Знавець політичної кухні Донеччини розповів виданню про те, як «біло-голубі» фальсифікували вибори за допомогою перевертнів з числа «помаранчевих». На 28-му році незалежності ми знову, як і в 1999-му, 2004-му та 2010-му роках, стикаємося з викликом у вигляді загроз для проведення чесних виборів. Судячи з багатьох повідомлень, вибирати в черговий раз буде чорна «готівка». Є відомості про 6 млн «агітаторів» і прихильників, на яких виділено 6 млрд гривень. Піраміду підкупу виборців створюють за моделлю Леоніда Черновецького представники його ж «молодої команди», які опинилися в свиті Петра Порошенка. Вже мали місце перші силові екцеси за участю штатних провокаторів. Політологи відзначають зростання напруженості, яку ініціює Банкова, розпалювання ненависті всередину країни та залякування конкурентів. Незалежні спостерігачі припускають, що діючий Президент може піти на ескалацію і навіть запустити сценарій зриву виборів, якщо побачить, що другий термін вислизає з рук.
Партія «НУ» в виборчому процесі не брала участі. Підготовка до махінацій видна за складом виборчих комісій. Перший же поверхневий погляд на окружні виборчі комісії в Донецькій області виявив технічність кандидатів Руслана Ригованова та Юрія Тимошенка. Обидва не мають ні партій, ні команд, але їхніми представниками комісії забиті під завязку (для порівняння — Дмитро Гнап отримав лише одного секретаря окружної виборчої комісії в Харкові).
І хто ж ці люди, які окопалися в комісіях за квотами кандидатів-маріонеток? Наприклад, квота екс-«нарфронтовця» Тимошенка в Краматорську дісталася правій руці «регіонала», який у 2014-му купив собі місце у ВР у БПП. Та сама історія в Херсонській області. «Глянув на списки херсонських окружних виборчих комісій і ось що: кандидати в Президенти Журавльов, Насіров, Литвиненко, Богомолець, Петров — технічні кандидати Порошенка», — говорить активіст з Херсона Сергій Нікітенко. Хоча це й не карається, вказує на шахрайство. Виходить: спочатку українські політики витрачаються на скупку технічних кандидатів, а потім конвертують куплену владу в заробітки на політичній корупції. Важливо не забувати, як пропутінським політикам довгі роки вдавалося утримувати монополію на сході — там, де зараз йде війна з РФ. У прозахідних на Донбасі не було шансу не тому, що населення поголовно підтримувало «біло-голубу» еліту, а тому, що мали місце тотальні фальсифікації та терор. У результаті — коли людина голосувала за Ющенка або Тимошенко, ті, хто сидів нібито від них у комісіях «регіонали», крали голос.
А якщо знаходився сміливець, бажаючий кинути виклик системі, йому швидко давали зрозуміти, що його життя нічого не варте. Про це ми вирішили поговорити з Сергієм Зікеєвим, який у 2004 році був членом окружної комісії 42-го округу (Донецьк) і керівником партійної організації «Солідарність» (це партія, існувала з 2001 до 2013 року, Петро Порошенко був її керівником). На виборах 2010 Сергій Зікеєв був керівником міської організації «Нашої України». На виборах 2012 керував обласною організацією «НУ».
— Ви маєте відношення до БПП «Солідарність»?
— Ніякого. Після того, що керівники штабу БПП на Донеччині Артур Герасимов та Єгор Фірсов зробили на виборах у 2014-му, я партію «БПП «Солідарність» у Донецькій області скрізь називав ОПГ Герасимова.
Ми розповідали, як у 2015-му на місцевих виборах перемагали прихильники «Новоросії». Голова маріупольської «Солідарності» Сергій Нестеров заявив виданню, що «дивлячий» по Донецькій області від Президента Артур Герасимов продав міську ячейку БПП людині Ахметова за 5 млн доларів США. І так само бандити «обіліцювали» бажаючих увійти у ВР під прапором БПП в інших містах Донбасу.
— А що Герасимов натворив у 2014-му?
— Ну як звичайно буває? Беруть список — від Порошенка, наприклад. 120 осіб на округ. Це члени комісій, на яких передбачено фінансування. Член комісії, припустимо, коштує тисячу гривень. Разом 120 тисяч. Беруть список від БПП. А фінансує роботу членів комісії той, кому продаються його місця в комісіях. На президентських виборах 14-го року «покупцем» була команда Тимошенко. Гроші з центрального штабу при цьому кладуться в кишеню. Я написав доповідну з детальним аналізом по кожному округу. І десь за тиждень до виборів передав у штаб Порошенка. Але Порошенко призначив Герасимова своїм представником у ВР — ось як у нас робиться…
Гроші на фінансування членів комісій надходять зі спеціального фонду або це «чорна готівка»?
— Фінансування спостерігачів і членів комісій через «готівку» — повсюдна практика у нас у країні для всіх політичних сил. І коли днями я почув, що у міністра МВС Арсена Авакова заявили, що, мовляв, і спостерігачі, і агітатори, і члени комісій не повинні оплачуватися… І що за законом це буде підкуп… Ось що я на це можу сказати? Що це може привести до зриву виборів. Тому що без оплати роботи членів комісій вибори навряд чи відбудуться. Без оплати, боюся, нічого не буде.
— Ваші враження від складу окружних виборчих комісій, які вже відомі?
— Наприклад, закрив повністю Україну довіреними особами та членами окружних виборчих комісій — нульовий, нічний, але раптом звідкись узявший представників колишній горлівчанин Руслан Ригованов. Знедолений переселенець. Звідки у нього 2,5 млн гривень на внесок? Та звідти ж, звідки й усі члени комісій — від спонсора!
— За чутками, технічний кандидат від Ляшка…
— Я чув, що місцеві ляшковці подали у складах комісій своїх людей, а центральний штаб повністю замінив усі складу, від чого «радикали» на місцях у шоці. Але тут цікавіша інша забавна ситуація: тупі «риги» підсунули кандидатці в президенти Валентині Наливайченко в Дружківці (49-й округ) заступницею голови комісії Прус Ірину Миколаївну — знамениту сепаршу (Дана особа є на сайті «Миротворець» як пособниця терористів та антиукраїнська пропагандистка, депутатка міськради від «Нашого краю» та організаторка мітингу «Жінок Донецької народної республіки», одна з організаторок «референдуму»: https://myrotvorets.center/criminal/prus-irina-nikolaevna/). Людину мера Валерія Гнатенка, працівницю місцевого міськвідділу освіти, яку хотіли зробити керівницею опорної школи, але громадськість обурилася. Вже є інформація, що її замінили. Тобто, ймовірно, має місце зворотна ситуація: не центральний штаб висунув, скажімо, дивного представника, а місцеві обманули центральний штаб.
— Наскільки це важливо: складу окружних виборчих комісій?
— По-перше, склад окружної виборчої комісії — це контроль за діяльністю дільничних комісій — як проходять вибори. По-друге — це контроль за протоколами, які привозять. І по-третє — перепідрахунок голосів. Коли є порушення на дільницях, більшістю голосів у окружній виборчій комісії приймається рішення про перепідрахунок. Можуть прийняти, а можуть і ні. Окружна виборча комісія з погляду контролю за виборами — це головне. Але фальсифікації відбуваються на рівні дільничних комісій. Ось для прикладу ситуація, яка була у 2014 році на парламентських виборах у 49-му округу. Був ряд порушень, вибори явно фальсифіковані. Але люди Коломойського, які були в комісії, відмовлялися перепідраховувати. Щоб зірвати перепідрахунок голосів, троє представників Коломойського подали у відставку, за що одного з них голова ЦВК Охендовський потім нагородив почесною грамотою — людину, яка не завершила роботу комісії і яка працювала на користь Оппоблоку, будучи сама «укроповцем». — На виборах президентів у 2004, 2010-му — технічних кандидатів було менше, ніж зараз?
— У Ющенка на виборах 2004 був один технічний кандидат. А у Януковича було 15 технічних кандидатів (Усього кандидатів на тих президентських виборах було 24 і більше половини з них з невідомими іменами). А у 2010 році у Януковича, наскільки я знаю, головним технічним кандидатом був Ющенко…
— «Технічні» беруть гроші за прокат своїх квот у комісіях, допомагають мухлювати?
— Технічний потрібен, по-перше, щоб мочити конкурента — гавкати на опонента. У 2004 році був такий псевдонаціоналіст, технічний від Януковича, який нічим не займався, крім одного — постійно завивав протидним голосом: «Ющенко, знімись з виборів! У тебе дружина американка!»: https://www.youtube.com/watch?v=tENObbOSL2Q Але основне — присутність технічних допомагає контролювати комісії, отримати більше керівних складів. За це основні кандидати платять технічним. У 2004 році обласний штаб кандидата в президенти Ющенка очолювала «Батьківщина». Люди були не місцеві, їх до нас у Донецьк прислали — одного з Рівного, іншого з Києва. Мали працювати на Ющенка, але безсоромно сливали вибори Януковичу. Один вирішував свої бізнес-проблеми, інший заробляв. Цим, нібито юліним людям, приносили списки від Януковича, і платили: за кожного голову комісії 70 доларів, за члена комісії 50 доларів.
— Цікаво виходить: умовно «помаранчеві» сприяли тим фальсифікаціям, через які потім зібрався Помаранчевий Майдан (https://www.youtube.com/watch?v=PocDzN2cRiY) і в результаті вибори пройшли в три тури. А відповів хтось за це (по суті, зраду) на користь «біло-голубих»?
— Ніхто не відповів. І більше того… Пройшов 2-й тур виборів, юристу дають портфель зі всіма актами та прокольами (доказами порушень), і він з цим портфельчиком летить у Київ, а потім розповідає, що у Києві на Контрактовій площі цей портфель у нього забрали! Нібито підійшли, підставили ніж і відібрали документи. Я питаю: «А що ж міліція?». «А я в міліцію не звертався, поспішав на зворотний рейс». Не знаю, скільки мільйонів міг коштувати такий портфель між 2-м і третім туром, перед Верховним судом, де приймалося рішення про 3-й тур, але ціна була висока. Так ось і вийшло, що ніякої доказової бази від Донецької області в суді представлено не було…
— Не секрет, що Антон Клименко (брат втікача «мінсдоховця») працював на Донбасі на ПР. Розповісте подробиці?
— Я вам так скажу: на рівні беззаконня, який панував у 2004-му, Антон Клименко виглядав непогано. Антон тоді був довіреною особою Ющенка у 42-му округу, а я був членом окружної комісії. Антону підсовували списки, щоб він міняв членів комісії, але він цього не робив. І тому о 16.00 перед днем голосування у 2-му турі зібралася комісія — причому, не в будівлі, де була окружна виборча комісія, а в іншій. Зібралася без нас, таємно, і вирішила, що сто відсотків членів комісій від Ющенка треба викинути з комісій по 42-му округу. Придумали як основу, що нібито ющенківці не присутствували на засіданні і всіх просто викинули. Ми про це дізналися о половині одинадцятої вечора, кинулися в суд, але запізнилися. Суд до нуля годин тільки міг прийняти рішення. А наступного ранку на кожну дільницю 42-го округу поставили справжніх бандитів, які не допустили ні членів комісії, ні спостерігачів. І у 42-му округу Ющенка намалювали практично на всіх дільницях — нуль, 1 або 2 голоси. А коли я після 2-го туру притягнув прокуратуру в держархів, де зберігалися коробки з бюлетенями, виявилося, що замість бюлетенів у коробках зберігалися газети. https://www.ostro.org/general/politics/articles/519/ Тому я стверджую, що у 2004 році Антон вибори Януковичу не сливав. А ось у 2006 році він сам балотувався. І брав спонсорську допомогу на вибори в облраду, був зацікавлений у результатах виборів. Але вибори ми програли і тоді його спонсори, як кажуть, — «розділили» Антона. Він же взяв гроші за список, а люди, які його спонсирували, в облраду не зайшли і відповідно — довелося продавати машину – пересідати на «Ланос», щоб розрахуватися зі спонсорами.
У 2007 році до нас прислали народного депутата, який не сливав вибори. А у 2010 році Антон дійсно сливав вибори, але не сам по собі, а тому що Ющенко так розпорядився. Комісії формувалися Донецькою облдержадміністрацією. Вона керувала тоді у нас виборами. Це були, як раз, останні вибори, у яких брав участь Антон Клименко. А у 2012 взагалі все на парламентських пішло по беззаконню (Ющенко взяв за слив, за чутками, 30 млн доларів США). Саме за це Віктора Андрійовича й виключили з партії. Закрили «Нашу України», але Мінюст Януковича не закрив, і тому я де-юре являюся досі керівником «Нашої України» у Донецькій області.
— Мало хто знає, що у Донецьку тоді був свій «Помаранчевий» майдан, який жорстко розігнали. Як це було?
— Була провокація. Оголосили, що збираються у пам'ятника Шевченка (там же, де збирався у Донецьку Євромайдан) прихильники Віктора Ющенка. Люди прийшли з дітьми. І цих людей побили боксери з клубу Єлісеєва. Лупили всіх підряд. Це було між 2-м і третім туром, то ли 27, то ли 28 листопада (Спортивний клуб Єлісеєва заснований криміналітетом Геннадієм Узбеком у 1998 році, разом з нинішнім президентом донецької промоутерської компанії «Union Boxing Promotion» Дмитром Єлісеєвим).
Вот про них я й говорив вам вище — у 2004 році боксери Єлісеєва зайняли місця у всіх комісіях 42-го округу замість ющенківців. Вони ж і вантажили бюлетені, які перевозилися з будівлі окружної комісії Ворошиловського виконкому в держархів, і по дорозі ці бюлетені перетворилися на газети.
— А з вами ці єлісеївські бандити пробували, так би мовити, «знайти спільну мову»?
— Перед 2-м туром мені надійшла інформація про те, що видають відкріпні талони у 17-й школі м. Донецька. Я виїхав як член окружної виборчої комісії, позвонив у штаб, взяв з собою 2 спостерігачів з Львова, причому один з них був чемпіоном Європи з боксу серед юніорів. І ми поїхали розбиратися. Моїх спостерігачів товпа вивела зі школи, і, навіть не знаю – чим їх так налякали, але вони помчали в готель, зібрали речі й кинулися додому. І навіть пізніше, коли їх у Львові пробували запросити в міліцію на допит як свідків, вони не прийшли. А мене просто затовпили на виборчу дільницю троє «хлопців» і зламали ребра. Забрали паспорт та інші документи.
Наступного дня (а це все відбувалося за 2 дні до виборів) поставили блокаду біля моєї квартири. День виборів у 2-му турі, а я не можу вийти — одні стояли поверхом вище, інші поверхом нижче. Круглі доби. Дзвінки в міліцію були марні, навіть ніхто на місце не виїхав. Відповідали: «Розберемося». У порушенні кримінальної справи відмовили, хоча я того ж вечора після зустрічі у 17-й школі пройшов експертизу в травматології. Фальсифікації тоді дійсно були найбільш масові. Але доказової бази не було – продали все Януковичу…
Я ж у 2004 році був єдиним донецьким учасником 3-го туру. Решту всіх до нас прислали з інших регіонів. І всі три тури у 2004-му я відпрацював без однієї копійки. І не тільки я — дуже, дуже багато людей на Донбасі, і не тільки (думаю, що й по всій Україні) у 2004 році багато хто старався за ідею.
— «Партія регіонів» все ще керує на підконтрольній Україні частині Донбасу?
— Найпарадоксальніше полягає в тому, що у її наступника, «Оппоблоку», немає й не було партії. Не було партійних структур, хоча є народні депутати. Пішла Партія регіонів і замість неї нічого не створили. Тут зараз домінує інше політичне утворення: «Опозиційний блок — Партія миру та розвитку» (Політична сила, створена після розколу «Оппоблоку», яка висунула кандидатом Олександра Вілкула).
— За Конституцією Президент повинен бути гарантом чесних виборів, але по факту у нього конфлікт інтересів, оскільки він йде на другий термін. Ваш прогноз масштабу фальсифікацій на цих виборах?
— З урахуванням такої кількості кандидатів — 44, я думаю, що не буде тотальних фальсифікацій. Зіткнулося багато сил. Повністю фальшивим результатом, як у 2004-му, замінити справжні результати, не вдасться.
— Але торгують по-колишньому і місцями керівників штабів, і місцями членів комісій?
— Кожна політична сила приймає превентивні заходи проти фальсифікацій, і тому, як раз, я не чекаю грубих порушень.
— Сильно спростили голосування для переселенців. Не буде масового голосування туристів з «ЛДНР»?
— Немає політичної сили, яка зможе це все організувати. Провезти людей з Донецька через блокпости, щоб підтасувати результат?.. Ні, я думаю, що це неможливо. «Регіонали» втратили свій ресурс — і на тих територіях, і на підконтрольних Україні.