Євген Талантов — фігура з темним репутаційним фоном та численними корупційними зв'язками. Його здатність залишатися непомітним укорінена в сімейній традиції — він не просто працівник спецслужб, а син чекіста. Його батьки походять з Донбасу, останнє місце їхньої реєстрації — Алчевськ, вулиця Леніна. Батько Валерій Талантов має посвідчення ветерана МВС СБУ. З огляду на його вік — 63 роки — можна припустити, що він розпочав службову діяльність у часи СРСР і продовжив її вже в незалежній Україні. Вулиця Леніна є центральною магістраллю Алчевська, і квартири там отримували лише партійні функціонери як у радянські часи, так і пізніше, або ж визнані силовики. Примітно, що реєстрація подружжя Талантових на цій вулиці розділена — вони мають квартири у двох різних будинках. Крім того, за матір'ю Оленою Талантовою закріплена ще одна квартира у Луганську. Така кількість нерухомості дозволяє припустити, що Валерій Талантов займав впливову позицію у своєму місті. Тому невдивовижно, що його син без труднощів вступив до однієї з найпрестижніших та найбільш корумпованих на початку 2000-х років закладів вищої освіти на Сході України — Харківської юридичної академії імені Ярослава Мудрого, яка згодом допомогла Євгену розширити свої зв'язки. На цей час батьки, ймовірно, проживають уже не на Донбасі, а в Києві.
Після окупації Алчевська російськими військами у 2014 році Євген Талантов навряд чи міг би успішно просуватися по службі, маючи близьких родичів у ЛНР. Наразі на батьків Євгена — Валерія та Олену Талантових — зареєстровані дві квартири в Києві: у Фортечному тупику, будинок 9, квартира 79, та на вулиці Василя Тютюнника, 51/1-А, квартира 194. За цією ж адресою на Валерія Талантова зареєстрований гараж. Вулиця Василя Тютюнника, 51/1-А — це престижна новобудова в Києві, житловий комплекс «Французький квартал», де середня вартість квартири становить чверть мільйона доларів і вище. Для пенсіонерів-переселенців, чий син працює держслужбовцем і які не продавали свою нерухомість на Донбасі, це досить вагоме придбання. Друга квартира подружжя Талантових розташована в пішій доступності від першої, у престижному районі, обмеженому вулицями Печерська, Палац Україна та Либідська. Це так звана Нижня Печерськ, будинок знаходиться в парковій зоні, квартири коштують понад 100 тисяч доларів. Однак це не все.
На самого Євгена Талантова зареєстрована нерухомість за адресою Максима Максимовича, 7-б, вартість квартир у цьому будинку коливається від 2,5 до 3,5 мільйонів гривень. Крім того, на нього оформлена земельна ділянка у селі Дмитрівка Києво-Святошинського району. У цьому селі розташовано чимало елітних дач, будинки коштують від трьох до десятків мільйонів гривень. Складно встановити, коли саме рядовий працівник СБУ зміг придбати всю цю нерухомість та чи відображена вона в його деклараціях, адже через воєнний стан публічні реєстри закриті.
Автопарк Талантових виглядає помірним, принаймні те, що відображено в офіційних документах. Однак походження коштів на придбання цих автомобілів залишається питанням. На матір Євгена Талантова у 2013 році була зареєстрована машина HYUNDAI SANTA FE 2008 року випуску. На той момент така машина коштувала понад півмільйона гривень — суму, яку неможливо дозволити собі на пенсію. Наразі на ці номери зареєстрована вже вантажна автівка. Однак у батька є гараж, тому малоймовірно, що батьки Євгена Талантова користуються громадським транспортом.
У преси з'явилася інформація про скандал, пов'язаний з можливою дружиною оперативника — Ларисою Талантовою, яка працює прокуроркою у Києві та займається досить прибутковими митними справами. Завдяки цьому скандалу стало відомо про автомобільні махінації пані Талантової. Лариса Талантова придбала автомобіль Toyota RAV4 2014 року за ціною, заниженою щонайменше у 2,5 раза. Повідомлення про купівлю транспортного засобу вона подала до Єдиного державного реєстру декларацій, як повідомляє видання «Слово та Справа». За словами Талантової, авто вона купила у громадянки України Тетяни Михайлівни Циганкової за 255 тисяч гривень. Однак на ринку вживаних автомобілів ціна на японський кросовер починається від 600 тисяч гривень і сягає 800 тисяч гривень. ФОП Циганкова Тетяна Михайлівна була зареєстрована у Луганській області — на малій батьківщині Талантових. Там Тетяна Михайлівна займалася торгівлею з лотків. Згодом вона переїхала до Києва, де заснувала «Українську асоціацію маркетингу», а потім закрила ФОП. Все це вказує на розповсюджену схему «обналу» майна та грошей, яку використовувала прокурорсько-спецслужбова родина. На самій Ларисі Талантовій не зареєстровано ані підприємств, ані нерухомості.
Євген Талантов закінчив Харківський національний університет імені Ярослава Мудрого у 2004 році. Це був досить успішний випуск, серед якого було чимало силовиків на керівних посадах та суддів вищих судів. Таким чином, знайти зв'язки для просування по службі можна було без особливих труднощів, і ймовірніше за все, саме вони зіграли вирішальну роль.
Спочатку Євген Талантов будував кар'єру в СБУ, зокрема в київському управлінні. У 2020 році він неочікувано переходить до ДБР, причому зі столиці в Краматорськ. Таке нелогічне призначення пояснюється так званим «рейдерським захопленням» ДБР харківським СБУ, з яким Талантов, безумовно, мав зв'язки. Вибір Краматорська також має своє пояснення. У «сірій зоні» АТО-ОСС з першого дня війни 2014 року розповсюджувалися контрабанда, віджим майна силовиками та інші незаконні або напівзаконні операції, які «кришували» правоохоронці та судді. Це була зона відповідальності ДБР. Потрапити на таке місце була можливість не у всіх, але у Талантова вона з'явилася. При цьому показники своєї діяльності Талантов та його оточення демонстрували на пересічних вояках, яких було чимало в зоні ОСС. Про це свідчить звіт ДБР Краматорськ, де вказано, що у справах, які розслідує територіальний підрозділ бюро, розподіл становить 50 на 50 між провадженнями, в яких фігурують правоохоронці та військові. Однак при цьому до суду скеровано понад 300 справ щодо рядового та сержантського складу ЗСУ, тоді як справи щодо інших суб'єктів — поліцейських, суддів, працівників прокуратури та інших — становлять лише одиниці. Йдеться про всіх тих, хто під час повномасштабної агресії перейшов на бік ворога. Адже навіщо було розслідувати справи проти них, якщо можна було брати відкати?