії в тому, що вона заперечувала проти неодноразових прохань Генпрокуратури РФ передати справу на слідство в Росію відповідно до Страсбурзької конвенції про передачу кримінальних справ від 1972 року, а це нібито дозволило б точно встановити походження коштів, інкримінованих підсудимим. При цьому суддя не могла не пам'ятати про те, що раніше подібний прецедент уже був: справа Олега Дерипаски та Іскандера Махмудова про відмивання грошей структурою Уральської гірничо-металургійної компанії, виділена в окреме провадження в Іспанії, дійсно була передана за запитом Генпрокуратури в Росію іспанським суддею Фернандо Андреу «на краще слідство», і більше про долю справи нічого не відомо. За інформацією The Insider з кількох джерел, суддя Національного суду Фернандо Андреу, який поховав справу Дерипаски, зустрічався з нині покійним заступником Генпрокурора РФ Саакомом Карапетяном у Москві в листопаді 2017 року. При цьому офіційно жодних справ, пов'язаних з Росією, Андреу в цей час не вів.
У розпорядженні The Insider виявилися тисячі розмов Геннадія Петрова з колегами, у тому числі нині ув'язненими, родичами та друзями. Іспанському суду з них, а точніше, з деяких, заслуханих у суді, «нічого не зрозуміло», йдеться у вироку. Спеціальній Антикорупційній прокуратурі Іспанії не вдалося довести в суді «торгівлю зв'язками», які вменяли Петрову через депутата Державної думи Владислава Резника — послуги з організації призначень у російські силові відомства та міністерства.
У першій частині розслідування наводяться кілька телефонних перехоплень Петрова, які найнаочніше демонструють його зв'язки як з кремлівським керівництвом, так і з організованою злочинністю.
Геннадій Петров та Юрій Ковальчук були засновниками банку, де Путін зберігає зарплату. Геннадій Петров у вироку іспанського суду значиться акціонером «Балтійської будівельної компанії» та понад десяти інших фірм, але найцікавіше — засновником і з 1992 по 2003 рік власником 27% акцій банку «Росія», відомого також як «банк друзів Путіна». Невипадково Володимир Путін, після того як банк став об'єктом санкцій, заявив, що переводить у цей банк свій зарплатний рахунок. У липні 2011 року Федеральна служба з фінансових ринків Росії дозволила Банку «Росія» не публікувати дані про суттєві зміни своїх активів та прибутку, а також зміни в складі акціонерів.
Ще одним засновником також був інший виправданий підсудимий по справі про відмивання грошей Владислав Резник (нині депутат Державної думи), довгий час залишався членом ради директорів Банку, згідно з його власними показаннями та перевіркою МВС РФ, результати якої також були представлені іспанському суду та потрапили у виправдувальний вирок. Визначаючи частку Петрова в банку «Росія», суд посилався на доповідь правоохоронних органів Іспанії від 2009 року, яка, у свою чергу, спиралася на документи, отримані під час слідчих дій щодо членів передбачуваної групування при обшуках та прослуховуваннях. Раніше Петров, як і Сергій Кузьмін, вважалися миноритаріями Банку «Росія» з 2,2% акцій. Однак вони володіли акціями не лише безпосередньо як фізичні особи, але й через афільовані компанії.
Юрій Ковальчук — друг Володимира Путіна та Геннадія Петрова. Петров не просто власник акцій. Згідно з перехопленням від 2 серпня 2007 року, у нього були дуже хороші стосунки з Юрою Ковальчуком (нині головний акціонер банку «Росія»). У той день син Петрова (Антон) скаржиться батькові, що «Савельєв не виконує свої зобов'язання, перерахунок у них там» (очевидно, йдеться про видачу та реструктуризацію кредитів банком «Санкт-Петербург», де головою правління є Олександр Савельєв). У відповідь Геннадій Петров заявляє, що коли буде в Москві, спробує поновити стосунки з Юрою Ковальчуком, з яким раніше вони були дуже хорошими друзями.
Також у Петрова відбулася розмова з деяким Дмитром щодо призначення своєї людини (деякої Ольги Олександрівни) в Газенергопромбанк (з 2010 року поглинутий банком «Росія»). «Це чисто газпромівський банк. Вони завели туди всі активи міжрегіонгазу, Ген, і всю генерацію, і теплову, і енергетичну. Робив це Міллер суто для цього. Якщо цей банк буде сидіти реально на цьому бізнесі Газпрому на генерації та на міжрегіоні, це не найгірший варіант, Ген, ти ж розумієш. Інша справа рівень Ходурського не високий… Туди в минулому році на 50% увійшов Юра», пояснює собесідник Петрова. Петров зрозумів натяк на «Юру»: «Я все одно приїжджаю і так чи інакше з ним побачусь. Ми домовилися 15-го позвонити, 15-го 16-го побачитися… Я можу через Юру. Звести їх треба в будь-якому разі обов'язково».
Дмитро: «А крім того, ти розумієш, що він може її з Газенергопромбанка забрати назад в ГПБ, коли буде там реформацію свою робити… Я вважаю, що їй до твого приїзду, твоїх зустрічей ніяких рішень вживати не треба». «Не треба», погоджується Петров. Дмитро продовжує: «До мене заїжджав Олександр Дмитрійович, ну ти розумієш, про кого я говорю, а він же близький, а там у первинній ситуації Дмитро Анатолійович брав участь. Він мене запитав «треба чи ні»? Але спочатку, грубо кажучи, нам самим треба визначитися. Плюс, є ще такий чоловік Андросов. Ти знаєш, яку він зараз роль грає?» Петров: «Ні, не чув навіть, чесно кажучи». Дмитро: «Це колишній перший заступник Грефа. Права рука Грефа в МЕРТі. А зараз він начальник апарату ВВ. Він виконує роль Ігоря, тільки в уряді. Усік, про що я говорю?.. І плюс він у дуже близьких, довірчих стосунках з Германом. Тобто, у нас на Германа два виходи: Слава і він». «Так-так. Тільки через одного треба. Через двох це вже не вийде», говорить Петров. «Ну, це мішанина вийде», погоджується Дмитро. «Так-так. І він неадекватно реагує відразу», говорить Петров і розривається сміхом.
Також Петров «вирішує питання» щодо кредитів банку «Росія». Наприклад, 2 липня 2007 року Петров обговорює кредит розміром 10 млн євро, який банк «Росія» видав компанії «Ультра». Підприємець Михайло Миронов, партнер «Ультри», збирається піти на прийом до Михайла Клішина, генерального директора банку «Росія», і боїться, що борг почнуть вимагати й з нього, як з колишнього партнера. З Петровим Михайло Миронов радиться, що йому відповідати щодо боргу. Петров радить наполягти на тому, щоб директор «Ультри» сам вийшов на зв'язок з Клішиним.
Сам Михайло Миронов спілкується з Петровим досить часто щодо будівництва об'єктів у Петербурзі, дозволів, деяких часток або хабарів владі («нехай скажуть, скільки хочуть») та запобігання проблемам. Так, 3 серпня 2007 року він дзвонить Петрову в паніці й повідомляє, що ОМОН проводить у його офісі обшук. Петров рекомендує не хвилюватися, їхати в офіс і перезвонити йому на Майорку. Ситуація Миронова розв'язується — це було якесь непорозуміння, і в результаті деякий «головний по Питеру» особисто вибачився перед Петровим, про що сам Петров повідомляє своєму синові Антону. Тепер Миронову потрібен «начальник служби безпеки, який реально може працювати». «Я зараз у діючих запитаю, кого посоветують», говорить Петров. У результаті Петров перезвонює й радить Миронову прийняти на роботу в службу безпеки свого знайомого Юрія Бритикова з УБЕП, і Миронов погоджується.
Петров та Герман Греф. «Скажу, б***, ти на човні катався? Ось привіт отримай і частку не забудь!» Петров запрошував на день народження «Ощадбанку» діючу в інтересах Петрова людину Наіля Малютина, на той час генерального директора Фінансової лізингової компанії (ФЛК), про що сам Малютин доповідає Петрову. Сьогодні Малютин сидить за шахрайство та організацію вбивства свого партнера Андрія Бурлакова в 2011 році. Слідство вважає, що вбивство здійснила знаменита банда Джако Кровавого, він же Аслан Гагієв, він же Сергій Морозов. І, до речі, Джако також фігурує в перехопленнях.
Крім того, Греф тісно спілкувався з іншим підсудимим, правою рукою Петрова, депутатом Державної думи від партії «Єдина Росія» Владиславом Резником. 29 червня 2007 року Резник дзвонить Петрову й скаржиться, що Герман медлить з призначеннями — «не говорить ні», але при цьому вже взяв троїх. Петров рекомендує позвонити Герману й суворо запитати — нехай скаже, «так чи ні».
Ось як це виглядає в цитатах. 1 листопада 2007 року. Наіль Малютин: «Геннадій Василійович, як ви? … Щоб ви були в курсі: вчора я був у Федорова, це в ОАК (Об'єднана авіабудівна корпорація), ми вже проекти постанови та указу написали. Там Левітін підтримав, Іванов Сергій Борисович одобрив, і ось ми зараз готуємо документи вже на вихід туди… У нас як би одне питання. Я вважаю, що не треба нічого просити, ніяких тем, крім однієї. Треба завести Федорова туди до нього, щоб він розумів, що може на нього спертися у разі. Коли той буде знати, що у нас є стосунки, що все прокладено, він, природно, ні вліво, ні вправо, він же не самогубець. І нам буде легше вирішувати всі питання». Петров: «Це все зрозуміло, все проговорили, я чекаю відповіді». Малютин: «Я просто інформую, ви повинні знати останні новини, інакше будь-які невідповідності можуть показати, що ви не в матеріалі, а це неправильно. Ви кермовий обозу, а ми тільки снаряди подавати. Я — протирати… Ваш друг, Греф, запросив на банкет 12 листопада на честь 166-річчя Ощадбанку».
Петров: «20-го тільки він приступить». Малютин: «Вже запросив, 12-го. Піду йому привіт передам від вас». Петров: «Передай палаючий». Малютин: «Скажу, б***, ти на човні катався? Катався. Ось привіт отримай і частку не забудь!» (Сміються).
Петров та Сечин. «Не варто його просити, він сам все заберу» Малютин, діючий в інтересах Геннадія Петрова, планує зустрітися з «Ігором Іванович» і просить інструкцій. Петров у розмові спочатку не розуміє, з яким саме Ігором Іванович, і в результаті Малютин уточнює: «так з Сечиним». Однак Петров та Малютин сумніваються, чи варто звертатися з проханнями до Сечина, оскільки «він сам все заберу». При цьому «забрати можуть у будь-якому разі», погоджуються собесідники. Малютин називає Сечина «Смотрящим» за суднобудуванням. Петров міг знати Сечина та його апетити ще з тих часів, коли той працював помічником Путіна в мерії Петербурга. А з іншим помічником Путіна в мерії, Віктором Іванов (на момент запису перехоплень — голова ФСКН), стосунки у Петрова склалися, схоже, краще.
Раніше Віктор Іванов розповідав, що головним «борцем з малишевськими» у Петербурзі був його заступник Микола Аулов. За дивним збігом обставин, після «успішної» боротьби з малишевськими, коли всі лідери були виправдані, Аулов виявляється одним із головних зв'язних Петрова, коли той переїхав в Іспанію. Петров оплачував телефон Аулова та навіть послуги його стоматолога. Аулов, судячи з перехоплень, спілкувався з Петровим майже кожен день.
27 червня 2007 року, наприкінці другого терміну Володимира Путіна, Аулов запитує у Петрова: «Які чутки ходять про зміни там вгорі — очікуються, не очікуються?» Петров відповідає: «Ніяких нюансів. За моєю інформацією мають бути зміни, але все залежить від однієї людини — самої головної. Бути чи не бути — все залежить від нього».
До речі, схоже, на Сечина все ж таки були виходи у Петрова. Один із них — Володимир Голубєв, відомий як «Бармалей». Це «авторитетний» підприємець, пов'язаний з «тамбовцями», якого вважають близьким до Сечина, і його часто згадують у перехопленнях. Про «Бармалея» пишуть як про торговця зв'язками, але люди Петрова, схоже, любили показати йому, що й самі не лапті. Так, в одній із розмов між Геннадієм Петровим та його сином Антоном син згадує, що бачив Малютина та Бурлакова у Бармалея. Вони хвалилися Бармалею, що Бурлаков перебуває в контакті з Медведєвим щодо верфей Aker (пізніше Wadan Yards).
Петров, Зубков, Сердюков. 19 липня 2007 року Петров святкував своє день народження в Москві. Серед запрошених — тільки найближчі. Ті, хто не зміг прийти особисто, перезвонювали з вибаченнями, як, наприклад, нині в розшуку «авторитет» Ілля Трабер. Він двічі позвонив з Іспанії й порекомендував Петрову знижувати активність, більше відпочивати, йти на пенсію. Серед запрошених — Анатолій Сердюков, на той час Міністр оборони, а нині — партнер Сергія Чемезова, індустріальний директор авіаційного кластера Державної корпорації «Ростех», та його тесть Віктор Зубков, на той час — прем'єр-міністр, а нині — Голова Ради директорів «Газпрома». У перехопленнях прем'єр зазвичай фігурує просто як тесть або Вітя, а міністра оборони називають «першим» або Толиком.
Приглашення Першому передають через його радника, Олексія Перця (у цьому випадку Перець — це не кличка). Ось як це приглашення виглядає в перехопленні: 3 липня 2007 року Антон Петров спілкується зі своїм батьком. Антон Петров: «Зараз зайшов Перець до Першого, повинен йому передати». «Щоб позвонив тобі?» Антон Петров: «Так. Ну він, кажуть, вже сам запитує у Перця щодо 19-го» (день народження Петрова). Геннадій Петров: «Ну так, Антоша. Треба його обов'язково з Юлею, це його дружина. І Болтай-ногу».
Стосунки між «Толиком» та Петровим склалися найдружніші. Сердюков навіть подарував авторитету саблю. Ось перехоплення від 1 серпня 2008 року: Геннадій Петров: Були у Толика з Сашенькою, потім заїхали до Лени. Антон Петров: Як там Толик? Дуже добре. Треба восьмого тобі приїхати, а дев'ятого до нього. я кажу, «я сам піду». Він каже «не треба, нехай Антон все пояснить, зайду до Віти або там до кого треба, і ми це питання вирішимо зараз»… Для цього треба скласти папір… Так папір вже готова. Ось. Значить все. Треба восьмого приїхати й дев'ятого з ним зустрітися. Щось купити ж треба? А що купити? Купи пляшку дуже хорошого коньяку, дочкам, дружині квіти. Він мені саблю подарив. (Сміх).
Звідки з'явилися такі зв'язки? Згідно з двома джерелами The Insider у Петербурзі, Анатолій Сердюков має давні зв'язки з «малишевськими». Одне з джерел — колишня помічниця депутата Марини Салье в Петросовіті Наталія Михайлова. За її словами, Сердюков з'являвся в будівлі Петросовіту «з золотим ланцюгом і в малиновому піджаку», і тому виникли підозри щодо його належності до ОПГ. Друге джерело в 90-х роках працювало в аеропорту Пулково, нині — в Торгово-промисловій палаті Петербурга. За його словами, «в 90-х Сердюков тренувався в «малишевському залі», входив у те, що ввічливо називали «малишевське рух». Був там на третіх ролях. Коли його затримали вже не в перший раз за незаконне носіння зброї, міліціонери посоветували йому не мозолити очі й наняти в офіційну структуру. І він потрапив до Зубкова в податкову службу й згодом одружився на його дочці, що забезпечило його кар'єру».
Зі свого боку, сам Зубков був головою Приозерської міськради до 1991 року (саме в Приозерському районі Ленінградської області пізніше виникне Кооператив «Озеро»), потім до 1993 року працював заступником Путіна в Комітеті з Зовнішніх зв'язків у мерії й після цього очолив податкову інспекцію по Санкт-Петербургу, причому зі скандалом: попередній керівник оспорював своє звільнення в суді. За спогадами співзасновника «Петродина» Кініті Камійасу, податкова служба в ті роки використовувалася для свавільних розправ над підприємцями. Саме за Зубкова податкова служба почала «мучити» бізнес, — стверджує у розмові з The Insider петербурзький підприємець Михайло Мокроусов, нині живе в еміграції в Європі.
Зв'язний Петрова Віктор Зубков на момент іспанського розслідування був прем'єр-міністром, нині займає посаду голови ради директорів Газпрома. У Сердюкова, колишнього міністра оборони, після невеликої публічної порки через справу Євгенії Василівської та «Оборонсервісу», теж все налагодилося, сьогодні він індустріальний директор авіаційного кластера Ростеха. Сердюков також є членом правління тієї самої Об'єднаної авіабудівної корпорації (ОАК), філіал якої — Фінансову лізингову компанію — раніше обанкротили представники, що діяли в інтересах Петрова, Наіль Малютин та Джако Кровавий.
Петров та Бастрикін: «Скажи, чоловік хороший, надійний, тато його знає». 22 червня 2007 року Петров розмовляє з Леонідом Христофоровим, одним із лідерів малишевської, двічі ув'язненим за вбивство (саме з пістолета Христофорова вбили Галину Старовойтову). Петров у цій розмові сумнівається, чи приймати деякі гроші «по вірменськи» — «На х** це потрібно». У цій же розмові він хвалиться: «Призначили людину. Пам'ятаєш, я тобі говорив? Так що все призначили. Дуже високо».
«Оо, добре», радіє Христофоров. Два авторитети раділи рішенню про призначення Олександра Бастрикіна головою Слідчого комітету. У той день, 22 червня 2007 року, Рада Федерації одобрила кандидатуру Бастрикіна на посаду голови Слідчого комітету. Обговоривши цю радісну подію, «бізнесмени» Петров та Христофоров переходять до своїх ділових питань. Правда, більше вони схожі на обговорення не ділових угод, а криміналітетних поборів. Христофоров: «я жуть напустив, вірменин кричить, куди передати 200 тисяч?» Петров: «ось сволота яка. Позвони Антону, тільки нехай не Антон сам забирає, а комусь скажи, нехай відносять».
І того ж дня вечором Петрову дзвонить генерал-майор міліції Микола Аулов (на той час начальник Головного управління МВС Росії по Центральному федеральному округу): «про Сашу чув, так? Все, призначили». «Добре, ялинки-палки», відповідає Петров. «Я ж був на дні народження у Ігоря, і це проговорили. Не по телефону», коментує Аулов. Потім обидва обговорюють інші теми, у тому числі пов'язані з банком «Росія», після чого Петров знову повертається до теми Бастрикіна: «Ну, цей-то задоволений, що призначили, все?»
Аулов: «Ой, як задоволений! Звичайно. Я зараз поїду до нього, ну щоб укріплювати…» Петров: «Ну, правильно!» Аулов: «І знаєш, ще добре що? Ось ці пропозиції, ну ти знаєш, по цьому, по сусідові?» Петров: «Так-так-так». Аулов: «Він однозначно сказав Я, каже, його це…Зрозуміло, що, так?» «Я зрозумів, так», відповідає Петров.
Сусід — це Володимир Кумарін (Барсуков), на той час лідер «тамбовців», колишній партнер та сусід Петрова по клітці сходів, з яким Петров розраховується. Аулов також уточнює, що вже сформована команда з 30-ти людей з розслідування проти Кумаріна. «Товку-то ніякого», коментує Петров. «Так все залежить від того, хто рішення приймає», виправдовується Аулов.
Через два місяці, 22 серпня 2007 року, Кумаріна арештували, і він досі перебуває в ув'язненні. Через чотири дні після арешту Петров довірливо ділиться з колегою Леонідом Христофоровим, що це сталося за розпорядженням «короля»: «Я що хотів сказати: по сусідові розпорядження короля конкретно». Христофоров не одразу розуміє, про що йдеться, і Петров уточнює: «По сусідові з Питера, вчора вечором мені дзвонив мій дружбан Ігор, заступник ось цієї нової структури. Каже «Ти в курсі?» Я кажу «Так, в курсі. А раптом там, того…». Він каже «Це розпорядження самого короля», звітує Петров. «Обалдіти», дивується Христофоров.
Пізніше Петров допомагає Бастрикіну святкувати призначення. 28 червня заступник Олександра Бастрикіна Ігор Соболевський перезвонює Петрову: «Мені зараз Сашка дзвонив. На наступному тижні він зберу маленьку компанію щодо свого призначення. Він попросив мене, щоб я через тебе, якщо це можливо, влаштував зустріч. Попроси того чоловіка, з яким вони в Питері мали зустрітися, щоб він там у Москві до нього приїхав на це святкування… Я тобі одразу кажу, що там буде п'ять людей, але всі ці люди Сам розумієш, хто».
Петров виконує доручення так: 1 липня 2007 року дзвонить Антону Петрову з питанням: «Не дзвонив Перший (Анатолій Сердюков)?» Антон Петров відповідає, що буде перезвонювати. «Ну найголовніші питання, так і день народження. Заразом запитати Хоче познайомитися ось цей Саша. Ну він сам зайде чи позвонить його запросить, скажи, що чоловік хороший, надійний, тато його знає».
Бастрикін після призначення продовжував звертатися до «авторитета» з проханнями. Зокрема, Петров допомагав йому з приміщенням у Петербурзі. 6 квітня 2008 року Петров дзвонить Ігорю Соболевському, заступнику Бастрикіна. «Привіт, дружбан», говорить Соболевський. «Слухай, те, що ти там говорив по приміщенню, що Саша там просить… Зараз розмовляв, чоловік каже, розмов нема, нехай Саша позвонить і все. Будку вам якусь треба?». «Будку, метра півтора, не більше», відповідає Соболевський. Сміються. «Ну там просто там є такий Бутенко Віктор Володимирович, треба, щоб звільнив побистріше», продовжує Соболевський. «А ви офіційно-то маєте…Ой, давай я трубку передам», відповідає Петров.
Але! Добрий день! Добрий день! Я Соболевський Ігор Борисович. Ми зараз з Бастрикіним працюємо по приміщенню. Ми не вміщаємося в тій будівлі, в якій ми перебуваємо. Нам Росімущество запропонувало будівлю на Казакова, там, де перебувають два ФГУПи ваші… Росімущество запропонувало їм хорошу заміну. За результатами розмови Соболевський пропонує: «Бастрикін напише на вас, і ми напишемо з Бутенко та Герасименко, щоб написав на вас аналогічні листи».
У наступній частині цього матеріалу The Insider розповість, звідки у Тамбовців такі зв'язки з оточенням Путіна, та виложить чимало нових перехоплень та нових подробиць. Продовження слідує…