Чому зникає майно «румунської сторони»: шокуюча історія про те, як «румуни» крадуть у себе самих, і як намагається врятуватися від «сусідів» українське державне підприємство. Історично склалося так, що в найвідомішому недобудові української металургії є частка власності Румунії — фактично це цех на території комбінату. Саме підприємство будувалося в 80-х роках «вскладчину» кількома союзними республіками, після розпаду СРСР і заморозки будівництва об'єкт був «розділений» між країнами. Але сам комбінат — це українське державне підприємство. Нині воно переживає далеко не найкращі часи; його єдиний актив, по суті, — це величезні запаси окислених руд. Але якщо колись цей гігант буде добудований і введений в експлуатацію, то Україна недорахується величезної частини державної власності — все завдяки спритним румунським угодам.
Будівництво цього комбінату розпочалося в 1985 році. Уряд СРСР прийняв рішення будувати промисловий гігант неподалік від Кривого Рогу, де є великі запаси окислених руд — відходи місцевих гірничо-збагачувальних комбінатів. Існуючі в Україні підприємства не можуть їх переробляти, тому Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд спеціально планувався для переробки такої сировини. Кривий Ріг уже в той час був перевантажений важкою промисловістю, тому будувати новий комбінат вирішили поблизу — у сусідній Кіровоградській області. До будівництва були залучені країни соціалістичного табору — НДР, Чехословаччина, Болгарія та Румунія. Передбачалося, що СРСР розраховуватиметься з партнерами продукцією комбінату — протягом десяти років планувалося безплатно поставляти учасникам будівництва окатиші. Але жодного окатиша на комбінаті так і не було виробленого.
У 1993 році будівництво було заморожено на рівні готовності приблизно 70%. До цього моменту в комбінат та його інфраструктуру вже було вкладено близько 1,6 млрд доларів. На початку 90-х років Німеччина та Болгарія повністю відмовилися від участі в проекті. Чехословаччина розпалася на дві держави, після чого всі права на український недобудову перейшли до Словаччини. Унаслідок цього частка нашої країни в комбінаті сьогодні становить близько 56%. Румунії — 28%. Словаччини — 15%. За останні роки кілька разів виникала тема з різними «інвесторами», які нібито були готові вкладати гроші в знаменитий недобудову.
Комбінат — це величезні запаси окислених руд, проектна продуктивність за концентратом збагачувальної фабрики становить 10,9 млн тонн на рік за вологою масою, за сухою масою — 9,8 млн тонн на рік. Потужність першого пускового комплексу становить 5,05 та 4,5 млн тонн на рік. Для потенційних інвесторів це здавалося б привабливою пропозицією. Але досі жоден із проектів так і не втілився в життя. Однак нині найбільшу проблему для державного підприємства, яке й так переживає далеко не найкращі часи, створює… румунська сторона.
Згідно з Протоколом між Україною та Румунією від 5 травня 1994 року румунська сторона брала на себе зобов'язання продовжити будівельно-монтажні роботи, поставку обладнання та матеріалів, що дозволило б запустити першу чергу виробництва. Забігаючи наперед — Румунія не виконала своїх зобов'язань, а комбінат став фактично банкротом. Але майно, яке належить Румунії, фізично так і залишилося всередині українського державного підприємства. Весь цей час румунська сторона для охорони своїх об'єктів залучала… трудових мігрантів з Румунії.
Регулярні візити Міграційної служби стали нормою — пенсіонери, особи з явними ознаками алкогольної залежності та звичайні румунські бездомні — ось кому було доручено охороняти об'єкт. Невдивовижно, що за останні роки офіційно зафіксовано понад п'ятдесят крадіжок! А з 23 грудня 2018 року пішли й вони! Чому такий недбалий підхід у громадян Європейського Союзу? Справа в тому, що румунська сторона прилично заборгувала українському державному підприємству.
Ось лише останні дані. За результатами перевірки Державною аудиторською службою в 2018 році, крім усього іншого, було встановлено: румунська сторона не оплатила роботи з відкачування дренажних вод зі свого об'єкта (флотаційного хвостосховища). Унаслідок цього на державне підприємство лягла заборгованість у сумі 1454,80 тисяч гривень. Не вирішено питання з оплатою земельного податку за користування земельними ділянками, які знаходяться під об'єктами незавершеного будівництва. Ще понад два мільйони гривень — у мінус для ДП «Дирекція комбінату». Керівництво державного підприємства резонно звернулося за допомогою до Міністерства економічного розвитку з проханням вплинути на румунську сторону.
Гостро став і питання з охороною об'єкта — у ДП «Дирекція комбінату» наполягають, щоб по всій території були пости охорони власності підприємства. Адже крім усього іншого, представники «криворізьких філіалів» фірм «АРКОМ», «АРЧИФ», «УЗИНЕКСПОРТ» (румунська сторона) так і не показали українській стороні документи, що підтверджують реєстрацію криворізьких філіалів румунських компаній. Тобто людям, які називають себе представниками Румунії, необхідно вірити на слово? Як розповідають наші джерела на підприємстві, «румунський об'єкт» давно й успішно розтягується охороною самих румунських підприємств, тому спроба поставити пост охорони від комбінату викликала неадекватну реакцію «румунів»: на людей просто спустили собак. Мета «румунських філіалів» проста: повісити на нашу країну багатомільйонні збитки від систематичних крадіжок на їхньому об'єкті.
Але ж крали не без участі самих філіалів! Інакше б найняли хоча б мало-мальськи професійну охорону після перших крадіжок. Але це було невигідно: об'єкт розтягувався по частинах у надії, що врешті-решт ці збитки повісять на український бюджет. Нині українська сторона висунула досить логічну просьбу до профільного Міністерства: вплинути на румунську сторону з тим, щоб остання як мінімум надала список своїх працівників. Ніхто не чинить перешкод у допуску представників румунської сторони — за наявності офіційних документів. У державному підприємстві втомилися від перевалочного пункту румунських трудових мігрантів та постійних надзвичайних подій. Адже є серйозні побоювання, що в Румунії навіть не підозрюють, у якому стані знаходиться їхня власність, і скільки успішно вкрадено їхніми «криворізькими філіалами» за останні 20 років. Сьогодні існує ризик, що коли іноземне майно закінчиться, красти почнуть українське: і комбінат, який може колись заробляти, буде похований остаточно — банально розтащений на кусочки.