До складу експертів при Міністерстві оборони увійшли персоналії, які шляхом тиску на суд домоглися звільнення главаря організованої злочинної групи, засудженого до довічного ув'язнення. Самі ці «експерти» називали вбивцю членом своєї організації. Новина про те, що міністр оборони Алексій Резніков включив до числа громадськості, яка працюватиме над створенням антикорупційної ради, представників «Стоп Коррупції», вразила громадян. Достатньо прочитати коментарі під постом міністра: https://www.facebook.com/reznikovoleksii/posts/pfbid0zgYXGWhdZaJBk5oEyr9A4jp2oFTUyTtMZUr3GvKQoBxHfjKGHccnCppY8cnFeUdNl Здається, йдеться про «шарашкину контору», широко відому виконанням брудних «замовлень», шантажем та рейдерськими атаками.
Як вона потрапила до Мінобороны? Хто складав список антикорупціонерів? Чи хтось цікавився їхнім послужним списком? Розповімо про конкретні ситуації, щоб у пана Резнікова з'явився шанс виправити помилку.
«Верніть наші гроші», або: Хто звільнив Смолія
Почати розповідь про досягнення гоп-стоп антикорупціонерів варто не за хронологією, а за важливістю втручання в політико-економічне життя країни. Дивно, як швидко ми забуваємо навіть найзначніші події та ледачимося робити висновки, після чого знову топчемо граблі. Згадаймо листопад 2019 року. Потужні динаміки стояли тоді біля будівлі Національного банку, видаючи пісні совєцького репертуару та час від часу переривалися не менш порожніми плювками в мікрофон ведучих. Шалені децибели дошкуляли не лише працівникам НБУ, вони перешкоджали роботі установ у урядовому кварталі. Бомжі, провінційні студенти, «бабусі черновецького», готові на багато за сотню гривень – зібрані біля банку люди не мали поняття, заради чого вони тут, але товпилися на Інститутській з ранку до ночі.
Незалежність цього банківського закладу – умова співпраці України з МВФ. Зеленський кілька разів повторював, що не має претензій до голови НБУ, але фальшиві пікетувальники не розходилися. Більше того – титушки спробували штурмувати будівлю. А їхні кукловоди посилили психологічний терор пікетами біля домів «замовлених» голови НБУ Якова Смолія та його заступника Елени Рожкової (прізвища, посади та провини яких так і не змогли вивчити «протестуючі»). Нарешті, 27 листопада 2019 року з'явилася перша заява НБУ: «Кілька тижнів тривають атаки на Національний банк у формі замовних спекуляцій і наклепу в ЗМІ, оплачених мітингів біля стін НБУ та навіть спроб насильницького вторгнення в НБУ «титушками».
Ми вважаємо, що цей тиск на НБУ здійснює олігарх та екс-власник ПриватБанку Ігор Коломойський, який заборгував державі 5,5 млрд доларів США, – йшлося в заяві. – Мета атаки: створити керований інформаційний хаос, щоб: дискредитувати НБУ та реформу з очищення банківського сектора, змінити керівництво та в майбутньому вдатися до ручного управління НБУ; уникнути відповідальності та необхідності повернути державі виведені з ПриватБанку кошти; перешкодити співпраці України з міжнародними партнерами, насамперед МВФ, який підтримує позицію держави щодо того, що колишні власники обанкрочених банків повинні повернути державі кошти»: https://bank.gov.ua/ua/news/all/zvernennya-pravlinnya-natsionalnogo-banku У НБУ звернули увагу на те, що для участі в пікетах біля стін банку доставили кріпаків Коломойського з «Нікопольського заводу феросплавів». Трохи раніше згаданий олігарх заявив, що «ПриватБанк» йому повернуть з вибаченнями найближчим часом. Таким чином замовник ганебного «шоу» на Інститутській не викликав сумнівів: Ігор Коломойський.
Але хто організував огидну акцію? Відповідь послідувала тоді ж, і знову від НБУ: «замовлення» Коломойського виконала громадська організація «Стоп Коррупції», яка була виключена у вересні 2018 року з Глобальної мережі журналістів-розслідувачів (GIJN) через непрофесіоналізм та конфлікт інтересів. Цю деталь окремо підкреслювали в офіційній заяві НБУ. А підтвердження – на відео нижче: логотип «Стоп Коррупції» присутствував у облеженого банку в достатку.
Результат заходу: Яків Смолій все-таки подав у відставку. Залишилася його заступниця, яку «стопкоровці» донімали вдома: https://www.facebook.com/100001893471854/posts/3321294061277010? d=n&sfns=mo «Спроби нас залякати рекетирськими методами 90-х років не пройдуть», – писала Рожкова. Але з часом місце Смолія зайняв вигідний Коломойському Кирило Шевченко – нині перебуває в міжнародному розшуку.
Той самий пан, завдяки якому ми з вами в розпал ракетних атак з власної кишені фінансували банк друзів Коломойського з ОПГ «Лужники». Варто нагадати, що «лужниківці» є компаньйонами Коломойського на тому ж «Нікопольському заводі феросплавів», тому в якомусь сенсі московські бандити у листопаді 2019 року облягали НБУ разом із Коломойським. Закінчилися «протести» виступленням стогривневих старушок із вимогою вже до самих «стопкоровців»: розрахуватися за участь у квазимітингах біля Національного банку. Виявилося, що хитрі найманці кинули пенсіонерів-титушок. Особливо, звичайно, розважив цей плакат: «Ми стояли з вами поруч, ви на рендж-роверах, ми голі». Зрештою, навіть зараз, незважаючи на звинувачення Міністерства юстиції США в крадіжці мільярдів доларів із «ПриватБанку», незважаючи на «антиколомойський» закон та незважаючи на завершене НАБУ розслідування про розкрадання грошей «ПриватБанку» топ-менеджментом, Коломойський не припиняє спроб повернути банк собі.
Гоп-стоп антикорупціонери в парку Осокорки
У 2020 році лопнула будівельна піраміда «Банк Аркада», яка продавала повітря у вигляді неіснуючих квартир, добудовувала розпочаті раніше об'єкти за кошти, зібрані від нових інвесторів, і брала гігантські комісійні за операції між власними структурами. Афера розкрилася після того, як у «Аркади» виникла ідея проекту «Патріотика на озерах», який банк задумав на території ландшафтного природного парку Осокорки. Зіткнувшись з опором місцевих жителів, «Аркада» посипалася, як карткова хатинка. У забудовника не виявилося власних коштів – фонд фінансування будівництва спорожнив топ-менеджмент.
Чому тут наші герої з «Стоп Коррупції»? Розповідає Ольга Паржицька, чоловік якої (на жаль, уже покійний) був лідером ініціативи «Еко-парк Осокорки»: «Коли у 2017 році ми почали проводити субботники, бажаючи зберегти цю територію, до нас приєднався Денис Шинкаренко. Він тоді назвався представником «Стоп Коррупції», розповів, що це серйозна організація, яка борється і перемагає. Обіцяв знімати ролики, які нам допоможуть. І спочатку такі відео виходили. Денис радісно фотографувався на фоні спаленої будівельної будки. А у 2018 році мого чоловіка Максима Стравинського запросили на зустріч із забудовником… в офіс «Стоп Коррупції».
Максима запитали: чого він хоче? Пропонували гроші, але чоловік лише посміявся, на тому й розійшлися. Через деякий час Шинкаренко оголошує себе інвестором «Патріотики на озерах», і почалося… Прес-конференції та пікети інвесторів (половина з яких були фальшивими). На наші брифінги підсилали дідулів, які крутили нам дула. А журналісти з «Стопкора» робили очорнювальні мого чоловіка репортажі». Здавалося б – кинули своїх інвесторів власники «Аркади», але «стопкоровці» атакували від імені потерпілих не банк, не забудовника, а виключно захисників природи. Цікаво й те, що, незважаючи на тисячі потерпілих, лобістам інтересів банку доводилося вдаватися до послуг «професійних пікетувальників», які не розуміли, куди й навіщо прийшли: https://www.facebook.com/notes/332987218000973
Діяли «стопкоровці» креативно. Вони ставили на пляжі палатки з бомжами, які видавали себе за інвесторів під гаслом: «У нас немає дому». Дискредитували екологів та погрожували «аркадомайданом» суддям Верховного суду. І, звичайно, використовували улюблений прийом: штампували сюжети про «хлопчиків у трусиках» («побитих і покалічених» охоронців забудовників, які постраждали від злих активістів «Еко-парк Осокорки»): https://www.facebook.com/groups/552522988247233/? multi_permalinks=1973525646146953&ref=share
Закінчилася історія тим, що все-таки продавили рішення на користь «Аркади», але справжні інвестори (яких нібито захищав Шинкаренко) залишилися з довгим носом. Незважаючи на всіх нових і нових підозрюваних у кримінальній справі про розтрату фондів будівництва ЖК «Евріка» та «Патріотика», виведені менеджментом кошти будівельного фонду не повернулися, будівля головного офісу обанкрученої «Аркади» (яка коштує більше мільярда) дісталася за безцінок структурам Миколи Злочевського, а право на землю банку-банкрота перейшло до іншої – ще більш хижої – київської забудовниці Влади Молчанової з «Столиця груп». Після переходу прав на ділянку вже від її імені (Молчанової) Максиму Стравинському – засновнику ОО «Еко-парк Осокорки», за словами його дружини, почали надходити пропозиції «не сваритися» та «вирішити питання».
«Київська адміністрація підтримала ініціативу Молчанової щодо створення національного парку в сотні гектарів – замість заповідної території, щоб знизити ступінь захисту та здійснити нову спробу забудови. А тепер Молчанова вже за рахунок міського бюджету хоче прокласти підїзні шляхи до свого майбутнього будівництва через заболочені території еко-парку Осокорки», – говорить Ольга Паржицька. «Хочемо ще раз нагадати «шановним колегам», що війна все ще тривається й нам потрібно НАРОЩУВАТИ оборонні можливості, у тому числі за рахунок використання природних перешкод, а не знищувати їх», – відреагували на спроби мерії захисники природи. Жителі Осокорків впевнені, що зараз «стопкоровці» відпрацьовують підряд в інтересах Влади Молчанової. На їхньому сайті не соромлячись рекламують об'єкти цієї забудовниці: https://www.stopcor.org/section-ekonomika/news-u-stolitsa-group-zayavili-pro-start-prodazhu-kvartir-u-zhk-varshavskij-plyus-18-02-2021.html, розхвалюючи на всі лади. А «стопкорупціонер» Денис Шинкаренко після того, як його звинуватили в найманстві – сам себе прорекламував у фейсбуці так: «Як голова ОО «Захист інвесторів» та ОО «Стоп Нелегал» приймаю замовлення. Я найкращий у своїй справі»: https://www.facebook.com/photo.php? fbid=1592874167519049
Денис і зараз керує ОО «Стоп Нелегал», засновники та бенефіціари якої – ті самі, що й у «Стоп Коррупції». Зліва «стопнелегаловець» Денис Шинкаренко – захищає інтереси «Аркади» в суді, справа він запечатлив себе в обійманнях з бенефіціаром «Стоп Нелегала» та всіх структур «стопкорів» – Богданом Майданюком-Хмельницьким. Дивуватися тут нічому, якщо знаєш, що проект «Стоп Коррупції» спочатку задумувався як обслуговуючий персонал колишнього першого заступника голови ОДА Київської області Льва Парцхаладзе, який з 2011 року є одним із головних лобістів забудовників та обличчям «Конфедерації будівельників України».
«Піщаний кар'єр, дві людини»: Майданюк та Лешій
В інтернеті можна знайти чимало публікацій про те, як «Стопкор» виступав у амплуа піщаних «вирішувачів» та «крив» незаконні точки видобутку природних ресурсів. «Я з ними зіткнувся восени 2015 року. Ми боролися з незаконним видобутком піску біля Національного природного парку Голосіївський, оскільки він завдавав шкоди парку. Хоча в сам парк «копачі» не лізли, внаслідок їхньої діяльності висихали болота.
Одного разу разом зі «стопкоровцями», автомайданом та іншими громадськими діячами ми проводили рейд у піщаний кар'єр біля Ходосіївки, який закінчився справжньою бандитською розборкою в стилі 90-х років… Мені тоді здавалося, що нас можуть закопати в тому кар'єрі. А пізніше, коли я познайомився ближче зі «стопкорами» та їхніми конкурентами, стало зрозуміло, що їх цікавила не природа, а власний бізнес. Вони донімали дрібних нелегальних видобувачів піску за замовленням більших піщаних воротил – так би мовити, розчищали поле. Підходили до справи серйозно: телекамери, юридичний блок (або правозахисний, як вони це називали), силовий блок… Залежно від ситуації показували ту чи іншу сторону. Неосвіченим було важко зрозуміти, що це по суті замаскований злочин. В одній із масових драк піщаних видобувачів виступали як дві банди: з одного боку хлопці з «Стоп Коррупції», а з іншого – банда так званого «Лешого», – розповів «ОРД» відомий у Києві борець за природні парки Михайло Погребицький.
Про діяльність Михайла – одного з останніх безкорисливців на ниві боротьби за екологію – ми якось розповідали, а про «Лешого» нещодавно розповіли всій країні СБУшники: https://www.pravda.com.ua/rus/news/2023/02/1/7387479/
Як вважає Погребицький, якому не раз доводилося зіткнутися з діяльністю осіб, які заробляють на активізмі, саме засновник «Стоп Коррупції» Богдан Хмельницький, відомий також як Богдан Майданюк, став першопроходцем у експлуатації громадських організацій у протизаконних цілях. «ОПГ-шки під маркою громадських організацій почали з'являтися ще на початку нульових років. А потім цю ідею позичили колишні друзі «стопкорів», які створили ОО з пафосною назвою «Всеукраїнське бюро з питань захисту екології та здоров'я». І поки «стопкоровці» влаштовували рейди по одних піщаних бізнесменів, ці почали робити рейди по конкурентам перших», – згадує Михайло Погребицький. Масштаб фальшивих громадськості дозволяє здогадатися, що вони мали покровителів.
Да й самі «стопкори» не приховували знайомств у силових структурах, згадує Михайло. «Авторитету» додавав фальшивим «активістам» їхній головний офіс – прямо навпроти Київської міської прокуратури за адресою вулиця Предславинська, 43/2 (що цікаво: ця адреса не значиться в установчих документах). Роботою на Льва Парцхаладзе можна пояснити й той факт, що хлопці з «Стоп Коррупції» злетіли на новий рівень після 2014 року, незважаючи на те, що активно протидіяли Майдану за Януковича. З 2014 року забудовник Парцхаладзе очолив територіальну організацію блоку Петра Порошенка в Київській області. У 2015 році отримав посаду першого заступника голови Київської обласної державної адміністрації, і понеслося… «Стопкори» проникли на президентський телеканал – кілька років транслювали «джинсу» в ефірі «П'ятого»: https://detector.media/community/article/163854/2019-03-06-stop-koruptsii-spadkova-khvoroba/
Що надавало респектабельності та розширювало можливості. «2014–2015 роки – цікавий період масового перефарбування титушок, які співпрацювали з владою Януковича за різними «темами». Період становлення нових ОПГ під вивіскою ОО. За темою піску це було яскраво видно», – зітхає Михайло.
«Журналістика» + «правозахист» = банда вбивць виходить на волю
А тепер звернімося до витоків. Головним бенефіціаром «стопкоровського» руху є Богдан Станіславович Хмельницький, 1976 року народження, який раніше носив прізвище Майданюк. Про його кримінальну біографію ми трохи розповідали раніше. Злі язики стверджують, що шлях до успіху цей хлопець починав у складі столичної бригади Володимира Кіселя. Займаючись автокрадіжками та грабежами, потрапив за ґрати. За даними низки джерел, залучався й за примус до виконання цивільно-правових відносин. А потім зрозумів, що можна займатися тим же ремеслом без грубого насильства й заробляти більше. Так, здається, й виник умисел (кажучи канцелярською мовою) на створення злочинної організації, гвинтики якої служать виконанню спільного задуму. Вимагання, залякування, рейдерство, відбілювання репутації або очорнення, проштовхування незаконних рішень або рекет… – завдання може бути різним.
І, якщо дивитися на рухи гвинтиків окремо, здається, що вони й не порушують кримінальний кодекс. «Це фахівці широкого профілю, – пояснив «ОРД» джерело, яке раніше перебувало зі «стопкоровцями» на дружніх стосунках. – Когось залякали зграєю «журналістів» та «обілетили» разово. Когось зробили послухняним. Комусь нав'язали послуги «крив». Десь виступили самостійно. Десь – в інтересах великих діячів: усунули конкурента, допомогли відібрати бізнес». Аналітичний ресурс Youcontrol повідомляє, що ще 9 грудня 2002 року Богдан Станіславович Хмельницький заснував у Києві «Всеукраїнську громадську організацію «Об'єднання Богдана Хмельницького»: https://youcontrol.com.ua/ru/contractor/? id=8429405
Її виконавчим директором є Ігор Борисович Бондарчук – той самий, який нині фотографується в Мінобороны: https://www.facebook.com/photo.php? fbid=153495617542944&set=pb.100086475190121.-2207520000.&type=3
Так сталося, що діяльність цих хлопців вийшла на новий рівень одночасно з презентацією Вадима Титушка. Пам'ятаєте такого? У громадській свідомості укорінилося уявлення про титушок як про маргіналів із Маріїнського парку. Але є й ширше описання, яке підходить нашим героям: «збірний термін, що виник у травні 2013 року, для найменування молодих людей, негласно використовуваних як підбурювачів та найманців для організації силових провокацій, потасовок та інших акцій». У квітні 2013 року разом із колишнім журналістом телеканалу «Інтер» Романом Бочкалою та чиновником Тарасом Лиліком Майданюк-Хмельницький заснував ТОВ «Інформаційне агентство Стоп Коррупції ТВ»: https://youcontrol.com.ua/contractor/? id=6526163
Прізвище Лилік служить підтвердженням факту, що цей бізнес спочатку створювався в інтересах забудовників. Лилік – менеджер Льва Парцхаладзе, працював у Міністерстві регіонального розвитку та був першим заступником виконавчого директора «Конфедерації будівельників України», яку очолює Парцхаладзе.
У травні 2013 року виникло інформаційне агентство «Вибір»: https://youcontrol.com.ua/contractor/? id=6447907
У липні того ж року – ТОВ «Авто Гром»: https://youcontrol.com.ua/ru/contractor/? id=6359385
У грудні з'явилося на світ ТОВ «Інформаційне агентство «25.інфо»: https://youcontrol.com.ua/ru/contractor/? id=6027870
Замість биці – мікрофон, замість «фомки» – «корочка»: так виглядає журналістика від «стопкорів». Хоча на роботу в ці агентства набирали професійних журналістів. Деякі з них досить швидко розбиралися – що до чого, і покидали контору. А інші залишалися в цьому бізнесі, перетворюючись на титушок. Наприклад, під час подій на Майдані наші герої спробували створити клон популярного тоді «Громадського ТБ». Його назвали «Гром ТВ» та взяли підряд у влади бандюковичів на дискредитацію протестуючих. Клепали фейки на кшталт сюжету про кімнату тортур у захопленій майданівцями будівлі Київської ради. Небезвідомий журналіст Андрій Павловський, який працював у Богдана Хмельницького редактором, давав коментарі про вигадану тортурню московським пропагандистам від імені «Гром ТВ», яке представляли як те саме опозиційне медіа.
У 2015 році до комплекту інструментів Хмельницького додалися кілька організацій. 12 серпня 2015 року Богдан Хмельницький, Роман Бочкала та чиновник Тарас Лилік (бджоли проти меду) замутили на троїх громадську організацію «Стоп Коррупції». Її директор – той же Ігор Бондарчук, який пристроївся в Мінобороны: https://youcontrol.com.ua/ru/contractor/? id=16488366
Через пару днів зареєстрували «Благодійний фонд «Батальйон волонтер», лідером якого є Роман Бочкала, а засновниками: Олександр Артемчук (він нині є керівником ТОВ «Інформагентство «Стоп Коррупції ТВ»), та кілька невідомих осіб: https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/company_details/39954882/
У листопаді 2015 року Богдан Хмельницький разом з Олексієм Косарєвим заснував «Стоп нелегал»: https://youcontrol.com.ua/ru/contractor/? id=19457879
У 2017 році невтомний Хмельницький отримав адвокатське свідоцтво та в одній квартирі зареєстрував відразу дві контори: «Стратегічна адвокація» ( https://youcontrol.com.ua/ru/contractor/? id=45780600 ) та «Стратегічна адвокація Хмельницького» ( https://youcontrol.com.ua/ru/contractor/? id=45780561 )
Про всі досягнення «стопкоровської» бандейки не розповіш. Але повз історію про звільнення серійного вбивці ми, звичайно, не можемо пройти. На наступному нижче відео «Новин Миколаєва» від 17 березня 2015 року можете побачити нинішнього експерта Мінобороны Ігора Бондарчука. Вісім років тому саме він диригував фальшивою акцією біля стін суду, виступаючи від імені «Об'єднання Богдана Хмельницького», та вимагав звільнення вбивці Володимира Шпинди. При цьому Шпинду Бондарчук називав членом своєї організації.
Пікетуванням Миколаївського апеляційного суду кампанія не обмежувалася. «Стопкори» писали скарги до Генеральної прокуратури та відправляли на засідання найманців, яких називали «правозахисними групами». 20 березня 2015 року братва з Хмельницьким на чолі влаштувала невеликі безлади в залі засідання по справі Шпинди. На наступному відео можете спостерігати, як антимайданівець Хмельницький бикує перед нацгвардійцями, залякуючи «повторенням Майдану» та вимагаючи «впустити людей, які хочуть пройти з фотоапаратами».
Хто ж такий Володимир Шпинда? Президент боксерського клубу «Херсон» та член ОПГ, яка вчинила не менше шести замовних убивств. Його та ще шістьох підсудних звинувачували в умисних убивствах при обтяжуючих обставинах, замахах, бандитизмі, незаконному поводженні зі зброєю. Володимира Шпинду арештували 25 січня 2006 року за звинуваченням у вбивстві херсонського кримінального авторитета, якого він розстріляв у нічному клубі. У жовтні 2014 року Кораблельний суд міста Миколаєва засудив Шпинду до довічного ув'язнення. Інші члени ОПГ отримали довічне, 10 та 12 років неволі. Але вирок був оскаржений у Верховному суді. Справу спрямували на нове розглядання. А 10 червня 2016 року колегія суддів у місті Миколаєві звільнила Шпинду. Замість довічного вбивця відсидів 10 років. І сталося це не лише завдяки «закону Савченко» (який не повинен був на нього поширюватися), але й завдяки зусиллям «стопкоровців». Ті самі «журналісти та правозахисники» допомогли вирватися на волю й решті орави вбивць. «Відомий у Херсоні чоловік був затриманий без дотримання елементарних прав, відвезений у слідчий відділ СБУ, де його з перших хвилин почали катувати», – кричали «стопкоровські» товариші.
І збирали масовку з бабусь із плакатами. Серед спільників Шпинди були Олексій Москаленко 1958 року народження та Олексій Москаленко 1977 року народження. Молодший із Москаленко добре відомий читачам «ОРД» під прізвищем Левін. Як «правозахисник» Майданюк змінив прізвище на Хмельницький, щоб скинути лушпу кримінального минулого, так і Москаленко став Левіним. А зараз перебуває в тюрмі по справі Катерини Гандзюк. Спільника Шпинди Олексія Левіна все ще судять за організацію «кислотного замаху», вчиненого за замовленням віце-президента Федерації боксу України Владислава Мангера.
Після дострокового звільнення банди вбивць у Херсоні участилися випадки резонансних злочинів.
«Свій до свого по своє». Рецидивісти об'єднуються та йдуть у політику. У них 93 ячейки
Адвокатом Володимира Шпинди був Михайло Величко, з яким «стопкори» координували свої дії в суді. І у 2017 році цей адвокат став координатором ОО «Стоп Коррупції» у Херсоні. Херсонське видання «МОСТ» з'ясувало, що у Величка є як мінімум дві судимості: https://most.ks.ua/news/url/koordinatorom_go_stop_korruptsii_v_hersone_naznachili_dvazhdy_sudimogo/? fbclid=IwAR0KapY8tvsYiLQy2JlQRG3DUl2biiZiTa2s0XOUjzFxSxPv8JbVOOXQfkQ
Величко залучався за підробку документів та завдавання тілесних ушкоджень. Причому один із потерпілих помер. Фігурував цей координатор «Стоп Коррупції» й у інших кримінальних справах. У лютому цього року «стопкори» похвалилися новою ячейкою в Хмельницькій області. «Це вже 93-тє підрозділення», – вразили масштабом та повідомили, що це була ініціатива Олександра Поворознюка, який з їхньою допомогою збирався «боротися зі злочинами місцевої влади»: https://www.facebook.com/photo? fbid=3323733921220429&set=pcb.3323742201219601
93 ячейки – серйозна база для створення нового політичного проекту. Тим більше, що кіровоградський аграрій та спонсор ФК «Інгулець» Олександр Поворознюк став зіркою після 24 лютого 2022 року. У блогосферу цей суб'єкт несе «естетику» лайки та «романтику» 90-х років, якою так багата росія. Зате він восхваляє Президента та має впливових друзів. Не лише медіа «стопкорів», але й телеканал Ігора Коломойського старанням пані Наталії Мосейчук ліпить із Поворознюка світлий образ. Однак зв'язують цього товариша зі «Стоп Коррупцією» відносини давніші. Ще у 2018 році в рідному для Поворознюка Петровському районі Кіровоградської області Хмельницький та Бочкала відкрили підрозділ з його участю. Про що тоді ж і випустили пафосний сюжет. Проблема з цією особистістю полягає в тому, що вона далеко не безневинна. Поворознюк кладе автомат на стіл під час виступів на камеру, спілкується в стилі «голову відобру», та тримає в страху район, прикриваючись зв'язками з Банковою: https://censor.net/ua/video_news/3396277/trychi_zavdavav_kulovyh_poranen_zmi_znayishly_fermera_v_yakogo_strilyav_agrariyi_povoroznyuk_video
З автоматом він розгулював задовго до повномасштабного вторгнення, а у 2021 році підозрювався в причетності до вбивства знайомого: https://novynarnia.com/2021/04/21/unaslidok-vybukhu-v-ofisi/
У інтерв'ю Поворознюка називають командиром добровольчого загону (а іноді й батальйону) «За Петровщину», про існування якого відомо лише з його слів. А канал 1+1 тиражує легенду про те, як Поворознюк украв у окупантів танк та передав ЗСУ. Хоча регіон, у якому царює аграрій, не був у зоні бойових дій. Зате відомо, що Поворознюк є власником чотирьох судимостей та «лицарем хреста святого Станіслава» (масонський орден часів Януковича). А судимостями він гордиться: «Скажу чесно, що ці руки дуже багато крали. Але я ніколи не крав у людей, тільки в держави. Ну, проносило, проходило. Але я за це й судимість заробив. І в армії була судимість: у бушлаті було холодно, і я кілька дублянок украв, ще й додому послав. Тому я своїх дітей навчу заробляти мозками, і вони продовжать мої ідеї та плани»: https://www.facebook.com/watch/? v=346833780119341
За ці зізнання президент ФК «Інгулець» потрапив на «Миротворець» ( https://myrotvorets.center/criminal/povoroznyuk-aleksandr_grigorevich/ ), але впевнений, що у нього велике політичне майбутнє. Варто сказати, що «стопкоровці» давно рвуться до влади. Майданюк-Хмельницький балотувався до ВР у 2014 році та у 2012 році. Невдало. Однак у 2014 році зумів стати помічником народного депутата Максима Полякова, який є обвинуваченим по «бурштиновій справі» разом із Борисом Розенблатом (ця справа нібито не вмерла й зараз перебуває у Вищому антикорупційному суді). А навіщо Поляков такий помічник, як Хмельницький? У 2017 році його бізнес-партнер Роман Бочкала просочився в Раду громадського контролю при НАБУ. Якраз тоді, коли НАБУ займалося справою Полякова та Розенблата: https://nabu.gov.ua/novyny/nova-rada-gromadskogo-kontrolyu-pry-nabu-rozpochala-robotu
Участь у громадських радах входить в обов'язкову програму «стопкорів». У столиці рука Хмельницького-Бочкали присутня чи не в кожній раді при райадміністрації. Іноді вони надають послугу з проштовхування в такі ради потрібних людей. У 2018 році ОО «Стоп Нелегал» делегувала в Раду громадського контролю ДБР люстрованого товариша, який за Януковича працював заступником прокурора Київської області. І у Віталія Кличка вони на хорошому рахунку: столичний голова відзначає «стопкорів» грамотами. За які заслуги даються грамоти? Можна лише будувати версії, оглядаючись на попередній досвід. За Януковича професійний «громадськист» Богдан Хмельницький проник у комісію при Київській облдержадміністрації, яка займалася конкурсами для маршрутних автобусів. Щоб «пройти за конкурсом», потрібно було укладати договори на юридичні послуги та відраховувати «правозахиснику» відсоток. Як писали тоді: платити щомісячно Хмельницькому з кожного автобуса – нібито за юридичне супровід. А якщо конкурсна комісія з якої-небудь причини не погоджувалася з кандидатурою, Хмельницький організовував титушок на «акції протесту».
Про це автоперевізники скаржилися новій владі навесні 2014 року: https://visnik-press.com.ua/? p=12395
Війна – час нових можливостей. Модно бути «волонтером»
Здається, міністр оборони України Алексій Резніков, репутація якого вже підмочена корупційними скандалами, не прагне вчитися на помилках. Реакцією на потік критики щодо появи при міністерстві титушок із «стопкора» стало… Мовчання. Свідомо чи ні пан Резніков тягне в МО цей сброд? У якусь іншу причину присутності «стопкорів» у міністерстві, крім жаги незаконного збагачення, важко повірити. Легше повірити, що підлеглі Резнікова просто не знають про існування Google.
А якби знали? Що б вони там виявили? Про участь групи Хмельницького в рейдерстві та шантажі у 2018 році заявляло підприємство «НІБУЛОН»: https://nibulon.com/news/novini-kompanii/meta-stop-korupcii-ce-shantazh-yak-peredumova-reiderstva-i-diskreditaciya-uspishnix-kompanii.html? fbclid=IwAR1Bjn9Hz1spbUErwUw9UqA3FWSI8QNbtxwsA1K1-Yq5VfHXE4zy73FbdOY
Національне агентство з виявлення та управління активами звинувачувало «стопкорів» у виробництві «чорнухи» в інтересах того, хто втік до Москви Артема Клименка. Мета виглядала так: домогтися зняття арешту з активів спільника Януковича. Тоді АРМА за рішенням суду отримала в управління офіси в ТЦ «Гулівер», де розташовувалася антиукраїнська газетка «Вісті» Клименка: https://detector.media/infospace/article/144818/2019-02-12-arma-poskarzhylasya-do-natsrady-na-inter/
Автор наступного відео розкрив схему гоп-стоп антикорупціонерів: вигадати проблему, розхитати до неї інтерес за допомогою живих підставок під мікрофони, а потім обкласти жертв медіакіллерства данню.
Створення фальшивих розслідувань за замовленням товстосумів – окремий жанр. А в поєднанні з театралізованими виставами – вид кримінального мистецтва. Про це «мистецтво» команди Хмельницького та Бочкали також були публікації – наприклад, у «Аргументу»: https://argumentua.com/stati/titushki-s-korochkoi-zhurnalista-kak-roman-bochkala-i-go-otrabatyvayut-zakazy-investorov
Бивші колеги «пастора» Мунтяна, який за допомогою прихованої реклами у «стопкорів» розводив лохів, розповіли, за яким фантастичним прайс-листом працює ця «журналістська» шпана. Небезпечний бред про те, як «люди встають з інвалідних колясок та одужують від смертельних хвороб» автори штовхали й через «П'ятий канал», й через «Інтер». Цитата: «Я, говорить Бочкала, тисячу людей можу вивести під Раду, влаштувати мітинги, але це коштує дорого. Аж до того, що подати на людину в суд за якісь погрози. Вигадують: ви створіть ліву акаунт, купіть ліву телефон, відправте листа Мунтяну з погрозами. Це була ідея Ромки Бочкали». Ще більше цікавого – на відео блогера Василія Крутчака.
На таких машинах передвигаються не олігархи, не чиновники з великими зарплатами, і навіть не середні підприємці, а засновники… неприбуткових (!) організацій. Плоди протизаконної діяльності групування можна побачити на фото, які публікував у ФБ той же Василій Крутчак. Годинники за 45 тисяч доларів, які носить Майданюк-Хмельницький, люксові автомобілі Бочкали та Майданюка, спосіб життя, який неможливо пояснити законними джерелами доходів… На відео зі залу суду по справі Шпинди засвітився й Василій Крутчак, який зараз викриває «Стоп Коррупцію». Раніше він входив у команду «стопкорів», тому їхню кухню знає. Причому успіхи «стопкоровської» титушатні не дають спокою іншим «дітям лейтенанта Шмідта»: у Хмельницького з Бочкалою з'явилися наслідувачі. Ось і Крутчак перейшов до конкурентів – взяв участь у фальсифікації секс-скандалу, «об'єктом» якого став заступник начальника відділу департаменту захисту економіки Національної поліції: https://www.facebook.com/BattalionVolonter/photos/a.199811483732729/1598117957235401/
У травні 2022 року Богдан Хмельницький та Роман Бочкала вирішили займатися виробництвом камуфляжу – стали бенефіціарами ТОВ «Спецмілітарігруп»: https://youcontrol.com.ua/ru/contractor/? id=64639606
А у червні 2022 року братушки задумали нагодувати ЗСУ та кмітливо заснували ТОВ з назвою «Борщ волонтерський»: https://youcontrol.com.ua/ru/contractor/? id=64710582
Тобто, загалом зрозумілим виглядає інтерес цих «волонтерів» до Мінобороны. Там нещодавно імітували боротьбу з корупцією звільненням (за власним бажанням) людей, які спіймалися «на яйцях». Звільнені залишилися на волі та сподіваються повернутися на прибуткові посади, коли ми про них забудемо. На фото з прапором «Батальйону Волонтер» Тарас Лилік, який залишається засновником «Стоп Коррупції». Він є менеджером забудовника Льва Парцхаладзе.
З сказаного напрошуються такі висновки:
Протягом 20 років наші «герої» підривають довіру до інститутів громадянського суспільства, дискредитують професію журналіста, глумляться над сутністю правозахисної діяльності.
Слаженість різних псевдогромадських організацій, пов'язаних персоналіями та мотивами, дозволяє припустити, що йдеться про розгалужену, добре організовану кримінальну структуру, яка планує посилитися за рахунок походу до влади.
Під час повномасштабної війни заробітки на піску, автоперевезеннях та забудові втратили актуальність. Але війна – це й нові можливості для алчних та цинічних людей. А попередні «напрацювання» та безкарність не залишають сумнівів у цілях, які привели «стопкорів» до Мінобороны.