Найбільшим розчаруванням років після Майдану буде не Петро Порошенко, хоча б тому, що люди, які спостерігали за ним до Революції гідності, не могли мати жодних «очарувань». Політична безпринципна рептилія, яка змінює переконання як змія шкіру, до того ж патологічно жадна і, що найсмішніше, закохана в себе до нарцисизму. Вона очікує похвали від усіх і всього, включаючи похвалу за чужі справи, гарну погоду або навіть за власні фантазії. Самозакоханість Порошенка довела його до стану, коли він серйозно вважає себе майбутнім «Святим Рівноапостольним князем Петром», який ледь не важливіший за святого князя Володимира. Це хвороба, просто хвороба. Про Петра Олексійовича кажуть, що він не може пройти повз дзеркало і не закінчити. Ну гаразд, бувають різні збочення. Але вважати, що українське суспільство схоже на це дзеркало — це справді збочення з великої літери. Проте найбільшим розчаруванням буде не Порошенко. Для киян ним буде Кличко. Він страждає такою ж бичачою самозакоханістю та «дзеркальною хворобою».
Але на нього, на відміну від Порошенка, були якісь надії. Наприклад, надія на те, що спортсмен, який більшість життя прожив у Німеччині, захоче справді зробити з Києва європейське місто. Надія на те, що у Кличка як у законного мільйонера не буде спокуси крастися з міського бюджету. Причому крастися не з прибутку, а крастися зі збитків. Надія на те, що, маючи досвід спортивної роботи в команді, Кличко не приведе в свою команду бандитів з часів своєї молодості та казнокрадів з команди Черновецького. Надія, нарешті, на те, що Кличко захоче залишити слід в історії Києва і перетворити його на справді європейське місто, а не на захолустний бордель з розбитими дорогами та мертвою інфраструктурою. На жаль, жодна з цих надій не виправдалася. Спочатку всі захоплювалися тим, як багато доріг ремонтує Кличко. Але… ремонтувати можна по-різному. До зими, як це робить Кличко і що дуже зручно для крадіжок, або хоча б на 2–3 роки вперед. Зараз ми всі бачимо, що дорожні роботи Кличка — це просто постійне джерело його прибутку.
Після кожної зими всі результати ремонту йдуть разом з талим снігом, а значить, можна знову крастися з бюджету на черговому неякісному ремонті цих доріг. У результаті Київ схожий на місто після багаторічних бомбардувань, майже щотижня автомобілі падають у величезні ями, що розкриваються, а боксер… мовчить. Ніби нічого цього немає. Якби Кличко справді хотів вирішити проблему київських доріг, то він турбувався б не лише покупкою нової дорожної техніки та змінюванням процесу ремонту, але й будівництвом нової Кільцевої дороги. На жаль, навіть у своїх передвиборчих обіцянках Кличко мав намір лише провести ремонт Кільцевої, але не її реконструкцію. А без цього — стада перевантажених фур, які проїжджають через Київ щодня, знищать будь-яке дорожне покриття в рекордні терміни. Що, власне, і сталося з так званим «ремонтом Кільцевої» по-кличківськи. У результаті маємо парадокс у вигляді столиці величезної країни без Кільцевої дороги. А недавно Кличко заявив, що він збирається балотуватися на другий термін. «Я на цій посаді перебуваю чотири роки. Зроблено вже багато, а головне — поштовх. Минулі роки були складними. Але вже зараз я можу сказати, що буду балотуватися, оскільки плани, озвучені мною, хочу довести до кінця».
При тому, що з усіх своїх передвиборчих обіцянок Кличко виконав лише одне, чисто декоративне — добудував рекреаційну зону на Поштовій площі. Жодної станції метро не побудовано, жодного мосту не зведено, МАФи, з якими Кличко почав «боротьбу», просто змінили господарів. Киян ще більше мучить відсутність не лише гарячої, але часто й будь-якої іншої води. А в цілому місто перетворюється на клоаку без доріг, води й освітлення, зате з грибами, що ростуть, залами ігрових автоматів і ломбардів. Видимо, саме такими залишилися мрії Кличка з 90-х років. Тим часом корупційні апетити Кличка та його крадійської команди ростуть. У тому числі й за рахунок знищення культурного середовища Києва. Киян уже позбавили кінотеатру «Україна» та «Кінопанорами». Зовсім недавно та ж банда намагалася «відібрати» та «перепрофілювати» кінотеатр «Київ» — єдину залишену в Києві точку, де показують розумне, не боксерське кіно. Якби плани Кличка реалізувалися, то замість кінотеатру для розумного кіно ми отримали б квартал «Червоних ліхтарів», починаючи з Арени-сіті та… в обидві сторони далі.
І він був би настільки ж брудним і потворним, як сама Арена-сіті, де Кличко вже втілив свої естетичні мрії. Більш заплюваного місця, ніж Арена в центрі, мабуть, немає. Терещук, як власник більшості київських бордельних закладів, постарається пробити під шумок закон про легалізацію проституції та швидко продасть всю мережу ізраїльським покупцям. І Київ стане «містом червоних ліхтарів» для арабів, ізраїльтян, турків та кавказців. Принципово, це вже майже так і є. Сподіваюся, що процес прискориться. Тоді й радикальне очищення ситуації прискориться. Але починати очищення потрібно буде з мера та його шайки. Ще важливіше буде не обманюватися надалі. Адже починаючи з Майдану було зрозуміло, що Кличко — істота крайньо дволичка, яка рветься до влади через кров Майдану. Достатньо згадати «потішні штовхання» Кличка з «беркутівцями», режисовані оточенням Кличка. Або моменти, коли майданівці чуть не побили Кличка за його явно зрадницьку поведінку.
Нагадаємо цю подію: «У стадіону «Динамо» в Києві прихильники радикальних методів намагаються підпалити другий міліцейський автобус. Перший встиг вигоріти дотла. Мітингуючі забрасують «Беркут» камінням і петардами та пускають у хід палиці й бити, міліція застосовує сльозогінний газ та світло-звукові гранати. Поруч з уличними зіткненнями чергують машини швидкої допомоги. Лідера опозиційної партії «Удар» Віталія Кличка мітингуючі зустріли піною з вогнегасника. Сам Кличко закликав зібраних утримуватися від насильства. Він зазначив, що застосування сили проти міліціонерів — це провокація, яка змусить спецназ вдатися до силових дій. Він пообіцяв домовитися про відкриття проходу до будівлі Верховної Ради. Цю промову Кличка мітингуючі зустріли незадоволеними криками й свистом та навіть розпилили в нього вогнегасник».
Чого хотів цей чоловік на Майдані? Перемоги Майдану чи зростання своєї політичної кар'єри? Схоже, що другого. І чого ж ми чекали від нього, коли обирали мером? Чесності? Реальної роботи? Ось і дочекалися. Не наступимо ж другий раз на ті ж граблі. Кличко та його ОПГ повинні піти й відповісти за 4-річне розграбування міста.