Навколо фотографії з Фанара, на якій спікер Парубій та Александр Петровський, відомий також як «Нарик», разом тримають Томос, піднявся гострий суспільний резонанс. Александр Петровський нині позиціонує себе у соціальних мережах та в житті як «громадський діяч» і меценат.
Що викликало таке обурення громадськості? Темне минуле «Нарика»? Справді, у більшості відомих людей у нашій країні минуле темне — іноді дуже, іноді таке, що краще б і не знати про його існування. Як у піратів Її Величності, деякі з яких згодом стали лордами. Не ми такі — час такий. Якщо ж якихось чистоплюїв обурює присутність на Фанарі колишнього кримінального авторитета, то варто б цим чистоплюям замислитися над тим, що Церква як така — не для святих, а саме для грішних. І якщо колишній або навіть діючий розбійник тягнеться до Церкви, то Церква не може його не прийняти. І приймає з радістю, як блудного, але повернувшегося сина. З величезною радістю, якщо вірити Євангелію.
Покаявся чи громадянин Петровський у своїх гріхах? Це, звісно, не наша і не ваша справа, а суто особисті стосунки громадянина Петровського з Богом. Але, судячи з поведінки Петровського під час російського вторгнення, щось у ньому серйозно змінилося. Якщо замість того, щоб спокійно жити в Німеччині та мирно торгувати, він повернувся в Дніпро й організовував його оборону. І досить успішно. Тому не варто судити ближнього свого. Звісно, буде сумно, якщо громадянин Петровський використовує церковну тему для того, щоб, наприклад, потрапити до парламенту наступного скликання й бандитствувати вже «в законі», розпилюючи бюджет. Сподіваємося, що цього не станеться. І його метанойя була глибокою, змістовною й всеохоплюючою. Як і у численних розбійників, які щиро покаялися й стали християнськими святими. Або ж як у буддійських просвітлених, наприклад, розбійника Ангуліміли, чиє ім'я означало «намисто з пальців» (убитих ним людей). Вчиняючи безглузді вбивства й побачивши самотнього Будду в лісі, Ангуліміла витягнув меч і побіг за ним, але, незважаючи на те, що Будда йшов повільно, убивця не міг його наздогнати.
Згубившись, Ангуліміла закричав: «Стій!», але Будда відповів: «Я вже стою, зупинитися повинен ти». Цей розмова стала поворотним моментом у долі Ангуліміли. Або ж ще одного буддійського святого — Міларепи. Цей благородний чоловік так образився на своїх односельців, що перебив їх майже всіх. Однак згодом, щиро покаявшись, вичерпав свою погану карму й досяг просвітлення. Тому не варто буйствувати, красномовити й кидати виклики через присутність «Нарика» на дарованні Томаса. Істинно кажу вам, що обличчя Парубія було там куди більш невмісне.