Справа в тому, що мільярди можна вивести. Це не надто складна справа. Найголовніше мистецтво — забезпечити собі безпеку після «заробітку». Добру допомогу в цьому надають суди та правоохоронці. Та й, звичайно, друзі.
Перший друг — Валерія Гонтарева. 5 лютого 2019 року відбудеться засідання Верховного суду, яке, ймовірно, є договірним. Існує висока ймовірність того, що судді «вишки» остаточно позбавлять від неприємностей колишню власницю «Златобанка» Елену Якименко. «Златобанк» був порівняно невеликим. Як і багато інших кишенькових структур, він засмоктував депозити населення та перенаправляв гроші на бізнес господарки. У цьому випадку — господарки, Елени Якименко. Таких кредитів у банку накопилося на суму близько 3 млрд грн. У власниці банку був бізнес-партнер, дуже впливовий Леонід Юрушев. Їх пов'язували відразу кілька проектів. Крім володіння «Златобанком», Якименко була заступницею голови банку «Форум» ще в ті часи, коли ним володів Леонід Юрушев. Також Якименко керувала рибним бізнесом олігарха.
Леонід Юрушев був одним зі спонсорів «Народного фронту» у 2014 році, тому з призначенням Арсенія Яценюка на посаду прем'єра отримав особливі привілеї. Але навіть якби він виявився звичайним бізнесменом, то не відчував би проблем. Справа в тому, що Елена Якименко дружила з екс-главою НБУ Валерією Гонтаревою. Це дало їй особливі привілеї під час «банкопаду» 2014–2016 років. «Златобанк» потрібно було закрити в числі перших. Але Гонтарева до останнього оберігала банк подруги від неприємностей. Більше того, вона видала Якименко рефінансування на 879 млн грн.
Благодаря підтримці НБУ, з банку безперешкодно виводилися активи. Зокрема, Леонід Юрушев встиг визволити зі-під застави свій рибний комплекс «Арктика», який знаходиться в районі Софіївської Борщагівки, що на окраїні Києва. Усі останні роки за цей бізнес судився Фонд гарантування вкладів, і лише недавно справа закінчилася на користь держави. До травня 2015 року ситуація зайшла так далеко, що не витримала й сама Гонтарева. Але до того часу рятувати було вже нічого. «Златобанк» помер. Разом з ним, мабуть, перервалася й дружба.
Другий друг — Юрій Луценко. Майже одразу держава виплатила вкладчикам «Златобанка» 850 мільйонів. Теоретично це означає, що у держави виникли збитки в особливо крупних розмірах, і колишнім власникам варто було боятися слідства. Але тільки не у випадку Якименко. Справа в тому, що вона дружить із сім'єю генерального прокурора Юрія Луценка, яка живе через дорогу від неї в селищі Стоянка під Києвом.
Банкірша має унікальний статус подруги генпрокурора та його дружини, фактичного лідера фракції БПП Ірини Луценко. Цей статус дає їй особливі привілеї. Колишня власниця «Златобанка» — єдина з усіх, по якій не існує кримінальних справ. Запитів по ній немає. Обшуків у неї немає. Її бояться торкатися навіть колишні держателі крупних депозитів, яким Якименко нічого не повернула. Для відомства Юрія Луценка відмазувати колишніх власників банків — справа звична. Це звичайний бізнес також для МВС та СБУ.
Ось приголомшлива статистика «боротьби» силовиків з людьми, які завдали державі сукупної шкоди майже на 500 мільярдів гривень. Як визнають самі банкири, з ментами чи прокурорськими можна недорого домовитися, щоб ті «підвісили» справу навічно. Це означає, що слідство буде відкрито, але далі воно замерзне. Якщо доплатити, поліція може прийти з вилученням усіх оригіналів документів. Це взагалі жирний варіант, тому що в суд держава може йти лише з оригіналами. Немає оригіналів — немає судів. Всупереч загальній думці, розвалювати справу в суді було б набагато дорожче. Тому більшість справ проти банкирів знаходяться саме на етапі слідства, незважаючи на те, що в правоохоронні органи подані матеріали для тисяч обвинувальних вироків. Замість того, щоб повертати державі сотні мільярдів, силовики поклали собі в кишеню десятки мільйонів та забили на свої обов'язки.
Проти Якименко було єдине кримінальне дело, яке завела поліція. Воно теж не рухалося майже два роки. А потім сталася дуже витончена ситуація.
Третій друг — судді. Колишні власники подали судовий позов проти НБУ. Вони стверджували, що НБУ незаконно ввів тимчасову адміністрацію в «Златобанк». А також він незаконно ліквідував банк. Загальна логіка була такою: з банком було все гаразд, але НБУ вирішив його знищити.
Можливо, НБУ дійсно вів процеси неідеально. Але справа в тому, що банк виявився порожнім. У ньому навіть не було грошей, щоб покрити 800 мільйонів, які держава виплатила вкладчикам. Це означало, що потрібно було порушувати кримінальні справи проти колишньої власниці. Тут, видимо, й спрацював «фактор Луценка». У липні 2017 року Окружний адміністративний суд Києва визнав дії НБУ незаконними. Рішення прийняла «трійка» на чолі з одіозним Євгеном Абловим (відомий рішенням по справі «рюкзаків Авакова» та як кандидат у ДБР від Авакова). У його рішенні значиться дерзка формулювання: НБУ повинен дати «Златобанку» строк для фінансового оздоровлення після того, як банк буде ліквідований. Це все одно що доручити лікарю оздоровити пацієнта після того, як той помер. У жовтні того ж року це рішення підтвердив Київський апеляційний адміністративний суд. Там не вважали абсурдною формулювання Аблова. І ось у листопаді 2017 року іменем суду в банк повернувся колишній голова правління Вячеслав Штелик. Він був головою напередодні банкрутства банка.
Щодо нового-старого голови є дві яскраві деталі. Перша — одразу після того, як його відновили на посаді голови, Штелик пішов у поліцію та заявив, що «Златобанк» не має ніяких претензій до Елени Якименко. Кримінальне дело, яке тягнулося два роки, було закрито. На сьогодні до колишньої власниці банка ніяких претензій немає. Друга — дружина Штелика, Світлана Штелик, працює суддею Верховного суду. Чи не в ній причина дивовижних успіхів Якименко в судах? На цю думку наводять аномальні результати кваліфікаційного оцінювання судді. Вона набрала невисокі бали за практичне та теоретичне завдання, зате психологічний тест та співбесіда виявилися блискучими. Просто так високі бали за кваліфоцінювання давали лише людям, які пройшли затвердження на Банковій. Світлана Штелик благоразумно відмовлялася розглядати справи «Златобанка», тому що це був би конфлікт інтересів. Але питання щодо впливу залишається.
5 лютого справа «Златобанка» знову розглядається у Верховному суді, й є підстави вважати, що результати вже заздалегідь домовлені. На користь Якименко, проти Фонду гарантування вкладів.
Який може бути інтерес Якименко? Явно не в тому, щоб вивести з банку якісь активи. Він уже давно порожній. Але є інший інтерес. У травні 2020 року за законом закінчується строк ліквідації «Златобанка». За законом, після цього Фонд гарантування остаточно підраховує збитки, які понесла держава від дій колишніх власників банків. І цю суму можна буде передати в прокуратуру, щоб з нею йти в суд. Далі, залежно від удачливості, — відшкодування збитків за рахунок СВОЇХ грошей або тюрма. Ну, або розвал справи, звичайно — якщо залишатимуться покровителі у Верховному суді. Поки що йдеться про те, що «вишка» зупинить ліквідацію й знову повернеться Вячеслав Штелик на посаду голови. Немає ліквідації — немає й загрози для Елени Якименко.