Зеленський як вияв протесту «проти всіх» — діагноз системи

На президентських виборах 2010 року малознаний Василь Противсіх отримав понад 40,3 тисяч голосів, що становило 0,16%. Популярний телевізійний артист Володимир Зеленський грає роль «противсіха» набагато переконливіше. До виборів було поширено жартівливе висловлювання «сховай паспорт бабусі» — мовляв, люди похилого віку голосуватимуть за того, хто найспритніше експлуатує їхні турботи, а молодь мала б обирати інший шлях. Тепер, враховуючи електоральні успіхи Зеленського, який очолив президентські рейтинги, варто запустити гасло «сховай паспорт онука-онучки». За даними соціологів, типовий виборець партії «Слуга народу» належить до вікової групи 18–35 років. Згадаю, як у другій половині 1990-х деякі громадські діячі сподівалися, що кардинальні позитивні зміни в Україні обов'язково станутьсяпісля того, як дорослішатиме поколінння, народжене вже в незалежній державі, яке не знало радянської системи. Мовляв, саме вони обиратимуть розумну владу. Однак молодь виявилася здатна конкурувати зі старшим поколінням у необдуманості виборів.Деякі прихильники Зеленського цілком усвідомлюють, що реальний кандидат у президенти відрізняється від свого кіноперсонажа Голобородька. Проте вони також розуміють лицемірство та беззасадність професійних політиків. Їхній вибір — це реакція на те, що після потрясінь 2014 року ні влада, ні опозиція не змогли «жити по-новому». Голосування за Зеленського являє собою пасивний протест численних конформістів та байдужих людей. Насправді молодь голосує не стільки за Зеленського, скільки проти системи, яка змушує вибирати між однаково непривабливими та нецікавими Петром Порошенком та Юлією Тимошенко — політичними діячами епохи Леоніда Кучми. Згадайте: з'їзди обох кандидатів були оформлені в однаковому помпезно-млосному стилі. Показово, що найцікавішими на обох заходах виявилися випадкові люди. Виступам самих претендентів приділялося мало уваги — щодо них давно все зрозуміло. Загалом президентська кампанія 2019 року видавалася сірою й невиразною. Численні претенденти на президентський пост проголошують банальні гасла. Молодь здебільшого не бажає заглиблюватися в політику, тому хапається за першу-ліпшу альтернативу, яка видається оригінальною.Більше того, чимало людей навіть не шукають альтернатив. Для багатьох Зеленський — це яскравий і персоніфікований «проти всіх». З огляду на це не дивуватиму, якщо графу «не підтримую жодного кандидата», яку вилучили з виборчих бюлетенів, невдовзі повернуть. Зеленський — це показник: як дискредитованості політичної системи, так і пошуків виходу з неї.Однак рано робити остаточні висновки. Результати виборів ще далеко не визначені, а мінливість електоральних настроїв нині така, що президентська кампанія 2019 року обіцяє бути унікальною. За досвідом, молодь з різних причин недисципліновано беруть участь у виборах — багато хто не проживає за місцем реєстрації. Пенсіонери в цьому відношенні значно надійніші. Пригадаю парламентські вибори 2012 року, коли соціологи впевнено прогнозували друге місце для політичної сили на чолі з Віталієм Кличком. Однак насправді партія УДАР посіла лише третє місце. Її суперники з регіональних партій та «Батьківщини» краще змобілізували свій електорат на явку до виборчих дільниць.Тому Зеленському недостатньо заручитися підтримкою розчарованих людей та привернути симпатії байдужих і пофігістів. Йому потрібно докласти значних зусиль, щоб мотивувати своїх виборців прийти на дільницю й опустити бюлетень до урни. Він людина креативна й може щось придумати. Проте не дивуватиму, якщо й цього разу соціологам доведеться пояснювати після першого туру: куди ж подівся рейтинг Зеленського?