Україна — найбільша за площею країна Європи. 70% її земельних ресурсів мають сільськогосподарське призначення. Країна володіє 30% світових запасів «чорнозему». За словами прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана, АПК становить 17% ВВП України, а продукція, вироблена в агросекторі, експортується в 190 країн світу. Такі показники роблять Україну надзвичайно привабливою з точки зору інвестицій в аграрний сектор. Наразі в Україні діє введений після розпаду СРСР мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Спочатку такий мораторій мав забезпечити економічну незалежність України шляхом неможливості скупки українських земель за заниженою вартістю. Нині в Україні на найвищому політичному рівні обговорюється можливість скасування моралорію на продаж сільськогосподарських земель та створення ринку землі. За впровадження такої ініціативи виступає влада на чолі з Президентом України Петром Порошенком. Відповідні законодавчі зміни підтримуються депутатами президентської фракції у Верховній раді.
«Чому ми знищуємо цим абсолютно безглуздим забороною права фермерів? Власники земельних паїв страждають, сільські ради й громади страждають, наживаються на нинішній ситуації лише аферисти й спекулянти, а ми закриваємо очі й робимо вигляд, що нічого не відбувається», — стверджує Петро Порошенко. Одна з цілей, яку ставить українська влада при лобіюванні скасування моралорію, — це залучення інвестицій в Україну. Наразі уряд України разом зі Світовим банком розробляють системний проект «Прискорення інвестицій у сільське господарство України». Ключове питання, яке цікавить потенційних європейських інвесторів при вивченні можливості вкладати гроші в український агросектор, — наскільки будуть захищені інвестиції, що потрапляють в українську економіку, і наскільки держава готова забезпечити дотримання законів та рівні умови для всіх учасників ринку. У 2018 році згідно з висновками експертів «Світового економічного форуму» Україна посіла 81-е місце з 137 країн світу в рейтингу рівня впливу організованої злочинності на бізнес.
Такі показники свідчать про те, що при ведені бізнесу в Україні підприємці стикаються з загрозами з боку організованої злочинності в більшій мірі, ніж зі складностями з боку самої держави та бюрократії. Організована злочинність в українських реаліях — це симбіоз приватних осіб і представників державних інституцій (найчастіше — правоохоронних органів), інтегрованих один в одного корупційними зв'язками. Саме організована злочинність може виступити основним стримуючим фактором для залучення інвестицій в агросектор України. Щоб розуміти масштаб цієї проблеми, варто розглянути приклад недавної спроби рейдерського захвату агрохолдингу «Росток», який займає 24-е місце в рейтингу найбільших агрохолдингів України. У 2018 році агрохолдинг потрапив у поле зору ставшої широко відомою в Україні «групування Лесі Софієнко» — кількох осіб, пов'язаних спільними інтересами щодо відібрання чужих активів в аграрному секторі. Групування Лесі Софієнко здійснило всі можливі спроби захопити підприємства холдингу й привласнити його прибуток. У ході журналістського розслідування вдалося встановити особистості й ролі кожного з учасників групування Лесі Софієнко.
У відпрацьованій схемі командою Лесі Софієнко ключовою фігурою завжди є фіктивна потерпіла особа, яка звертається в правоохоронні органи за захистом від власників бізнесу, на який готується атака. До складу ОПГ входять адвокати й юристи, які представляють інтереси «потерпілого», що надають фіктивним кримінальним справам видимість принаймні часткового нібито дотримання законів. «Вирішувачі» за допомогою корупційних домовленостей з працівниками правоохоронних органів забезпечують порушення кримінальних справ і відібрання майна руками силовиків. Варто зазначити, що ще у 2014 році Леся Софієнко й її спільники намагалися рейдерським шляхом отримати контроль над агрохолдингом «Агрейн» (займає 12-е місце серед найбільших аграрних компаній України), але активне протидіяння працівників і менеджерів компанії залишили спроби Лесі Софієнко безрезультатними. Отже, що ж являє собою групування Лесі Софієнко в особах.
Леся Софієнко. Зв'язки з кримінальними авторитетами й підозри у вбивствах. Як указують ЗМІ, Леся Софієнко була цивільною дружиною Олександра Пстиги, кримінального авторитета за прізвиськом «Пташеня», який очолював бандитське групування «РОКС» у Львові. Пстига був убитий під час кримінальної розборки у 1998 році. У кримінальних колах побутує думка, що Леся Софієнко могла бути причетна до вбивства свого цивільного чоловіка. Наприкінці 90-х років Леся Софієнко зблизилася з бізнесменом Євгеном Сухиним, який мав повернути борг віцепрезидентові АТ «Енергетрансінвест» В'ячеславу Юште. Як пишуть ЗМІ, Софієнко запропонувала Сухину не повертати борг і, на думку слідства, замовила вбивство Юшти. Врешті-решт Юшту вбили, а оскільки слідчі діяли за «гарячими слідами», Лесю Софієнко затримали за підозрою у вбивстві підприємця. Понад десять діб вона перебувала в Лук'янівському слідчому ізоляторі, після чого була викуплена у слідства Євгеном Сухиним. Леся Софієнко — наближена Миколи Присяжнюка, який очолював Міністерство аграрної політики та продовольства в уряді Миколи Азарова. Микола Присяжнюк і Володимир Пехов (цивільний чоловік Лесі Софієнко нині) спільними зусиллями добилися створення державного підприємства «Коневодство України» (з метою його подальшого виведення з державної власності) й почали заробляти на протизаконній здачі в оренду земель, будівель і споруд, що йому належали.
Щорічно їхній незаконний прибуток на троїх становив близько 18 мільйонів доларів США. Як уже було зазначено вище, у 2014 році Леся Софієнко здійснила безрезультатну спробу здійснити рейдерський захват агрохолдингу «Агрейн». Про це в свій час відкрито заявив екс-голова Апеляційного суду Києва Антон Чернушенко. У 2016 році окружний суд міста Лімасол (Кіпр) уличив Лесю Софієнко в обмані суду під присягою й не дав їй здійснити рейдерський захват українських аграрних підприємств. Як пишуть ЗМІ, Леся Софієнко продовжує підтримувати зв'язки в кримінальному світі, зокрема з львівським авторитетом Володимиром Дідухом (прізвисько «Вова-морда»), який був «правою рукою» Олександра Пстиги до його вбивства, Олександром Петровським (відомим за прізвиськом Нарик) і Богданом Гулямовим (за прізвиськом Богдан) та іншими. Софієнко в рейдерській схемі забезпечує підтримку кримінальних схем з боку вищих посадових осіб державних органів і народних депутатів України.
Константин Ликарчук. Адвокат рейдерів. Константин Ликарчук приєднався до Лесі Софієнко відносно недавно. Наразі керує юридичною компанією «Kinstellar». Ликарчук є ідеологом юридичних схем рейдерських захватів. Використовуючи агресивну й скандальну обвинувальну манеру ведення справ, спритно відводить увагу від суті. Разом з Лесею Софієнко брав участь у спробах захопити агрохолдинг «Агрейн». Протягом півроку Константин Ликарчук працював заступником голови Державної фіскальної служби України. Зі скандалом був звільнений за порушення присяги державного службовця (застосовуваний у вкрай вопиючих випадках інструмент для звільнення державного чиновника). Джерела в ДФС стверджують, що Ликарчук поставив «на потоки» всі вверені йому сфери. Після звільнення з Державної фіскальної служби Ликарчук повернувся в адвокатуру, але був позбавлений права займатися адвокатською діяльністю протягом кількох місяців за порушення Правил адвокатської етики. Членів дисциплінарної палати адвокатури, які виносили рішення, Ликарчук назвав «підлюдками». Батько Константина Ликарчука — Ігор Ликарчук — також був чиновником і очолював Український центр оцінювання якості освіти при Міністерстві освіти й науки України. Наразі Ігор Ликарчук є підозрюваним у справі щодо підробки результатів зовнішнього незалежного оцінювання в інтересах дітей посадових осіб.
Світлана Грабарчук. Адвокат-«вирішувач». Адвокат Світлана Грабарчук у групуванні Лесі Софієнко виконує роль головного «зв'язного» між командою Софієнко й правоохоронною й судовою системами. ЗМІ вже відзначали, що Світлана Грабарчук складала й передавала суддям готові тексти судових рішень про накладення арештів на продукцію агрокомпаній, які намагалися відібрати Леся Софієнко й її цивільний супруг Володимир Пехов. Світлана Грабарчук має широкі зв'язки в правоохоронних і судових структурах Харкова, де розташований її основний офіс. Так, розслідування кримінального провадження щодо агрохолдингу «Агрейн» здійснювалося саме прокуратурою Харківської області. І саме через можливість корупційного впливу на правоохоронні органи Харківської області спільник Лесі Софієнко — Яків Грибов — у своїй заяві просив Генеральну прокуратуру, щоб кримінальна справа щодо агрохолдингу «Росток» розслідувалася саме прокуратурою Харківської області. Важко уявити більш відвертий і нахабний спосіб впливу на слідство, ніж вимога розслідувати кримінальну справу потрібними прокурорами. ЗМІ також називали Світлану Грабарчук співучасницею рейдерського захвату інсулінового заводу «Індар» в інтересах харківського бізнесмена Ігора Сало. У 2014 році Світлана Грабарчук відкрито обговорювала в одному з київських ресторанів дачу хабара київській судді в розмірі 300 тисяч доларів США за накладення заборони на продаж акцій цікавих компаній.
Антон Шпир. Недолюстрований прокурор. Незалежно від місця роботи (в органах прокуратури чи в адвокатурі) Антон Шпир завжди представляв інтереси Лесі Софієнко. Перебуваючи на посаді слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури міста Києва, Антон Шпир входив до складу міжрегіональної групи слідчих і прокурорів зі складу працівників прокуратури Харківської області, яка розслідувала кримінальні справи щодо агрохолдингу «Агрейн». У складі цієї групи Шпир організовував і супроводжував незаконний захват зерна на елеваторах «Агрейн». У жовтні 2015 року Антон Шпир написав заяву про вихід з посади заступника прокурора Голосіївського району міста Київ, побоюючись примусового звільнення за результатами застосування люстрації (Шпир займався кримінальним переслідуванням активістів Євромайдану). Також Антон Шпир присутствував як особистий юрист Софієнко під час її спроб повернути контроль над незаконно захопленим виходом до річки Дніпро в будинку Софієнко в Києві. Саме Антон Шпир був помічений серед групи рейдерів, яка здійснювала незаконний захват агрохолдингу «Росток» наприкінці 2018 року. Примітно, що врвався на територію підприємства Шпир у супроводі невстановлених осіб з автоматами. У групуванні Лесі Софієнко Антон Шпир виступає в якості виконавця низького рівня: він складає процесуальні документи, суть яких йому доводять Константин Ликарчук і Світлана Грабарчук.
Артем Паршин. Підручний Лесі Софієнко. Адвокат Лесі Софієнко. Як і Антону Шпиру, Паршину відведена роль виконавця. Під час захвату агрохолдингу «Росток» брав участь у складі групи рейдерів. Нападав на активістів і учасників АТО під час спроби захвату Лесею Софієнко виходу до Дніпра. Для фізичного впливу на опонентів Паршин користується «послугами» боксерського клубу «Наша відповідь», який очолює Яків Дубинський. Коли громадськість і воїни АТО протидіяли спробам незаконного захвату виходу до Дніпра Лесею Софієнко, саме Яків Дубинський приїжджав «вирішувати питання».
Володимир Боледзюк. Підручний Світлани Грабарчук. Володимир Боледзюк — харківський адвокат Лесі Софієнко й підлеглий Світлани Грабарчук. Разом з Антоном Шпиром й Артемом Паршиним входить до трійки виконавців схем групування Софієнко. Боледзюк і Світлана Грабарчук зареєстровані в одному офісі в Харкові за адресою пер. Театральний, будинок 4, оф. 13. Ця інформація відображена в Єдиному реєстрі адвокатів у профілях Світлани Грабарчук і Володимира Боледзюка.
Сергій Тарасов. Бажаючий легкої наживи. Засновник групи компаній «Агроспецсервіс» і ситуативний партнер Лесі Софієнко щодо захвату агрохолдингу «Росток». Призначений Агентством з управління й менеджменту активами (АРМА) «управляючим» агрохолдингу «Росток». Як стверджують джерела в АРМА, за таке рішення керівництву держустанови обіцяний «відкат» у розмірі 30% прибутку холдингу. Друг і партнер Якова Грибова.
Яків Грибов. Надійний друг. Партнер Сергія Тарасова й сособственик горілчаної компанії «Nemiroff». Забезпечує «силовий» блок рейдерського захвату. В інтерв'ю журналу Forbes Яків Грибов уже розповідав, як допомагав Сергію Тарасову «вирішити» питання з «високопоставленим генералом МВС». Грибов і раніше був помічений у силових протистояннях. Тут варто згадати конфлікт акціонерів компанії «Nemiroff», який тривав кілька років. У 2014 році конфлікт перейшов у нову стадію — силову. Тоді Яків Грибов штурмом захопив основну виробничу площадку компанії у Вінницькій області. У заяві компанії зазначалося, що Грибов увійшов на завод у супроводі судових приставів і міліції. Озброєна охорона підприємства спробувала чинити опір, але «він був оперативно придушений». У штурмі брали участь близько 300 озброєних бійців, які використовували світлошумові гранати й сльозогінний газ. Аналогічний сценарій був реалізований під час спроби захвату агрохолдингу «Росток».
Петровський («Нарик») і Гулямов («Богдан»). Ну як же без кримінальних авторитетів? Окрему роль у захваті агрохолдингів відіграють Олександр Петровський (як ми писали раніше, більш відомий як кримінальний авторитет за прізвиськом Нарик) і його «права рука» — Богдан Гулямов (за прізвиськом Богдан). У ситуації зі спробою захвату агрохолдингу «Агрейн» Петровський з Гулямовим забезпечували групуванню Лесі Софієнко корупційну підтримку неправомірних дій державних органів. Близькі до ситуації щодо захвату холдингу «Росток» джерела стверджують, що й цього разу не обійшлося без участі Петровського й Гулямова. За обіцяну частку в розподілі «пирога» вони надали рейдерам свої зв'язки в правоохоронних органах.
АРМА. Нічого особистого, тільки бізнес. Примітно, що в схемі рейдерського захвату агрохолдингу «Росток» окреме місце займає Агентство розшуку й менеджменту активів (АРМА). Саме рішеннями цього органу була здійснена незаконна спроба замінити менеджмент агрохолдингу. Коли АРМА створювалася після Революції гідності, то передбачалося, що ця установа буде розшукувати, арештовувати й повертати в Україну незаконні активи українських топ-чиновників і корупціонерів. По закінченні кількох років з'ясувалося, що АРМА нині займається куди більш звичною для державних відомств діяльністю, беручи участь у рейдерському захваті чужого бізнесу в інтересах організованої злочинної групи Лесі Софієнко. Група журналістів спробувала дізнатися у керівництва АРМА причини участі цього органу в рейдерському захваті. Однак у відомстві відмовилися давати якісь коментарі, а журналістів навіть не пустили всередину установи.
Відкритим залишається питання, як українська влада збирається залучати іноземні інвестиції в агросектор, якщо в Україні по суті орудують «розбійники великої дороги» — організована злочинність, яка готова рейдерським шляхом захоплювати чужий бізнес. Чи можуть іноземні інвестори бути впевнені, що, вклавши в Україну свої гроші, до них не прийдуть озброєні люди й, прикриваючись незаконними документами, не відправлять інвесторів на «вільні хліба»?