Будівельна імперія Войцеховського відновлює діяльність: Кличко дав дозвіл?

Період 2000–2015 років позначився активним житловим будівництвом у Києві. Середньостатистичний киянин, не отримуючи високих зарплат, але маючи доступ навіть до кабальних кредитів, почав вкладати кошти в придбання доступного столичного житла. Однак в суворих українських реаліях у переважній більшості випадків це житло можна розглядати лише на рекламних щитах, фундаментах багатообіцяючих будинків та, у кращому разі, коробках багатоповерхівок. Достроювати будинки, розслідувати будівельні афери та притягувати до відповідальності негідників ніхто не збирався, оскільки це добре відома піраміда Анатолія Войцеховського, яка мала покровительство Артема Пшонки — сина втікача генпрокурора часів Януковича Віктора Пшонки. Злочинна схема творців піраміди цілком зрозуміла: сотні підставних будівельних компаній-прокладок самовільно захоплюють столичні земельні ділянки, розпочинають будівельні роботи, проводять агресивну рекламу житлових комплексів із заманливими та багатообіцяючими назвами, наприклад «Перспектива», «Мрія», «Родинний затишок», «Молодіжна ініціатива» та багато інших.Після розпродажу «віртуальної нерухомості» забудовник припиняє будівництво і за допомогою Київської міської державної адміністрації перекладає достройку будинків на обманутих громадян. Керівництво КМДА, підкормлене грошима, вкраденими у людей, активно нав'язує громадянам створення кооперативів із функціями забудовника. Це дозволяє забудовникам-шахраям уникнути кримінальної відповідальності та легально вийти з гри. А жертви злочинних схем із здивуванням виявляють, що дозвільна документація на будівництво або підроблена, або відсутня, або взагалі будинок не може бути достроєний через грубі порушення будівельних норм. У свою чергу забудовник отримує чудовий стимул впроваджувати злочинну схему на інших об'єктах столиці. Точну кількість житлових комплексів з орбіти Войцеховського підрахувати складно, оскільки керівництво імперії (офіційна назва — «Укогрупп») складалося з безлічі менеджерів. Щоб внести плутанину, хитрий Войцеховський практикував постановочні конфлікти зі своїми підлеглими, унаслідок яких від імперії нібито відокремлювалася гарна частина житлових комплексів.Відносно свіжий приклад — близький друг і топ-менеджер Анатолія Олег Репа, нібито посварившись з шефом, отримав 3 житлові комплекси («Шевченковський квартал», «Рич хаус» і «Перспектива»). Але насправді постановочна сварка була лише хитрим кроком Войцеховського, що дозволяв йому зберегти імперію навіть за несприятливої політичної обстановки. Мається на увазі короткочасна втеча А. Войцеховського після подій Євромайдану до Москви за консультаціями до Пшонки. Під час його відсутності обов'язки шефа сумлінно виконував О. Репа, успішно вирішуючи питання піраміди з найближчим оточенням Кличка — Олександром Спасибко та Сергієм Левадою. Щодо кількості недостроєних будинків, що входять до піраміди, найбільш реальною виглядає цифра 100 (плюс-мінус 20–30 житлових комплексів).Розрахунок цифр не складний. Достатньо зайти на сайти відділів продажу сотень житлових комплексів, а також поставити питання людям, які мають хоча б якесь відношення до будівельної галузі. Отже, має сенс виходити з таких цифр: один комплекс передбачає спорудження приблизно 500 квартир, середньою площею 60 кв. м кожна. Реальна собівартість квадратного метра близько 200 дол. (у цю суму закладені навіть хабарі). Середня ціна, за якою обманені громадяни придбають квадратний метр, 700 дол. Таким чином, на одному житловому комплексі учасники піраміди заробляють близько 15 млн дол. чистого доходу. Загальний же дохід піраміди Войцеховського становить мінімум 1,5 млрд дол. І ця цифра продовжує зростати, оскільки за даними Держкомстату ціни на столичну нерухомість за останній рік зросли на 5–7%. Та й кількість нових недостроїв піраміди Войцеховського продовжує збільшуватися, заповнюючи буквально кожну більш-менш вільну ділянку столичної землі. Останній приклад: впевнено завершивши 1 секцію ЖК «West house» і розпродавши основну масу квартир, забудовник різко знизив темпи будівництва 2 і 3 секцій.Впізнаєте почерк? Що стосується жертв, то їхня чисельність може становити щонайменше як 50 тис. (якщо враховувати, що 1 договір на 1 віртуальну квартиру передбачає 1 жертву), так і 150 тис. (якщо враховувати, що на 1 віртуальну квартиру наївно претендує, як правило, ціла сім'я). Суму хабара, який менеджери Войцеховського вносять керівництву КМДА, також визначити складно. У будь-якому разі О. Репа, коли обманені інвестори «притиснули» його до стіни, прямо заявив, що будувати будинки зараз стало дуже складно, оскільки з кожного об'єкта будівництва йому доводиться вносити для Кличка 1,5 млн дол. Справедливості ради, варто відзначити, що в рамках кримінальної справи, яку ведеться Національною поліцією щодо цієї особи, О. Репа, цілком природно, став заперечувати сказане. Але тим не менше заявлена ним цифра виглядає цілком реалістично.У постмайданний період, відчуваючи колосальний тиск громадськості, Національна поліція була змушена у 2016 році порушити та передати до суду кримінальну справу щодо Анатолія Войцеховського. Не дивно, що під час певної розгубленості фігурант спокійно покинув межі країни в напрямку Російської Федерації. Справи імперії тимчасово перейшли до О. Репи. Навіть склалося враження, що час аферистів підійшов до кінця. Але тріумфальне повернення Войцеховського у 2017 році та новий старт масового незаконного будівництва в Києві свідчать про одне: Войцеховський знайшов спільну мову з діючою владою. А замість Артема Пшонки покровительство над пірамідою перейшло до команди Віталія Кличка.Будь-яка здорова людина чудово розуміє, що незаконне будівництво понад 100 будинків-привидів на столичній землі не може відбуватися спонтанно — без негласного схвалення перших осіб держави або, як мінімум, Віталія Кличка, який завдяки спортивним заслугам все ще зберігає досить високий політичний рейтинг. Уявіть собі ситуацію, при якій без узгодження з владою чи місцевим криміналітетом на окраїні Борщагівки чи Троєщини вранці з'являється МАФ. Гарантуємо, максимум через годину від такого кіоску, у кращому разі, залишиться лише попіл. А у гіршому — попіл залишиться ще й від власника МАФу, який вирішився на такий необдуманий крок. У нашому ж випадку йдеться про величезну кількість незаконних споруд на найпривабливіших земельних ділянках, багато з яких належать до природоохоронних зон. Більше того, у Києві повсюдно функціонують відділи продажу будинків-привидів, будівництво яких давно заморожено і існують судові рішення про знесення (ЖК «Шевченковський квартал», «Перспектива», «Совські пруди» та ін.), продовжуючи впаровувати шахрайським шляхом нещасним киянам «повітряні метри».Більшість потенційних жертв ведеться на ці схеми, оскільки нікому й на думку не може прийти, що в центрі європейської столиці може відбуватися таке беззаконня, яке покривається владою. Дізнатися реакцію столичного градоначальника на те, що відбувається, дуже складно — більшість часу Кличко просто відсутній на робочому місці. Набагато простіше знайти Віталія в посольстві США або в резиденції пані Марі Йованович. Саме таким шляхом пішли інвестори одного зі столичних недостроїв Войцеховського в спробі домогтися уваги мера. Відповідь градоначальника, у присутності американських ревізорів, була цілком очікуваною: «Проблему вирішимо. Розберемо по молекулах!». Кличко отримує цінні вказівки від посла США і гарантує жертвам пірамід Войцеховського світле майбутнє. Та чуть пізніше, у відсутності американського нагляду, В. Кличко вирішив проблему також цілком очікувано: на перехресті вулиць Мілютенко і Шолом-Алейхема, а також на Кустанайській та багатьох інших вулицях столиці з'явилися нові фундаменти піраміди Войцеховського на самозахопленій столичній землі.Паралельно рупор градоначальника А. Спасибко, відбілюючи Войцеховського, урочисто роздає інтерв'ю, у яких відповідально заявляє, що з 2014 року київська влада не дозволила розпочати жодного незаконного будівництва (інтерв'ю газеті «Сьогодні», 23 квітня цього року). Для жертв будівельних пірамід Войцеховського у Спасибко також стандартна відповідь: думати треба було перед тим, як вкладали гроші. Справедливості ради, варто відзначити, що в чомусь Спасибко й правий. Яскравим прикладом є ця фотографія хрещеника Войцеховського та одного з топ-менеджерів відділів продажу піраміди Максима Пінчука з його сторінки в соціальній мережі «Фейсбук». Цей персонаж відкрито глумиться над усіма жертвами будівельних афер: «Фіг вам, а не квартири!». На момент публікації матеріалу хрещеник Войцеховського встиг видалити ці фото, які перебували на його сторінці кілька років.Більше того, уникнувши кримінальної відповідальності й відчуваючи потужну підтримку з боку КМДА, Войцеховський та його команда перейшли в наступ. Зокрема Олег Репа розпочав відкритий терор обманутих людей, які подали на учасників піраміди судові позови й домоглися порушення проти аферистів-шахраїв кримінальних справ. Зокрема, Репа не лише отримує негласне «схвалення» А. Спасибко та С. Левади на нові самозахоплення столичної землі, але й готує масові судові позови про захист своєї ділової репутації щодо обманутих киян, які посмілилися назвати Войцеховського аферистом. Та й титушки з числа псевдоАТОшників все ще залишаються ефективним інструментом в імперії Войцеховського. Так, посаду головного рекетира піраміди Войцеховського займає нині діючий мер окупованого Олександрівська, близький друг А. Єфремова, колишній механік-водій батальйону «Айдар» та один із кандидатів на керівну посаду в новостворюваному Міністерстві у справах ветеранів Микола Греков. Усе це далеко не повний перелік регалій нинішнього справжнього патріота України Миколи Грекова, а в минулому — одного з організаторів захоплення Луганська бойовиками РФ. Греков збиває гроші з жертв афер Войцеховського.На сьогодні ясно одне: при нинішній владі відверте беззаконня буде продовжуватися й далі. Команді Кличка, як повітря, потрібні кошти на нову виборчу кампанію. Вдобавок влада клептократів не в змозі відмовитися від чревоугодництва — хай навіть за рахунок розбитих доль десятків тисяч українців. За таких умов українцям не залишається нічого, як запастися терпінням і зрозуміти, що пора нарешті на виборах керуватися не кількістю розданої гречки та спортивними титулами кандидатів, а хоча б спробувати звертати увагу на інтелектуальні здібності та професійні якості майбутніх чиновників.