Для тих, хто цікавиться значущими політичними індикаторами, показниками того, що відбуватиметься в процесі «врегулювання війни» та проектування післявоєнного майбутнього, точніше, який тренд продавлюють ресурсні актори (вголос про це не говорячи), пропоную прочитати матеріал, опублікований наприкінці січня на резервному акаунті. Тобто для тих, хто цікавиться СВОЇМ майбутнім. Але хочу попередньо зосередити увагу на основному тезисі статті: вкрай необхідна кримінальна справа «Підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни». Я писав про це з самого початку повномасштабної агресії, і спочатку це подавалося в інформаційному просторі як очевидне завдання та майже вирішене питання.
Але зараз ця тема практично розмита, вся увага громадськості, політиків та юристів перенесена на так звані «військові злочини», збиранням складу та розслідуванням яких займаються як національні органи (прокуратура України), так і Міжнародний кримінальний суд, а під військовими злочинами мають на увазі порушення «правил і звичаїв війни», тобто сама агресивна війна виявляється не злочином, легітимується. Хоча після Другої світової війни в кримінальне право СПЕЦІАЛЬНО була введена новела, що криміналізує саму цю дію: агресивна війна. Зрозуміло, чому, і в результаті яких подій. Щоб ліквідувати цю історичну глупість, що війна — це ЗАКОННЕ масове вбивство. Для порушення та розгляду такої кримінальної справи передбачалося створення міжнародного трибуналу, як і минулого разу, але поступово цей проект зливають: за темниками це пояснюється юридичними та організаційними складностями, тим, що треба ДОЧЕКАТИСЯ закінчення війни, що цим і так займаються національні органи та той самий Міжнародний кримінальний суд (це не так, він може займатися лише військовими злочинами), що справа в тому, що це може налякати й розлютити Путіна, а в нього кнопка, і так далі.
У результаті ситуація складається так, що практично основний злочин та величезна кількість злочинних епізодів усередині нього, тобто власне ВІЙСЬКОВІ дії, а не екцеси поза ними (військові злочини), залишатимуться безкарними. Кримінальний суд відберуть кілька сотень військових злочинів, десяток з них масштабуватимуть (маніяки, козли, які стріляли по машинах «мирних», мародери), для створення враження, що правосуддя торжествувало, а основні злочинці, організатори та зачинателі війни, та весь масив злочинів-вбивств (знесення міст не є військовим злочином, оскільки це сама війна, у такій трактовці) уникнуть відповідальності, навіть більшість «військових злочинів», наприклад, удар ракетниками по під'їзду житлового будинку, не вдасться довести, адже дуже складно довести умисел, скажуть — випадково, хотіли в військовий склад. Хоча БАЗОВИМ злочином є САМ УЧАСТЬ цих ракетників у злочинній війні, і в цьому випадку свідомість співучасті та умисел очевидні. Отже, ймовірність порушення такої справи й є індикатором, що сигналізує, куди розвивається ситуація, до підтримки сценарію перемоги України чи до зливу.
Усього таких індикаторів я відстежую приблизно сім, але це окрема розмова. Ладно, не буду переказувати всю статтю, хоча доводиться розжовувати. Так само як у попередній статті довелося на пальцях розкладати, чому російські «олігархи», ВСІ — співучасники Путіна. Хоча цей цикл гібридної, не на полі бою, війни ми вже програли, що ж, через рік, якщо будемо живі, знову піднімемо, і знову буду розжовувати.
Громадськість у всьому світі вже привчили до того, що коли йдеться про масові позаправові вбивства в Україні, мають на увазі смерті виключно МИРНОГО населення, це називається військовими злочинами, а в решті це ВІЙНА, тобто легітимне умертвіння, приблизно як смертна кара за рішенням суду. Але ні, загибель українських військовослужбовців — це теж МАСОВЕ ВБИВСТВО, тобто особливо тяжкий злочин у межах теж особливо тяжкого злочину: ПЛАНУВАННЯ, ПІДГОТОВКИ, РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ТА ВЕДЕННЯ АГРЕСИВНОЇ ЗАХОПЛЮВАЛЬНОЇ ВІЙНИ.
Ця аберація сприйняття того, що відбувається, сталася через жахливий баг у сучасній масовій, та й у правовій теж, свідомості, гіпнабельності: достатньо НАЗВАТИ організоване злочинною групою масове вбивство тих, хто захищає з зброєю безоружних людей, війною, а злочинну групу — державою, і ці вбивства можуть пройти вже за іншою кваліфікацією. Але справа в тому, що навіть формально це давно не так, саме для того, щоб не вдавалося цим прийомом маніпулювати, і для запобігання подібним екцесам, у результаті осмислення, правового, логічного й морального, механізмів і ходу Другої світової війни, і було введено в кримінальне законодавство практично всіх країн поняття й стаття «агресивна захоплювальна війна». Саме це є «покривальним» кримінальним злочином у цьому випадку, щодо якого повинна бути порушена так звана «материнська» кримінальна справа, у межах якої всі факти вбивства й мирних, й озброєних людей, співучасть і сприяння в плануванні та організації цих вбивств і руйнувань, стають епізодами цієї справи, і одночасно можуть кваліфікуватися як самостійні кримінальні злочини.
Так само, як, наприклад, може порушуватися й вестися кримінальна справа й виноситися вирок за статтею бандитизм, а у межах цієї справи, або виділенням, можуть кваліфікуватися епізоди вбивства, грабежів, і так далі, з відповідною відповідальністю конкретних осіб. Про необхідність порушення такої МАТЕРИНСЬКОЇ справи й розгляді того, що відбувається, вже через її призму, про те, що не можна тягнути, я писав ще в березні минулого року. Тобто правова база УЖЕ існує, хоча при цьому суперечить стійкому масовому, і навіть професійному, уявленню, що, повторю, БУДЬ-ЯКА війна, і навіть просто дія, схожа на війну, і так названа, легітимна, відповідно, військові дії у межах цієї дії теж стають легітимними. До речі, парадоксальним чином, у Росії кваліфікація того, що відбувається, як війна, заборонена, тобто Путін відмежувався на всякий випадок від факту війни в принципі, маючи на увазі, звичайно, відмежування від факту агресивної війни, але тим самим ПІДКРЕСЛИВ, випятив, визнав, що вчиняє просто масові вбивства. Що ж, добровільне визнання у вбивствах — це вже корисно, а те, що він з компанією ще й організатор агресивної війни, буде кваліфіковано юристами.
Але, здається, Путін уже дійшов, що це самопідстава, тому вони, ймовірно, ОФІЦІЙНО перекваліфікують це все ж таки в війну, але в війну СПРАВЕДЛИВУ, ЗАХИСНУ, ОБОРОННУ І ВИЗВОЛЬНУ, на це будуть давити. Потрібні ли, тим не менше, ще правові новели для нового трибуналу, крім кваліфікації «Агресивна війна», з урахуванням нової практики й нового осмислення? Ймовірно, так. Після Другої світової війни основній частині військовослужбовців, держслужбовців, афільованих підприємців, і т. д., у Німеччині, вдалося уникнути кримінальної відповідальності, незважаючи на те, що Німеччина була визнана державою-агресором. Всі знають, що був розбір колізій: повинна чи не повинна залежна особа виконувати накази, яка ступінь відповідальності за виконання злочинних наказів, особливо коли особа стверджує, що не усвідомлювала або не знала про їхню злочинність, або діяла під тиском чи загрозою, як, за якою шкалою, кваліфікувати ступінь злочинності цих наказів? І т. п.
Але зараз очевидно, що розмитість відповідальності за дії у складі злочинної групи, або організації, якщо вона називається організаторами державою, приведе до нових екцесів, оскільки злодії вже вловили прийом: слово й статус «держава» є чарівним, зачаровуючим і обивателя, й юристів, й політичних лідерів (адже вони теж стоять на чолі держав, їм цей статус цінний), і звільняє від відповідальності й морального осуду. Тому можна просто узурпувати підходящу державу, тобто захопити печатку, ключі від збройні, державу й скіпетр, а також газети, пошту й телеграф (ЗМІ й комунікації), а потім, прикриваючись регаліями, творити що завгодно, називаючи це захистом державних інтересів. І розбирайтеся в цих інтересах і законності дій роками, поки бандити вбивають і грабують. Причому «РЯДОВИМ» бандитам у складі такої бандитської групи в будь-якому випадку все сходить з рук, адже вони діють як ВИКОНАВЦІ, хай навіть злочинної, але ДЕРЖАВИ (як гітлерівська Німеччина), навіть якщо сама держава й лідери в результаті покарані.
Тобто переконані вбивці й мародери отримують таким чином дах і відмазку, тобто, знаючи про безкарність ПО ЗАКОНУ, під неї вони й будуть стікатися, утворюючи все зростаючу силу, що сіє смерть і руйнування по світу, така воронка. Значить, потрібно переходити до ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ кваліфікації статусу «злочинна держава», і навіть вводити статус «хибна, або сфальшована держава», «злочинне співтовариство під виглядом держави», таке утворення не може бути суб'єктом міжнародного права й міжнародних відносин. Тоді й усіх співучасників злочинних дій цієї держави можна розглядати вже буквально як співучасників злочину, без експертизи «законності наказів» (у різних категоріях і з різною відповідальністю, від нульової до повної), не розбиратися, які «накази» злочинців були злочинними, а які «законними», і процедура декonstruкції такого утворення буде спрощена.