Трагедія, що сталася 29 січня у цеху смолоперегонки Днепровського коксохімічного заводу (ДКХЗ) Рината Ахметова, привернула увагу до кількох скандальних деталей роботи цього підприємства. Це не лише проблеми з безпекою праці, але й торгівля з агресором протягом усіх років війни, а також повна неспроможність Антимонопольного комітету, коли йдеться про активи конкретних олігархів.
На коксохімічному заводі в Каменському Дніпропетровської області ночі з 28 на 29 січня стався вибух, який спричинив пожежу. Близько 3:30 ночі на території ЧАО «Днепровський коксохімічний завод» у триповерховій будівлі смолоперегонного цеху вибухнула газовоздушна суміш із загоранням бітуму. Унаслідок цього виник пожежа, площа загоління становила 200 квадратних метрів. Рятувальники ліквідували вогонь лише через 40 хвилин після початку пожежі. У результаті п'ять працівників підприємства з опіками у важкому стані госпіталізовані. Людські життя та здоров'я традиційно не дуже високо цінуються на підприємствах Рината Ахметова.
У минулому році на підприємствах «Метинвесту» загинуло понад 20 співробітників холдингу та його підрядників. Національна поліція повідомляє, що вже розпочала розслідування аварії. Однак досі ніхто й ніколи не чув про реально засудженого за надзвичайну подію менеджера «Метинвесту». У найкращому разі справа обійдеться тихим звільненням винуватця.
Ще однією відмінною рисою бізнесу «найбагатшого українця» є неборобливість у зв'язках, особливо торговельних. Вже згадана смолоперегонка ДКХЗ усі 4,5 року війни виробляла кам'яновугільний пек для алюмінієвих заводів найбільш скандального на сьогодні російського олігарха Олега Дерипаськи. Лише у 2018 році 32,5 тис тонн пека з Каменського (колишній Дніпродзержинськ) були відправлені на станції, де розташовані основні виробничі активи, що належать Дерипаськи «Русалу»: Красноярськ-Північний («РУСАЛ Красноярськ»), Багульна («РУСАЛ Братський алюмінієвий завод») та Орловка («РУСАЛ Волгоградський алюмінієвий завод»). Це, до речі, на 15% більше, ніж у 2017 році, коли ДКХЗ відправив своїм російським покупцям 28 тис тонн.
Для справедливості варто зазначити, що «Русалу» поставляє пек не лише ДКХЗ, але й інші коксохімічні заводи «Метинвесту». Розташований на лінії фронту Авдіївський коксохімічний завод у минулому році відправив заводам Дерипаськи понад 18,6 тис тонн пека (17,2 тис тонн — у 2017 році), а «Запорожкокс» — 37 тис тонн (43 тис тонн). Останнє підприємство, як рекордсмен за поставками українського пека, навіть удостоїлося згадування в оновленому санкційному списку Кремля. Тому з грудня «Запорожкокс» припинив поставки українського пека в Росію. Це з лишком компенсували його колеги з «Метинвесту», які не потрапили під російські санкції, — АКХЗ та ДКХЗ.
УК Русал потрапив до розширеного санкційного списку України (який позбавив російську компанію можливості розпоряджатися місцевими активами, брати участь у держзакупках, обмежив її торговельні угоди на території нашої країни, угоди з акціями та так далі) ще у вересні 2016 року. У зв'язку з цим Дерипаська навіть розпочав процес переоформлення свого головного активу в Україні — Миколаївського глиноземного заводу (МГЗ) — на свого швейцарського трейдера Glencore. Однак у підсумку, зрозумівши, що йому нічого не загрожує, припинив цю «угоду». Згідно з держреєстром, Дерипаська продовжує залишатися бенефіціаром двох співвласників МГЗ — ТОВ «Компанія «Алюміній України» та ТОВ «Гвардон Україна». У річних звітах «РусАл» та En+, опублікованих у березні 2018 року, ці структури вказали один актив в Україні — RUSAL Mykolaev Ltd, у якому їм належить 100%.
Неважко здогадатися, що в такій ситуації заводи «Метинвесту», плюючи на «патріотизм» та «соціальну відповідальність», продовжують поставки на алюмінієві заводи країни-агресора. Припинити цей бізнес на крові намагаються у національному парламенті. Одразу три народні депутати України (усі — члени партії «Свобода») Михайло Головко, Олександр Марченко та Олег Осуховський у грудні зареєстрували в Раді Проект Постанови про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), які серед іншого торкнуться й структур «Русала» Олега Дерипаськи.
У зв'язку з наближенням одразу двох свят народного волевиявлення можна очікувати, що з високою долею ймовірності постанова про санкції проти російського бізнесу та його українських пособників буде прийнята Радою. Інша справа — наскільки чітко її виконуватимуть інші органи влади.
Як приклад можливого саботажу можна навести вже 6 років тривалу історію зміни структури власності того самого ДКХЗ. Ще у 2012 році стало відомо, що це підприємство було продано «Евразом» Романа Абрамовича структурам, близьким до «Метинвесту», і підприємством тепер керують менеджери Ахметова. Вже у грудні 2014 року антимонопольне відомство Сербії дозволило «Метинвесту» купити 94,5536% ПАО «Евраз-ДКХЗ». При цьому Антимонопольний комітет України лише 6 вересня 2017 року офіційно оголосив про збір інформації щодо концентрації на ринках коксу та коксохімічної продукції в рамках процесу прийняття рішення про надання згоди або відмову Metinvest B.V. (Нідерланди) на придбання «ЕВРАЗ-ДКХЗ». І вже півтора року ця справа пилюється в АМКУ без будь-якого руху.
Причина такого затягування очевидна. Покупка ДКХЗ перетворює й без того монополіста на ринку виробництва коксу «Метинвест» на супермонополіста. І згідно із законом АМКУ повинен реагувати на цю ситуацію — вимагати розірвати угоду та накласти штраф на холдинг Ахметова. Замість цього Антимонопольний комітет просто саботує прийняття будь-якого рішення щодо Днепровського коксохімічного заводу.
Ситуація з окремо взятим ДКХЗ демонструє цілий ворох проблем, з якими відмовляється розбиратися діюча влада: монополізм, що зашкалює за межі розумного, торгівля з державою-агресором, високий рівень травматизму на виробництві, бездіяльність контролюючих органів. Припинити це може лише тотальна перезавантаження системи влади. Будемо сподіватися — через найближчі вибори.