Кандидати на посаду президента України заявляють про «фактор СБУ» у виборах. Наскільки спецслужба може використовуватися владою для тиску на опонентів, а ними — для самопіару, розбирався МаркерУА.
Допрос Гриценка та звинувачення Наливайченка
10 січня лідер партії «Громадянська позиція», екс-міністр оборони Анатолій Гриценко, який за рейтингами входить у п'ятірку лідерів президентської гонки, повідомив, що його викликають у СБУ без пояснення причин. Два дні потому прес-служба СБУ уточнила, що Гриценка запрошено на допрос 15 січня як свідка. «Виклик пов'язаний з оприлюдненням ним в одному з телевізійних ефірів інформації про обставини російської окупації Донбасу та анексії Криму… Показання громадян про відомі їм факти розгортання гібридної агресії РФ є патріотичною громадянською позицією», — йшлося в повідомленні.
Після допросу Гриценко повідомив, що слідчого цікавили дії та бездіяльність у період здачі Криму тодішнього керівника СБУ. На той момент цю посаду займав Валентин Наливайченко, який нині, як і Гриценко, балотується в президенти. «Слідчий СБУ отримав від мене вичерпні показання. Як і слідчий ГПУ з того самого питання — три роки тому», — повідомив лідер «Громадянської позиції».
Не факт, що це останній допрос Гриценка. Той же Наливайченко впевняє: «Найбільші розкрадання зброї, у тому числі під час роботи міністра оборони Анатолія Гриценка, для мене є вагомими підставами для перевірки українськими спецслужбами. Також важливе питання — було чи, крім торгівлі зброєю та розкрадання грошей, ще й співробітництво з російськими спецслужбами? Тому потрібно розсекретити всі необхідні документи та розслідувати це питання». За словами Наливайченка, Гриценко особисто затверджував контракти, за якими розхищалася українська армія, землі, майно та зброя.
Садовий про слідкування та хакерську атаку
З звинуваченнями на адресу СБУ практично одночасно з Гриценком виступив міський голова Львова, лідер партії «Самопоміч» Андрій Садовий. Вирушивши у самостійний похід за президентською булавою, Садовий 11 січня в ефірі «Громадського» заявив, що за ним стежать спецслужби. А вечором 15 січня він же розповів про хакерську атаку на свій канал на YouTube.
Нібито невідомі отримали несанкціонований доступ до нього — і знищили його. У Садового впевняють, що на момент ліквідації на каналі були розміщені кілька десятків відео від кандидата, частина з яких мала понад 1 млн переглядів. Найбільший резонанс викликало відео про корупцію у вищих владних колах України. «Новий рівень політичної боротьби у президентській гонці — у кібер-просторі, — прокоментував цю новину політичний оглядач Олексій Мінаков. — Зараз будуть лунати різні версії — від самопіару Садового до застосування Порошенком «силового ресурсу» спецслужб».
В адресу СБУ, дійсно, періодично звучать звинувачення у підіграванні Банковій у процесі політичної боротьби з опонентами.
Втручання були й залишаються
Політолог Андрій Золотарьов зазначає, що СБУ раніше залучали до навколополітичних ігор, і нині порядок речей не змінився. «У нас немає нормальної спецслужби європейського зразка, — підкреслює експерт. — Наша СБУ — це гібрид колекторсько-рекетирської охоронки, що обслуговує інтереси тих, хто при владі. Ні моралі, ні принципів у спецслужби немає, як немає їх у переважної більшості вітчизняних політиків. Ті самі люди, які сьогодні пакують умовних «ватників», завтра за командою «фас» будуть пакувати умовних «націоналістів». Під «роздачу» можуть потрапити як неугідні політики та громадські діячі, так і непокірні бізнесмени. На сочинення на вільні теми (типу — це все в цілях безпеки держави) у СБУ собаку з'їли. Треба розуміти, що ніякої гри за правилами не буде.
Чия влада — того й віра. І СБУ буде діяти в інтересах системи, яка дає спецслужбі можливості заробляти не лише офіційно». За словами Золотарьова, прецедентів, коли СБУ явно та не дуже здійснювала тиск на певних людей, було достатньо і перед виборами 2004 року, і 2010 року. «Як правило, Контору особливо активно використовують під час виборчих кампаній. Така традиція, — пояснює політолог. — Водночас опозиція певною мірою задоволена таким становищем. Адже показати себе переслідуваною владою — святий обов'язок будь-якого опозиціонера. І це зовсім не складно, враховуючи (а)моральний образ наших спецслужб».
Аналітик, політтехнолог Олександр Кочетков також вважає, що СБУ, через специфіку призначення її керівництва (а це креатура президента, як і Міноборони), завжди була певним важелем впливу на суспільство та політиків з боку Банкової.
«Спецслужбу використовували (і використовують) для збирання інформації про опонентів влади (фінансові питання у тому числі), для «профілактичних розмов» з місцевими яскравими активістами, — говорить аналітик. — Ну й, звичайно, для організації різноманітних провокацій — не самими представниками СБУ, але під її «дахом» — за допомогою парамілітарних формувань. Поле для впливу — колосальне. При цьому, враховуючи специфіку спецслужби, простір для безконтрольних зловживань — величезний». Водночас, зазначає Кочетков, заяви опозиціонерів про те, що за ними стежать, або влаштовують, як зазначала Тимошенко, оплачені мітинги проти них (у тому числі під крилом СБУ, а то й з участю службовців), суспільство особливо не хвилюють. «Вже не так, як раніше, хвилюють напади на активістів і навіть їхні вбивства, — говорить Кочетков. — Це, схоже, стало звичайною практикою в Україні. І сприймається як реалії виборчої кампанії. Всі до чогось подібного готові». Серйозного протидіяння (арештів видних персон, наприклад) з боку СБУ політтехнолог не прогнозує.
«А тиск, звичайно, буде. Насамперед — на безідейних, на тих, кого є за що ухопити. Ну й у пропагандистську кампанію за допомогою Служби можна підкинути дров. Так що «фактор СБУ» у виборах був і є, але назвати його вирішальним не можна. І його легко перекриє той же «поліцейський фактор» — адже вплив МВС на вибори набагато значніший. До того ж — легальний, на відміну від неофіційної роботи спецслужб», — резюмує Кочетков.
Політолог Олег Саакян впевнений, що «фактор СБУ» будуть використовувати й діюча влада, й її опоненти. Кожна сторона — у своїх інтересах. «За умов війни (хай навіть гібридної) у влади завжди є спокуса використовувати спецслужби у внутрішньополітичній боротьбі. Пасивно — для збирання інформації про конкурентів, активно — як потужний ресурс під вибори, — зазначає Саакян. — Традиції українського виборчого процесу дають привід для відповідних занепокоєнь. У свою чергу, опозиційні до влади кандидати можуть використовувати суспільні очікування гіршого від виборчого процесу — і робити заяви про можливе переслідування з боку спецслужб, про стеження, про збирання компрометуючої інформації за допомогою спецзасобів.
Той же виклик Гриценка на допрос (нібито щоб уточнити озвучену ним інформацію про окупацію Донбасу та анексію Криму) дав йому цілком обґрунтований інформаційний привід для відповідних піар-заяв». При цьому, продовжує політолог, спецслужби не мають критичного впливу на проведення виборчого процесу. «Особливості нашої ситуації: величезна кількість кандидатів; можливість влади використовувати адмінресурс (у тому числі традиційно штучно стимулюючи тих же бюджетників активно приходити на дільниці); невпевненість у строках нинішнього президента — роблять малоефективним системне використання спецслужб у виборчій кампанії. Поодинокі ж випадки, на жаль, не виключені», — вважає Олег Саакян.
Як розв'язати проблему
Експерт з питань сектора оборони та безпеки, полковник СБУ у відставці Олег Стариков називає головною проблемою відсутність у влади бажання реформувати СБУ до виборів. І саботується цей процес саме тому, що цей держустанів може впливати на політичні процеси в країні.
«Реформувати СБУ з «правоохоронного органу спеціального призначення», як це маємо нині відповідно до Закону України «Про СБУ», у «спеціальну службу з правоохоронними функціями», як це передбачено Законом України «Про національну безпеку», ніхто не поспішає, — говорить Стариков. — Концепція реформування СБУ понад півтора року тому була розроблена Консультативною місією ЄС і спрямована в Адміністрацію президента. Але воз і нині там».
За словами полковника, ключові моменти цієї реформи:
1. Демілітаризація СБУ (за винятком військової контррозвідки, яка може бути виведена в самостійну спецслужбу або переподчинена реформованому за стандартом НАТО Міноборони, як це зроблено з Головним управлінням розвідки МО).
2. Деполітизація СБУ, призначення на керівні посади не за партійними квотами, а відповідно до процедур, прийнятих у країнах НАТО.
3. Виведення зі складу СБУ пресловутого «Главка К» та економічного департаменту.
4. Демократичний контроль за СБУ парламентським комітетом з безпеки. Розділення комітету з оборони та безпеки на комітети з оборони, комітет з безпеки та комітет з розвідки.
5. Залишити у структурі СБУ лише підрозділи контррозвідки, захисту національної державності та боротьби з тероризмом, захисту державної таємниці.
6. Призначення на керівні посади у СБУ (як у Центральне управління, так і в територіальні органи) лише через відповідні парламентські комітети, наділені також правом виступати з рекомендаціями щодо звільнення.
«Доки ці реформи не будуть проведені, СБУ залишатиметься структурою, яка втручається у всі сфери діяльності політичних партій, бізнес-структур та особистого життя громадян. Наслідок нереформування Служби ми бачимо на прикладі Садового та Гриценка, які, знаючи про ці проблеми, умілі використовують їх у своїй передвиборчій кампанії, — вважає Олег Стариков. — Для довідки: щоб розпочати заходи з оперативної розробки громадянина України, необхідно завести оперативно-розшукову справу (ОРД) та отримати санкцію у суді на проведення «літерних» заходів. Все це фіксується в документах, знищити сліди цих дій дуже важко. Який тверезомислячий керівник СБУ візьме на себе таку відповідальність, яка є також і кримінальною, для протиправних дій? Якщо такі факти є, то при зміні влади вони завжди стануть надбанням гласності — і винні обов'язані понести покарання».