Україна, Туреччина та ЄС продовжують фінансувати «ЛДНР», укладаючи угоди з людьми Юрія Зюкова

Минулого літа СБУ зацікавилася особою куратора тіньової вуглевидобутку. Фігурантам справи про створення терористичної організації «засвітило» від 8 до 15 років. На фото — Юрій Зюков та його давня соратниця Наталля Королевська. До війни Александр Янукович збував у країни ЄС дешевий вугіль з копанок Королевської, який допомагав легалізувати пан Зюков. Недавня подія в Чорному морі повернула забуту тему торгівлі вкраденим у України «чорним золотом» та фінансової підтримки, яку РФ надає «республікам». Затонулий 7 січня судно «VOLGO BALT 214» з азербайджансько-українським екіпажем прямував з порту Азов (Ростовська область) в Самсун (Туреччина) і перевозив 3000 тонн вугілля. Власник сухогруза, за даними моніторингової групи «Майдан закордонних справ», — турецька фірма, судно опинилося в «чорному списку» як таке, що неодноразово заходило в окупований Крим. Туреччина та Україна заявили, що проведуть розслідування щодо інформації про поставки вугілля з «ЛДНР». Однак з'ясувати походження вантажу буде непросто.За документами вугіль виявиться російським, а щоб дізнатися правду, доведеться піднімати антрацит з дна та проводити аналіз — різниці між вугіллям донецьких шахт настільки унікальні, що експерти іноді порівнюють їх з відбитками пальців. Голова МінТОТ Вадим Чорниш заявив, що щорічно Росія вивозить з окупованих територій Донбасу 2,8 мільйона тонн антрациту на суму майже 300 млн доларів США, підтримуючи економіку недореспублік. Ми вже писали про те, як вугіль з окупованої території отримує російське «громадянство». Трейдери в РФ придбавають антрацит «ЛДНР» як український, а далі контрабандний (по факту) вугіль поставляється в інші країни, у тому числі в Україну, за сертифікатами РФ. Знавці пояснюють: у Польщі, Чехії, Румунії, Угорщині ще збереглося чимало побудованих за часів СРСР теплоелектростанцій, яким потрібне якісне вугіль з високою теплотворністю, видобуте на неконтрольованій території. «Мінтоп ЛНР» недарма рапортує про зростання видобутку — російська «паспортизація» дозволяє кому завгодно купувати антрацит бойовиків в обхід санкцій. Одна з публікацій «ОРД» на цю тему наробила чимало шуму.Після неї з нами зв'язалися колеги з Японії, які займаються темою торгівлі вугіллям КНДР через посередництво не лише РФ, але й деяких структур в Україні. Серед можливих фігурантів опинилися офшорні компанії, пов'язані з громадянами України, про яких ми писали раніше: екс-міністром «ЛНР» Александром Олександровичем Мельничуком, його братом — київським бізнесменом Сергієм Олександровичем та їхнім партнером радником українського міністра енергетики Юрієм Євгенійовичем Зюковим. Виявляється, не лише «ЛДНРовці», але й Північна Корея (яку в ООН покарали за ракетні випробування) використовує РФ як перевалочну базу для контрабанди. Все відбувається за схемою, яку обкатали на Донбасі — щоб продати свій вугіль Японії та Південній Кореї, північнокорейці везуть його спочатку в російські порти. І далі поставки санкційного вугілля маскують під російський вантаж, оформлений за всіма митними правилами. Нагадаємо, Юрій Зюков — це топ-чиновник, якого в стінах Верховної Ради називали колаборантом, який встиг підробити в так званому «міністерстві» при т.з. «ЛНР»: https://www.youtube.com/watch? v=P0EpdukLYiA Екс-перший заступник міністра енергетики та вугільної промисловості в уряді Арсенія Яценюка та радник діючого міністра Ігоря Насалика. Вугільний мільйонер з Ровеньків, який, однак, у своїй декларації про доходи за 2014 рік указав суцільні прочерки ( https://declarations.com.ua/declaration/vulyk_72_199 ). Восени 2017 року польська газета «Dziennik» поширила сенсаційну новину: Польща опалюється вугіллям з «ЛНР» при посередництві компанії «Doncoaltrade», яку заснували менеджер Юрія Зюкова Александр Мельничук та його син Роман. Юрій Зюков все заперечував — за його версією, брати Мельничуки його обібрали до нитки. Для поставок у Польщу, мовляв, шахрай Александр Мельничук, з яким Зюкова пов'язує багаторічне співробітництво, зрадницьки підробив підпис Романа Зюкова та використав фірму, зареєстровану задовго до війни. Однак це викриття було не останнім: минулого літа СБУ виявила у Юрія Зюкова відразу 16 фірм, які займаються імпортом-експортом з «ОРДИЛО», у тому числі три офшори.У ЄРСР оприлюднено рішення ( http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74745788 ), у якому персональні дані приховані, але вгадати Зюкова нескладно. Йдеться про радника Міністра енергетики та вугільної промисловості України, чиїм родичам та наближеним главарі «Луганської республіки» видали дозволи на видобуток вугілля, оптову торгівлю горючим, вивіз та транзит матеріальних цінностей. Цитата з судового рішення: «У виробництві ГУ СБ України в м. Києві та Київській області знаходяться матеріали ДР №22016101110000067 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України («Створення терористичної групи, керівництво такою групою, а також матеріальне, організаційне або інше сприяння діяльності терористичної групи»). Розслідуванням встановлено, що радник з метою власного збагачення, за попередньою змовою з представниками самопроголошеної «ЛНР» організував протиправну схему щодо незаконного видобутку та реалізації вугільної продукції та горючо-мастильних матеріалів на тимчасово неконтрольованій українською владою території Луганської області».Суб'єкти господарської діяльності, які використовувалися для вчинення злочинів, або не перереєстровувалися на контрольованій території, або мають подвійну реєстрацію, і — головне: «Сплачують податки в фіскальні органи терористичних організацій, надаючи фінансову допомогу незаконним збройним формуванням». Під час розслідування виникла необхідність у доступі до оригіналів документів, які супроводжували видобуток антрациту, його експорт у РФ, переміщення та сертифікацію вантажів, видачу дозволів на видобуток вугілля, оптову торгівлю, транзит та інше. Під прицілом СБУ опинилися: ТОВ «Галс Моторс» (Код ЄГРПОУ 21966190, адреса реєстрації: м. Донецьк, вул. Б. Хмельницького, д. 55, у списку засновників — житель Ровеньків Роман Юрійович Зюков (30%), ТОВ «ДонЛекс» (Код ЄГРПОУ 35682910, адреса: м. Донецьк, вул. Військова, д. 36, серед засновників — Юлія Сергіївна Зюкова (58%), яка проживає в Ровеньках), ТОВ «Торгово-посередницька фірма «Донбас-вугіль» (Код ЄГРПОУ 37713992, м. Ровеньки, вул. Маркса, д. 146), ТОВ «Україна-Донбас» (Код ЄГРПОУ 31023054, м. Ровеньки, вул. Капанеллі, д. 2 Б), ТОВ «Автомобільний центр «Енергія» (Код ЄГРПОУ 37824414, м. Алчевськ, вул. Ленінградська, д. 3, серед засновників — жителька окупованого Криму Рудая Любов Йосипівна), ТОВ «ГОФ «Алмаз» (Код ЄГРПОУ 35937821, Ровеньки, вул. Виїзна, д. 1А, серед засновників та сама Рудая Л. І.), ТОВ «Галсмотор» (Код ЄГРПОУ 38263228, м. Донецьк, Злітна 7-В, серед засновників Рудая Л. І.), Підприємство «Ритм» (Код ЄГРПОУ 31380956, м. Ровеньки, вул. Маркса 146, серед засновників Рудая), ТОВ «Борс» (Код ЄГРПОУ 34942631, Київ, Княжий затон, д. 2/30, серед засновників жителі Ровеньків та ТОВ «Україна-Донбас»), ТОВ «Ровеньківська нафтобаза» (Код ЄГРПОУ 32842161, серед засновників Рудой Микола Іванович, прописаний за однією адресою з батьком та сином Зюковими, офшорна компанія «VUTEK LIMITED» (Кіпр) та Мельничук Александр Олександрович), ТОВ «ГОФ «Дарівська» (Код ЄГРПОУ 35937816, серед засновників якої той же Мельничук та той же кіпрський офшор), а також офшори «VUTEK LIMITED», «DONBAS COAL LLP», «RENTON RESOURCES LLP» та три інші фірми, назви яких у рішенні зашифровані.Використовуючи можливості youcontrol, ми проаналізували актуальні на сьогодні зв'язки пана Зюкова з цими компаніями. Перш за все, в антитерористичному списку СБУ привертають на себе увагу два стовпи економіки «ЛНР»: «Ровеньківська нафтобаза» та ГОФ «Дарівська». Нафтобаза була монополістом щодо забезпечення горючим так званої армії «ЛНР». А фабрика «Дарівська» ще недавно лідирувала за поставками вкраденого у України антрациту в Росію. ГОФ «Дарівська» та «Ровеньківська нафтобаза» — найбільші активи, пов'язані з Юрієм Зюковим, підприємства мають у засновниках кіпрський офшор та Александра Мельничука. У «Ровеньківській нафтобазі», яка займається поставками палива на окуповані території, 50% належить «міністру-терористу» Александру Мельничуку, 12,96% — деякому Миколі Рудому, який фігурує ще в кількох десятках пов'язаних ТОВ, а решта майже 37% — офшору «VUTEK LIMITED». Дивно, що «відібрані» у Зюкова, ці підприємства досі не припинили свою діяльність на території, контрольованій Україною. У Києві знайти ГОФ «Дарівську» можна за адресою: Харківське шосе 19.Хоча за її контактним номером відповідають громадяни «ЛНР». І номер збігається з контактами ще 4 підприємств: розташованої в Харкові ТОВ «Вутек-інвест»/35653099, луганської ТОВ «Коал трейдинг»/37325398, ровеньківської ТОВ «Східний вугіль»/37713930 та ще однієї ровеньківської — ТОВ «Запаси Донбасу»/35937800. Екс-міністру «ЛНР» Александру Мельничуку належить у «Дарівській» 40%, а кіпріоту «VUTEK LIMITED» — 60%. Загадкова офшорка «VUTEK LIMITED» не розкриває свого вигодонабувача. Але зустрічається в кожній другій компанії, яка бере участь в експорті та має ознаки фіктивності. Засновник «Ровеньківської нафтобази» та ТОВ «Ровеньківнафтопродуктсервіс» Микола Рудой настільки близький з Романом та Юрієм Зюковими, що у них одна адреса в Ровеньках. Наприклад, у звичайній квартирі за адресою: Київ, вул. Дарвіна, д. 6, кв. 4 зареєструвалися відразу кілька великих експортерів «ЛНРовського» вугілля та оптових торговців паливом. Серед них — ТОВ «Ровеньківнафтопродуктсервіс» (код 31219984), яку з «Ровеньківською нафтобазою» та ГОФ «Дарівська» пов'язують все той же кіпріот з «чорного списку офшорів ЄС» та все ті ж засновники Александр Мельничук та Микола Рудой, прописаний разом з Зюковими.Завдяки youcontrol, можемо відстежити й інші зв'язки персонажів, які проходять по справі про створення терористичної організації. Фігурує в кримінальному провадженні ТОВ «Галсмотор», зареєстрована в Донецьку на вул. Злітній, через ТОВ «Галс Інвест» прямо веде до засвітившегося в польському скандалі Романа Зюкова. Моральна сторона торгівлі на крові перші роки війни мала виправдання: без антрациту з східних регіонів не обійтися половині українських ТЕЦ. Але в цей самий час особам особливо наближеним до Мінвугілля не заборонялося заробляти й на поставках «ЛДНРовського» вугілля за кордон. Для чого використовувалися фірми з реєстрацією в Україні та в «республіках», записані на Мельничуків. З березня 2017 року ситуація змінилася — офіційно Києвом була оголошена блокада «ЛДНР». Але брати Мельничуки продовжили торгувати антрацитом з окупованих територій, тільки вже не напряму, а через країну-агресора.Виданню Ліга.net вдалося відстежити експорт антрациту, який Росія бере у «республік» та поставляє в Туреччину, Італію, Грузію… Журналісти з'ясували, що вся ланцюг вугільної контрабанди з «ЛДНР» замикається на двох пов'язаних між собою офшорних компаніях: Coal Trade Antrahcit LLP (Лондон) та Grecol Limited (Гонконг), які контролюються… Александром та Сергієм Мельничуками. Починаючи з 2014 року й донині братці з Ровеньків зберігають лідируючі позиції в експорті вугілля з «республік» у країни ЄС, для чого використовують підприємства зареєстровані в «ЛНР» та «ДНР», Києві, Росії та в офшорах, створених для відмивання та легалізації злочинно нажитих коштів. І все це час чиясь турботлива рука відводить від них удари.Ось, наприклад, лондонська та гонконгська офшорки Coal Trade Antrahcit LLP та Grecol Limited разом з «ГОФ «Космонавтів» ще в листопаді 2014 року (коли Юрій Зюков працював першим замом міністра) потрапляли в поле зору Генпрокуратури: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53543369 Але замість того, щоб відправитися на нари, Сергій Мельничук отримав від СБУ та Кабміну максимальні преференції: пов'язане з ним «ГОФ «Космонавтів» опинилося в особливому списку підприємств, яким Кабмін та СБУ дозволили легально ввозити в Україну вугіль з зони бойових дій. У результаті в Україні нікому невідомий Сергій Мельничук раптово виник в одному ряду з великими компаніями Ахметова, Іванющенка та Пушиліна… А його брат — міністр-терорист Александр раптово почав конкурувати в Росії з олігархом Сергієм Курченком. Контрольоване Александром Мельничуком ТОВ «Вугільні технології» (Ростов) за оборотами поступалося лише двом компаніям з «гаманця Януковичів». Крім того, «технології» не лише поставляли вугіль з «ЛНР» в Росію, але й назад у «ЛНР» — залізну руду.На скриншоті — ось так «міністр вугільної промисловості «ЛНР» Александр Мельничук боровся з конкурентом у особі Сергія Курченка. З 26 січня 2018 року Мельничуки потрапили в санкційний список відділу контролю за зовнішніми активами Мінфіну США (акурат перед введенням санкцій Александр Мельничук продав свою частку в «Вугільних технологіях»). А ось українські санкції їх так і не торкнулися. Міністру-терористу Александру (ось, до речі, він на сайті «Миротворець»: https://myrotvorets.center/criminal/melnichuk-aleksandr-aleksandrovich/ ) СБУ та прикордонна служба не перешкоджають перетинати лінію розмежування — бувати на контрольованій Україною території, літати в Європу: http://sprotyv.info/ru/news/kiev/srez-voyny-terroristy-shoppingery-ili-nevidimye-partnery . А Сергій Мельничук незрозуміло в якому статусі часто шляється в коридорах того самого вугільного міністерства, тимчасовий господар якого Ігор Насалик «валяє дурня», коли його запитують про Зюкова та його партнерів з «ЛНР»… За останні 5 років війни утекло чимало не лише води, але й крові.Змінювалися склади українських міністерств, змінювалася маріонеткова влада в «республіках», змінювалися правила переміщення вантажів через лінію розмежування, однак на діяльності Мельничуків (принаймні — в гіршу сторону) ці потрясіння не позначилися. І крім як впливом Юрія Зюкова опитані «ОРД» експерти не змогли пояснити це явище. Виглядає так, ніби пан Зюков, якому з 90-х вдається залишатися в схемах при всіх владах, використав свої бізнес-зв'язки та політичний вплив, щоб з самого «логова фашистської хунти» кувати багатство для себе та «молодореспубліканців». А брати Мельничуки всього лише — підставні особи, цебто Фунти, що процвітають під сінню зюковського могутності… Є ще момент, опосередковано вказуючи на справжнього господаря антрацитової імперії. Сергій Мельничук до початку блокади контролював ТОВ «Ровеньки-Вугілепостач», яка вважалася найбільшим легальним експортером сортового антрациту з шахт ДТЕК Ахметова. На сьогодні «Ровеньки-Вугілепостач» знаходяться під санкціями США, хоча зареєстровані на контрольованій Україною території: м. Північнодонецьк, пр. Центральний, д. 54-Б, кв. 22, а кінцевий бенефіціар називається «Інбонд магазин ЛТД» та приховується за адресою: Кіпр, Лімасол: https://youcontrol.com.ua/ru/contractor/? id=6609748&tb=file Тут варто нагадати, що екс-«регіонал» та нинішній «тимошенковець» Юрій Зюков для Рината Ахметова зовсім не чужа людина. Він колишній генеральний директор державного підприємства «Ровеньківантрацит» — вугільного гіганта, який не зовсім законно перейшов у приватні руки пана Ахметова. У Ровеньках пана Зюкова називають не інакше, як членом угруповання «Люкс» (до речі, ось так він представлений у неформальній колекції пособників бойовиків: https://myrotvorets.center/criminal/zyukov-yurij-evgenevich/ ). Не забули, як, виконуючи обов'язки генерального директора, Зюков технічно підвів «Ровеньківантрацит» під приватизацію. А трохи раніше — у 2006–2007 роках працював заступником міністра вугільної промисловості Сергія Тулуба в уряді Віктора Януковича. У стан прихильників Юлії Тимошенко перебіг з допомогою колишньої «БЮТівки» Наталлі Королевської, яку на малій батьківщині звуть «королевою копанок». Пану Зюкову вона допомагала збувати «лівак», видаючи його за вугіль, видобутий на державному підприємстві.На фото телеканалу 1+1 — брати Александр (зліва) та Сергій Мельничуки, за роки війни раптово ставши засновниками приблизно сотні компаній з багатомільйонними оборотами. «ЛДНРовський» антрацит обходиться кінцевому споживачу приблизно в 5 разів дорожче, ніж заробляє на видобутку виробник. Одурманені антиукраїнською пропагандою шахтарі орють буквально за їжу. А гігантська маржа, що виникає по дорозі з Луганська в Київ, осідає в кишенях учасників схеми з обох боків. Раніше Плотницький, а тепер його наступник Пасечник — кладе в кишеню приблизно 20 доларів США з тонни. І якщо правда, що Росія вивозить з Донбасу близько 8–10 тисяч тонн українського вугілля на добу, легко підрахувати дохідність нинішнього місця главаря «народної республіки» та зрозуміти причини, за якими дельці в Києві продовжують «робити бізнес» з упирами.