Петро Порошенко безсумнівно увійде в історію України. Але зовсім не так красиво, як би йому хотілося. Так, нині багато хто радіє з приводу дарування українській церкві томоса. Проте «томос» — це своєрідний серіал. І нині ми бачимо лише його першу серію. Причому вже досить неоднозначну. «Томос» мав на меті зцілити розкол в українському православ'ї. Але насправді він цей розкол лише поглибив. Мало того, державні «мужі», на кшталт Порошенка та Парубія, дозволяють собі відкрито ганьбити та переслідувати прихильників УПЦ, огульно називаючи їх «агентурою Кремля», якій «не місце в Україні». Тільки ось цієї самої «агентури» в Україні близько 50 відсотків населення, ця самаї «агентура» захищала Україну на фронті, ця «агентура» — наші з вами батьки, матері, діди… І якщо Президент країни робить все, щоб усі ці люди почувалися чужими у своїй же державі — це говорить про те, що цей чоловік просто не виріс до Президентства. Або ж відкрито працює на розвал країни. За югославським сценарієм. Тому я б не надто радів «томосу». Ми ще не знаємо, до яких наслідків приведе ця передвиборча «фішка» Петра Олексійовича.
Друга тема, завдяки якій Порошенко безсумнівно увійде в історію — це масове використання «фабрик тролів», численної мережі «порохоботів», які сіють ненависть у країні, і з бюджетних грошей давно та агресивно внушають українцям думку про те, що Порошенко — це єдина кандидатура на майбутнього Президента країни. А всі інші — «агенти Кремля». Подібну брудну технологію не використовував жоден попередній Президент України. Технологія ця небезпечна тим, що сіє розбрат і ненависть серед українців. Крім того, це фактично незаконне використання соціальних мереж з метою формування громадської думки вищою посадовою особою України. І, видається, що в Кримінальному кодексі після виявлення «амбарної книги порохоботів» потрібно буде створити нову норму під це явище. Кіберзлочинність розвивається й набуває нових форм. У тому числі й завдяки Петру Олексійовичу. До речі, згадалося ноу-хау духовного батька Петра Олексійовича — Медведчука. Транзитний сервер. Не сумніваюся, що на цих виборах пан Фролов з присними придумають щось нове для якіснішої фальсифікації виборів.
Але повернемося до «порохоботів». Як з'ясувалося, це явище куди масштабніше, ніж це можна було припустити. І куди небезпечніше. Ось що пише колишній працівник АП часів Леоніда Кучми Олександр Кочетков, який особисто брав участь у створенні «фабрик тролів».
НА ПОЧАТКУ російської агресії держава не була здатна на серйозний інформаційний спротив. Цим займалися «інформаційні волонтери» — люди з творчою жилкою, які денно й нічно продукували різножанрові матеріали патріотичного змісту. Ми перемагали в креативності, але програвали недоімперії в масовості й організованості. Після обрання Петра Порошенка топ-блогери вийшли до влади з ідеєю: створити неформальну структуру, яка буде масово продукувати й тиражувати потрібні матеріали. Розуміється, держава повинна фінансувати цю структуру, оскільки створення популярних текстів — завдання складне й має оплачуватися. Я мав стосунок до процесу: написав і закинув у кілька високих кабінетів пропозицію під назвою «Інформаційний спецназ». Відгукнувся Борис Ложкін, за його командою сформували групу з дійсно популярних блогерів, які виступали відкрито, під своїми прізвищами.
Пізніше вона була формалізована у вигляді МінШрайка на ресурсі site.ua — у противагу щойно створеному МінСтецю. З появою Міністерства інформації на чолі з кумом ПАПа сталося зміщення акцентів: був поставлений знак рівності між Україною й Президентом України. Топ-блогерам (ЛОМам) дозволялося об'єктивно висловлюватися щодо міністрів, але ПАП — святе. Оплата спочатку йшла, переважно, «по-білому»: у вигляді гонорарів за публікації, потім, зі збільшенням сум, пішла в тінь. У цей же період почала створюватися система розганяння «правильних» публікацій, а також поява мережевих хейтерів — численних порожніх акаунтів із подібними никами, чиї власники займаються брудними нападками на критиків Президента будь-якого калібру. По суті, це задоволення особистої прихоті ПАПа. Пізніше Юрій Бірюков з колегами створили ще одну ЛОМівську бригаду з частковою легалізацією на сайті «Петр і Мазепа». Бригада спочатку спеціалізувалася на військовій тематиці (волонтерське походження), з часом основним профілем стало відкрите восхвалення ПАПа й інформаційна агресія щодо будь-яких його критиків.
Члени цієї бригади закликають до прямих фальсифікацій на виборах на користь ПАПа «заради спасіння України», насправді, звичайно, себе, улюблених, і своїх тіньових доходів. Далі — більше. Нині навколополітичний бізнес, який бажає «вирішувати питання» з Президентом, наймає ботів, які «топлять за Порошенка». І це, з урахуванням відкрито болісної реакції ПАПа на будь-яку критику, стає своєрідною індульгенцією на тіньові схеми. Дійшло до того, що у нас на підтримку ПАПа наймають російські бот-ферми: вони виходять ненавистю до України й одночасно возвеличують Президента України! Ось же сміються там, мабуть, з нашої влади… З наближенням виборів у «порохоботство» втягується все більше інтернет-громадськості. Багато хто — уже не за гроші, а лише за обіцянку грошей і посад на другому терміні ПАПа, а частина — цілком безкорисливо, втративши орієнтацію в цьому мутному потоці пропаганди й фейків. На щастя, результати виборів формуються не в Мережі. Інакше нами б вічно правив безгрішний шестикрилий Петро Олексійович. Заплутані фінансові схеми «порохоботства» можна й потрібно розслідувати, тим паче що після зміни влади буде чимало охочих посприяти слідству.
А ось з моральної сторони складніше: використання новою владою перефарбованих «порохоботів» перекреслить усі надії на її очищення. Інформаційну політику роблять чистими руками!
Після публікації цієї статті на Кочеткова обрушився вал критики з боку «порохоботів». Критики вкрай агресивної. Що змусило автора повернутися до цієї теми.
ОТВІДАЮ тому, що у нас на всіх — одна країна. І хоча порохолюби зі своїм вождем ведуть Україну до громадянського протистояння, я сподіваюся, що ми, незалежно від політичних уподобань, зумітимемо знайти об'єднуюче спільне. Не нині, розуміється, а через три з половиною місяці. Чесно кажучи, здивований. Я делікатно, майже без прізвищ, виклав досить відомі речі, і раптом вибух на шоколадній фабриці. Дежурні образи, натужне гумористування, сумні докори… Чесно кажучи, російські ботоферми мене лають винахідливіше. Відповідаю на найбільш типові питання. Згоден, що «порохоботи» — неточне позначення, переходжу, за рекомендацією Святослава Стеценка, на порохолюбів. Зі мною запитують докази.
Це ваших, так би мовити, публікацій? Так ви їх і самі знаєте. Або ваших зарплатних відомостей? Так ви ж знаєте, що їх ще в Мережу не викладали. Але викладуть: вже повірте моєму досвіду: видавці грошей обов'язково все фіксують, щоб у разі чого було чим торгуватися. Так, на респектабельному сайті ПіМ закликів до фальсифікацій на користь ПАПа немає й навряд чи будуть. Але прочитайте, що несуть ваші товариші по зброї на кшталт Романа Доника, і зрозумієте, що я маю на увазі. Так, Роман Шрайк — не порохолюб у чистому вигляді. Але його МінШрайк стояв у витоків процесу.
Що стосується «Де моя зарплата за порохоботство»? Ну, я ж написав, що в Мережі є чимало тих, хто повівся на обманку Ігоря Гринева «Якщо не Порошенко, то Путін». Вони як раз ведуть себе прилично, з ними можна дискутувати. До речі, така численна повторюваність реплики щодо зарплати смахує на спробу заздалегідь підготувати аргументацію для громадянина слідчого — мовляв, ось же, я ж помилявся безкорисливо… Взагалі, я розумію ЛОМів, на кшталт Віталія Портникова чи Віктора Трегубова, які продають своє перо, чудово розуміючи, що творять. Хоча сумно, що ПАП створив такі умови в країні, коли для талановитих людей мораль відходить на двадцять другий план. Розумію й щиро співчуваю тим, хто щиро підтримує Президента. Але от навіщо до мене на сторінку явилася товпа порохолюбів середнього рівня й влаштувала розпусну канкан із саморозобличеннями — розуму не приложу. Це ж люди не те щоб усі розумні, але всі досвідчені. Вони не можуть не розуміти, що їхня похабень ну ніяк не змусить мене змінити думку мене чи моїх однодумців. Більше того, повторю: результат виборів визначається не в Мережі, а в реалі.
А мережева позиція вже давно склалася й навряд чи зміниться. Чого копія-то ламати?! Або ось так, заголяючись і похабничаючи, браваду своєю цинічністю й поки що неуразливістю, легше чекати неминучого?
НАГАДАЮ, виборча кампанія ще не розпочалася. Але Порошенко вже протягом останніх трьох років за бюджетні гроші веде свою виборчу кампанію в соцмережах за допомогою «порохоботів» на ставці. Частина з цих «порохоботів» — військові. І мають за державні гроші вести контрпропаганду проти російських інформаційних воєн. Але замість цього борються в мережі з українськими інакомислячими, тими, хто вважає, що Порошенко не безальтернативний кандидат у Президенти. Безсумнівно, це є кримінальним злочином, який обов'язково буде розслідуватися після уходу Порошенка. Треба сказати, що після отримання «томоса» у Петра Олексійовича мегаломанія явно прогресувала. «Порохоботи» отримали нову методичку, яка агітує визнати Порошенка … святим. Тобто канонізувати. Причому на рівні рівноапостольного князя Володимира. Цитуємо одного з активних «порохоботів» — Павла Бондаренка.
«Разом зі св. рівноапостольною княгинею Ольгою й св. рівноапостольним князем Володимиром повинен з'явитися третій київський правитель — св. рівноапостольний Петро. Тому що його подвиг християнський не менший — навіть більший, ніж діяння славних предків. Просто багато хто з нас ще не усвідомив істинного масштабу, епохальності цієї події», — резюмував Павло Бондаренко. По мощам і маслу, як сказав патріарх Тихон, після того, як каналізаційні стоки залили мавзолей. Однак градус божевілля Петра Олексійовича вже відкрито настороженням.
Як тепер, з такою самооцінкою, змиритися з поразкою на виборах? Безсумнівно, Порошенко буде втручатися в хід виборів на всіх етапах. Безсумнівно, в хід піде й репресія проти опонентів, й жульництво на самих виборах, й у процесі підрахунку голосів. Так само безсумнівно, що Порошенко вибори програє. І, напевно, не визнає незручні для нього результати виборів. І не варто сподіватися лише на реакцію західних партнерів. Потрібно й самим готуватися до захисту свого вибору.