Цікавий час. Коли, ніби за командою, раптом починають діяти з однією метою зовсім різні люди. Агентура СБУ під виглядом «радикалів» штурмує Подільське РОВД у Києві. А трохи раніше народний депутат Сергій Лещенко раптом згадує давно забуте фейкове дело про «рюкзаки Авакова» і влаштовує брифінг із псевдоекспертом НАБУ, деякою Надією Бугровою, якій нібито мстять за «чесну експертизу». Невже нардеп Лещенко також «на гачку» у Петра Олексійовича?
Причому на такому товстому, що готовий влаштовувати настільки тупу атаку на міністра? Нагадаємо, хто така Надія Бугрова і яку роль вона грала у фабрикації «рюкзачної справи». Власне, «рюкзачна справа» виникла через невгамовне бажання Петра Олексійовича повністю зосередити всю владу у своїх руках, щоб нескінченно багатіти й нескінченно панувати. Петру Олексійовичу потрібен був «свій» прем'єр, і заради цього він досить підлими методами таки усунув з посади Арсенія Яценюка. Але ще більше йому заважав Арсен Аваков у якості міністра внутрішніх справ. І тоді Петро Олексійович викликав до себе молодого й услужливого керівника НАБУ Артема Сітника й оголосив йому свою «монарху» волю. Отримавши «замовлення» від Порошенка на реанімацію старої «есбеушної» провокації з так званими «плівками Писного», Сітник одразу ж займався «чорним піаром» щодо міністра Авакова й його команди. Згадайте величезну кількість телесюжетів про фейкові гучні «обшуки», фейкові «заміські палаци», фейкові «втечі за кордон». Однак піар – піаром, а в кінцевому підсумку так звана «рюкзачна справа» потрібна була передавати до суду.
І передавати хоч якісь докази. А звідки взятися доказовій базі, якщо спочатку не було ні події злочину, ні його складу? У цій ситуації НАБУ не позаздриш. Майже три роки шалених «чорного піару» в ЗМІ, а в суді показати нічого. Сітнику з Індиченком стає страшно, що буде невдоволений не лише «замовник» з Банкової, але й «куратори» з американського посольства, які зрозуміють, що структура, у яку вони вклали купу грошей – насправді виявилася тупою «замовною» бандою. І тоді Сітник з Індиченком йдуть уже на відвертий злочин. А саме, на фабрикацію фальшивих доказів. Річ у тому, що після того, як було доведено, що «відеозаписи Писного» – примітивний монтаж, після того, як численні експерти переконливо довели, що тендерна процедура була проведена у повній відповідності із законом – у НАБУ залишилася єдина можливість «врятувати» цю справу, а саме – довести, що рюкзаки були або занадто дорогими, або поганої якості. Детективи НАБУ спочатку намагаються звертатися до офіційних експертних організацій, наприклад, до КНИІСЕ.
Де отримують зовсім не влаштовуючу їх відповідь: рюкзаки купувалися за цілком обґрунтованою ціною, до якості претензій немає. Таку саму відповідь вони отримують ще в кількох організаціях. Що ж робити? І в голови аферистів із НАБУ приходить «геніальна» думка. Якщо висновки офіційних експертних організацій нас не влаштовують – давайте створимо свою власну «ручну» експертну організацію, яка видасть саме те висновок, який нам потрібен. І в 2016 році створюється експертна організація «Надія», що складається з однієї людини, яка є й її власницею, й директором, й єдиною експертом. Звуть цю людину – Надія Костянтинівна Бугрова. Надія Костянтинівна проводить «експертизу» й видає потрібний для НАБУ результат. Процитуємо адвоката, який веде цю справу – Ігора Юдіна. Надія Костянтинівна змогла якимось лише їй відомим способом установити, що вартість цих рюкзаків у кілька разів нижча, ніж та вартість, за якою була проведена закупівля. І власне, ось на цьому далі й було побудовано обвинувачення. Вона зробила дві експертизи, які, по суті, легли в основу повідомлень про підозру.
Вона розрахувала, що ці рюкзаки мають вартість порядку 600 грн. – трохи більше 600. Що різко відрізняється від ціни, за якою все це закупувалося. І вона ж дала висновок про те, що вони непридатні, не відповідають за якістю й так далі. З урахуванням того, що дуже кидалася в очі сміливість формулювань і необґрунтованість висновків експерта, я звернувся зі заявою до міністерства юстиції з проханням провести перевірку щодо даного експерта. У результаті були зроблені рецензії в КНИІСЕ за даними експертизами, які вона зробила. Рецензії були зроблені негативні – тобто, виявлено там достатньо велику кількість порушень. І надалі, з урахуванням того, що експерт допустила порушення експертних методик і, по суті, зробила неправильні висновки – вона була залучена до дисциплінарної відповідальності Міністерством юстиції. Мене офіційно про це сповістили як заявника.» Варто зазначити, що Мінюст залучив Бугрову до дисциплінарної відповідальності не лише за фальсифікацію експертиз за «рюкзачною справою», але й за низкою інших порушень. Надія Костянтинівна запанікувала.
Запанікувало й НАБУ. Тому що останнє «доказ» у «рюкзачній справі» раптом перетворилося на фальшивку. Редакція «ОРД» минулого року змогла зафіксувати відбулу зустріч деякого детектива НАБУ з Надією Бугровою. Вони зустрілися в парку, а потім разом зайшли в будівлю НАБУ. Нам також стало відомо вміст розмов старшого детектива НАБУ Романа Дагойди, який веде «рюкзачну справу» з Надією Бугровою. Детектив Дагойда в розмові фактично наказував «незалежному експерту» Бугровій терміново оскаржити в суді рішення Мінюста. Ідея абсолютно безумна, основною метою якої є вже просто затягування розгляду цієї справи, яка неминуче стане черговим позором для НАБУ. Виникають питання.
Надія Костянтинівна Бугрова, хто вона насправді? Незалежна експертка або агент НАБУ «Надія»? Усвідомлює ли керівництво НАБУ, що воно вчиняє кримінальний злочин, створюючи «ручну» експертну організацію? Усвідомлює ли керівництво НАБУ, що воно вчиняє кримінальний злочин, фабрикуючи фальшиві акти експертиз через свою фальшиву «експертну організацію»? Усвідомлює ли керівництво НАБУ, що воно вчиняє кримінальний злочин, чинячи тиск на «незалежного експерта»? За логікою, після цієї ще не закінченої історії, у відставку повинні подати як старший детектив Дагойда, так і Сітник з Індиченком. Вчасно піти у відставку, щоб не піти рано чи пізно під суд. Причому, не за одну лише «рюкзачну справу», але практично за всі гучні справи НАБУ, які переповнені фальшивими доказами, незаконними провокаціями й «чорним піаром». Така ось сумна історія.
Виникає питання, а чому «набушники» вибрали з усіх експертів саме Надію Бугрову? І чому вона не змогла їм відмовити? Все просто. Тому що за Надією Бугровою тягнеться цілий шлейф порушень закону. Наприклад, Надія Бугрова звинувачується в підробці документів і проведенні фальшивої судової експертизи. При цьому, з використанням недійсного свідоцтва на право проведення експертиз. За недійсні й фальшиві експертизи Бугрова отримувала зарплату й ще до кінця не з'ясовано, в чиїх інтересах і за скільки грошей такі експертизи Бугровою проводилися. Природно, такі дії є злочином і тому щодо Бугрової проводяться слідчі дії у повній відповідності із законом. Очевидно, що з часом буде розслідувана й діяльність детективів НАБУ, які залучили Бугрову в чергову кримінальну епізод, на цей раз із фабрикацією експертизи щодо рюкзаків. Результат і для Бугрової й для «набушників» цілком закономірний. Сергію Лещенку теж варто було б озаботитися не долею невдалої «набушної» агентури, а рештками власної репутації.
Артему Сітнику й його дивній організації про репутацію вже немає сенсу турбуватися. За весь час існування дорогої порошенківської «дубинки» під назвою НАБУ не був покараний жоден реальний корупціонер. Усі ці Злочевські, Ставицькі, Каськиви й десятки інших високопоставлених корупціонерів часів Януковича й сотні нових корупціонерів епохи Петра Порошенка ніякої відповідальності не понесли й до зміни влади не понесуть. Петро Олексійович вважає, що корупція в Україні давно викорінена. Він уже навіть на своїх з'їздах і форумах просто не говорить цього слова. І цілком синхронно з ним діє НАБУ. Воно не робить абсолютно нічого, крім проїдання державних грошей. І, природно, політичних замовлень щодо неугодних для Порошенка людей. Або щодо тих, кого він просто боїться.