Видання The Insider продовжує публікувати записи телефонних розмов лідера тамбовсько-малишевської ОПГ Геннадія Петрова, отримані іспанським слідством у межах кримінальної справи про відмивання грошей. У попередній частині йшлося про зв'язки тамбовців з головою СК Олександром Бастрикіним, Віктором Зубковим (тоді прем'єр-міністром), Анатолієм Сердюковим (тоді міністром оборони) та главою «Сбербанка» Германом Грефом. З нової частини прослушок випливає, що: лідер тамбовсько-малишевської групування Геннадій Петров вів спільні справи з генерал-майором ФСБ Сергієм Королевим, одним із найвпливовіших чекістів, який нині очолює Службу економічної безпеки ФСБ; Петров перебував у дружніх та партнерських стосунках з прокурором Петербурга Литвиненком; Петрову допомагав розв'язувати проблеми, зокрема, заступник керівника управління з податкових злочинів ГУВД Санкт-Петербурга Максим Шмаренков.
Уранці 20 грудня 2007 року Геннадій Петров приймав у себе вдома в Петербурзі. О 8:42 йому подзвонив його друг Леонід Христофоров, інший лідер тамбовсько-малишевської ОПГ, який ховався від іспанського правосуддя в Росії. На суді в Росії Христофоров визнав, що продав убивцям пістолет, з якого була вбита Галина Старовойтова.
Договорюючись про зустріч, вони жартують один над одним, вітаючи один одного з «Днем чекіста». Христофоров: «Василич!» Петров: «Так, гутен морген». Христофоров: «З святом тебе, Василич!» Петров: «Тебе з святом перш за все! Обіцяли орден видати, поки не бачу». Христофоров: «Василич! 90 років ВЧК. Ти що, ну!» Петров: «90 років там працюю, 90 років, Льонька, так. Як рядовий, так і залишився рядовим, ордена не дають ніякого». Христофоров: «Ну сьогодні поїду, походатаюсь, Василич». Петров: «Я сам за себе походатаював, я ж тобі казав. Але поки не дзвонять, не привозять. Я кажу: мерзавці, звання не даєте, то дайте хоч орден».
О 10:46 Петрову дзвонить деякий Борис. З розмови ясно, що Петров не може дозвониться до «Максима Володимировича» ні з іспанського, ні з російського номера. Йдеться про Максима Володимировича Шмаренкова, який нині є віце-президентом Ленінградської ТПП, а тоді був заступником керівника управління з податкових злочинів ГУВД Санкт-Петербурга та Ленінградської області. Борис пояснює Петрову, чому Шмаренков недоступний: «Він вітає чекістів зі святом. Я подзвонив старшому, він сказав, що все в порядку, просто цей дурень сьогодні поїхав на Литейний, там ходить по кабінетах, очевидно відключив номер. Його знайдуть і скажуть йому, що на +3 надо реагувати обов'язково».
О 11:23 Петров знову дзвонить Борисові: «Созвонився, Боря. Він спочатку каже «давай, приходи в контору». Борис: «О-хо-хо-хо!» Петров: «Договорилися в кафе тут зустрітися. Що він, охуєв що ли?» Борис: «Так, охуєв. Якщо, не дай Боже, піде якась незрозуміла ситуація під час розмови, тоді надо мені подзвонити». Петров: «Прямо при ньому що ли?» Борис: «Ну а як… Ну а чого?» Петров: «Добре».
О 12:39 Шмаренков сам дзвонить Петрову й вибачається, що спізнюється на зустріч, а Петров відповідає, що чекає його. Шмаренков вийшов з податкової поліції. Нагадаємо, це відомство було перетворено на ФСКН, де на посаді заступника працював знаменитий генерал Микола Аулов. Іспанія оголошувала Аулова в розшук як одного з основних помічників Петрова — він спілкувався з Петровим щодня з різних доручень і, за даними іспанського слідства, отримував зарплату від Петрова.
Паралельно зі Шмаренковим, який бігав серед чекістів на Литейному, Петров згадує й про загадкового «Болтай-Ногу»: о 11:58 Геннадій Петров дзвонить синові Антону Петрову: «З Сашенькою були в цирку… За містом немає снігу. Так би за місто поїхав — до Першого або Болтай-Ноги». Антон Петров: «Дзвонив першому. Вчора набирав, попросив, щоб передали, і сьогодні набрав йому, поки в Москві на цьому тижні». Геннадій Петров: «Дзвонити надо, Антоша, надокучати». Антон Петров: «Ну так. Тому що Слава (скоріше за все, Владислав Резник — The Insider) передав це листа, в принципі, від нього нічого й не треба». Геннадій Петров: «Дзвони, добивай його. Якщо вже дуже не буде що-то виходити, відзвониться мені, тоді я вирішу… Болтай-Ноге дзвони, привіт йому». Антон Петров: «А, сьогодні ж так, цей святок. Добре, папуль».
Немного пізніше того ж дня Геннадій та Антон Петрови хвилюються про перспективи того, що деяких людей у погонах «пересадять». О 16:53 Геннадій Петров: «Так, Антоша». Антон Петров: «Папуленька, що робиш?». Геннадій Петров: «Ось, з Сергієм сидимо обідаємо. Привіт передає».
Антон Петров: «А так-так, теж привіт йому великий. Папуленька, бачився я з Ні Колаічем. Цей наш однофамілець, Колаіч каже, що в нього непогані зв'язки по Петербургу. А там по тим людям, з ким він спілкується, у погонах, перевірки йшли. А він, видимо, все прямо, по телефону, робив і ось по телефону вийшли, і це вже до нього, до Москви вже дійшло». Геннадій Петров: «Вони з Сашею прийдуть до мене з ранку, я все їм підкажу. Він тим більше повинен поїхати в Москву й нехай він там. Я все зрозумів». Антон Петров: «Там такий шум піднявся, що людей скоріше за все й пересадять, з ким він спілкувався. Однофамілець наш. Людей спалив багатьох… По телефону спілкувався багато, а там слухали всі телефони повністю. І що-то на тих людей нарили, може бути, заодно й до нас заїхали».
Сергій, з яким лідер тамбовсько-малишевської ОПГ Геннадій Петров обідає в День чекіста, — це й є той самий Болтай-Нога, повне ім'я якого Сергій Борисович Королев, нині генерал-лейтенант ФСБ та начальник Управління економічної безпеки. Тоді він був помічником міністра оборони Анатолія Сердюкова, де курував ГРУ.
Після відставки Сердюкова у 2012 році Королев очолив Управління власної безпеки ФСБ, ставши одним із найвпливовіших генералів у спецслужбі. Прослушки показують, що саме через Сергія Королева Петров намагався пролобіювати призначення Олександра Бастрикіна главою Слідчого комітету. Так, за кілька місяців до дня чекіста, 2 липня 2007 року Петров-молодший збирається зустрітися з Болтай-Ногою. Геннадій Петров просить його відзвониться до й після зустрічі. 2 липня о 10:10 ранку Геннадій Петров сам дзвонить Антону: «По-перше, передай по Саші. І нехай одразу відповість, так чи ні. Саша просить про зустріч. Можна, щоб він сам подзвонив, запросив Першого туди? Болтай-Нога вже сказав, що він буде разом з дружиною. І також і Першому скажи, що обов'язково запрошені».
4 липня ввечері зустріч Антона з Болтай-Ногою відбулася. Антон Петров дзвонить батькові й передає трубку самому Болтай-Ноге (таким чином, його голос з'являється на записі лише один раз). Геннадій Петров: «Вітаю тебе, Сергій. А у мене велика прохання, щоб на день народження, 60 років, ви були обов'язково». Співрозмовник (Сергій Королев): «Я буду обов'язково. Що стосується людини — там під питанням». Геннадій Петров: «Ну ясно. Ну все одно, передай йому й Антон нехай передасть, що якщо зможе — нехай буде й з Юлею. Тому що вік уже поважний, 60 років». Співрозмовник (Сергій Королев): «Я буду обов'язково».
16 липня 2007 року Геннадій Петров просить Антона Петрова дозвониться до Болтай-Ноги, якому раніше вже подзвонив Колаєвич. Зрештою Петров каже: «ладно, Антоша, не дзвони, ну його нахрен, на дні народження все одно буде». Однак у підсумку Сергієві-Болтай-Ноге не вдалося зустрітися з Петровим на дні народження. 22 липня помічник Болтай-Ноги (Саня) подзвонив Петрову: «Там Гуляй-Нога привіт тобі передає. Він сказав, що не зміг прийти, тому що Перший відправив його в командування. Але він сказав, що дуже хоче тебе привітати, вручити тобі подарунок. Цікавиться, коли ти будеш». Геннадій Петров: «До кінця тижня точно». Саня: «У нього у самого день народження 25-го, у середу. Якщо Перший його відпустить, він приїде хоча б на день, на день народження, але цікавиться, як, чого. Або в суботу. У середу може не відпустити — сам знаєш, який характер у людини». Геннадій Петров: «Ясно. Загалом, побачимося обов'язково». Саня: «Я тобі вручу подарунок, а ще тобі треба медаль вручити церковну, людина запитує, може, в офіс заїхати?». Геннадій Петров: «Як зручно».
«Церковну медаль», судячи з прослушок, Петрову вручають наступного дня в його офісі в Петербурзі. Варто зазначити, що з 2005 року Анатолій Сердюков був співзасновником «приходу Храму Спаса Преображення Петроградського району Санкт-Петербурга». Коротке згадування дня народження Болтай-Ноги в наведеній вище розмові й дозволило встановити його особистість. Під опис «Болтай(Гуляй)-Ноги» офіцер ФСБ на ім'я Сергій, помічник Сердюкова, народжений 25 липня, підходить лише одна людина — генерал Сергій Королев.
Згідно з адресною базою Петербурга, в ній значиться лише Королев Сергій Борисович, народжений (у Бішкеку) 25 липня 1962 року, з 1993 року постійно проживаючий у Петербурзі. У графі військовий обов'язок значиться «спецоблік». Така позначка (першочергово призив у разі війни) поширюється на працівників силових відомств.
Звідки виникли зв'язки тамбовців з Сердюковим, Зубковим та Королевим? Анатолій Сердюков у 1993—2000 роках був заступником генерального директора петербурзького АТ «Меблі-Маркет». За словами джерела The Insider в ТПП Петербурга, цей меблевий магазин «відібрали» у попередніх власників, а сам Сердюков «входив у Малишевський рух, тренувався в малишевському залі». Потім він найнявся на роботу до Зубкова, який був у 1993—1999 роках начальником Державної податкової інспекції по Петербургу. Королев, у свою чергу, працював у ЧОПі, який надавав охоронні послуги «Меблям-Маркету», і так вони познайомилися. Скандали навколо справи «Оборонсервісу» та іспанська справа тамбовсько-малишевців ніяк не вплинули на кар'єру Королева. Він відомий як один із найзакритіших генералів ФСБ, який не дає інтерв'ю.
Ось ще з прослушок про Королева. Він допомагає Петрову з «постановкою» людей, навіть в обхід свого тодішнього начальника Сердюкова. 24 липня Петров визнається синові Антону: «приходив до мене людина з системи, ну, як Болтай-Нога, що-то розповідає, вроді б, дуже цікаве».
30 липня 2007 року батько й син обговорюють, яким би бізнесом їм займатися завдяки контактам Королева. Геннадій Петров: «Я з Болтай-Ногою говорив щодо постановки людини. Він каже «я можу зробити, там і Толик не буде знати». Але Толик поїхав у Ялту на десять днів, і він туди. Єдине, йому треба сказати прізвище». Антон Петров: «Я дам папір, у мене є». Геннадій Петров: «Він каже: «Я поставлю». А решта й так все йде, все зроблено по Професору… Треба сказати, що треба зробити взаємозалік по Сочі й по Славці (Владислав Резник). Так й скажи. А так ми говорили про постачання, будівництво, суднобудування. Але суднобудування він ще не торкався». Антон Петров: «Так його ще не призначили. Кажуть, що може інша людина буде». Геннадій Петров: «Ну так. А по будівництву він каже взагалі конкретно, там і його дружбан працює, якийсь генерал, каже, поставте, що треба. Людина над людиною. Цим уже можна займатися. Скажіть, каже, завдання, що треба робити, і все будемо робити. Звичайно, рух уже пішов… А що ми можемо зробити по нафті? Не просто втиснути людину. Ну втиснули людину, будемо годувати її, а що далі?». Антон Петров: «Так людина й потрібна, щоб розібралася на місці, що робити… По постачанню… так постачати можна чим завгодно». Геннадій Петров: «Як це чим завгодно, поясни мені. Що фантазувати? Потрібна конкретика й ціна питання — по чому беремо, по чому віддаємо». Антон Петров: «Перцю скажу, щоб подивився всередину, як це робиться у них».
На генералові ФСБ контакти Петрова з силовиками Росії не закінчуються. Як і день чекіста — не єдиний спільний святковий день. Так, з днем Росії — 12 червня 2008 року Геннадія Петрова вітає ніхто інший, як Литвиненко Сергій Іванович. Саме так звуть головного прокурора Петербурга. Литвиненко заявляє, що задоволений призначенням їхнього спільного друга помічником. Геннадій каже, що 14-го буде в Петербурзі, а 15-го вони можуть разом піти до нового помічника привітати його.
День «чекіста» у тамбовців пройшов насичено. Геннадій Петров «розруливав» деякі проблеми на митниці «на самому верху, тому що на місці не хочуть брати відповідальність», приймав дзвінки від Наїля Малютіна та Ілля Трабера. Але це вже зовсім інша історія. Продовження слідує…